Провадження № 22-ц/803/853/23 Справа № 199/9938/21 Суддя у 1-й інстанції - Богун О.А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
01 лютого 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2022 року,
09 грудня 2021 року АТ “Універсал Банк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову посилаючись на те, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в акціонерному товаристві "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 07.02.2019 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 30000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Позивач АТ "Універсал Банк" свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість, яка складає 47318,45 грн., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 47318,45 грн., заборгованість за пенею та комісією 0 грн. У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь акціонерного товариства "Універсал Банк" вказану заборгованість та судові витрати, пов'язані з розглядом справи (а.с.1-4).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2022 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с.62-69).
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Універсал Банк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (а.с.108-115).
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази та обставини справи.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 2019 року між акціонерним товариством "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг "Monobank", згідно з умовами якого останній відкрив поточний рахунок N НОМЕР_1 із спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг "Monobank", який підписано представником без зазначення ПІБ та посади, вбачається, що заборгованість відповідача станом на 20.08.2021 року становить 47318,45 грн., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 47318,45 грн., заборгованість за пенею та комісією 0 грн.
При цьому, на підтвердження погодження умов договору з відповідачем АТ "Універсал Банк" надано до матеріалів позовної заяви: копію Анкети-заяви від 07.02.2019 року (а.с. 9); розрахунок заборгованості за договором станом на 20.08.2021 року (а.с. 5-8); копію витягу з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в редакції від 25.09.2017 року (а.с. 10-24); копію паспорта з копією довідки про отримання відповідачем ідентифікаційного номера (а.с. 25-27); копію довіреності представника Банка, копію Банківської ліцензії N 92 від 10.10.2011 року, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Банка, копію статуту Банка (перша, друга та остання сторінки) (а.с.28-32).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив і недоведеність Банком належними та допустимими доказами обставин виникнення у ОСОБА_1 заборгованості за "наданим кредитом (тілом кредиту)" саме у розмірі 47318,45 гривень, час виникнення, крім того, вказана у позовній заяві сума заборгованості по "тілу кредиту" є більшою за розмір отриманого відповідачем кредиту, а вимоги про стягнення пені та відсотків є недоведеним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює сторона яка кредитує (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Колегія суддів зауважує, що надана позивачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг, укладена між позивачем та відповідачем в мережі інформаційно-телекомунікаційної системи, окрім підпису від імені ОСОБА_1 не містить даних якою послугою мав намір скористатись позичальник, не містить зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, та інше), як і не місить посилання на сайт розміщення Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів, тощо, за для можливості ознайомлення клієнта банку з певними істотними умовами укладеного договору або перенаправлення до інших електронних документів, які включають такі умови, в супереч ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Доказів, протилежного, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, банком надано не було.
Колегія суддів вважає, що вказані позивачем правила та умови кредитування не є складовою кредитного договору від 07 лютого 2019 року, укладеного шляхом підписання Анкети-заяви.
Доводи апеляційної скарги про те, що позичальник, підписуючи Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг погодився з його умовами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені посилання позивача не відповідають змісту Анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.
Колегія суддів наголошує, що банком не надано письмових доказів відкриття поточного рахунку на ім'я ОСОБА_1 із зазначенням кредитного ліміту, що свідчить про відсутність доказів видачі платіжної картки, встановлення початкового розміру кредитного ліміту, перерахування на картку коштів позивачем, в розумінні ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», як і не встановлено цього з наданого позивачем розрахунку заборгованості, в якому не зазначена надана 07 лютого 2019 року відповідачеві для користування сума кредиту, від якої початково утворилась заборгованість.
Правових підстав для задоволення заявлених вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом, судом встановлено не було.
Наданий банком Паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, котра зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2019 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Тому, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана відповідачу, була актуальною лише до 01 січня 2019 року, а саму анкету він підписав в лютому 2019 року, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваних судових рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Таким чином, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду та додаткового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення відповідають фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: