Провадження № 22-ц/803/1497/23 Справа № 225/4960/21 Суддя у 1-й інстанції - Челюбєєва Є.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
за участю секретаря судового засідання - Тимофєєвої В.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 225/4960/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,
на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 січня 2022 року (суддя Челюбєєв Є.В.), повне судове рішення складено 20 січня 2022 року,-
В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», в обґрунтування якого посилалася на те, що вона є власницею декількох карткових рахунків, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк»: НОМЕР_1 для виплат у доларах США, НОМЕР_2 для виплат у євро, НОМЕР_3 для виплат в українській гривні, НОМЕР_4 для виплат в українській гривні, віртуальні інтернет - карти у кількості 3 штук. З липня 2018 року і до моменту звернення з цим позовом усі вищевказані рахунки ОСОБА_1 є заблокованими без пояснення фактичної причини. ОСОБА_1 намагалася з'ясувати причину блокування її коштів на рахунках, оскільки 26.07.2018 року о 17.39 год. з її карткового рахунку списано 13 000 грн, як повернення шахрайського платежу подія «10661». Не отримавши жодних усних пояснень, позивач змушена була 14.09.2018 року звернутись із письмовою заявою до АТ КБ «Приватбанк». Листом від 22.10.2018 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що банк припинив обслуговування картки позивача, підставою чого є п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого у разі виникнення овердрафта банк має право призупинити рахунки за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень т/або відмовити від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин), а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частці у разі невиконання власником та/або довіреною особою власника своїх боргових зобов'язань за договір. Оскільки у листі відповідача було посилання на порушення власником чинного законодавства України, позивач звернулась до Торецького відділення поліції щодо надання інформації причетності її до злочинів, пов'язаних з незаконним використанням банківських карток/рахунків (шахрайство, крадіжка) на території України, для подальшого розблокування її банківських рахунків/карток, що обслуговуються в АТ КБ «ПриватБанк». Листом Торецького відділення поліції повідомлено про непричетність позивача до будь-яких злочинів, у розшуку не перебуває, кримінальні провадження не розпочинались. Однак АТ КБ «ПриватБанк» відповідні підтвердження непричетності позивача до злочинної діяльності не влаштували. На адресу АТ КБ «ПриватБанк» було направлено кілька адвокатських запитів з метою з'ясування причин блокування карток позивача. З отриманої відповіді встановлено, що підставою для припинення обслуговування є п.2.1.4.2.3 Умов та правил надання банківських послуг. Разом з тим відповідач посилається на редакцію, яка почала діяти у 2021 році в той час як спірні правовідносини та підстава блокування виникла у 2018 році. Цим же листом відмовлено адвокату у наданні належним чином засвідчених доказів, що підтверджують підставу для зупинення фінансових операцій. Більш того, відповідачем поставлено завідомо протиправну умову для відновлення операцій по рахункам, а саме розгляд відновлення обслуговування можливий лише за умови проведеного розслідування поліцією та рішення суду, згідно якого клієнт не мав відношення до шахрайства, привласнення коштів третіх осіб шляхом обману та подальше притягнення до відповідальності сторін, які причетні до шахрайства, зокрема даної ситуації. При цьому жодного доказу того, що факт шахрайських дій відбувся банком не надано, доказів проведення службового розслідування чи перевірки та/або звернення до правоохоронних органів банком не надано. Після додаткового адвокатського запиту відповідач повідомив, що призупинення банківських операцій по рахункам позивача відбулося після звернення фізичної особи, яка повідомила, що 25.06.2018 року поповнила рахунок позивача за відповідний товар який наданий не був та повідомлено про шахрайство з боку ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначене, просила суд зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити обслуговування платіжних карток та рахунків відкритих у АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 та відновити здійснення всіх операцій по цим карткам.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 11 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено: зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити обслуговування платіжних карток та рахунків, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 та відновити здійснення всіх операцій по цим карткам та рахункам. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Судове рішення мотивоване тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду належних та допустимих доказів правомірності дій відповідача щодо блокування картки позивача на строки, визначені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Так само не надано доказів того, що дії банку щодо блокування картки позивача відповідали вимогам статті 17 зазначеного Закону. Вироку суду, що давав би підстави вважати ОСОБА_1 винною у вчиненні будь-якого злочину, відповідачем також не надано, як не надано інформації, що АТ КБ «ПриватБанк» звертався з заявою до правоохоронних органі з цього приводу відносно ОСОБА_1 , як того вимагає Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що 26 липня 2018 року о 17 годині 39 хвилин з карткового рахунку ОСОБА_1 було списано 13 000,00 грн, як повернення шахрайського платежу, подія 10661, відповідну платіжну операцію позивачка не оспорює, а отже, блокування рахунків унаслідок виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій було правомірним. Крім того, ОСОБА_1 не є власником карток НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , як і будь-який клієнт банка, бо картка є завжди власністю банка, та відновлення обслуговування платіжних карток НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_1 неможливо в зв'язку з закінченням строку дії карт. Даних щодо укладення нових банківських рахунків (кредитного договору або карткового рахунку) або звернення ОСОБА_1 із заявою про укладення нового банківського рахунку, позивачкою суду не надано, як і не надано доказів про наявність на картках, строк дії яких закінчено, власних коштів ОСОБА_1 . Більш того, перевипуск картки клієнтові та укладання договору є правом, а не обов'язком банку.
Відповідно до законодавчих вимог та внутрішніх процедур, з урахуванням Умов та правил надання банківських послуг, у зв'язку з тим, що виникла мотивована підозра щодо фінансових операцій позивачем, Банком були вжиті заходи, направлені на зменшення ризику - небезпеки бути використаним з метою легалізації доходів/фінансуванню тероризму. АТ КБ «ПриватБанк» не порушував прав позивача, оскільки діяв в рамках діючого законодавства України та у відповідності до умов укладеного договору, проте, судом належним чином не проаналізовано умови договору банківського обслуговування, а лише здійснено аналіз норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» щодо строків зупинення операцій по картрахункам.
Представником позивача у справі подано відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», в якому вона просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що судом першої інстанції було повно та об'єктивно з'ясовано та досліджено всі обставини, що мають значення для справи, є доведеними наданими до суду належними, допустимими та достовірними доказами всі обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам, застосовано саме ті норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дотримано всі норми процесуального права, в тому числі щодо залучення третіх осіб.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 має карткові рахунки, які відкриті в АТ КБ «Приватбанк», а саме: НОМЕР_1 для виплат у доларах США, НОМЕР_2 для виплат у євро, НОМЕР_3 для виплат в українській гривні, НОМЕР_4 для виплат в українській гривні, віртуальні інтернет - карти у кількості 3 штук, що підтверджується витягами з вказаних рахунків.
Згідно з відповідями від 22.10.2018, від 27.02.2019 на запити ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що банк припинив обслуговування її платіжних карток, правовою підставою для припинення обслуговування є п.1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг.
Відповідно до довідки начальника Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області від 28.12.2018 року №22945/202/03-2018, за інформацією Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 на момент надання довідки не причетна до будь-яких злочинів пов'язаних з незаконним використанням банківських карток/рахунків (шахрайство/крадіжка) на території України, згідно з проведеною перевіркою за базами МВС в тому числі «Розшук», «Армор», остання не перебуває у розшуку у зв'язку з вчиненням кримінальних правопорушень, у відношенні неї не розпочинались кримінальні провадження та до суду не направлялись.
За інформацією офісу Генерального прокурора на запит адвоката Чернявської О.Д. від 11.03.2021 року, за результатами опрацювання масиву даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, станом на 09.03.2021 року кримінальні провадження, в яких містяться дані про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кримінальної відповідальності як підозрюваної не встановлені.
Відповідно до відповідей від 14.06.2021 року, 08.07.2021 року на запити адвоката Чернявської О.Д., АТ КБ «Приватбанк» повідомив, що банк припинив обслуговування платіжних карток ОСОБА_1 , правовою підставою для припинення обслуговування є п.1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду належних та допустимих доказів правомірності дій відповідача щодо блокування картки позивача на строки, визначені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Так само не надано доказів того, що дії банку щодо блокування картки позивача відповідали вимогам статті 17 зазначеного Закону. Вироку суду, що давав би підстави вважати ОСОБА_1 винною у вчиненні будь-якого злочину, відповідачем також не надано, як не надано інформації, що АТ КБ «ПриватБанк» звертався з заявою до правоохоронних органі з цього приводу відносно ОСОБА_1 , як того вимагає Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Предметом позову є відповідальність за порушення виконання договору банківського рахунка.
Згідно з вимогами статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та має відкриті банківські рахунки, зокрема НОМЕР_1 для виплат у доларах США, НОМЕР_2 для виплат у євро, НОМЕР_3 для виплат в українській гривні, НОМЕР_4 для виплат в українській гривні, віртуальні інтернет - карти у кількості 3 штук, що підтверджується витягами з вказаних рахунків.
Визначено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (стаття 1066 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 13 ЦК України передбачено обов'язок особи при здійсненні своїх прав утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб.
В липні 2018 року видаткові операції по вищезазначеним картковим рахункам були заблоковані АТ КБ «ПриватБанк».
Банком було призупинено здійснення платіжних операцій з використанням карток (електронних платіжних засобів), держателем якої є позивач, на підставі звернення клієнта ОСОБА_2 від 27 червня 2018 року, який повідомив про заподіяння йому матеріальної шкоди з боку третіх осіб. Клієнт повідомив, що 25 червня 2018 року у телефонній розмов з абонентом НОМЕР_7 , домовився про придбання товару з доставкою у м. Чернівці. Однією з умов було здійснення часткової попередньої оплати у розмірі 13 000,00 грн. Для перерахунку грошових коштів клієнту був наданий картковий рахунок НОМЕР_5 . ОСОБА_2 25 червня 2018 року здійснив перерахування грошових коштів у сумі 13 000,00 грн за допомогою ТСО. Картрахунок, на який було здійснено переказ, належить ОСОБА_1 . Отримані кошти від клієнта ОСОБА_2 з вказаного карткового рахунку, ОСОБА_1 перерахувала на власний картковий рахунок № НОМЕР_6 .
Згідно з пунктом 6.12 Постанови правління Національного Банку України від 30 квітня 2010 року №223 із наступними змінами «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» емітент має право прийняти рішення про призупинення здійснення операцій з використанням певного спеціального платіжного засобу, а також про вилучення спеціального платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання спеціального платіжного засобу або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
Емітент зобов'язаний інформувати користувача про блокування спеціального платіжного засобу та причини такого блокування в спосіб, установлений договором, у разі можливості, перед тим, як спеціальний платіжний засіб буде заблокований, і негайно після цього, якщо надання такої інформації не скомпрометує об'єктивно виправданих заходів з безпеки або якщо це не заборонено законодавством України. Емітент має право розблокувати спеціальний платіжний засіб або надати новий після усунення причини блокування спеціального платіжного засобу.
Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Таким чином, дії АТ КБ «Приватбанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати усім вимогам Закону України від 14 жовтня 2014 року №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Згідно з частинами 1,3 статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені ст.15 та/або 16 Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаний з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення (включно).
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.
Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у разі прийняття рішення відповідно до частин 2,3 цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (частина 6 статті 17 Закону).
Відповідно до пункту 91 постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року №417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані , стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що карткові рахунки позивачки були заблоковані безпідставно, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 1,6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Відповідно до пункту 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» на Інтернет - порталі https://privatbank.ua/terms/, банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем встановленого Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» порядку та строків блокування картки користувача у разі виникнення підозри стосовно законності походження коштів, а також доказів в підтвердження того, що кошти на рахунок позивача надійшли злочинним шляхом та наявності рішення, прийнятого з цього питання правоохоронними органами.
Відповідачем не надано суду доказів про вчинення саме позивачем фінансових операцій, які містять ознаки шахрайства, на які Банк посилається в апеляційній скарзі, або інших дій, пов'язаний із легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.
Відповідно до вимог статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Посилання відповідача на те, що позивач здійснив незаконну фінансову операцію з отримання коштів шахрайським способом є лише припущенням, оскільки ніяких процесуальних рішень правоохоронних органів з цього питання відповідач суду не надав, а за приписами частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Водночас, як зазначив відповідач, на підставі підозри у здійсненні позивачем зазначених дій відповідач зупинив фінансові операції позивача.
З матеріалів справи випливає, що у відповідача відсутні будь-які дані про те, що дії позивача містять ознаки шахрайства. Тривалість періоду блокування її рахунку свідчить про протиправність дій відповідача.
Належних доказів неправомірних дій збоку позивача, повідомлення його про зупинення права використовувати платіжний електронний засіб та причини такого зупинення, відповідачем не надано, а судом таких доказів не здобуто.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що з використанням карток позивача було здійснено незаконну діяльність.
Верховний Суд в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 235/5538/16-ц (провадження № 61-30301св18) дійшов висновку, що правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки.
У матеріалах справи відсутні докази дотримання банком зазначених вище вимог, а також здійснення позивачем незаконних операцій, на підставі чого було заблоковано її карткові рахунки.
За таких обставин, АТ КБ «ПриватБанк» не доведена правомірність обмеження права доступу позивача до власних коштів та вільного розпорядження ними протягом більше 3 років.
Колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, посилання відповідача на те, що картки є власністю банку та на те, що строк дії деяких карток закінчився.
Так, рішенням суду першої інстанції відповідача зобов'язано відновити обслуговування не тільки платіжних карток, але і рахунків, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 , та відновити здійснення всіх операцій по цим карткам та рахункам.
Колегія суддів також виходить з того, що факт закінчення строку дії конкретної картки не впливає на рахунок позивача, до якого така картка прикріплена. При цьому, про факт закінчення строку дії платіжних карток АТ КБ «ПриватБанк» суду першої інстанції не повідомив, та не надав жодних пояснень, чому така інформація не надавалась відповідачем суду під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді: О.А. Мірута
Я.В. Хейло
Повне судове рішення складено 01 лютого 2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко