Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 січня 2023 року Справа№200/5002/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - 1-й відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області стосовно припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 09.01.2022 року, відновити виплату пенсії та зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії згідно з положеннями ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 з 22.07.1994 року по 30.11.1994 року, з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року, з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року, з 13.12.1994 року по 19.07.1999 року, з 09.09.1999 року по 30.09.1999 року, з 01.10.1999 року по 12.10.1999 року, з 13.10.1999 року по 31.12.1999 року та з 17.02.2000 року по 31.12.2000 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що за результатами розгляду поданої ним заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 09.01.2022 року було прийнято рішення, яким позивачу призначено пенсію за віком на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проте за наслідками контрольної перевірки пенсійної справи позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років.
Як зазначається у позовній заяві, при розгляді заяви позивача від 09.01.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняття рішення за наслідками її розгляду, які мали місце після контрольної перевірки пенсійної справи, до пільгового стажу позивача не зараховані періоди з 22.07.1994 року по 30.11.1994 року, з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року, з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року, з 13.12.1994 року по 19.07.1999 року, з 09.09.1999 року по 30.09.1999 року, з 01.10.1999 року по 12.10.1999 року, з 13.10.1999 року по 31.12.1999 року та з 17.02.2000 року по 31.12.2000 року.
Із зазначеним вище рішенням позивач не погоджується та вважає, що він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням до його пільгового стажу вказаних вище періодів.
1-й відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, 1-й відповідач, серед іншого, вказує на те, що оскаржуване рішення № 057250003135 від 09.11.2022 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, є повністю законним та обґрунтованим.
Так, у наданому до суду відзиві на позов 1-й відповідач зазначає, що на дату звернення позивача із заявою від 09.01.2022 року про призначення пенсії за результатами повторного розгляду наданих ним документів установлено, що страховий стаж позивача складає 25 років 1 місяць 3 дні, пільговий стаж: за ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - 19 років 7 місяців 5 днів, за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - 1 рік 17 днів.
До пільгового стажу позивача не було зараховано періоди роботи з 22.07.1994 року по 16.12.1994 року, з 13.08.1996 року по 19.07.1999 року, з 09.09.1999 року по 31.05.2001 року на Шахті № 2 "Новогродівська" згідно з довідками від 19.01.2021 року № 26/16, виданими ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля", яка є зберігачем архівних документів, але не є правонаступником підприємства, на якому позивач набув стаж.
Отже, на думку 1-го відповідача, оскільки на момент звернення у позивача відсутній передбачений законодавством пільговий стаж, позивач не має права виходу на пенсію на пільгових умовах відповідно до положень ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/5002/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 28.12.2022 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - 2-й відповідач).
2-й відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву позов не визнав та просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, 2-й відповідач, серед іншого, вказує на те, що оскаржуване рішення № 057250003135 від 09.11.2022 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є законним і обґрунтованим.
У наданому до суду відзиві на позовну заяву 2-м відповідачем наводяться заперечення, які, в цілому, є аналогічними запереченням, наведеним у відзиві на позов 1-го відповідача.
На переконання 2-го відповідача, оскільки на дату звернення у позивача був відсутній передбачений законодавством пільговий стаж, позивач не має права виходу на пенсію на пільгових умовах відповідно до положень ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21100, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7 та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органами державної влади, про що вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
09.01.2022 року позивачем, за допомогою вебпорталу електронних послуг, було подано заяву (разом з доданими документами) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
На підставі положень абз. 13 п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), розгляд поданої позивачем заяви від 09.01.2022 року після проведення автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
17.02.2022 року за наслідками розгляду поданої позивачем заяви 1-м відповідачем було прийнято рішення № 057250003135 про призначення пенсії.
За результатами проведеної 2-м відповідачем контрольної перевірки пенсійної справи позивача було встановлено безпідставне зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи на Шахті "Новогродівська 2" з 22.07.1994 року по 30.11.1994 року, з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року, з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року, з 13.12.1994 року по 19.07.1999 року, з 09.09.1999 року по 30.09.1999 року, з 01.10.1999 року по 12.10.1999 року, з 13.10.1999 року по 31.12.1999 року та з 17.02.2000 року по 31.12.2000 року згідно з довідкою від 19.01.2021 року № 26/16, яка видана підприємством ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля", оскільки зазначене підприємство не є правонаступником підприємства Шахта "Новогродівська 2", на якому працював позивач.
У зв'язку з наведеними обставинами 2-м відповідачем було призупинено виплату пенсії позивачу та направлено до 1-го відповідача лист із зазначенням зауважень для повторної перевірки правильності розрахунку пільгового стажу.
Вказані обставини відповідачами не заперечуються.
09.11.2022 року, 1-м відповідачем було прийнято рішення № 057250003135 про відмову у призначенні пенсії (на заміну рішення про призначення пенсії від 17.02.2022 року № 057250003135) відповідно до положень ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV через відсутність у позивача необхідного пільгового стажу роботи.
Як видно із зазначеного рішення, до пільгового стажу позивача не зараховано періоди його роботи з 22.07.1994 року по 16.12.1994 року, з 13.08.1996 року по 19.07.1999 року та з 09.09.1999 року по 31.05.2001 року на Шахті № 2 "Новогродівська" згідно з довідками від 19.01.2021 року № 26/16, виданими ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля", яка є зберігачем архівних документів, проте не є правонаступником підприємства, на якому позивачем був набутий стаж.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до положень абз. 1 п. 2 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з абз. 3 п. 2 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058-IV.
Як видно з оскаржуваного рішення № 057250003135 від 09.11.2022 року, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у нього на момент звернення передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV пільгового стажу.
Положеннями ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Судом установлено, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди, віднесені до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162).
31.03.1994 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 202 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років" (далі - Постанова КМУ № 202).
До розд. І "Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт" Постанови КМУ № 202 так само включені усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст. 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори. а також угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій чи їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, які складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пп. 2 п. 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.
Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення - 21.06.1993 року) щодо спірних періодів містить такі записи:
- № 5: 22.07.1994 року - переведений до енерго-механічної служби підземним учнем гірника;
- № 6: 01.08.1994 року - 20.09.1994 року - курсове навчання за професією підземного гірника у НП ш. "Росія" в/о "СУ";
- № 7: 20.09.1994 року - 16.11.1994 року - практика за професією;
- № 8: 16.11.1994 року - переведений до енерго-механічної служби підземним гірником 3 розряду;
- № 9: 16.12.1994 року - звільнений за ст. 36 п. 3 КЗпП України, у зв'язку з призовом до Збройних Сил України;
- № 10: 23.12.1994 року - 06.06.1996 року - служба у Збройних Силах України;
- № 11: 13.08.1996 року - прийнято на дільницю капітальних робіт підземним гірником 3 розряду;
- № 12: 27.12.1996 року - переведений на дільницю "Осушення" підземним гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду;
- № 13: 03.07.1997 року - запис щодо реорганізації підприємства;
- № 14: 01.03.1998 року - запис щодо реорганізації підприємства;
- № 15: 22.03.1999 року - 20.07.1999 року - курсове навчання за професією підземного електрослюсаря у НКК в/о "Селидіввугілля";
- № 16: 20.07.1999 року - 07.09.1999 року - практика за професією;
- № 17: 08.09.1999 року - переведений на дільницю "Осушення" підземним гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду;
- № 18: 01.06.2001 року - запис щодо реорганізації підприємства;
- № 19: 01.06.2001 року - переведений до енерго-механічної служби електрослюсарем підземним 4 розряду.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірних періодів, які не мають дефектів їх вчинення.
У позовній заяві позивач, серед іншого, зазначає про те, що до його пільгового стажу під час прийняття оскаржуваного рішення не зараховано періоди:
- з 22.07.1994 року по 30.11.1994 року;
- з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року;
- з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року;
- з 13.12.1994 року по 19.07.1999 року;
- з 09.09.1999 року по 30.09.1999 року;
- з 01.10.1999 року по 12.10.1999 року;
- з 13.10.1999 року по 31.12.1999 року;
- з 17.02.2000 року по 31.12.2000 року.
Суд зауважує, що наведені у позовній заяві періоди, про зарахування яких до пільгового стажу просить позивач, вказані непослідовно, а деякі з цих періодів поглинають інші періоди (зокрема, це стосується періоду з 13.12.1994 року по 19.07.1999 року, який охоплює періоди з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року та з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року).
З наданого до справи розрахунку стажу позивача (форма РС-право) судом установлено, що до пільгового стажу позивача при прийнятті оскаржуваного рішення із вказаних позивачем у позові спірних періодів не були зараховані наступні періоди:
- з 22.07.1994 року по 30.11.1994 року;
- з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року;
- з 17.12.1994 року по 12.08.1996 року;
- з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року;
- з 13.12.1996 року по 19.07.1999 року;
- з 09.09.1999 року по 30.09.1999 року;
- з 01.10.1999 року по 12.10.1999 року;
- з 13.10.1999 року по 31.12.1999 року;
- з 17.02.2000 року по 31.12.2000 року.
Як видно з трудової книжки позивача, деякі із зазначених періодів стосуються роботи позивача, а інші - його навчання за відповідною професією або служби в армії, зокрема:
- з 22.07.1994 року по 31.07.1994 року - період роботи;
- з 01.08.1994 року по 16.11.1994 року - період навчання та проходження практики;
- з 16.11.1994 року по 30.11.1994 року - період роботи;
- з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року - період роботи;
- з 23.12.1994 року по 06.06.1996 року - період служби в армії;
- з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року - період роботи;
- з 13.12.1996 року по 21.03.1999 року - період роботи;
- з 22.03.1999 року по 19.07.1999 року - період навчання та проходження практики;
- з 09.09.1999 року по 30.09.1999 року - період роботи;
- з 01.10.1999 року по 12.10.1999 року - період роботи;
- з 13.10.1999 року по 31.12.1999 року - період роботи;
- з 17.02.2000 року по 31.12.2000 року - період роботи.
З приводу періодів роботи позивача суд вважає за необхідне зазначити таке.
Судом установлено, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди (зокрема, "гірник підземний" і "електрослюсар підземний"), є віднесеними до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у ці періоди роботи позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 та від 31.03.1994 року № 202.
Водночас, записи у трудовій книжці позивача за спірні періоди не містять інформації щодо таких умов та характеру праці на вказаних посадах, як зайнятість протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV).
У зв'язку із цим позивачем були надані уточнюючі довідки, які підтверджують дані умови та характер праці на займаних посадах, а саме - довідки від 19.01.2021 року № 26/16, видані ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля".
Подані позивачем уточнюючі довідки, в сукупності із записами, які наявні у трудовій книжці позивача, підтверджують факт його роботи на посадах, з умовами і характером праці, які вимагаються за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV.
Наведені в оскаржуваному рішенні № 057250003135 від 09.11.2022 року підстави щодо неврахування виданих ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" уточнюючих довідок від 19.01.2021 року № 26/16 у зв'язку з їх видачею підприємством, яке є зберігачем архівних документів, але не є правонаступником підприємства, на якому позивач набув стаж (як і доводи відповідачів щодо цього), суд вважає формальними, за своєю суттю, підставами для відмови позивачу в призначенні пенсії.
Зміст наданих позивачем уточнюючих довідок не заперечується ані в оскаржуваному рішенні, ані у наданих відповідачами до суду відзивах на позовну заяву.
Також відповідачами, у тому числі з огляду на подані позивачем документи (довідка від 19.01.2021 року № 26/16 стосовно реорганізації Шахти № 2 "Новогродівська" та інші), не ставиться під сумнів право ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" на архівне зберігання документів Шахти № 2 "Новогродівська", як і дійсність відомостей, наявних у цих архівних документах (зокрема, і щодо осіб, які працювали на Шахті № 2 "Новогродівська").
Крім того, реорганізація юридичної особи - підприємства, на якому працював позивач у спірні періоди, яка не була завершена належним чином (із визначенням правонаступника), на переконання суду, не може бути підставою для незарахування до стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів його роботи на такому підприємстві, підтверджених довідками, що були видані на підставі архівних документів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті рішення від 09.11.2022 року № 057250003135 безпідставно не були враховані уточнюючі довідки від 19.01.2021 року № 26/16, видані ВП "Шахта 1-3 "Новогродівська" ДП "Селидіввугілля".
Зважаючи на наведене, до пільгового стажу позивача мають бути зараховані наступні періоди його роботи:
- з 22.07.1994 року по 31.07.1994 року;
- з 16.11.1994 року по 30.11.1994 року;
- з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року;
- з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року;
- з 13.12.1996 року по 21.03.1999 року;
- з 09.09.1999 року по 31.12.1999 року;
- з 17.02.2000 року по 31.12.2000 року.
Стосовно періодів навчання позивача суд зазначає наступне.
Приписами ст. 17 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10.02.1998 року № 103/98ВР (далі - Закон № 103/98ВР) передбачено, що професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Положеннями ст. 18 Закону № 103/98ВР до професійно-технічних навчальних закладів (закладів професійної (професійно-технічної) освіти) віднесено наступні:
- професійно-технічне училище відповідного профілю;
- професійне училище соціальної реабілітації;
- вище професійне училище;
- професійний ліцей;
- професійний ліцей відповідного профілю;
- професійно-художнє училище;
- художнє професійно-технічне училище;
- вище художнє професійно-технічне училище;
- училище-агрофірма;
- вище училище-агрофірма;
- училище-завод;
- центр професійної (професійно-технічної) освіти;
- центр професійної освіти;
- навчально-виробничий центр;
- центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів;
- навчально-курсовий комбінат;
- навчальний центр;
- інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Відповідно до ст. 12 Закону № 103/98ВР професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.
Таким чином, навчанням у професійно-технічному навчальному закладі є період з дня зарахування особи до такого закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання.
Згідно з ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах, і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як було встановлено судом та підтверджується записами трудової книжки позивача, з 01.08.1994 року по 16.11.1994 року позивач проходив курсове навчання за професією гірника підземного та практику в НП ш. "Росія" в/о "СУ", після чого позивач з 16.11.1994 року був переведений до енерго-механічної служби гірником підземним 3 розряду.
Крім того, як було встановлено судом та підтверджується наявними у трудовій книжці позивача записами, з 22.03.1999 року по 07.09.1999 року позивач проходив курсове навчання за професією електрослюсаря підземного і практику в НКК в/о "Селидіввугілля", після чого позивач з 08.09.1999 року був переведений на дільницю "Осушення" підземним гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду.
Отже, перерви між днями закінчення навчання і днями переведення позивача на посади за набутими професіями не перевищували трьох місяців, у зв'язку з чим періоди навчання та проходження практики мають бути зараховані до пільгового стажу позивача, зокрема:
- з 01.08.1994 року по 16.11.1994 року (повністю);
- з 22.03.1999 року по 19.07.1999 року (у межах заявленого).
Щодо періоду служби позивача в армії суд зазначає про таке.
Як установлено судом, у період з 23.12.1994 року по 06.06.1996 року позивач проходив строкову військову службу в армії.
Дані обставини підтверджені копією військового квитка позивача серії НОМЕР_4 та відомостями, наявними у записі № 10 трудової книжки позивача.
Відповідно до приписів ст. 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. При цьому час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як видно зі змісту зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Судом було установлено, що на момент призову на строкову військову службу позивач працював у Шахті № 2 "Новогродівська" гірником підземним 3 розряду, тобто на посаді, яка (з урахуванням наданих уточнюючих довідок) передбачала право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, та після закінчення строкової військової служби продовжив працювати за цією професією (посадою).
Зважаючи на наведене, до пільгового стажу позивача має бути повністю зарахований вказаний вище період його служби в армії з 23.12.1994 року по 06.06.1996 року.
У той же час, суд зазначає, що згідно з записом № 9 трудової книжки позивача його було звільнено з роботи у зв'язку з призовом до Збройних Сил України 16.12.1994 року.
Водночас, після закінчення військової служби 06.06.1996 року (запис № 10 у трудовій книжці) позивач продовжив працювати з 13.08.1996 року (запис № 11 у трудовій книжці).
При цьому, як вже було вказано у рішенні, позивач проходив службу в армії у період з 23.12.1994 року по 06.06.1996 року.
З урахуванням викладеного, до пільгового стажу позивача не підлягають зарахуванню періоди з 17.12.1994 року по 22.12.1994 року та з 07.06.1996 року по 12.08.1996 року.
Таким чином, позивачем повністю підтверджено наявність усіх умов, які є необхідними для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, позивач, як громадянин України, у розрізі даної справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Правова позиція аналогічного змісту була викладена Верховним Судом у постановах від 28.08.2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17 та від 27.02.2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Зважаючи на це, а також приймаючи до уваги викладені у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 05.08.2020 року у справі № 127/9289/17, від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19 правові позиції, суд приходить до висновку про те, що 1-м відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 09.01.2022 року і прийняття оскаржуваного рішення від 09.11.2022 року № 057250003135 до пільгового стажу позивача безпідставно не були зараховані періоди його роботи, навчання (у томі числі проходження практики за професією) та служби в армії:
- з 22.07.1994 року по 30.11.1994 року;
- з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року;
- з 23.12.1994 року по 06.06.1996 року;
- з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року;
- з 13.12.1996 року по 19.07.1999 року;
- з 09.09.1999 року по 31.12.1999 року;
- з 17.02.2000 року по 31.12.2000 року.
Суд враховує, що згідно з рішенням № 057250003135 від 17.02.2022 року позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, із зарахуванням до пільгового стажу позивача спірних періодів.
Суд нагадує Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області про те, що він є органом державної влади і відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Чинним законодавством України, не передбачено права органу пенсійного фонду після того як ним було прийнято рішення про призначення пенсії особі скасовувати вказане рішення чи, тим більше, приймати у такому випадку рішення про відмову у призначенні пенсії “на заміну” рішення про призначення пенсії.
Як було вказано вище, жодних рішень територіальних органів Пенсійного фонду або суду про припинення виплати пенсії позивачу на підставі ст. 49 Закону № 1058-IV, прийнято не було.
Таким чином, станом на момент розгляду даної справи, рішення № 057250003135 від 17.02.2022 року про призначення пенсії позивачу не є скасованим.
Суд акцентує увагу на тому, що приймаючи протиправне рішення про відмову в призначенні пенсії на заміну вже прийнятого рішення про призначення пенсії, 1-й відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень і не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та порушив право позивача на пенсійне забезпечення.
Прийняття 1-им відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії “на заміну” вже прийнятого раніше рішення про призначення пенсії є грубим порушенням принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права.
З огляду на викладене, рішення 1-го відповідача від 09.11.2022 року № 057250003135 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог про визнання протиправними дій 1-го відповідача стосовно припинення виплати позивачу пенсії суд зазначає про таке.
Відповідно до п. п. 1.1., 4.1.-4.3., 4.7.-4.8. Порядку № 22-1 розгляд заяв про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця та/або способу звернення особи, після проведення автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності може здійснюватися будь-яким структурним підрозділом органу, що призначає пенсію. Саме цим підрозділом формується електронна пенсійна справа та розглядається по суті заява про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви.
Згідно з п. 4.10. Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Положеннями ст. 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, виплата пенсії особі, що звернулася з відповідною заявою, після розгляду такої заяви органом, визначеним за принципом екстериторіальності, здійснюється пенсійним органом за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи.
Надані до справи докази свідчать, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
Відтак, виплату позивачу пенсії у спірний період мало здійснювати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а не 1-й відповідач.
У наданих суду відзивах на позовну заяву відповідачами підтверджується, що виплату позивачу пенсії припинено (або “призупинено”, як зазначається у відзивах на позов) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
При цьому, як вже було вказано, пенсія за віком на пільгових умовах була призначена позивачу за рішенням 1-го відповідача від 17.02.2022 року № 057250003135.
Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено підстав для припинення (або “призупинення”, як вказують відповідачі у відзивах на позовну заяву) виплати пенсії, яка була призначена особі за відповідним рішенням пенсійного органу, за винятком випадків, прямо встановлених у ст. 49 Закону № 1058.
Крім цього, припинення виплати пенсії на підставі вказаної норми можливе виключно за умови прийняття про це відповідного рішення територіальним органом Пенсійного фонду або судом.
Жодних рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи суду про припинення виплати пенсії позивачу прийнято не було та суду не надано, що відповідачами не заперечується.
“Призупиняючи” виплату раніше призначеної пенсії, 2-й відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач просить суд визнати протиправними саме дії щодо припинення виплати пенсії.
Суд зауважує, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
Як установлено судом, виплату пенсії позивачу було припинено 2-м відповідачем.
Доказів прийняття рішення про припинення виплати пенсії позивачу чи вчинення 2-м відповідачем інших активних дій щодо припинення пенсійних виплат суду не надано.
Відтак, у спірних правовідносинах мали місце не дії 2-го відповідача, а його бездіяльність, яка полягає у невиплаті позивачу раніше призначеної пенсії.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності 2-го відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу раніше призначеної пенсії.
З приводу обраного позивачем способу захисту порушених прав суд зазначає таке.
У позовній заяві позивач просить суд, зокрема, зобов'язати 1-го відповідача розглянути повторно заяву позивача від 09.01.2022 року, відновити виплату пенсії, а також зарахувати до пільгового стажу позивача вказані у позовній заяві періоди.
Судом установлено, що пенсія за віком на пільгових умовах була призначена позивачу за результатами розгляду заяви від 09.01.2022 року відповідно до рішення 1-го відповідача від 17.02.2022 року № 057250003135.
Зазначене рішення від 17.02.2022 року № 057250003135 не визнано протиправним та не скасовано у встановленому законом порядку, отже, досі є чинним.
Водночас, скасування судом рішення від 09.11.2022 року № 057250003135 про відмову в призначенні пенсії, за наявності чинного рішення від 17.02.2022 року № 057250003135 про призначення пенсії, із зобов'язанням пенсійного органу здійснити повторний розгляд заяви про призначення пенсії у даному разі не призведе до відновлення прав позивача.
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що у цьому випадку необхідним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде саме скасування рішення про відмову в призначенні пенсії із зобов'язанням пенсійного органу відновити нарахування та виплату пенсії на підставі рішення пенсійного органу про призначення пенсії з моменту припинення її нарахування та виплати, з одночасним визнанням протиправною бездіяльності пенсійного органу щодо припинення нарахування і виплати пенсії позивачу та зобов'язанням зарахувати відповідні періоди до пільгового стажу позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, застосувавши положення ч. 2 ст. 9 та ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.11.2022 року № 057250003135, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії;
- визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати позивачу пенсії, яка була призначена за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057250003135 від 17.02.2022 року, протиправною;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування і виплату пенсії позивачу на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.02.2022 року № 057250003135, з дати припинення її виплати, із зарахуванням до пільгового стажу позивача таких періодів його роботи, навчання (у томі числі проходження практики) та служби в армії:
- з 22.07.1994 року по 30.11.1994 року;
- з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року;
- з 23.12.1994 року по 06.06.1996 року;
- з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року;
- з 13.12.1996 року по 19.07.1999 року;
- з 09.09.1999 року по 31.12.1999 року;
- з 17.02.2000 року по 31.12.2000 року.
У задоволенні решти позовних вимог до відповідачів у справі - відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн. (квитанція № 8758-8566-2389-1298 від 22.11.2022 року).
Докази здійснення інших судових витрат позивачем не надані.
Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Таким чином, враховуючи, що суд задовольнив первісно заявлені позивачем вимоги щодо обох відповідачів (задоволено одну немайнову вимогу до 1-го відповідача та дві немайнові вимоги до 2-го відповідача), на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягають присудженню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн., при цьому відшкодування цих витрат покладається судом на обох відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам - 330,80 грн. на 1-го відповідача та 661,60 грн. на 2-го відповідача.
Керуючись Конституцією України, Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про пенсійне забезпечення", постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років", "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.11.2022 року № 057250003135, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, яка була призначена за рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.02.2022 року № 057250003135, протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) відновити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.02.2022 року № 057250003135, з дати припинення її, із зарахуванням до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, навчання (у томі числі проходження практики) та служби в армії: з 22.07.1994 року по 30.11.1994 року; з 05.12.1994 року по 16.12.1994 року; з 23.12.1994 року по 06.06.1996 року; з 13.08.1996 року по 30.11.1996 року; з 13.12.1996 року по 19.07.1999 року; з 09.09.1999 року по 31.12.1999 року; з 17.02.2000 року по 31.12.2000 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21100, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 330 (триста тридцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 661 (шістсот шістдесят одна) гривня 60 (шістдесят) копійок.
Повне судове рішення складене 27 січня 2023 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч