31 січня 2023 року Справа № 0440/6992/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою від 20.02.2019 р. Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 р. залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.12.2022 р. рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 р. скасовано, а справу № 0440/6992/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 р. справу передано судді Савченку А.В. 11.01.2023 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 р. прийнято до свого провадження адміністративну справу №0440/6992/18.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 р. вказаний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме: надати до суду заяву про поновлення строку для звернення до суду, вказавши в ній підстави його пропуску з доказами поважності цих причин.
На виконання ухвали суду від 13.01.2023 р., позивачем 26.01.2023 р. надано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначив, що строки позивачем на звернення до суду не пропущено, оскільки протягом 1999 р. по 2017 р. йому неодноразово перераховували пенсію. Звільнившись на пенсію 01.04.1999 р., він 02.04.1999 р. був прийнятий на державну службу на якій продовжує працювати по теперішній час. Таким чином, він мав постійний дохід та не вимушений був жити тільки на пенсію. На початку 2013 р., знімаючи кошти з його пенсійного рахунку, він звернув увагу на невідповідність розміру пенсії за його підрахунками, який він мав би отримувати. З цього приводу, позивач неодноразово звертався до відповідачів, однак вони відмовляли йому у здійсненні перерахунку пенсії під різними приводами. Враховуюче викладене, потребуючи значний час для збору доказів, обумовлений суб'єктивними і умовно об'єктивними причинами, вважає, що він не порушив шестимісячний строк звернення до суду. У зв'язку з чим, просив вважати зазначені у клопотання обставини поважною причиною пропуску строку для звернення до суду та поновити йому строк звернення до суду.
Дослідивши подане клопотання про поновлення строку для звернення до суду, суд зважає на таке.
В силу ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною першою статті 120 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовними вимоги про перерахунок пенсії заявлені починаючи з 2002 р. за період до 01.01.2017 р.
Разом з тим, адміністративний позов подано лише у липні 2018 року, тобто з порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України та матеріали справи не містять доказів про наявність обставин, які перешкоджали б позивачу та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.
Відтак позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом його прав від порушень з боку відповідача, які, на його переконання, тривали до 01.01.2017 р.
Суд зазначив, що та обставина, що позивач звертався до відповідача із приводу надання документів та відомостей щодо нарахування йому пенсії, не перериває та не зупиняє строків звернення до суду, який повинен обчислюватись з часу коли позивач дізнався про порушення прав або, принаймні, повинен був дізнатися.
У справі №240/12017/19 Верховний Суд дійшов висновку, що про порушення своїх прав пенсіонер повинен був дізнатись отримавши пенсію за відповідні періоди.
У вказаній постанові Верховного Суду, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Таким чином, про порушення своїх прав позивач мав знати починаючи саме з 2002 р. і до 2017 р., під час отримання відповідних сум пенсії.
На підтвердження поважності пропуску строку для звернення до суду, позивач лише зазначив, що на початку 2013 р., знімаючи кошти з його пенсійного рахунку, він звернув увагу на невідповідність розміру пенсії за його підрахунками, який він мав би отримувати. З цього приводу, позивач неодноразово звертався до відповідачів, однак вони відмовляли йому у здійсненні перерахунку пенсії під різними приводами. Враховуюче викладене, потребуючи значний час для збору доказів, обумовлений суб'єктивними і умовно об'єктивними причинами, вважає, що він не порушив шестимісячний строк звернення до суду. У зв'язку з чим, просив вважати зазначені у клопотання обставини поважною причиною пропуску строку для звернення до суду та поновити йому строк звернення до суду.
Проте, суд зазначає, що початок перебігу строку звернення з цим позовом пов'язується з тим, що позивач мав знати про порушення своїх прав у період з 2002 р. і до 2017 р., під час отримання відповідних сум пенсії.
Позивач вказує, що на відміну від державних органів, він не був зобов'язаний відслідковувати зміни у законах та у підзаконних актах, адже саме ці органи створені та працюють для нього, а не навпаки.
З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
На думку суду, незнання закону також не звільняє від наслідків пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що наведені у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду обставини поновлення строку не є поважними та не є такими, що не залежали від волі позивача, тому не доводить поважність причин пропуску встановленого законом строку звернення до адміністративного суду та таке тривале зволікання.
Відтак, позивач пропустив строк звернення до суду та не обґрунтував неможливість вчасного звернення з цим позовом та не надав до суду доказів на підтвердження цих обставин.
Також не надано жодних інших доказів, які б свідчили про обставини пропуску строку.
Враховуючи зазначене, позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об'єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення особи та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом.
Відповідно до ч. 15 ст.171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно з п.7 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
На підставі викладеного, керуючись ч.15 ст.171, п.7 ч.1 ст.240 КАС України,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі №0440/6992/18 - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена до в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко