01 лютого 2023 року Справа №160/1222/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Парненко В.С. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська (пр. Пушкіна, б. 77-Б, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 02891345), третя особа - Верховний Суд (вул. Пилипа Орлика, б.8, м. Київ, 01043, код ЄДРПОУ 41721784) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
24.01.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська, третя особа - Верховний Суд, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська щодо ненадання відповідей на звернення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. від 11.12.2022, від 26.12.2022, від 09.01.2023;
- зобов'язати Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська надати відповіді на звернення приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. від 11.12.2022, від 26.12.2022, від 09.01.2023;
- зобов'язати Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська надіслати належним чином засвідчену ухвалу Красноармійського міськрайонного суду від 28.02.2022 у справі № 235/2685/20 (провадження: №6/235/60/22) про розшук боржника ОСОБА_2 до Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та на поштову адресу приватного виконавця (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10/6, кв. 56).
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/1222/23 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська, третя особа - Верховний Суд, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом:
- надання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- надання до суду належним чином оформленого адміністративного позову із зазначенням відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі вживалися та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися відповідно до кількості сторін;
- надання до суду клопотання про залучення третьої особи з обґрунтуванням необхідності залучення;
- надання до суду доказів на підтвердження позовних вимог, а саме: копії ухвали Красноармійського міськрайонного суду від 28.02.2022 у справі № 235/2685/20 (провадження: №6/235/60/22) про розшук боржника ОСОБА_2 або клопотання про витребування відповідних доказів;
- надання до суду належним чином оформленої позовної заяви з викладенням позовних вимог у відповідності до законодавства та чітким зазначенням порушеного права з доказами направлення відповідачу, з урахуванням правової позиції, викладеної судом в цій ухвалі;
- документу (оригіналу або який прирівнюється до оригіналу), що підтверджує сплату судового збору за позов немайнового характеру у розмірі 1073,60 грн. сплаченого на наступні реквізити: отримувач коштів: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувача, Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО), 899998, Рахунок отримувача, UA368999980313141206084004632, Код класифікації доходів бюджету, 22030101, Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
01.02.2023 ОСОБА_1 направлено до суду заяву про відвід судді Парненко В.С.
В обґрунтування заяви зазначено, що судом у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач звернулась до суду не як фізична особа, а як приватний виконавець з позовом щодо провадження діяльності з примусового виконання рішення суду. Вважає, цей висновок суду необгрунтованим. Позивачка є фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність на загальній формі оподаткування. Також судом залишено позовну заяву без руху з формальних підстав, які ніяким чином не впливають на права сторін і розгляд даної справи. А саме незазначення наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Засобами системи «Електронний суд» автоматично формується перелік додатків, тому зазначення даної інформації можливо лише в текстовому вікні дублюванням переліку додатків. Зазначення в позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору обов'язкове лише у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. Зазначення відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви також обов'язкове, якщо такі здійснювалися. В даній справі не передбачено обов'язкового досудового порядку урегулювання спору, і заходів забезпечення доказів або позову не вживались, тому про це не обов'язково зазначати в позовній заяві. Щодо надання до суду доказів на підтвердження позовних вимог, а саме: копії ухвали Красноармійського міськрайонного суду від 28.02.2022 у справі № 235/2685/20 (провадження: №6/235/60/22) з тексту позовної заяви слідує, що дана ухвала не була направлена відповідачем позивачу, саме тому позивач і звертається з даною позовною заявою В Єдиному реєстрі судових рішень розміщено дану ухвалу, в якій не зазначені персональні дані боржника - ПІБ. У зв'язку з чим приватним позивачем помилково зазначено в позовній заяві ПІБ солідарного боржника ОСОБА_2 замість ОСОБА_3 . Надати суду копію ухвали Красноармійського міськрайонного суду від 28.02.2022 у справі № 235/2685/20 (провадження: №6/235/60/22) у позивача не має можливості, так як її позивач не отримав, про що суду повідомлено. Позивач вказує, що суд робить штучні перепони у примусовому виконанні рішення суду, зазначає, що в багатьох випадках саме суд є причиною невиконання рішень суду. У позивача виникають сумніви у неупередженості та об'єктивності судді у зв'язку з невиправданими підставами залишення позовної заяви без руху. Вважаю, що суд діє в інтересах відповідача та створює перешкоди у доступі до правосуддя.
За змістом статей 40, 41 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання поданої заяви ОСОБА_1 про відвід судді обґрунтованою, суд виходить з норми ч.11 ст. 40 КАС України, відповідно до якої питання про відвід вирішується негайно.
Досліджуючи заяву про відвід судді, судом встановлено наступне.
Позивач зазначає про незгоду із залишенням позовної заяви без руху з підстав, визначених судом, що у неї є обґрунтовані сумніви у неупередженості та об'єктивності головуючого у справі №160/1222/23 судді Парненко В.С., оскільки «суд робить штучні перепони у примусовому виконанні рішення суду» та, на думку заявника, заздалегідь стає на сторону відповідача у справі.
Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч.1 ст.40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
На переконання суду визначені позивачем підстави для відводу судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С. не вказують на упередженість судді, а лише свідчать про непогодження позивача з підставами для залишення без руху поданої позовної заяви.
При цьому суд звертає увагу, що позивачем 01.02.2023 подано уточнюючу позовну заяву та заяву про відстрочення сплати судового, в яких вона враховує вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 про залишення позовної заяви без руху.
Так, позивач в заяві про відвід судді вказує, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач звернулась до суду не як фізична особа, а як приватний виконавець з позовом щодо провадження діяльності з примусового виконання рішення суду; вважає цей висновок суду необгрунтованим.
Водночас, 01.02.2023 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, в якій позивачем визначено приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталію Євгеніївну. Вказане протирічить доводам заявника, зазначеним в обґрунтування заяви про відвід.
Отже позивач фактично погодилась з відповідними доводами суду, викладеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Стосовно залишення позовної заяви без руху з формальних підстав, які ніяким чином не впливають на права сторін і розгляд даної справи, а саме незазначення наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, оскільки засобами системи «Електронний суд» автоматично формується перелік додатків, тому зазначення даної інформації можливо лише в текстовому вікні дублюванням переліку додатків, суд зазначає наступне.
Згідно з п.8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ст. 1 КАС України кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Норма п.8 ч. 5 ст. 160 КАС України є імперативною, не встановлює права позивача на зазначення або незазначення відповідної вимоги стосовно оригіналів документів, доданих до позовної заяви, а визначає обов'язок позивача щодо зазначення про наявність оригіналів доказів для можливості розгляду адміністративної справи.
Той факт, що засобами системи «Електронний суд» автоматично формується перелік додатків, не свідчить про упередженість суду в частині вимоги про дотримання позивачем норм КАС України. Позивач при подачі позовної заяви до суду керується виключно вимогами процесуального законодавства, відтак суд має право вимагати дотримання позивачем відповідних норм.
Стосовно твердження позивача про те, що в даній справі не передбачено обов'язкового досудового порядку урегулювання спору, і заходів забезпечення доказів або позову не вживались, тому про це не обов'язково зазначати в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Позивачем в заяві про відвід судді фактично виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви до суду та надано інформацію стосовно здійснення заходів забезпечення доказів або позову та вжиття заходів досудового порядку урегулювання спору.
Зазначення вказаної інформації є вимогою КАС України, а не суду, а тому зазначення вказаної інформації має відбуватись шляхом звернення до суду із заявою про виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а не шляхом викладення відповідних обставин в заяві про відвід судді.
Стосовно твердження позивача про те, що якщо суду потрібна ухвала, то він може витребувати її у відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Обов'язок подання документів до суду в обґрунтування власної правової позиції покладається на позивача. Витребування документів є правом суду, а тому позивачу надано можливість зазначення документів, які, на її думку, необхідно витребувати у відповідача для правильного розгляду адміністративної справи.
Вказані обставини не свідчать про упередженість суду, а визначені судом на виконання вимог КАС України та приведення поданої позовної заяви у відповідність до процесуального законодавства.
Натомість позивач замість неухильного дотримання норм КАС України, прийшла до висновку про упередженість суду через надання позивачу можливості приведення позовної заяви у відповідність до процесуального законодавства.
Суд звертає увагу, що залишення позовної заяви без руху передбачено ст. 169 КАС України, а саме суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суд при прийнятті ухвали про залишення позовної заяви без руху від 27.01.2023 діяв у відповідності до вимог КАС України.
Оскільки відповідна процесуальна дія передбачена нормами КАС України, твердження заявника про те, що суд чинить перепони у примусовому виконанні рішення районного суду є безпідставними.
Твердження про те, що суд заздалегідь стає на сторону відповідача у справі є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки провадження у справі на момент залишення позовної заяви без руху та розгляду заяви про відвід судді не відкрито, на даній стадії не вирішується спір по суті заявлених позовних вимог, а вирішується питання відкриття провадження у справі, та саме позивачем в даному випадку не дотримано норм статтей 160,161 КАС України.
Судом не встановленої жодної з наведених ч.1 ст.36 КАС України підстав для задоволення заяви про відвід судді.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч.4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви про відвід судді.
Суд зазначає, що суддя при вирішені як адміністративної справи, так і заяви про відвід судді керується ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013 р., відповідно до якої неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Згідно з ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі "П'єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Оскільки позиція ОСОБА_1 базується на незгоді позивача із заявою про залишення позовної заяви без руху, при чому заявник враховує вимоги ухвали в уточненій позовній заяві від 01.02.2023, тобто погоджується з ними, суддя не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід судді.
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів про наявність правових підстав для відводу головуючого судді Парненко В.С., суд зазначає, що подана позивачем заява про відвід судді у цій справі містить лише незгоду з процесуальними рішеннями судді, жодних вмотивованих доводів та доказів неупередженості судді Парненко В.С. позивач не навела та не надала.
Суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
При розгляді адміністративних справи та заяв учасників процесу суддя Парненко В.С. дотримується основного обов'язку судді, передбаченого ст. 15 Кодексу суддівської етики, щодо неупередженого розгляду справи.
У зв'язку з чим, суд вважає клопотання про відвід необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Оскільки, судом встановлено необґрунтованість заяви про відвід, відповідно до ст. 40 КАС України, належить передати для визначення судді в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 241, 242 243, 248 КАС України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Парненко В.С. в адміністративній справі №160/1222/23 - визнати необґрунтованою.
Матеріали справи №160/1222/23 передати до відділу з організаційного забезпечення суду для визначення судді в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.С.Парненко