Справа № 642/3376/20 Номер провадження 22-ц/814/225/23Головуючий у 1-й інстанції Шрамко Л.Л. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
24 січня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.
секретар: Гречка Є.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради
на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2021 року, у складі судді Шрамко Л.Л.
по справі за позовом Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, -
У липні 2020 року Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, як орган опіки і піклування, звернувся до суду з позовом в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідачки аліменти на його утримання у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з перерахуванням коштів на користь дитячого будинку, дитячого будинку сімейного типу, опікуна (піклувальника) або прийомних батьків, до яких буде влаштовано дитину.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку служби у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як дитина, що опинилась в складних життєвих обставинах, оскільки одинока мати дитини ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_1 не проживає більше року, дитина мешкає в родині бабусі - ОСОБА_3 , яка постійно змінює місце проживання разом з малолітнім онуком та двома своїми малолітніми дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою уникнення обстеження умов їх проживання спеціалістами служби у справах дітей та проведення відповідної профілактичної роботи для запобігання порушення прав дитини.
Мати, ОСОБА_2 , ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання, утримання, розвитку, лікування малолітнього ОСОБА_1 . Дитина не влаштована до закладу дошкільної освіти, за місцем проживання матір'ю не створені належні умови для його виховання та розвитку. Відповідачка не з'являється до служби у справах дітей по Холодногірському районі, надає через свою матір номер телефону для зв'язку, але сама на зв'язок не виходить, дитину з родини своєї матері в свою родину на виховання не забирає.
Зі слів ОСОБА_3 , її старша донька, ОСОБА_6 , проживає у місті Львові.
Бабуся, ОСОБА_3 , з якою тривалий час проживає малолітній онук ОСОБА_1 , не виявляє бажання до працевлаштування, схильна до жебракування, має ознаки зловживання алкогольними напоями, не налаштована на співпрацю з фахівцями Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Холодногірського району м. Харкова.
Відповідно до інформації Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Холодногірського району м. Харкова від 27.05.2020 одинока мати ОСОБА_2 не вживає жодних заходів до участі у вихованні, утриманні, навчанні, лікуванні малолітнього сина, ОСОБА_1 , з родиною та дитиною не проживає тривалий час.
За інформацією КНП "Міська дитяча клінічна лікарня № 19» від 27.02.2020 на обліку фахівців лікарні перебуває дитина ОСОБА_1 , який залишився без піклування матері, ОСОБА_2 до лікаря педіатра та до фахівців з питань хвороби дитини в період 2019-2020 років не з'являлась, станом здоров'я дитини не цікавилась.
Під час проведення обстежень побутових умов проживання дитини ОСОБА_1 представниками Служби у справах дітей по Холодногірському району та сектору ювенальної превенції Холодногірського відділу поліції м. Харкова встановлено, що дитина проживає в приміщенні без зручностей, з пічним опаленням, в приміщенні - антисанітарія, безлад, сморід, відсутні меблі, посуд, окремих ліжок для дітей немає, продукти харчування практично відсутні, відключено за борг електропостачання та водопостачання, в квартирі з дітьми проживають дві великі собаки. Умови проживання та виховання дітей відсутні.
За інформацією Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 22.04.2020, ОСОБА_2 на обліку у відділі соціальних допомог не перебуває, ніяких видів державних допомог не одержує, таким чином, мати своєчасно не звернулась щодо продовження виплат на дитину, як одинока мати.
Відповідно до інформації Холодногірського відділу поліції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , не проживає тривалий час, характеризується негативно.
Позивач зазначає, що вказані обставини свідчать про те, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню, утриманню, розвитку, лікуванню малолітньої дитини - ОСОБА_1 , своєю свідомою поведінкою, а саме цинічним нехтуванням батьківськими обов'язками, відповідачка систематично порушує права та інтереси дитини, залишила дитину в родині своєї матері, ОСОБА_3 . Вказані порушення прав дитини з боку матері, без необхідного захисту порушених прав, можуть призвести в подальшому до негативних наслідків у її житті.
За клопотанням служби у справах дітей по Холодногірському району на засіданні з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.06.2020 року прийнято рішення вважати доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2021 року у задоволенні позову Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів відмовлено у повному обсязі.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування в особі Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем недоведено необхідність застосування такого крайнього заходу впливу до відповідачки, як позбавлення її батьківських прав, такий захід не буде відповідати його меті, а саме захисту прав дитини та стимулюванню матері щодо належного виконання своїх обов'язків.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду оскаржив Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради посилаючись на неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_2 у 2019 році залишила малолітнього сина ОСОБА_1 , ухиляється від виконання батьківських обв?язків, з сином практично не спілкується, не цікавиться його станом здоров'я, фізичним та духовним розвитком. Малолітній ОСОБА_1 не був влаштований до дошкільного навчального закладу, матір'ю не створені умови для виховання та проживання дитини в належних умовах, що свідчить про відсутність інтересу до дитини та ухилення від піклування про нього, свідоме, винне ухилення нею від виконання своїх батьківських обов'язків. Враховуючи найвищі інтереси дитини, просили позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 та стягнути аліменти на його утримання.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Протоколом розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Кузнєцова О.Ю., судді: Карпушин Г.Л., Хіль Л.М.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 17 червня 2022 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського МУЮ (а.с. 7).
Відповідачка є одинокою матір'ю, відомості про батька дитини внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку служби у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як дитина, що опинилась в складних життєвих обставинах, оскільки одинока мати дитини ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Так, головний лікар комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня № 19» направив інформацію вих. № 179/0/523-20 від 27.02.2020 на адресу начальника служби у справах дітей по Холодногірському району Харківської міської ради в якій повідомив про те, що на обліку фахівців лікарні перебуває дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишився без піклування матері, мешкає в родині бабусі за адресою: АДРЕСА_1 . Мати малолітнього ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до лікаря педіатра та до фахівців з питань хвороби дитини в період 2019-2020 років не з'являлась, станом здоров'я дитини не цікавилась (а.с. 10).
Директор Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Холодногірського району м. Харкова направив листа на адресу Служби у справах дітей по Холодногірському району Харківської міської ради № 673 від 05.08.2019, в якому зазначив, що родина ОСОБА_3 та ОСОБА_8 перебувала під соціальним супроводом Центру. Мати малолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишила сина на утримання та виховання ОСОБА_3 , а сама, зі слів останньої, проживає у м. Львові (а.с. 11).
Відповідно до актів обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 від 17 лютого 2020 року, 20 лютого 2020 року, 29 травня 2020 року, складених працівниками Служби у справах дітей по Холодногірському району за адресою АДРЕСА_2 , 4 встановлено, що за вказаною адресою відсутнє електропостачання, в приміщенні кв. 3 антисанітарія, безлад, сморід, відсутні меблі, посуд, немає зручностей, дане приміщення не придатне для проживання. В квартирі АДРЕСА_3 брудно, окремих ліжок для дітей немає, в приміщенні сморід, ванної кімнати немає, водопостачання відсутнє, квартира потребує ремонту та прибирання. Умови для проживання та виховання дитини відсутні (а.с. 15, 16, 18).
У листі директор Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Холодногірського району м. Харкова № 298 від 15.04.2020 повідомляє начальнику Служби у справах дітей по Холодногірському району Харківської міської ради, що мати малолітнього ОСОБА_1 , ОСОБА_2 має статус одинокої матері, залишила сина на утримання і виховання ОСОБА_3 , а сама проживає в м. Львові. З боку матері не вживається жодних заходів щодо участі у вихованні та формуванні світогляду ОСОБА_1 , його навчанні та медичному спостереженні. У зв'язку з чим прохає здійснити заходи з метою з'ясування фактів порушення прав дитини, а також порушити питання про позбавлення матері батьківських прав у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13).
Начальник відділу служби у справах дітей Галицького району Львівської міської ради направив на адресу начальника служби у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служби у справах дітей лист № 260001-вих-7918 д від 08.10.2020, в якому повідомив про те, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 07 жовтня 2020 року влаштований у притулок для дітей Служби справах дітей Львівської облдержадміністрації (а.с. 56).
З Реєстраційної картки звернення вбачається, що 04.09.2020 о 10:31 ОСОБА_10 , яка проживає у АДРЕСА_4 , звернулась з повідомленням про те, що ОСОБА_2 , зареєстрована в м. Харкові, яка проживає у Львові, станом на 04.09.2020 невідомо де знаходиться, вживає наркотичні препарати та не виконує свої батьківські обов'язки, а саме не годує та не одягає дитину (дитина 2015 року народження, прізвища та ім'я по батькові не змогла повідомити) та повідомлено адресу знаходження дитини (а.с. 57 зворотня сторона). Вказане звернення направлено до Харківської обласної державної адміністрації.
Працівниками Сектору ювенальної превенції Галицького ВП ГУ НПУ у Львівській області та працівниками відділу «Служба у справах дітей» Галицького району управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 07.10.2020 влаштовано в притулок для дітей Служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації на підставі Акту органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку (а.с. 59).
Отже, за матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 з березня 2019 року залишила свого малолітнього сина ОСОБА_1 , змінила місце свого проживання, виїхала з м. Харкова до м. Львова. Відповідач не піклувалася про свого малолітнього сина, не утримувалаа та не виховувала його, малолітній проживав в неналежних умовах та опингився в складних життєвих обставинах.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд прийшов до висновку, що вказані обставини, на які посилається позивач, не свідчать про ухилення відповідачки від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини. Позивачем не надано суду достатніх доказів для висновку, що лише такий крайній захід як позбавлення батьківських прав відповідатиме якнайкращим інтересам дитини та лише вказаний захід слід застосувати у даному випадку. Зазначено, що подача до суду відповідачкою довідки про працевлаштування, дійсність якої спростована, вказує про те, що вона у такий спосіб намагається зібрати докази, які б могли бути підставою для відмови в даному позові, що, в свою чергу, свідчить про її небайдуже ставлення до вказаного позову, бажання зберегти зв'язок з дитиною. Місцевий суд встановивши, що відповідачка недостатньо приділяє уваги вихованню сина та догляду за ним, прийшов до висновку про необхідність попередження ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування в особі Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави - учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
З матеріалів справи вбачається, що санітарно-гігієнічні та побутові умови проживання в яких залишила ОСОБА_2 свого малолітнього сина ОСОБА_1 є незадовільними, відсутність водо - та електропостачання, антисанітарні умови проживання, відсутність необхідних речей для задоволення індивідуальних потреб дитини відповідного віку, свідчить про неналежне виконання ОСОБА_2 свого батьківського обов?язку щодо забезпечення дитини умовами необхідними для нормального та безпечного рівня життя.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Жорстоке поводження з дитиною полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок місцевого суду, що подання до суду ОСОБА_2 довідки про працевлаштування, дійсність якої спростована, вказує про те, що вона у такий спосіб намагається зібрати докази, які б могли бути підставою для відмови в даному позові, що, в свою чергу, свідчить про її небайдуже ставлення до вказаного позову, бажання зберегти зв'язок з дитиною є помилковим.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Колегія суддів вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Оскільки при вирішенні справи необхідно враховувати найвищі інтереси дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, тому доказування має здійснюватися лише на підставі належних, достовірних та допустимих доказів.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об?єктивно не залежали від нього.
Від Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради до Полтавського апеляційного суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи копій документів, які надійшли на адресу заявника після подання апеляційної скарги, але мають суттєве значення для інтересів дитини, а саме: лист відділу служби у справах дітей Залізничного району м. Львова від 27.01.2022; висновок оцінки потреб сімї ОСОБА_2 від 16.02.2022; лист відділу служби у справах дітей Сихівського району м. Львова від 17.02.2022; розпорядження Сихівської районної адміністрації про негайне відібрання малолітнього ОСОБА_1 від 17.02.2022; акт прийому ОСОБА_1 до притулку.
Колегія суддів, прийшла до висновку про прийняття поданих апелянтом доказів, оскільки вказані в них обставини мають важливе значення для всебічного, повного, правильного вирішення справи та виконання завдання цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У листі начальника відділу служби у справах дітей Залізничного району м. Львова від 27.01.2022 повідомлено начальнику відділу служби у справах дітей Сихівського району м. Львова про те, що 28.10.2021 в номері № 40 готелю « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , працівниками відділу служби у справах дітей та інспектором ювенальної превенції Залізничного району було виявлено малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який впродовж тривалого часу проживав в антисанітарних умовах та згідно усної інформації адміністрації готелю в нічний час неодноразово перебував без супроводу матері ОСОБА_2 .
Під час проведення дитині медичного огляду в комунальній міській дитячій клінічній лікарні м. Львова в дитини було виявлено позитивний результат тесту на COVID-19, що зумовило госпіталізацію матері з дитиною в ЛОДКЛ «ОХМАДИТ».
Окрім того, в даному листі повідомлено, що у зв?язку із розглядом листа адресованого Залізничній районній адміністрації від ВП № 1 ЛРУП № 2 зареєстрованого 05.01.2021 за № 2-124-32-32 щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення на гр. ОСОБА_2 за не виконання батьківських обов?язків працівникам відділу стало відомо, що мати ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_1 на території Залізничного району та Галицького району м. Львова не проживають. З?ясовано про їх переїзд на проживання за адресою: АДРЕСА_6 , що згідно адміністративно територіальної приналежності входить до підпорядкування Сихівського району м. Львова, тому просить взяти дану сім?ю на контроль для вжиття заходів щодо недопущення порушення прав дитини.
Згідно висновку оцінки потреб сім?ї ОСОБА_2 від 16.02.2022 встановлено, що за результатами оцінювання потреб з?ясовано, що складні життєві обставини наявні, основними причинами і чинниками яких є ухиляння батьками від виконання батьківських обов?язків. Вплив складних життєвих обставин на стан задоволення потреб дитини ОСОБА_1 незадовільний. Мати нездатна долати складні життєві обставини. Тривалість існування проблеми складає декілька років і більше. Мати не усвідомлює проблеми та не готова до співпраці з надавачами послуг. Від підпису даного висновку ОСОБА_2 відмовилася.
Як вбачається з листа начальника відділу служби у справах дітей Сихівського району м. Львова від 17.02.2022 адресованого начальнику служби у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, спеціалістами відділу служби у справах дітей Сихівського району спільно із фахівцем соціальної роботи Сихівського району ЛМЦСССДМ неодноразово було здійснено візити в сім?ю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , проте двері не відчиняли.
16 лютого 2022 року під час чергового візиту згідно з актом оцінки рівня безпеки дитини, актом обстеження житлово-побутових умов складеного спеціалістами відділу служби у справах дітей Сихівського району та актом оцінки потреб сім?ї, яка проживає за вказаною адресою, складеного спеціалістам відділу соціальної роботи Сихівського району, встановлено, що умови проживання не належні, відповідні продукти харчування відсутні, дитина часто залишається без нагляду дорослих в нічний час на тривалий термін, що строрює загрозу життю та здоров?ю дитини. Документів, які б підтверджували право ОСОБА_2 користуватись чи проживати в квартирі за адресою: АДРЕСА_6 нею не надано.
Зважаючи на дані обставини малолітній ОСОБА_1 вилучений з сім?ї та згідно направлення відділу служби у справах дітей Сихівського району від 16.02.2022 № 260001-вих-14966 влаштований в притулок для дітей Львівської ОДА (м. Львів, вул. Левандівська, 17-В).
17 лютого 2022 року органом опіки та піклування Сихівської районної державної адміністрації прийнято рішення про негайне відібрання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_2 .
Розпорядженням Сихівської районної адміністрації № 54 від 17.02.2022 з метою захисту прав та інтересів дитини, його життя та здоров?я негайно відібрано дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 та зобов?язано влаштувати дитину, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в притулок для дітей служби у справах дітей Львівської ОДА.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був прийнятий до притулку для дітей служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації, що підтверджується відповідним актом.
Вказані вище обставини, мали місце після винесення місцевим судом рішення, яке є предметом даного апеляційного провадження, зокрема яким попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, проте з даних доказів вбачається, що відповідачка своєї поведінки щодо дитини не змінила та продовжує свідомо нехтувати обов'язками матері щодо сина.
Надіслані ОСОБА_2 на електронну адресу суду докази її матеріального стану, а саме скриншоти щодо стану рахунку платинової картки, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано доказів належності саме їй даної банківської карти.
Надана копія договору від 29.12.2022 року оренди квартири по АДРЕСА_8 , укладеного ОСОБА_2 з орендодавцем ОСОБА_12 не підтверджує факт укладання такого договору, оскільки договір не оформлений належним чином, підпис орендодавця не завірений, тому даний доказ колегія суддів до уваги не приймає.
Будь-яких доказів, які б свідчили про виконання батьківських обов?язків та бажання ОСОБА_2 відновити зв'язок з сином, сприяти його матеріальному забезпеченню та приймати участь в його житті нею по справі не надано.
Враховуючи, що у матеріалах справи наявні достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_2 в порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, нехтує потребами свого сина, порушує права дитини на належне батьківське виховання, а саме: тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, постійно залишає дитину саму без догляду та захисту, що негативно впливає на його фізичний розвиток та психо-емоційний стан як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу та не створює умов для отримання ним освіти, а своєю негативною поведінкою подає поганий приклад і створює небезпеку для його життя і здоров'я, тому колегія суддів вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідає інтересам малолітньої дитини.
Отже, зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про наявність обставин, які дають можливість для застосування до відповідачки такої виключної міри впливу, як позбавлення батьківських прав, враховуючи, в даному випадку, якнайкращі інтереси дитини.
ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.
Висновок місцевого суду, що факт заперечення ОСОБА_2 проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про її інтерес до дитини є помилковим, оскільки лише той факт, що ОСОБА_2 не визнала позов та висловила бажання брати участь у вихованні дитини не свідчить про її інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку, оскільки вона не надала доказів, які б свідчили про дійсну зміну ставлення до виконання батьківських обов'язків.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), згідно з якими: «Самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов'язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи».
Також у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20) зроблено такий висновок: «[…] Лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. […] Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав».
Колегія суддів вважає за обґрунтоване врахувати зазначені висновки у справі, що переглядається, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, а відтак вирішення питання про його застосування потребує з'ясування низки обставин, які характеризують дотримання батьками своїх обов'язків з виховання дитини. З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, саме лише заперечення відповідачки проти позбавлення її батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє її прав на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав.
Вказана правова позиція викладена у постанові ВС від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач просив про стягнення з ОСОБА_2 на користь дитячого будинку, дитячого будинку сімейного типу, опікуна (піклувальника) або прийомних батьків, до яких може бути переданий ОСОБА_1 аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 08.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини першої статті 15 СК України, статті 180 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу, у тому числі і щодо обов'язку утримувати дитину. Такий обов'язок матері, батька відповідно до частини першої статті 121 СК України ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Частина 3 ст. 166 СК України передбачає, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання ним коштів, необхідних для його життєдіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення аліментів та визначаючи їх розмір, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення даної позовної вимоги, оскільки обов?язок ОСОБА_2 щодо обов?язку утримання свого сина грунтується на вимогах закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п. 113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції відповідно до положень статті 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення судових витрат в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав (немайнового характеру) та стягнення аліментів (майновий характер) за подання апеляційної скарги.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної інстанції судове рішення скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову, позивач при звернення до суду першої та апеляційної інстанції був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати покладаються на відповідача.
За таких обставин, до стягнення з ОСОБА_2 підлягає в дохід держави 10510 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 08.07.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь дитячого будинку, дитячого будинку сімейного типу, опікуна (піклувальника) або прийомних батьків, до яких буде влаштовано дитину.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 10510 грн.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді Г.Л. Карпушин
Л.М. Хіль