Справа № 638/4869/19 Номер провадження 22-ц/814/665/23Головуючий у 1-й інстанції Латка І.П. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
16 січня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Триголова В.М.,
суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,
за участі секретаря Боштенко В.Ю.
за участі: представника позивача - адвоката Нікіши Д.С., предстаника третьої особи - адвоката Чумака Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Коваля Олександра Юрійовича на рішення Дзержинськго районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2021 року та представника ОСОБА_2 - адвоката Чумака Романа Васильовича на додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі продажу недійсним
У квітні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в обґрунтування якого вказав, що 03 лютого 2010 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
За змістом письмової заяви ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом 15 серпня 2015 року, та письмовими свідченнями ОСОБА_7 дружини ОСОБА_4 , посвідченими приватним нотаріусом 08 липня 2019 року, «грошові кошти в сумі 440000 грн за квартиру АДРЕСА_1 були отримані в повному обсязі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 безпосередньо від ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_3 . Всім даним особам достеменно відомо, що фактичним покупцем даної квартири є ОСОБА_1 , який за власні грошові кошти купує цю квартиру для своїх неповнолітніх дітей».
Позивач, посилаючись на те, що вказаний договір є удаваним, зазначає, що правочин купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 є спрямований на настання правових наслідків у вигляді набуття права власності на дану квартиру ОСОБА_1 .
Позивач в уточненій позовній заяві просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В. від 03 лютого 2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 365, в частині покупця - ОСОБА_3 ; визнати ОСОБА_1 покупцем квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В. від 03 лютого 2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 365.
Рішенням Дзержинського районного м.Харкова від 06 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , відмовлено.
22 червня 2021 року ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_8 , звернувся до суду із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь третьої особи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн та судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Заява мотивована тим, що між Адвокатським об'єднанням «Apec» та ОСОБА_2 18 листопада 2019 року було укладено договір про надання правової допомоги № б/н. Відповідно до умов договору сторони домовилися про наступний порядок оплати вартості наданих юридичних послуг, а саме 50000 грн Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню протягом 10 (десяти) днів від дати набуття законної сили винесеного Дзержинським районним судом м. Харкова рішення по суті.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2021 року заяву ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_8 , про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на ОСОБА_9 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп., а всього у розмірі 5384 (п'ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.
Не погодившись із рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2021 року його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду було прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, суд не вірно тлумачив та не повно з'ясував обставини справи , висновки суду не відповідають обставинам справи. ОСОБА_1 зазначив , що він є дійсним покупцем квартири, а отже і власником квартири.
ОСОБА_1 просив скасувати рішення Дзержинського районного суду від 06 жовтня 2021 року та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У апеляційному порядку ОСОБА_2 було оскаржено додаткове рішення Дзержинського районного суду від 03 листопада 2021 року . Скаржник посилається на те, що суд у своєму рішенні не зазначив , у чому на його думку заявлений ОСОБА_2 розмір судових витрат був неспівмірний зі складністю справи , витраченому адвокатом часу, обсягом послуг , важливістю цієї справи для третьої особи. ОСОБА_2 просить скасувати додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2021 року , та ухвалити нове , яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
Сторони не скористалися своїм правом на надання відзиву.
Колегія суддів перевіривши законність рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог прийшла до слідуючих висновків.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 03 лютого 2010 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , як продавцями, та ОСОБА_3 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_4 , ОСОБА_6 передають у власність на вигідних для себе умовах, а ОСОБА_3 приймає у власність на умовах купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 , та зобов'язується сплатити за неї обговорену суму грошей, що підтверджується копією договору купівлі-продажу (т 1, а.с. 5).
В п. 7 вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що нотаріусом доведено до відома сторін згоду від чоловіка покупця на підписання та посвідчення договору купівлі-продажу вищевказаної нерухомості.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 . В цій часті рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року (т. 1, а.с. 31-48).
Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 травня 2019 року № 165954772 та Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11 червня 2021 року № 261253681 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Шеховцовою Маргаритою Євгенівною зареєстровано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року та рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року у справі № 635/2263/15-ц, форма власності приватна, розмір частки - 1 (т. 1, а.с. 30,190-191).
Оскаржувані судові рішення суду першої інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Апелянт ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу 03 лютого від 2010 року є удаваним, та колегія не погоджується із вказаним аргументом з огляду на таке.
Положеннями статті 235 ЦК України визначається, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Так, суду не надано доказів та у матеріалах справ відсутні підтвердження вказаного аргументу апелянта , що договір вчинено сторонами із метою приховання іншого правочину.
Адже наслідки передбачені договором-купівлі продажу від 03 лютого 2010 року дійсно настали для сторін правочину, ОСОБА_3 придбала у власність , а ОСОБА_4 продав кВ. АДРЕСА_1 . Вказана квартира змінила власника на підставі рішення Харківського районного суду від 08 серпня 2018 року зміненого постановою Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року згідно якого позов ОСОБА_2 було задоволено та визнано за ним право власності на вказану квартиру в порядку поділу спільного майна подружжя.
Колегія відхиляє посилання ОСОБА_1 на те що рішення по справі №635/2263/15-ц згідно якого ОСОБА_2 набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 є безпідставним та незаконним , адже наразі судом в апеляційному порядку переглядається рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 треті особи: ОСОБА_2 ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу.
З огляду на викладене , колегія суддів погоджується із висновками районного суду , щодо наявності підстав для залучення ОСОБА_2 у якості співвідповідача.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 171/1858/15-ц (провадження № 61-2612св18), зазначено, що "відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він є дійсним покупцем за договором купівлі-продажу від 03 лютого 2010 року, у зв'язку із чим вважає що договір-купівлі продажу підлягає частковому скасуванню із визнанням його покупцем кВ АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звертаючись до суду із даним позовом про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу , позивач бажає замінити покупця у вказаному договорі з ОСОБА_3 на нього - ОСОБА_1 , та при вирішенні спору безпосередньо вирішуються права і ОСОБА_2 який на час подачі позову та вирішення справи судом першої інстанції є власником квартири придбаної за договором купівлі-продажу від 03 лютого 2010 року , а не лише ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були сторонами правочину та залучені в якості відповідачів.
За таких обставин суди першої зробив вірний висновок про відмову в задоволенні позову, оскільки до участі у справі не був залучений у якості відповідача ОСОБА_2 , права, свободи чи інтереси якого можуть бути порушені внаслідок розгляду справи по суті. Клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача до суду позивачем не надано.
Щодо додаткового рішення Дзержинського районного суду від 03 листопада 2021 року. Апелянтом ОСОБА_2 вказано , що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та є не обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів вважає , що районний суд при визначенні суми відшкодування вірно виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
З огляду на що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу , а також судовий збір у розмірі 384 грн 20 коп.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішень місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Коваля Олександра Юрійовича та представника ОСОБА_2 - адвоката Чумака Романа Васильовича- залишити без задоволення.
Рішення Дзержинськго районного суду м.Харкова від 06 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І.Дорош
О.А. Лобов