Справа № 285/1373/22
провадження у справі № 2/0285/9/23
Іменем України
26 січня 2023 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Коцюба О.М.,
за участю секретаря Борисюка Б.Р.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_1 , до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЄВРОІНС УКРАЇНА" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого
Представник позивача звернувся до Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення страхового відшкодування. Позовна заява обґрунтована тим, що 22.11.2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_3 , керуючи мотоциклом марки Geon, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Заводська в смт. Городниця, Новоград-Волинського району, на заокругленій ділянці дороги ліворуч, виїхав за межі проїзної частини, праворуч та здійснив наїзд на електроопору. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла ОСОБА_4 від отриманих травм загинула на місці події. За фактом ДТП було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України. Цивільно-правова відповідальність водія на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК«Євроінс Україна». 09.12.2021 року на адресу відповідача було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_5 , яка є матір'ю ОСОБА_4 25.02.2022 року відповідач повідомив, що рішення щодо виплати страхового відшкодування буде прийнято після отримання страховою компанією відповідного рішення щодо результатів розгляду кримінальної справи за фактом вказаної ДТП. У зв'язку з цим, позивач не погодившись з рішенням відповідача звернулася до суду за захистом свого порушеного права на отримання страхового відшкодування.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02.05.2022 року, було відкрито спрощене позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.06.2022 року від позивача ОСОБА_5 надійшла заява про уточнення позовних вимог, де вона уточнила реквізити, на які просить провести стягнення суми шкоди.
Відповідач 12.07.2022 року надіслав до суду відзив на позовну заяву.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. У відзиві виклав свою позицію та просив відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 27).
Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).
Відповідно до копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021060530000770 від 23.11.2021 року, 22.11.2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_3 , керуючи мотоциклом марки Geon, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Заводська в смт. Городниця, Новоград-Волинського району, на заокругленій ділянці дороги ліворуч, виїхав за межі проїзної частини, праворуч та здійснив наїзд на електроопору. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла ОСОБА_4 від отриманих травм загинула на місці події (а.с.15).
Згідно з копією страхового полісу №АР569759 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Geon CR6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в страховій компанії ПрАТ "СК "Євроінс Україна" (а.с. 30).
Витрати на поховання ОСОБА_4 склали 15000 грн., що підтверджується копією товарного чеку (а.с. 30).
08.12.2021 року на адресу відповідача були направлені заяви представника позивача про виплату страхового відшкодування для матері загиблої - ОСОБА_5 , у розмірі 72000 грн.- моральної шкоди, 216000 грн. - страхове відшкодування пов'язане із втратою годувальника та 15000 грн. - витрати на поховання (а.с. 31-32).
Листом ПрАТ "СК "Євроінс Україна" від 31.05.2021 року № 5267/ДВЗ було повідомлено представника позивача про те, що відповідач не може здійснити виплату страхового відшкодування, тому, що відсутнє судове судове рішення у кримінальному провадженні за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , які призвели до до її смерті (а.с. 35).
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 11.10.2022 року винуватець ДТП - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в лікарні.
Між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника та витрат на поховання завданих загибеллю в ДТП доньки позивачки. Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
26.01.2023 року, у судовому засіданні, представник позивача - адвокат Лабик Р.Р. заявив клопотання про залишення позовних вимог без розгляду в частині стягнення із відповідача 72000 грн. моральної шкоди та 15000 грн. витрат на поховання, оскільки відповідач добровільно сплатив вказану суму та вона вже знаходиться на рахунках адвокатського об'єднання "Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП "Автопоміч" та, після завершення справи, вказана сума буде перерахована на рахунок позивачки ОСОБА_5 .
Отже, предметом судового розгляду є спір про страхове відшкодування пов'язане із втратою годувальника, у розмірі, згідно позовних вимог - 173000 грн.
Згідно зі ст.ст. 636, 979, 985, 988, 992 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 27.2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
У свою чергу, ч. 1 ст. 1200 ЦК України передбачає, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Ч. 2 ст. 1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1 - 5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання та дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
Також у постанові від 27.01.2021 року у справі № 584/1166/15-ц Верховний суд дійшов таких висновків.
Факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі № 210/343/19.
Відповідно до п.п. "г" п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного із них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.
Підпункт е), п. 35.2 ст. 35 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що до заяви додаються, зокрема, документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
Як встановлено із доказів чоловік позивача - ОСОБА_7 помер ще у 2015 році, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 27).
Позивач проживала лише із донькою - ОСОБА_4 (а.с. 28).
Позивач ОСОБА_5 являється пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с. 39).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов позивач ОСОБА_5 станом на 11.05.2022 року проживає одна, єдине джерело доходу - пенсія, підсобне господарство та земельна ділянка - відсутні, часто хворіє, потребує медичного лікування, та потребує матеріальної і фінансової допомоги (а.с. 84).
Згідно довідки Головного управління пенсійного фонду України, від 10.05.2022 року пенсія ОСОБА_5 на день смерті доньки становила 2741,33 грн. (а.с. 85-86).
У свою чергу, згідно Відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів від 21.11.2022 року № 10908/5/99-00-12-04-02-05 середньомісячний дохід померлої ОСОБА_4 за перше півріччя 2021 року становив 5 496,13 грн. ((5364,00+10800,54+5307,00+11505,27)/6 = 5496,13).
Враховуючи встановлені судом обставини і зміст зазначених вище норм права та висновків Верховного суду, суд дійшов висновку про те, що позовна заява в частині стягнення із відповідача страхове відшкодування, пов'язане із втратою годувальника, у розмірі 173000 грн. підлягає задоволенню, адже позивач надала достатніх доказів того, що вона на час ДТП та смерті доньки перебувала на її утриманні.
Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу судом встановлено наступне.
30.11.2021 року між ОСОБА_5 та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП "Автопоміч" було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № Ж 698/5747.
Згідно п 2. вказаного договору вартість однієї нормогодини за надання правничої допомоги становить 3000 грн.
Згідно детального опису робіт від 26.04.2022 року загальна витрата часу для підготовки справи до суду становила 6 годин, а тому витрати на правову допомогу становлять 18000 грн. (а.с. 22).
У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог на суму 18000 грн на правову допомогу, обґрунтовуючи це тим, що така сума є неспівмірною зі складністю справи (справа є малозначною), часом, витраченим на виконання робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позов.
Ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Далі, ч. 4 цієї ж статті проголошує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідач скористався передбаченим ч. 5 ст. 137 ЦПК України правом, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує, що справа є малозначною, для Адвокатського об'єднання "Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП "Автопоміч" така категорія справ є основною, поширеною та шаблонною, а тому не потребує багато часу для підготовки справи до суду.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 10000 грн.
Крім цього, в силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий.
Повний текст рішення складено 01.02.2023 року.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 141, 223, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_5 , в інтересах та від імені якої діє ОСОБА_1 , до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЄВРОІНС УКРАЇНА" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЄВРОІНС УКРАЇНА" (ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК) страхове відшкодування, пов'язане із втратою годувальника, у розмірі 173000 (сто сімдесят три тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЄВРОІНС УКРАЇНА" (ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_5 ((РНОКПП НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК") витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.
Позовні вимоги в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЄВРОІНС УКРАЇНА"на користь ОСОБА_5 страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої, у розмірі 72000,00 грн. та страхового відшкодування витрат на поховання у розмірі 15000,00 грн. - залишити без розгляду.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЄВРОІНС УКРАЇНА" на користь держави судовий збір у розмірі 2745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) 00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Головуючий: О.М. Коцюба