Справа № 161/12247/22
Провадження № 2/161/315/23
(заочне)
30 січня 2023 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді Івасюти Л.В.
за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.
представника позивача Приходько Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 10.04.2015. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Банком, на підставі Договору надання банківських послуг, відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 20000,00 гривень. Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту.
В процесі користування кредитним рахунком позичальник не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за зобов'язаннями, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, вони прийняли спадщину, до складу якої входять, в тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника. Спадкування відбулося у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, адже відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачені законодавством строки.
Станом на дату смерті позичальника сума заборгованості за договором №б/н від 10.04.2015 становить 19959,55 грн. та складається з: 19959,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 19959,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 19959,55 грн. за кредитним договором №б/н від 10.04.2015 та судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 20.09.2022 відкрито спрощене провадження у справі.
Відзиву від відповідачів у визначений ухвалою строк не надходило.
Ухвалою суду від 21.12.2022 закрито підготовче провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивач позов підтримала та просила задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток та розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада».
За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд установив таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Судом встановлено, що 10.04.2015 ОСОБА_3 підписав Анкету-заяву, в якій зазначено, що він погоджується з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.
ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором становить 19959,55 грн. та складається з: 19959,55 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 19959,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 91).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частиною першою статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частиною третьою статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
З копії спадкової справи № 34/2022 до майна померлого ОСОБА_3 , заведеної Луцькою районною державною нотаріальною конторою Волинської області 21.01.2022, вбачається, що спадкоємці ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про прийняття спадщини не звертались. Спадкову справу заведено на підставі претензії кредитора.
Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В частині 1 ст. 1270 ЦК України зазначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що 25.12.1986 ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , у якому в них народився син ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою i у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем та позичальником ОСОБА_3 (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, та вирішуються у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.
При вирішенні спору про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно частиною першою статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Досліджені судом матеріали справи підтверджують той факт, що відповідачі не отримали від спадкодавця ОСОБА_3 у спадщину жодного майна, а тому у них відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора АТ «Приватбанк».
Позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами наявності будь-якого майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3 .
Згідно з ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд, дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 2,5, ч.3 ст.12, ст.ст. 81, 259, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 1268, 1281, 1282 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570);
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області, 01.08.2008).
Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Луцьким МУ УМВС України у Волинській області, 10.06.1997).
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта