Справа № 453/245/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/222/22 Доповідач: ОСОБА_2
24 січня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 453/245/21 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижнє Синьовидне Стрийського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Нижня Стинава Стрийського району Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 187 КК України
з участю секретаря ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року,
Вироком Сколівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку у законну силу залишено попередній - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_6 визачено рахувати з часу фактичного затримання, тобто з 04 грудня 2020 року.
ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_5 покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 05.03.2020 та визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу залишено попередній - тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_5 визачено рахувати з часу фактичного затримання, тобто з 04 грудня 2020 року.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у справі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що 01 грудня 2020 року, приблизно о 20 год. 30 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, умисно, проти волі власника майна, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та переконавшись, що його ніхто не бачить, через незачинені вхідні двері проник до житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_11 , яка знаходилася в цей час в житловому будинку, з метою крадіжки її грошових коштів. Перебуваючи в житловому будинку, продовжуючи свої злочинні дії, він проник до кімнати-кухні будинку ОСОБА_11 , яка в цей час знаходилась в іншій кімнаті, де з кухонної шафи, повторно, таємно, викрав грошові кошти в сумі 540 гривень. Після скоєного ОСОБА_5 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд.
Крім того, 01 грудня 2020 року, приблизно о 21 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за попередньою змовою, групою осіб, умисно проти волі власника майна, вибили шибку на вхідних дверях будинку, через яку відчинили металеву засувку на вхідних дверях та проникли до житлового будинку АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_12 , яка знаходилася в цей час в житловому будинку, з метою заволодіння її грошовими коштами. Перебуваючи в житловому будинку, продовжуючи свої злочинні дії, вони почали вимагати в ОСОБА_12 передати їм грошові кошти, погрожуючи при цьому їй ножем, який принесли з собою, та фізичною розправою у разі її відмови передати грошові кошти. Однак, ОСОБА_12 добровільно відмовилась видавати грошові кошти, після чого ОСОБА_5 вхопив потерпілу обома руками за руки та викрутив їх за її спину утримуючи її у безпорадному стані, а ОСОБА_6 в цей час без добровільної волі потерпілої розпочав обшукувати її одяг, в який вона була одягнена, та умисно, відкрито заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 7 000 гривень. Після скоєного ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишили місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилися грошовими коштами на власний розсуд.
Крім того, 03 грудня 2020 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за попередньою змовою, групою осіб, повторно, умисно проти волі власника майна, через вибиту ними раніше шибку на вхідних дверях будинку, відчинили металеву засувку на вхідних дверях та проникли до житлового будинку АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_12 , яка знаходилася в цей час в житловому будинку, з метою заволодіння її грошовими коштами. Перебуваючи в будинку, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 почали вимагати в ОСОБА_12 передати їм грошові кошти, погрожуючи ОСОБА_12 при цьому ножем та фізичною розправою у разі її відмови передати гроші. Однак, потерпіла ОСОБА_12 повідомила їм, що в неї грошових коштів не має, оскільки 01 грудня 2020 року вони обоє відкрито протиправно заволоділи її грошовими коштами. Після сказаного, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 по черзі нанесли потерпілій ОСОБА_12 декілька ударів кулаками обох рук в обличчя та шукали грошові кошти в одній з кімнат її житлового будинку, а потерпіла ОСОБА_12 в цей час, переживаючи за своє життя, покинула житловий будинок через вікно, а ОСОБА_6 з ОСОБА_5 , не знайшовши грошові кошти, покинули місце вчинення кримінального правопорушення.
На вирок суду захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_6 змінити та призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі, а враховуючи наявність у нього двох дітей - без конфіскації майна.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України не визнав, зокрема, заперечив застосування до потерпілої ОСОБА_12 насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілої в момент заподіяння із застосуванням ножа. Той факт, що саме ОСОБА_6 погрожував потерпілій ножем і що вона бачила ніж в його руках під час нападу, не підтверджуються матеріалами справи.
Апелянт також звертає увагу, що ОСОБА_6 примирився з потерпілою, яка просила його суворо не карати, про що у матеріалах справи є її письмова заява.
Крім того, ОСОБА_6 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є інвалідом третьої групи, позитивно характеризується за місцем проживання, не судимий, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував потерпілій матеріальну шкоду.
Захисник ОСОБА_10 у своїй апеляційній скарзі просить вироку суду щодо ОСОБА_5 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України й призначити йому покарання за даною статтею; кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 на підставі п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_10 зазначає, що вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Таке твердження ґрунтується, на думку захисника, на тому, що суд: не врахував показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо того, в який спосіб було вилучено ніж з господарства, де проживає ОСОБА_6 з родиною, дав неправильну оцінку зібраним доказам, не відреагував на порушення прав особи під час досудового розслідування, не врахував, що докази стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зібрані з порушенням чинного законодавства, вирок суду сформовано на підставі припущень, насамперед самих потерпілих, внаслідок чого дії обвинувачених було кваліфіковано за більш тяжчим злочином, ніж вони вчинили і за яким було пред'явлено обвинувачення.
Щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, апелянт зазначає, що потерпіла ОСОБА_11 , яка в той час знаходилася в будинку, повідомила, що світло в кухні, де знаходився гаманець з грошима - не було включене. Повідомила, що зайшла в кухню одразу як почула гуркіт. Гаманець лежав на серванті в кухні. Тобто, з описаного потерпілого вбачається, що злочинець витрачає час на те, щоб у темноті витягнути з гаманця гроші і поставити гаманець на місце, замість того, щоб схопити гаманець з усіма купюрами - і чимшвидше покинути місце події, що є нелогічним. Також не встановлено, чому саме суму в розмірі 540 грн. потерпіла вважає викраденою, жодних доказів на підтвердження цієї суми обвинуваченням не надано. Заявлена сума є припущенням, як і саме викрадення.
Звертає увагу, через пів години, ОСОБА_5 вчиняє вже інший злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України, в іншому місці, групою осіб, спільно з ОСОБА_6 , при цьому досудовим розслідування не досліджувався факт, чи міг за такий короткий час ОСОБА_5 зустрітися з ОСОБА_6 , обговорити з ним напад за іншою адресою та опинитися за цією адресою, адже між двома господарствами (будинком ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ) - досить значна відстань.
Зазначає, що під час відтворення з участю потерпілої ОСОБА_16 вона не згадувала, що у руках в нападників був ніж. Під час відтворення, яке було проведене одразу після відкриття кримінального провадження - потерпіла ОСОБА_12 також не згадувала їй про погрози ножем. У заяві про скоєння злочину ніж теж не згадувався. Апелянт вважає, що наявність ножа було припущенням потерпілої в судовому засіданні 08.12.2020 згідно з ухвалою слідчого судді.
Стверджує, що ніж, який демонструвався у судовому засіданні, не може бути тим ножем, про який говорила потерпіла, оскільки такий мав бути настільки маленьким, щоб міг сховатися у долоні.
На думку захисника, процедура вилучення ножа, його приєднання до матеріалів кримінального провадження як речового доказу - це отримання доказів незаконним шляхом. Зібрані докази є недопустимими.
Вважає, що фальсифікація з доказами необхідна була працівникам поліції для обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні саме розбійного нападу, тоді як мало місце відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Також захисник не погоджується з призначеним її підзахисному покаранням, оскільки суд не врахував характеризуючі дані щодо ОСОБА_5 , а саме: позитивну характеристику за місцем проживання, а також перебування на обліку в лікаря-психіатра з 18.09.2009 з приводу емоційно-вольового розладу особистості. Суд також не врахував, що матеріальні збитки ОСОБА_5 відшкодував у повному обсязі, а 30.09.2021 ОСОБА_12 написала заяву, в якій просить ОСОБА_5 суворо не карати, претензій ні матеріального, ні морального характеру вона не має, збитки їй відшкодовано. Таким чином вважає, що покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Під час апеляційного розгляду обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 апеляційні скарги підтримали з наведених в них мотивів.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив доводи апеляційних скарг, вважає вирок суду законним та обґрунтованим та просив залишити його в силі.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_8 , пояснення обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про винуватість обвинувачених ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Незважаючи на заперечення обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України, його вина підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні суду першої інстанції доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_11 , яка у суді першої інстанції пояснила, що 01 грудня 2020 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, вона перебувала у себе вдома по АДРЕСА_2 , та дивилась телевізор в кімнаті. Двері на кухню були зачинені. У цей час вона почула якийсь гуркіт в кухні. Вийшовши на кухню вона побачила, що світло не включене. Коли вона включила світло в кухні то побачила, що вхідні двері на веранду і з веранди на вулицю відчинені. Після цього, вона, зрозумівши що хтось був у неї вдома, вирішила перевірити гаманець, який лежав у серванті в кухні. Коли вона відкрила гаманець, то побачила, що відсутні гроші в сумі 540 гривень. Крім, цього, 03 грудня 2020 року ввечері, двоє хлопців, один з них одягнутий у жовту куртку, стукали по вікнах за місцем її проживання. Після чого вона зателефонувала до поліції.
Показання потерпілої ОСОБА_11 є чіткими, послідовними і не викликають сумнівів у їх достовірності, так як узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, а саме: протоколом огляду місця події від 04 грудня 2020 року з додатками, проведеного за участі та згоди потерпілої ОСОБА_11 у її житловому будинку, що в АДРЕСА_2 . За результатами проведеного огляду, було вилучено сліди рук з каструлі даного житлового будинку; висновком судової дактилоскопічної експертизи від 29 грудня 2020 року № СЕ-19/114-20/23247-ТР; протоколом отримання зразків для експертизи від 26 січня 2021 року, під час якого проведено відібрання зразків відтисків пальців та долонь рук ОСОБА_5 ; висновком судової дактилоскопічної експертизи від 24 лютого 2021 року №СЕ-19/114-21/2243-Д, згідно з яким два сліди пальців рук, перекопійовані на відрізках прозорої липкої стрічки № 1, № 2, які вилучені при огляді місця події 04 грудня 2020 року по АДРЕСА_2 , залишені відповідно великим пальцем та середнім пальцем лівої руки ОСОБА_5 .
Вказане суперечить твердженням обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він ніколи не був в будинку потерпілої ОСОБА_11 .
Окрім цього, незважаючи на часткове визнання обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, їх вина підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні суду першої інстанції доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, а саме: поясненнями потерпілої ОСОБА_12 , яка була допитана під час досудового розслідування відповідно до ухвали слідчого судді Сколівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2020 року (потерпіла ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією Акту про смерть №210 від 12 серпня 2021 року); показаннями свідка ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; протоколом огляду місця події від 03 грудня 2020 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 04 грудня 2020 року та додатком у виді оптичного носія (DVD-R диску), під час проведення якого потерпіла ОСОБА_12 впізнала особу ОСОБА_6 , як такого, який за місцем її проживання у житловому будинку АДРЕСА_3 , вчиняв щодо неї кримінальне правопорушення; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 04 грудня 2020 року та додатком у виді оптичного носія (DVD-R диску), під час проведення якого потерпіла ОСОБА_12 не впізнала жодну особу, хоча називала прізвище ОСОБА_5 , як такого, який за місцем її проживання у житловому будинку АДРЕСА_3 , вчиняв щодо неї кримінальне правопорушення; протоколом затримання особи ОСОБА_5 від 04 грудня 2020 року, за участю захисника, за підозрою у вчиненні злочину, під час якого проведено обшук затриманого ОСОБА_5 та вилучено одяг, в якому він був одягнений під час вчинення кримінального правопорушення, гаманець з грошима в сумі 600 гривень; протоколом затримання особи ОСОБА_6 від 04 грудня 2020 року, за участі захисника, за підозрою у вчиненні злочину, під час якого проведено обшук затриманого ОСОБА_6 та вилучено одяг, в якому він був одягнений під час вчинення кримінального правопорушення, гроші в сумі 243 гривень, ніж з рукояткою оранжевого кольору; протоколом проведення слідчого експерименту від 04 грудня 2020 року та додатком у виді оптичного носія (DVD-R диску) за участі потерпілої ОСОБА_12 , яка розповіла та продемонструвала, яким чином щодо неї було вчинено розбій 01 грудня 2020 року та 03 грудня 2020 року в її житловому будинку; протоколом проведення слідчого експерименту від 04 грудня 2020 року та додатком у виді оптичного носія (DVD-R диску) з участю ОСОБА_5 та його захисника, під час проведення якого він розповів та продемонстрував, яким чином він вчинив розбій 01 грудня 2020 року та 03 грудня 2020 року щодо ОСОБА_12 в житловому будинку останньої в с. Нижнє Синьовидне; протоколом проведення слідчого експерименту від 04 грудня 2020 року та додатком у виді оптичного носія (DVD-R диску) з участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, під час проведення якого він розповів та продемонстрував, яким чином він вчинив розбій 01 грудня 2020 року та 03 грудня 2020 року відносно ОСОБА_12 в житловому будинку останньої в с. Нижнє Синьовидне; висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_12 №146 від 18 грудня 2020 року; висновком експерта №СЕ-19/114-20/23248-ТР від 29 грудня 2020 року, відповідно до якого сім слідів пальців рук вилучені під час огляду місця події 04 грудня 2020 по АДРЕСА_3 , залишені відповідно безіменним пальцем лівої руки, двічі вказівним пальцем лівої руки, великим пальцем лівої руки, середнім пальцем лівої руки ОСОБА_6 , безіменним пальцем правої руки та мізинцем правої руки ОСОБА_5 ; постановою про визнання речових доказів від 04 грудня 2020 року.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції належним чином перевірив усі вищенаведені докази, взявши до уваги їх як правдиві та такі, що відповідають дійсним обставинам справи, є послідовними і такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами та надав їм належну оцінку тавірно кваліфікував за вказаними епізодами дії ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України, а саме як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, який зазнав нападу, та погрозою такого насильства, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з проникненням в житло.
Апеляційний суд відкидає покликання сторони захисту на відсутність достатніх доказів для обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у скоєнні саме розбійного нападу, а самі обвинувачені заперечили факт використання ножа та погроз застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я під час вчинення нападу на потерпілу ОСОБА_12 .
Такі твердження сторони спростовуються вищенаведеними доказами.
Зокрема, потерпіла ОСОБА_12 показала, що 01 грудня 2020 року близько 21 год., вона перебувала в себе вдома на АДРЕСА_3 . Вона почула стукіт у двері. Коли підійшла до дверей, то побачила двох хлопців, один з яких був у жовтій куртці а другий у чорній. Хлопці просили відкрити двері, проте вона відмовила. Після цього один із хлопців розбив вікно у вхідних дверях, відкрив засув та вони зайшли в будинок та одразу почали вимагати гроші. Вона сказала, що грошей немає, хоча у неї були при собі 7 тисяч гривень, які вона зібрала для проведення ремонту. Після відмови у добровільній видачі грошей, один із них погрожував ножем, який тримав в руці, казав що заріже. Ніж був маленьким. Після чого вони обоє схопили її за руки, повалили на ліжко та почергово почали наносити удари в голову та тіло. Потім один із них тримав її за руки а другий, обшукавши, забрав гроші в сумі 7 тисяч гривень. Після цього, вони пішли. Під час погроз та нанесення ударів, їй порізали палець на руці. 03 грудня 2020 року, близько 21 год. ті ж самі хлопці знов прийшли до неї. Коли вони зайшли, то знову, погрожуючи фізичною розправою та вбивством, вимагали у неї гроші, на що вона сказала, що немає грошей, оскільки вони вже їх забрали раніше. Після цього вони пішли на кухню, де почали кип'ятити воду. Вона подумала, що її можуть ошпарити кип'ятком, пішла у дальню кімнату і через вікно втекла. Вказала, що їй було дуже страшно і вона переживала за своє життя.
Показання потерпілої є чіткими, послідовними і не викликають сумнівів у їх достовірності та узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Так, з протоколу слідчого експерименту від 04.12.2020 вбачається, що він проводився за участі ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_10 , у присутності понятих та фіксувався на відеокамеру. В ході слідчого експерименту ОСОБА_5 на місці події показав та продемонстрував, як розвивалися події, розповів як ОСОБА_6 витягнув ніж та погрожував ним потерпілій та показав як ОСОБА_6 завдавав тілесні ушкодження своїми руками потерпілій ОСОБА_12 . Також, ОСОБА_5 демонстрував на статистові як прикладав ніж до горла потерпілої ОСОБА_12 ,
ОСОБА_5 та його захисник підписали протокол та не висловлювали жодних зауважень з приводу проведення слідчої дії.
Крім того, з відеозапису зазначеного слідчого експерименту видно, що ОСОБА_5 під час проведення вказаної слідчої дії вів себе спокійно, показання надавав самостійно, добровільно та без зупинок, був спокійним та послідовним в своїх показаннях, був чітким та без вагань надавав відповіді на запитання учасників експерименту.
Аналогічно, ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту за його участю 04.12.2020, розповів та продемонстрував, яким чином він вчинив розбій 01 грудня 2020 року та 03 грудня 2020 року, зазначивши при цьому, що він витягнув ніж з кишені та погрожував ним потерпілій.
Не заслуговують на увагу твердження захисника про те, що вилучення ножа з оранжевою рукояткою - це несанкціонований обшук у присутності осіб без повноважень та без участі понятих.
Відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії, крім особливостей, встановлених статтею 615 цього Кодексу.
Обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а поглинається такою дією, як затримання чи обшук житла (з урахуванням положень ч. 3 ст. 208, ч. 7 ст. 223 КПК України).
Проведення обшуку особи відбувається всупереч вимогам закону лише за за відсутності відповідного протоколу затримання особи, складеного відповідно до вимог ст. 208 КПК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі 755/6685/17.
Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_6 від 04 грудня 2020 року за участі захисника, двох понятих, відбулося затримання ОСОБА_6 на підставі п.2 ч. 1 ст. 208 КПК України. Під час затримання було проведено обшук затриманої особи - ОСОБА_6 , під час якого вилучено одяг, в якому він був одягнений під час вчинення кримінального правопорушення, гроші в сумі 243 грн, ніж з рукояткою оранжевого кольору, який було поміщено у спецпакет № 3452452 з підписами понятих.
Жодних зауважень, доповнень та клопотань після ознайомлення учасників з протоколом затримання ОСОБА_6 не надходило.
Враховуючи наведене підстав вважати, що обшук ОСОБА_6 відбувся всупереч вимогам закону у колегії судді немає.
Інші доводи сторони захисту, наведені в апеляційних скаргах, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187 КК України, а тому колегією суддів до уваги не беруться.
Будь-яких даних, які б свідчили про необ'єктивність, упередженість органів досудового розслідування та суду колегією суддів не встановлено.
Щодо покарання обвинуваченим, з яким не погоджуються апелянти, то призначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх характер та суспільну небезпеку; особу винних, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_6 задовільно характеризується за місцем проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, вважається таким, що раніше не судимий, вину визнав частково, має на утриманні двоє дітей, не працює, заподіяну ним шкоду відшкодовував у добровільному порядку, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, пом'якшуючою вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення обставиною, є відшкодування потерпілій заподіяної шкоди; обвинувачений ОСОБА_5 задовільно характеризується за місцем проживання та реєстрації, перебуває на «Д» обліку у лікаря психіатра, є осудним, раніше неодноразово судимий, покарання не відбув, вину визнав частково, не працює, заподіяну ним шкоду відшкодовував частково у добровільному порядку, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, пом'якшуючою вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень обставиною, є часткове відшкодування потерпілій заподіяної шкоди.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважав за доцільне призначити ОСОБА_6 покарання у межах, установлених санкцією ч. 3 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі на певний строк із конфіскацією майна, ОСОБА_5 - у межах, установлених санкціями ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, у вигляді позбавлення волі на певний строк із конфіскацією майна. Та відповідно до ст. 71 КК України до призначеного обвинуваченому ОСОБА_5 покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року.
Апеляційний суд вважає, що покарання обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_5 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень. Таке покарання, на думку колегії суддів не є надмірно суворим з врахуванням як обставин кримінального провадження, так і осіб обвинувачених.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, судом першої інстанції допущено не було.
Отже, апеляційні скарги не містять правових підстав для скасування чи зміни вироку, й колегія суддів визнає їх необґрунтованими.
Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4