31.01.2023 Справа №607/1474/23
провадження № 3/607/778/2023
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., розглянувши матеріали, що надійшли з Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого,
за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №548374 від 23 січня 2023 року, гр. ОСОБА_1 23 січня 2023 року близько 00 год. 20 хв. перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , з якою веде спільний побут, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у приниженні її честі та гідності, ображав нецензурними словами, погрожував та фізичного, що полягало у вчиненні бійки, шарпав, штовхав та наніс удар в область обличчя, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному та фізичному здоров'ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання 31 січня 2023 року ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та дату розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується його підписом у протоколах про адміністративне правопорушення серії у графі «Підпис особи, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи», що підтверджу обізнаність ОСОБА_1 про наявність вказаного провадження. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відтак на підставі ст.268 КУпАП, вважаю, що розгляд справи можна провести у відсутності ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку:
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Тобто, з об'єктивної сторони дане правопорушення характеризується вчиненням будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанням термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений а з суб'єктивної - умисною виною.
Відповідно до пунктів 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно п. 17 ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Зокрема, психологічне насильство має місце тоді, коли словесні образи, погрози, приниження тощо викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, домашнє насильство є правопорушенням із матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого або реальної можливості заподіяння такої шкоди, тобто такої, що об'єктивно могла настати, але не настала через незалежні від волі кривдника обставини.
Таким чином, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Так, у справах про психологічне домашнє насильства обов'язково необхідно встановлювати які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
-відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №548374 від 23 січня 2023 року;
-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23 січня 2023 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомила, що 23 січня 2023 року близько 00 год. 20 хв. гр. ОСОБА_1 за місцем спільного проживання за адреса АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав та наніс удар в область обличчя та руки;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 23 січня 2023 року, в яких остання пояснила, що 23 січня 2023 року близько 00 год. 20 хв. ОСОБА_1 вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме, ображав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав та наніс удар рукою в область обличчя;
-відомостями зазначеними у терміновому заборонному приписі серії АА №255659 від 23 січня 2023 року, стосовно кривдника ОСОБА_1 , згідно з яким, останнього зобов'язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи та заборонено вхід та перебування в місце проживання (перебування) постраждалої особи та в будь - який спосіб контактувати з постраждалою особою;
-електронним рапортом інспектора чч Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Голика Т.В. від 23 січня 2023 року;
Таким чином дослідженими письмовими доказами встановлено, що 23 січня 2023 року ОСОБА_1 за місцем спільного проживання вчиняв домашнє насильство стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, штовхав, шарпав та наніс удар рукою в область обличчя, чим спричинив емоційну невпевненість останньої та завдав шкоди її психічному та фізичному здоров'ю.
За вказаних обставин приходжу до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій фізичного та психологічного характеру (погрози, образи, нанесення ударів, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності.
При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, характеризуючі дані ОСОБА_1 , відсутність обставин, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у проваджені у справі про адміністративне правопорушення, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Таким чином, вважаю, що з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 536,80 грн.
Керуючись статтями ч. 2 ст. 33, 35, ст. 40-1, ч. 1 ст. 173-2, ст. ст. 245, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяН. Р. Кунець