01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 161/10464/22
провадження № 61-1346ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у справі за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2022 року у прийнятті до спільного розгляду із первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про визнання дій протиправними та стягнення коштів відмовлено.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2022 року у цій справі повернуто особі, яка її подала, оскільки апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
24 січня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року.
Разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що після отримання оскаржуваної ухвали апеляційного суду з метою отримання правової допомоги вона звернулася до Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. 18 січня 2023 року видано доручення № 39/7-23 для надання безоплатної вторинної правової допомоги (складання документу процесуального характеру до суду, а саме касаційної скарги у справі № 161/10464/22). Вважає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Підстави пропуску строку на касаційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Із урахуванням наведених положень національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, зазначені представником заявника обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження судом не можуть бути визнані поважними, оскільки надані докази не підтверджують поважності причин пропуску строку на подання касаційної скарги і не є такими, які об'єктивно унеможливлювали подання касаційної скарги у визначений законом строк.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення ОСОБА_1 не надано достатніх доказів на підтвердження неможливості для заявника звернутись до суду касаційної інстанції у межах встановленого статтею 390 ЦПК України строку.
Наведені заявником обставини не обґрунтовують неможливість скористатись своїми процесуальними правами щодо касаційного оскарження судового рішення протягом тривалого часу, ураховуючи, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду постановлено 14 листопада 2022 року, відповідно останнім днем на її касаційне оскарження було 14 грудня 2022 року, а касаційна скарга подана 24 січня 2023 року.
При цьому оскаржуване судове рішення апеляційного суду заявник отримала засобами поштового зв'язку 21 листопада 2022 року, про що зазначила у клопотанні.
Посилання заявника на необхідність тривалого часу для отримання правової допомоги, само по собі не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Оцінивши наведені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обставини, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними наведених заявником підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки вони не є об'єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення заявника чи пов'язаними із перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Заявником не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що подати належно оформлену касаційну скаргу у строки, визначені процесуальним законом.
Отже, заявник об'єктивно мала реальну можливість реалізувати свої процесуальні права на подання касаційної скарги.
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Отже, особі, яка подала касаційну скаргу необхідно подати заяву, в якій навести інші підстави для поновлення строку з відповідними доказами.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 127, 393 ЦПК України,
Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 14 листопада 2022 рокузалишити без руху та надати заявнику строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали для наведення інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко