Справа № 752/16969/22
Провадження № 1-кс/752/700/23
Іменем України
25 січня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС Слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ,, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого у кримінальному провадженні № 12022100040000571 від 27.02.2022р.,
До Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу відносно особи, орган досудового розслідування посилається на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, органом досудового розслідування встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, та застосування більш м'якого запобіжного заходу не в змозі запобігати ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Органом досудового розслідування встановлювались обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, зокрема, що 27.02.2022, приблизно об 11 год. 30 хв., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи неподалік буд. № 24 по вул. Митрополита Андрія Шептицького в м. Києві, будучи озброєним невстановленою в ході досудового розслідування стрілецькою вогнепальною зброєю, побачив раніше незнайомого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у той час проходив вказаною вулицею, та, підійшовши до останнього, розпочав із ним спілкування, під час якого між ними виник словесний конфлікт, у ході якого ОСОБА_6 безпричинно наніс один удар прикладом наявної в нього невстановленої досудовим розслідуванням стрілецької вогнепальної зброї в область голови ОСОБА_9 .
Після чого ОСОБА_9 , з метою уникнення розвитку словесного конфлікту та подальшого спричинення йому тілесних ушкоджень, почав втікати у протилежному від ОСОБА_6 напрямку.
У цей час, ОСОБА_6 , діючи умисно, відчуваючи фізичну перевагу, у зв'язку із наявністю в нього невстановленої в ході досудового розслідування стрілецької вогнепальної зброї, на ґрунті особистої неприязні до ОСОБА_9 , яка раптово виникла під час словесного конфлікту з останнім, вирішив вчинити умисне вбивство останнього, у зв'язку з цим у ОСОБА_6 сформувався злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно, маючи умисел на умисне вбивство ОСОБА_9 , передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи неподалік буд. № 24 по вул. Митрополита Андрія Шептицького в м. Києві, привівши в бойову готовність наявну в нього невстановлену в ході досудового розслідування стрілецьку вогнепальну зброю, здійснив не менше чотирьох пострілів у ОСОБА_9 , який у той час швидко рухався у протилежному від ОСОБА_6 напрямку, в результаті чого ОСОБА_9 отримав множинні вогнепальні кульові наскрізні поранення стегон та живота, від яких настала смерть останнього.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у квітні 2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в селищі Буча, Київської області, будучи добровольцем Добровольчого формування територіальної громади № 29, на підставі усного розпорядження керівництва ДФТГ № 29 залучався для надання допомоги в розмінуванні даного населеного пункту.
Перебуваючи на подвір'ї в зазначений період часу, дату та час досудовим розслідуванням достеменно не встановлено, невстановленого приватного будинку в селищі Буча, ОСОБА_6 побачив ручну гранату РГД-5 з маркуванням «В-130-74 Т». Діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-XII від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992 року, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, привласнив ручну гранату РГД-5 з маркуванням «В-130-74 Т».
Тим самим, отримавши у володіння зазначений вище предмет, ОСОБА_6 вчинив зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.
Після цього, з невстановленого під час досудового розслідування часу до початку проведення за місцем проживання ОСОБА_6 обшуку з 08 год. 12 хв. 23.01.2023 за невстановлених обставин, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, у порушення вимог п. п. 1,2 переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471 -XII від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992 року, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, без передбаченого законом дозволу зберігав раніше знайдену ручну гранату РГД-5 з маркуванням «В-130-74 Т» в обраному ним місці, а саме у квартирі АДРЕСА_2 , - місцем свого фактичного проживання.
У рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022100040000571, відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.12.2022 року, у справі № 752/16969/22, 23.01.2022 в період часу з 08 год. 12 хв. по 09 год. 58 хв., працівниками поліції проведено обшук приміщення квартири АДРЕСА_2 - за місцем проживання ОСОБА_6 , в ході якого було виявлено та вилучено ручну гранату РГД-5 з маркуванням «В-130-74 Т», яка відповідно до довідки групи спеціалістів-вибухотехніків про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, від 23.01.2023 належить до категорії - обмежено небезпечний, та запал типу УЗРГМ з маркуванням «36-68 УЗРГМ 583» до неї, який відповідно до довідки групи спеціалістів-вибухотехніків про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, від 23.01.2023 належить до категорії- небезпечний.
23.01.2023 в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
23.01.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
23.01.2023 ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Орган досудового розслідування дотримується позиції того, що обставини оголошеної ОСОБА_6 підозри доведені в повній мірі належними та допустимими доказами, ризики, які полягають у спробах переховуватись, знищити чи спотворити відомості про обставини вчиненого кримінального правопорушення, впливати на свідків або перешкоджати досудовому розслідуванню в інший спосіб наявні, логічні та доведені матеріалами кримінального провадження, а інші запобіжні заходи не пов'язані із триманням під вартою не здатні забезпечити належну процесуально поведінку підозрюваного.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити в повному обсязі, на підставі обставин, викладених в останньому.
Сторона захисту в судовому засіданні проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, зазначаючи про те, що у клопотанні належним чином не доведено наявність ризиків передбачених статтею 177 КПК України, та слідчим не встановлено характеризуючі підозрюваного дані, який, зокрема, має родину, сталі соціальні зв'язки та, перш за все, пішов добровельцем до військових формувань з метою супротиву збройної агресії росії против України, що характеризує його як моральну людину, яка стала на захист держави, а не як особу правопорушника.
Крім того сторона захисту звернулась до слідчого судді із заявою про взяття підозрюваного на поруки, обґрунтовуючи тим, що особи, які виявили бажання взяти підозрюваного на поруки заслуговують на довіру суду, оскільки є членами добровольчого формування тероборони, що свідчить про високу національну свідомість та проявляється у виконуванні бойових завдань у боротьбі з агресором наразі та захистом державного суверенітету.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що у провадженні відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100040000571 від 27.02.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.
23.01.2023 в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
23.01.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
23.01.2023 ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
У даному судовому засідання встановлено достатню сукупність даних, обставини, оголошеної ОСОБА_6 підозри, які, зокрема, підтверджуються: - оглядом місця події (трупа) від 27.02.2022 за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого оглянуто труп чоловічої статі віком приблизно 40-45 років, який подальшому направлено для проведення судово-медичної експертизи; показаннями свідка ОСОБА_10 від 27.02.2022, відповідно до яких, останній зазначив обставини доставлення до МКЛ ШМД невстановленого чоловіка, та обставини біологічної смерті потерпілого; оглядом місця події (трупа) від 27.02.2022 за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шемптицького, 24 , в ході якого оглянуто ділянку місцевості, яка є місцем вчиненого злочину; показаннями свідка ОСОБА_11 від 19.03.2022, відповідно до яких, остання надає опис обставин, які передували вчиненню кримінального правопорушення відносно ОСОБА_9 ; протоколом пред'явленням трупа для впізнання за фотознімками від 19.02.2022 за участю свідка ОСОБА_11 , за результатами проведення якого остання впізнала труп невідомого чоловіка, віком приблизно 40-45 років, як свого сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; показаннями свідка ОСОБА_12 від 20.03.2022, відповідно до яких останній зазначає обставини вчинення вбивства ОСОБА_9 ; протоколом перегляду відеозапису від 18.03.2022, наданого свідком ОСОБА_12 , на якому зафіксовані обставини вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_9 ; показаннями свідка ОСОБА_13 від 20.03.2022, відповідно до яких, останній зазначає обставини вчинення вбивства ОСОБА_9 ; протоколом огляду предмету від 22.03.2022, а саме оптичного диску з відеозаписом, наданого свідком ОСОБА_12 , на якому зафіксовані обставини вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_9 ; висновком експерта № 022-30-680-2022 від 18.11.2022, відповідно до якого смерть ОСОБА_9 настала від множинних вогнепальних кульових поранень живота і стегон; додатковими показаннями свідка ОСОБА_13 від 06.09.2022, відповідно до яких останній зазначає обставини вчинення вбивства ОСОБА_9 ; додатковими показаннями свідка ОСОБА_12 від 06.09.2022, відповідно до яких останній зазначає обставини вчинення вбивства ОСОБА_9 ; показаннями свідка ОСОБА_14 від 07.09.2022, відповідно до яких, останній повідомив обставини отримання відеозапису, на якому зафіксоване вбивство ОСОБА_9 ; протоколом переглядом відеозапису від 08.09.2022, який наданий свідком ОСОБА_14 , на якому зафіксовані обставини вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_9 ; протоколом перегляду відеозапису від 17.11.2022, отриманого із системи «Безпечне місто», на якому зафіксовані ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , а також обставини, які передували вчиненню кримінального правопорушення відносно ОСОБА_9 , показаннями свідка ОСОБА_16 від 29.11.2022, відповідно до яких останній зазначив обставини та місце перебування ОСОБА_6 та опис одягу останнього (станом на 27.02.2022); протоколом пред'явленням особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2022 за участю свідка ОСОБА_16 , в ході якого останній впізнав ОСОБА_6 як особу, яка перебувала неподалік місця вчинення злочину та була одягнена аналогічно відеозображенню; обшуком за адресою: АДРЕСА_1 від 23.01.2023, під час якого, за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 виявлено гранату РГД-5 та запал до неї; протоколом затриманням особи, підозрюваної у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_6 , від 23.01.2023; виявленими та вилученими речовими доказами під час проведення слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами провадження в їх сукупності.
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суд з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» під терміном «обґрунтована підозра» необхідно розуміти, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчий суддя зазначає наступне.
Існування викладених ризиків підтверджується тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_6 , оскільки підозрюваний достовірно розуміючи той факт, що вчинив злочин, за який законом передбачено суворе покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинення ним суспільно небезпечного діяння, намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який підтверджується зокрема тим, що підозрюваний з місця вчинення злочину одразу ж втік, з метою переховування від викриття у вчиненому злочині.
Аналізуючи ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК Україні в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Іллійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також, у ході досудового розслідування продовжується проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення усіх обставин вчинення злочину, а тому, перебуваючи на волі ОСОБА_6 , зможе знищити речові докази та інші речі, що мають значення для провадження, тобто наявний ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, у рамках кримінального провадження допитано як свідків осіб, місце проживання яких ОСОБА_6 відоме, тому, перебуваючи на волі, останній зможе на них впливати з метою зміни ними своїх показань.
При встановленні наявності цього ризику слідчим суддею враховано встановлену законом процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Так, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих, у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане доводить, що можливість впливу на свідків є досить ймовірною.
Також, обґрунтованим є факт, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення. На це вказує те, що ОСОБА_6 вчинив злочин, пов'язаний із застосуванням насильства, користуючись фізичною перевагою, наявністю в нього стрілецької вогнепальної зброї застосував надмірну жорстокість відносно іншої особи, що призвело до її смерті, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, слідчий суддя враховує обставини того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100040000571 від 27.02.2022 здійснювалась за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, однак у подальшому після проведеного обшуку за місцем проживання підозрюваного слідчими було встановлено наявність у володінні ОСОБА_6 вибухового пристрою без передбаченого законному дозволу, а тому було розпочато досудове розслідування кримінального провадженні № 12023100000000054 від 23.01.2023 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке в подальшому постановою прокурора було об'єднано із КП 12022100040000571 від 27.02.2022.
З вказаного боку ОСОБА_6 характеризується, як особа, схильна до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки вже реалізувавши свою кримінально-протиправну діяльність, за результатом якої слідчим було складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та усвідомлюючи той факт, продовжив кримінально-протиправну поведінку, яка виявилась у зберіганні вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, слідчим було повідомлено про нову підозру ОСОБА_6 .
Вказані вище ризики є реальними, стійкими, триваючими та виправдовують даний запобіжний захід. Заявлені ризики на даний час не зменшились та виключають можливість застосування менш суворого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 , так як не зможуть забезпечити належний рівень гарантії доброчесності поведінки останнього.
Відносно поданої стороною захисту заяви про взяття підозрюваного на поруки слідчий суддя зазначає, що остання не може бути задоволена за аналогічних підстав, що викладені в мотивувальній частині даної ухвали.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, слідчий суддя не вбачає беззаперечних та обґрунтованих підстав для застосування до підозрюваного будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, який би запобіг встановленим ризикам, а також вважає, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
На підставі положень п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчинені злочину, який спричинив загибель людини.
Така позиція слідчого судді відповідає вимогам КПК України та не є вирішенням слідчим суддею тих питань, які повинні вирішуватись судом під час судового розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 8, 177, 178, 181, 182, 183, 194, 369-372, 532 КПК України, -
1. Клопотання задовольнити.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, у межах досудового розслідування, тобто до 23 березня 2023 року, до 13:23 год, включно.
3. Початком відліку строку дії запобіжного заходу вважати з моменту фактичного затримання, тобто з 23.01.2023 р.
4. Повний текст ухвали слідчого судді буде складено та оголошено в приміщенні суду протягом 5 діб.
5. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1