27.01.2023 Справа № 756/16656/21
Справа № 1-кп/756/641/23
756/16656/21
іменем України
27 січня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
06.08.2020, близько 05 год., ОСОБА_10 , перебував зі своєю знайомою ОСОБА_8 у приміщені ресторану «Ель Кафа», що по просп. Героїв Сталінграду, 27, в м. Києві, а саме на літній терасі другого поверху. У цей час, на грунті неприязних стосунків, ОСОБА_10 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, штовхнув обома руками ОСОБА_8 , внаслідок чого остання, під час падіння вдарилась об стіл відведеною у сторону лівою рукою.
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_10 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді закритої травми лівого плеча: багатоуламковий «гвинтоподібний перелом» дистальної третини діафазу лівої плечевої кістки, з переходом лінії зламу та метаепіфіз та епіфіз (зі зміщенням дистального фрагменту кістки, на рівні нижньої третини плеча в дорзо - латеральному напрямку), що відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення не визнав, зокрема показав, що дійсно 06.08.2020, близько 05 год., з другом перебували у приміщені ресторану «Ель Кафа», що по просп. Героїв Сталінграду, 27, в м. Києві. У вказаному ресторані ОСОБА_10 зустрів свою близьку знайому ОСОБА_8 та запропонував їй вийти на літню терасу поговорити, на що остання погодилась. Під час розмови ОСОБА_10 сказав ОСОБА_8 , що він одружений і має дітей тому подальших стосунків між ними не буде, на що ОСОБА_8 обурилась і сказала, що розповість його дружині про їх стосунки. Внаслідок чого почався конфлікт, під час якого ОСОБА_8 вдарила долонею ОСОБА_10 по обличчю. ОСОБА_10 притримав руки ОСОБА_8 , а коли відпустив, то остання, схопивши за рукав ОСОБА_10 відірвала його та впала на підлогу. Після чого, ОСОБА_8 сказала, що у неї болить рука і вони разом спустились на перший поверх, де адміністрація закладу викликала швидку медичну допомогу. ОСОБА_10 поїхав з ОСОБА_8 у лікарню, оскільки його про це попросила сама потерпіла. У лікарні він придбав для неї воду, таблетки «Анальгін» та ще якісь ліки, які саме він не пам'ятає. Матеріальну та моральну шкоду ОСОБА_8 . ОСОБА_10 не відшкодував, оскільки зв'язку з ОСОБА_8 не було і він не причетний до спричинення їй тілесних ушкоджень.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 суду показала, що 06.08.2020, близько 05 год., вона перебувала зі своєю подругою у приміщені ресторану «Ель Кафа», що по просп. Героїв Сталінграду, 27, в м. Києві. Там ОСОБА_8 зустріла свого знайомого ОСОБА_10 . Під час спілкування останній запропонував їй вийти на літню терасу закладу, на що ОСОБА_8 погодилась. Під час розмови ОСОБА_10 почав натякати ОСОБА_8 на продовженні часу разом, на що ОСОБА_8 не погодилась, повідомивши ОСОБА_10 , що вони давно не спілкуються і вона не бажає продовжувати будь-які стосунки. Після чого ОСОБА_10 у грубій формі сказав, щоб ОСОБА_8 замовчала на що остання вдарила ОСОБА_10 долонею по обличчю. ОСОБА_10 обурився та почав її душити обома руками, а вона ногою відштовхнула ОСОБА_10 . Після чого ОСОБА_10 підняв зі стільця ОСОБА_8 , взяв її за дві руки і штовхнув. Під час падіння ОСОБА_8 вдарилась рукою об стіл та впала на підлогу. Потерпіла відчула, що у неї болить рука і вони з ОСОБА_10 спустились на перший поверх закладу, де адміністрація викликала швидку медичну допомогу. ОСОБА_8 запропонувала ОСОБА_10 поїхати з нею у кареті швидкої медичної допомоги, оскільки у неї не було його номеру телефону і вона злякалась, що не зможе його потім знайти.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що у 2020 році, точну дату не пам'ятає, вони з подругою ОСОБА_8 прийшли відпочити до ресторану «Ель Кафа», що по просп. Героїв Сталінграду, 27, в м. Києві. Під час відпочинку до них підійшов знайомий ОСОБА_8 ОСОБА_10 і близько 5-ї год. вони пішли на літню терасу розмовляти. ОСОБА_11 помітила, що ОСОБА_8 довго немає і тому спустилась на перший поверх ресторану, де побачила ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . ОСОБА_10 сказав, що штовхнув ОСОБА_8 і у неї зламана рука. Коли приїхала карета швидкої медичної допомоги, ОСОБА_8 сказала ОСОБА_11 , що з нею поїде ОСОБА_10 , а тому ОСОБА_11 зі своїм знайомим та другом ОСОБА_10 поїхали у лікарню на таксі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що у 2020 році, точну дату не пам'ятає, він з ОСОБА_10 прийшли у ресторан «Ель Кафа» що по просп. Героїв Сталінграду, 27, в м. Києві, відпочити. Коли заклад почали закривати, ОСОБА_12 спустився на перший поверх, де побачив ОСОБА_10 з двома дівчатами, які повідомили, що у ОСОБА_8 травма руки. Конфлікту між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не було, вони розмовляли та шуткували. У кареті швидкої медичної допомоги у лікарню разом поїхали ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а він з подругою ОСОБА_8 та їх знайомим хлопцем поїхали за ними на таксі. У лікарні ОСОБА_8 зробили рентген руки та поклали гіпс. ОСОБА_10 розповів ОСОБА_12 , що ОСОБА_8 сама на нього накинулась та відірвала рукав. Близько 09 год. ранку вони з ОСОБА_10 викликали таксі та поїхали додому.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду показав, що він, працює охоронником ресторану «Ель Кафа», що по просп. Героїв Сталінграду, 27, в м. Києві. Він дійсно бачив, як постійний клієнт ресторану ОСОБА_10 , перебуваючи на літній терасі взяв ОСОБА_8 за руки та штовхнув, від чого вона впала, вдарившись лівою рукою об стіл. ОСОБА_13 підбіг до ОСОБА_8 та вони з ОСОБА_10 допомогли їй піднятися.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 08.06.2021, що проводився у приміщенні ресторану «Ель Кафа», за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 27 за участю ОСОБА_8 , встановлено, що 06.08.2020, близько 05 год. ранку у неї з ОСОБА_10 стався конфлікт. У ході конфлікту ОСОБА_8 нанесла удар долонею по обличчю ОСОБА_10 . Після чого ОСОБА_10 схопив ОСОБА_8 за руки та сказав, що також може її вдарити. Під час подальшого словесного конфлікту ОСОБА_10 почав душити ОСОБА_8 , поки остання не відштовхнула його ногою. ОСОБА_10 підняв ОСОБА_8 з дивану та штовхнув і вона, падаючи на підлогу, вдарилась лівою рукою об стіл. (том № 1 а.с. 115-118).
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 08.06.2021, що проводився у приміщенні ресторану «Ель Кафа», за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 27 за участю ОСОБА_13 , встановлено, що 06.08.2020, близько 05 год., останній перебував на 2 поверсі ресторану та побачив, як на літній терасі чоловік схопив жінку руками та штовхнув її, внаслідок чого жінка, падаючи на підлогу, вдарилась лівою рукою, нижче рівня плеча, об дерев'яний стіл та впала на підлогу. (том № 1 а.с. 123-126).
Відповідно висновку експерта № 042-475-2021 від 22.04.2021 у ОСОБА_8 виявлене тілесне ушкодження, яке утворилось до 05 год. 28 хв. 06.08.2020, а саме: закрита травма лівого плеча: фрагментальний перелом лівої плечової кістки в дистальній третині діафазу (зі зміщенням уламків) та наднадвиростковий перелом (без зміщення уламків). Зазначене тілесне ушкодження не є небезпечним для життя. Морфологія виявленого тілесного ушкодження свідчить про те, що дане тілесне ушкодження могло утворитися внаслідок падіння на відведену ліву руку. Виявлене тілесне ушкодження, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості (том. №1 а.с. 100-104).
Згідно висновку експерта № 042-792-2021 від 28.07.2021, під час первинно відомого звернення 06.08.2020 о 05 год. 28 хв., локалізація наявного тілесного ушкодження ОСОБА_8 , окремі морфологічні складові та відомі обставини події, дають підстави вважати, що наявне тілесне ушкодження утворилося за рахунок дії тупого/тупих предмету/предметів. Зазначене тілесне ушкодження не є небезпечним для життя. Морфологія виявленого тілесного ушкодження (окремі морфологічні ознаки перелому - багатоуламковий перелом та гвинтоподібний його характер) свідчить про те, що тілесне ушкодження могло утворитися внаслідок падіння на відведену ліву руку. Аналіз даних, отриманих органом досудового розслідування, дає підстави повідомити, що виявлене тілесне ушкодження могло утворитися способом, який був частково відтворений під час проведення слідчих експериментів за участі потерпілої ОСОБА_8 (".... зіткнулась своєю рукою нижче рівня плеча о дерев'яний стіл, після чого впала спиною на підлогу. Рука ОСОБА_8 під час зіткнення зі столом перебувала у зігнутому положенні у ліктьовому суглобі...") та, частково, відображено під час проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_13 , ("....як чоловік схопив жінку руками та сильно «штовхнув» її вперед у наслідок чого потерпіла вдарилася лівою рукою нижче рівня плеча о дерев'яний стіл та впала на підлогу...") ( том №1 а.с. 109-114).
Відповідно до протоколу огляду від 27.10.2021 ОСОБА_10 у присутності понятих та адвоката у приміщенні Оболонського УП ГУНП в м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 2 А, надав для вилучення футболку сіро білого кольору з надписом «Don't Give up», на швах рукава помітні маленькі клаптики тканини сірого кольору, що дає підстави вважати, що рукава футболки були від неї відокремлені не у фабричних умовах. ОСОБА_10 пояснив, що був вдягнутий у вказану футболку 06.08.2020 близько 05 год. та її рукав порвала дівчина на ім'я ОСОБА_14 , після чого сама впала.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд, дослідивши запропоновані учасниками докази, дійшов висновку, що вони, у відповідності до вимог ст. 85 КПК України, є належними, вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Показання обвинуваченого ОСОБА_10 , що потерпіла ОСОБА_8 сама впала вдарившись об стіл, суд розцінює, як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності й уникнути покарання, оскільки вони є суперечливими, такими, що не відповідають встановленим по справі обставинам і спростовуються наведеними вище показаннями потерпілої, свідка ОСОБА_13 та іншими, дослідженими у справі доказами.
Так, згідно висновку експерта № 0420792-2021, виявлене тілесне ушкодження ОСОБА_8 могло утворитися способом, який був частково відтворений під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_8 , а саме: ОСОБА_8 зіткнулась своєю рукою нижче рівня плеча о дерев'яний стіл, після чого впала спиною на підлогу. Рука під час зіткнення зі столом перебувала у зігнутому положенні у ліктьовому суглобі...") та, частково, відображено під час проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_15 ("....як чоловік схопив жінку руками та сильно «штовхнув» її вперед внаслідок чого потерпіла вдарилася лівою рукою нижче рівня плеча о дерев'яний стіл та впала на підлогу...
Крім того, будучи допитаним, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_13 надав показання, у яких, в своїй сукупності, підтвердив алгоритм даного кримінального правопорушення, викладеного в описовій частині вироку.
Судом не встановлено будь - яких обставин, які б давали підстави вважати, що свідок ОСОБА_13 оговорив обвинуваченого.
Аналізуючи показання потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_13 щодо поштовху потерпілої ОСОБА_8 , суд вважає їх правдивими та такими, що відповідають дійсності, оскільки вони узгоджуються як між собою так і з відомостями, що викладені у висновках експертиз № 042-475-2021 від 22.04.2021, № 042-792-2021 від 28.07.2021.
Надана обвинуваченим футболка на підтвердження своєї версії подій щодо самостійного падіння потерпілої, жодним чином не підтверджує правдивість показань ОСОБА_10 . Суд звертає увагу, що вказана вказана футболка не має обох рукавів хоча обвинувачений у своїх показаннях стверджував, що потерпіла, падаючи, відірвала один рукав.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сукупність доказів, які наведено вище, можна покласти в основу обвинувального вироку стосовно ОСОБА_10 .
Однак, органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як такі, що виразилися в нанесенні саме умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Разом з тим, суд не може погодитись з такою кваліфікацією.
Суд враховує, що необхідно відмежовувати умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, від заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження з необережності.
Слід звернути увагу на роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», в якій зазначено, що у випадках, коли особа, яка заподіяла потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 128 КК України.
Так, оцінивши надані сторонами докази в своїй сукупності, а також зважаючи на встановлені на їх підставі обставини, зокрема те, що ОСОБА_10 не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча і повинен був і міг їх передбачити, штовхнув обома руками ОСОБА_8 , від чого остання впала на відведену руку, внаслідок чого отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження, суд приходить до висновку про помилкову кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України.
У даному конкретному випадку мало місце не умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілої, а нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілої, вчинене через необережність, у зв'язку з чим, дії ОСОБА_10 підлягають перекваліфікації з ч. 1 ст. 122 КК України на ст. 128 КК України.
Так, згідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_10 доведена саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та відповідно, перекваліфіковує дії останнього.
Також, суд знаходить не переконливими доводи сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами, а саме: протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 (том № 1 а.с. 35-38); протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 (том № 1 а.с. 43-46); та висновків експерта № 042-475-2021 (том №1 а.с. 100 -105) та № 042-792-2001 (том №1 а.с. 109-114) та визнає їх належними та допустимими доказами.
Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно ж до ч 1. ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимими визнаються докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Питання допустимості доказів досить тісно пов'язане як з правом на справедливий судовий розгляд, так і з презумпцією невинуватості. Загальне правило полягає в тому, що докази, отримані неналежним або незаконним чином, не можуть братися до уваги під час розгляду справи в суді. При цьому потрібно виходити з того, що оцінка конкретного доказу з погляду допустимості чи недопустимості вирішується в кожному випадку окремо.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2020 року, справа №359/7742/17, докази можуть визнаватися недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Оцінюючи доводи сторони захисту в цілому про визнання доказів недопустимими, то суд з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988, зважаючи на те, що зазначені докази не є єдиними доказами у кримінальному провадженні, а також про те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати надмірного формалізму, приходить до висновку про те, що допущені порушення не є такими, які б безумовно свідчили про необхідність визнання їх недопустимими, крім того, зазначені у вказаних доказах відомості узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, а тому суд не знаходить підстав для визнання вказаних документів недопустимими і неналежними доказами та виключення їх з доказів у кримінальному провадженні.
Суд також вважає необхідним зазначити, що під час прийняття судом рішення, яке має бути не лише законним та обґрунтованим, а й справедливим, суд повинен враховувати інтереси суспільства, забезпечити захист прав громадян, що потерпіли від кримінального правопорушення.
Суд, враховуючи вищевикладені докази, які були надані суду у ході розгляду провадження які визнанні належними і допустимими, вважає висловлені стороною захисту доводи про недопустимість доказів сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 228, 240, 242-243 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено, надані докази підтверджують існування та перебіг самої події кримінального правопорушення, її місце, спосіб та інші обставини вчинення.
За встановлених обставин, дії ОСОБА_10 мають бути кваліфіковані за ст. 128 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразилися у необережному нанесенні середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілої.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_10 , згідно ст. ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
Крім цього, при обранні ОСОБА_10 міри покарання судом враховуються матеріали, що характеризують особу винного, зокрема те, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується формально позитивно, раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_10 покарання у виді громадських робіт на строк двісті сорок годин із відбуттям не більш як чотири години на день.
Окрім цього, 16.11.2021 адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , звернувся до суду із цивільним позовом до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 77 735 грн. 08 коп., моральної шкоди у сумі 100 000 грн. та витрат на професійну юридичну допомогу у сумі 25 000 грн., заподіяної внаслідок кримінального правопорушення у порядку, визначеному ст. 128 КПК України ( том № 1 а.с. 40 -72).
Зокрема, в обґрунтування своїх позовних вимог в частині матеріальних збитків, адвокат ОСОБА_9 , посилається на те, що внаслідок спричинення їй тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_8 вимушена тривалий час лікуватися та проходити реабілітацію, у тому числі двічі проводити оперативне лікування, придбавати необхідні ліки, проходити реабілітаційні процедури у зв'язку з чим останньою було витрачено 77 735 грн. 08 коп.
Крім завданої ОСОБА_8 майнової шкоди, останній завдана і моральна шкода, яка полягає у фізичному болю, завданому потерпілій ОСОБА_8 , стресу та моральних стражданнях перенесені потерпілою, у зв'язку проходженням складного тривалого лікування, в тому числі оперативного втручання; душевних стражданнях потерпілої пов'язаних із перенесенням публічного побиття; приниження честі і гідності. Таким чином, виходячи із наведених обставин та з урахуванням вимог розумності, справедливості, заподіяну моральну шкоду потерпіла ОСОБА_8 оцінює у розмірі 100 000 грн. Вказаний розмір моральної шкоди необхідний для поновлення психоемоційного стану, загоєння душевних ран, що виникли у зв'язку із перенесеним фізичним болем та оперативним лікуванням, шляхом проходження необхідних відновлюваних оздоровчих процедур.
Крім того, з метою захисту своїх прав та представництва інтересів ОСОБА_8 витрачені кошти на послуги адвоката адвокатського бюро «Раков і партнери», а саме у сумі 25 000 грн. тому остання просить стягнути її з ОСОБА_10
07.11.2022 через канцелярію Оболонського районного суду м. Києва від адвоката ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 , які діють в інтересах ОСОБА_10 , надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач ОСОБА_10 визнав цивільний позов на суму 16 394 грн. 40 коп., а саме: вважає, шо відшкодуванню підлягають витрати, понесені позивачкою на набір імплантів для остеосинтезу плечової кістки та комісія з розрахунку. В іншій частині позовних вимог відповідач просить відмовити за необґрунтованістю.
Прокурор при вирішенні питання щодо цивільного позову просила його задовольнити в межах доведеності.
Заслухавши думку сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Матеріальну шкоду адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_8 обґрунтовує понесеними витратами на лікування, та в подальшому на реабілітацію, внаслідок кримінального правопорушення.
На підтвердження понесених витрат на лікування ОСОБА_8 , ОСОБА_9 долучив копії медичних документів, а саме виписки із медичної карти амбулаторного хворого, копія лабораторного дослідження, рахунок - фактура, видаткові накладні та копії товарних і фіскальних чеків.
Так, із рахунків на сплату послуг та відповідних їм підтверджень про сплату - фіскальних чеків, вбачається, що розмір витрат на лікування, становить 37 735 грн. 08 коп. (том № 1 а.с.43-69).
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження понесених витрат на фізіотерапевтичне лікування, масаж, а також витрат на реабілітолога та лікувальну фізкультуру.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За приписами ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Проте на підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що витрати на лікування, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, становлять 37 735 грн. 08 коп. Однак, додаткових документів на підтвердження матеріальних витрат на фізіотерапевтичне лікування, масаж, а також витрат на реабілітолога та лікувальну фізкультуру ані позивачкою, ані її представником надано не було.
Таким чином, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки за наведених підстав, суд вважає доведеним розмір витрат ОСОБА_8 на лікування, що становить 37 735 грн. 08 коп.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, слід відзначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Суд визнає, що перераховані в позові обставини заподіяли позивачу моральні страждання та змінили уклад життя. При цьому, при визначенні розміру відшкодування завданої шкоди суд враховує вимоги розумності і справедливості.
Суд вважає встановленим у судовому засіданні заподіяння позивачу моральної шкоди через нанесення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, зміну нормального перебігу її життя та психологічних переживань, відповідальність за яку покладається судом на відповідача, та визначає розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 50 000 грн.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_8 з обвинуваченого ОСОБА_10 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом досліджені договори про надання правової допомоги від 15 травня 2021 та 10 листопада 2021 року, укладені між ОСОБА_8 та Адвокатським бюро «Раков і партнери», за умовами якого Адвокатське бюро «Раков і партнери» зобов'язалося надати правову допомогу ОСОБА_8 .
На підставі викладеного та беручи до уваги ст. 124 КПК України, а також враховуючи, що представник потерпілої надавав правову допомогу потерпілій, також у статусі цивільного позивача, суд застосовує вимоги ч. 5 ст. 128 КПК України, суд приходить до переконання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 документально підтверджених витрат на правову допомогу в сумі 14 500 грн. (том. № 2 а.с.14-15)
Питання речових доказів підлягає вирішенню у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Питання процесуальних витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 КПК України.
Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк двісті сорок годин із відбуттям не більш як чотирьох годин на день.
Цивільний позов ОСОБА_8 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 37 735 грн. 08 коп. (тридцять сім тисяч сімсот тридцять п'ять) гривень 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
У іншій частині позовних вимог відмовити
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 витрати на правничу допомогу в розмірі 14 500 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот гривень).
Стягнути з ОСОБА_10 процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 5 212 гривень 90 копійок на користь держави (УДКСУ у Солом'янському р-ні м. Києва код ЄДРПОУ 23698049, рахунок UA 878201720314241002201048145.
Речові докази, а саме: CD диски залишити у матеріалах справи; футболку сіро - білого кольору з надписом «Don't Give up» - повернути за належністю ОСОБА_10 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1