Справа № 538/78/23
Номер провадження 2-а/538/1/23
26 січня 2023 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Бондарь В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Волошиної Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиці Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, відділення № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, поліцейського СРПП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Малига Руслана Григоровича про скасування постанови серії БАД № 656794 від 06.01.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, відділення № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, поліцейського СРПП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Малига Руслана Григоровича про скасування постанови серії БАД № 656794 від 06.01.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності. У вказаній позовній заяві позивач просить постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 656794 від 06.01.2023 року, винесену поліцейським СРПП відділення № 2 Миргродського РВП ГУНП в Полтавській області Малигою Р.Г., якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 510 гривень, скасувати, закривши провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 06.01.2023 року о 17 годині 55 хвилин він перебував на автомобільній зупинці біля входу у готель "Україна" в м. Лохвиця по вул. Перемоги. В атомобілі двигун був вимкнений, він перебував у нерухомому стані, позивач знаходився у автомобілі на водійському сидінні, де простояв до 5 хвилин. В цей час до нього підійшли два працівники поліції, які не представившись, стали вимагати поліс. На прохання позивача назвати причини цієї вимоги, ними було вказано, що він нібито рухаючись по вулиці Героїв України не пропустив пішоходів на якомусь пішохідному переході по вулиці Героїв України. Відеозапису такого порушення йому надано не було. Вважає, що така вимога працівників поліції є незаконною, доказів вчинення ним вказаного правопорушення не було надано, а отже і сама постанова є незаконою. У самій постанові серії БАД № 656794 не зазначено, де саме знаходиться зазначений перехід (поблизу якого будинку по вулиці Героїв України чи поблизу якого перехрестя). Зазначив, що перед складанням адміністративного протоколу працівник поліції відмовився назвати своє прізвище, спеціальне звання та показати службове посвідчення. Крім того, перед винесенням даної постанови працівником поліції не було зачитано і не роз"яснено вимоги ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Відповідно до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06 січня 2023 року серії БАД № 656794, 06.01.2023 року о 17 годині 45 хвилин в м. Лохвиця на вул. Г. України не надав переваги пішоходу, який рухався по пішоходному переходу та не мав поліса обов"язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позивач вважає постанову серії БАД № 656794 від 06.01.2023 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач не вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122 ч. 2, 126 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дії поліцейського в момент спілкування позивачем не відповідали вимогам закону.
В судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат Пугач В.О. позов підтримали повністю та просили задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Пояснив, що дійсно ним був складений протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 , але надати відеозапис адміністративного правопорушення немає можливості, оскільки в службовому транспортному засобі під час виконання службових обов"язків не був вімкнений відеореєстратор. Після порушення правил дорожнього руху, він підійшов до позивача. Бодікамера була вімкнена відповідно до інструкції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення та складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідачі представник Головного управління Національної поліції в Полтавській області, представник відділення № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області в судове засідання не з"явилися по невідомим суду причинам, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відзиву суду не подали.
Судом встановлено, що постановою поліцейського СРПП ВП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Малиги Руслана Григоровича, від 06 січня 2023 року, серії БАД № 656794 на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за статтями 122 ч. 2, 126 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 510 гривень.
Позивач та його представник вважають, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Незаконність оскаржуваної постанови обґрунтовується тим, що порушення правил ПДР позивач не вчиняв, оскільки відсутні докази, щодо адміністративного правопорушення, що підтвердив відповідач у судовому засіданні.
Оскаржувана постанова, всупереч приписам ст. 251 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містить посилання на жодний доказ його винуватості, хоча у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 року (скарга № 7460/03) Європейський суд висловив позицію про те, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. А тому не доведені подія правопорушення і вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості. Описова частина оскаржуваної постанови взагалі не містить зазначення об'єктивної сторони конкретних діянь із переліку передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також посилання на жодний доказ винуватості позивача за цими нормами.
Суд, дослідивши докази по справі, проаналізувавши їх у сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних обґрунтувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вище стоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так досліджена в судовому засіданні постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06 січня 2023 року, серії БАД № 656794, містить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 122 ч. 2, 126 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 2 статті 122 КУпАП, передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Частиною 1 статті 126 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Суд звертає увагу, що відповідачами у справі Головним управління Національної поліції в Полтавській області, відділенням № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, поліцейським СРПП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Малигою Р.Г. жодних доказів, що вказують на вчинення зазначених адміністративних правопорушень та вину позивача ОСОБА_1 надано не було. Суд наголошує, що відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. З аналізу норми частини 1 статті 74 КАС України та статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що доказ, який не був покладений в обґрунтування та підставу притягнення особи до адміністративної відповідальності, не може розцінюватися як належний.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп 2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов'язковою.
У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України", в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Дослідивши матеріали адміністративного позову суд зазначає, що при розгляді та винесенні постанови на місці працівники поліції не застосовували відеореєстратор, а застосовували лише бодікамеру. Даного відео до суду жодний із відповідачів не надав як і не надали доказів, що таке відео надсилалось особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Тобто доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім зазначених фактів у самій оскаржуваній постанові відповідачі не надали та враховуючи, що в розумінні правового поля сторона відповідачів повинна довести вину особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, а дана особа не визнає себе винною та прд'явила адміністративний позов, то з огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що постанова серії БАД № 656794 від 06 січня 2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 122 ч. 2, 126 ч. 1 КУпАП підлягає скасуванню в зв'язку з недоведеністю вини особи у вчиненні правопорушень, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.122. ч. 1 ст. 126 КупАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 19, 20, 72, 77, 242, 243, 244, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, ст. ст. 33, 222, 245, 251, 254, 256, 258, 268, 276, 278, 279, 283, 287-288 КУпАП, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, відділення № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, поліцейського СРПП № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Малига Руслана Григоровича про скасування постанови серії БАД № 656794 від 06.01.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 656794 від 06.01.2023 року, винесену поліцейським СРПП відділення № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Малигою Русланом Григоровичем, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 - судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Лохвицького
районного суду В.А. Бондарь