Справа № 420/16223/21
31 січня 2023 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Катаєвої Е.В. від 30.01.2023 року від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
07.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області №951050842884 від 09.11.2020р. про перерахунок пенсії за вислугу років в частині перерахунку із застосуванням 60% від заробітку та застосування обмеження максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.10.2020р перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №506 від 30.10.2020р. без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою суду від 10 вересня 2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме: надання доказів сплати судового збору та заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року позов повернуто позивачу без розгляду на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року позов залишено без руху та надано позивачу строк про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 11.03.2022 року позов ОСОБА_1 залишений без руху, продовжений строк на усунення недоліків позову - десятиденний строк з дня завершення військового стану в Україні.
Ухвалою суду від 08.12.2022 року позов ОСОБА_1 залишений без руху, продовжений строк на усунення недоліків позову щодо надання до суду оригіналу позову з додатками до 20.12.2022 року.
Ухвалою суду від 27.12.2022 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позивачем 28.12.2022 року через систему "Електроний суд" подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення Конституційного Суду України по справі №19-у(І)/2021 про визнання неконституційними положення абз.6 ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року та ч.1 ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за конституційною скаргою ОСОБА_2 та інших. На думку позивача Верховний Суд в постанові від 21.12.2021 року по справі №580/5962/20 висловив хибну правову позицію, яка не відповідає Конституції України, у той же час скаржники ОСОБА_2 та інші у конституційних скаргах клопочуть про визнання неконституційними положень закону щодо обмеження пенсій пенсіонерам прокуратури.
Ухвалою суду від 24.01.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
30.01.2023 року заявник подав клопотання / заяву про відвід судді Катаєвої Е.В.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Катаєвої Е.В. від 30.01.2023 року передано заяву про відвід у справі №420/16223/21 до відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для визначення судді, з метою вирішення питання про відвід, у порядку визначеному ст.31 КАС України.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Катаєвої Е.В. від 31.01.2023 року у справі №420/16223/21 передано судді Андрухіву В.В.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно ч.8 ст.40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до ч.8 ст.40 КАС України, заява ОСОБА_1 від 30.01.2023 року про відвід судді Катаєвої Е.В. у справі №420/16223/21 розглядається в порядку письмового провадження.
В обґрунтування заяви про відвід судді Катаєвої Е.В. від 30.01.2023 р. заявник зазначив, що на його думку, суддя повинна була заявити собі самовідвід після скасування постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 року ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 року про повернення його позову у зв'язку з не усуненням недоліків позову по причині не направлення йому поштою ухвали суду. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, а не тому ж складу суду. Позивач вважає, що було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений ст.31 КАС України.
Як зазначає позивач, були наявні підстави для самовідводу судді у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.37 КАС України, через неможливість участі судді у вирішенні справи, а також у новому її розгляді після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження у справі.
Також позивач не згодний з ухвалою суду від 24.01.2023 року про відмову у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України конституційних скарг ОСОБА_2 та інших.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 30.01.2023 року про відвід судді Катаєвої Е.В. від розгляду справи №420/16223/21, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За приписами ст.ст. 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", рішення від 24.02.1993, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі потрібно визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10.06.1996, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Доводи позивача щодо неможливості повторної участі судді Катаєвої Е.В. у розгляді справи після скасування ухвали судді від 11.10.2021 року суд вважає безпідставними, оскільки ці доводи не ґрунтуються на законі.
Так, згідно ч.ч.1, 2 ст.37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Отже, наведена вище ч.1 ст.37 КАС України забороняє повторну участь судді у новому розгляді справи у першій інстанції лише після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. У даній нормі наведено вичерпний перелік процесуальних рішень судді, після скасування яких суддя не може брати участь у новому розгляді справи у першій інстанції, і ухвала суду про повернення позову без розгляду до таких процесуальних рішень не входить.
Щодо посилань позивача на ч.2 ст.37 КАС України, слід зауважити, що вказана норма стосується виключно суддів, які брали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, підстав для повторного авторозподілу справи після скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції від 11.10.2021 року не було, а отже і порушень ч.1 ст.31 КАС України, на яку посилається позивач, також не було допущено.
Тому підстави для відводу судді Катаєвої Е.В., які визначені п.5 ч.1 ст.36 КАС України (порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу) - відсутні.
Також позивач не згодний з ухвалою суду від 24.01.2023 року про відмову у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України конституційних скарг ОСОБА_2 та інших.
Суд зазначає, що положеннями ч.4 ст.36 КАС України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальним рішенням судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Таким чином, незгода позивача з процесуальним рішенням судді щодо відмови у зупиненні провадження у справі, не може бути підставою для відводу судді.
Також суд не вбачає будь-яких інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Катаєвої Е.В., і позивач обґрунтованих доводів щодо цього не наводить.
Посилання позивача на ненадіслання на його адресу копії ухвали від 10.09.2021 року у паперовій формі (за умови надіслання на електронну пошту) не є свідченням упередженості судді, а тому цей довод заявника суд вважає безпідставним.
Отже, передбачені п.4 ч.1 ст.36 КАС України підстави для відводу судді Катаєвої Е.В. також відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відводу судді Катаєвої Е.В. від розгляду справи №420/16223/21, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.01.2023 року про відвід судді Катаєвої Е.В. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 248, 256, 293 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.01.2023 року про відвід судді Катаєвої Е.В. від розгляду справи №420/16223/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.В. Андрухів