30 січня 2023 р. № 400/10479/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область), вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056,
про:визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2021 № 306119,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Південного міжрегіонального управління Укргрансбезпеки (Миколаївська область) про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №306119 від 09 вересня 2021 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що є лише власником транспортного засобу, а відповідальність за порушення про автомобільний транспорт має нести автомобільний перевізник. До того ж, перевозився подільний сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту транспортного засобу, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням вагових обмежень. Загальна маса транспортного засобу була менше нормативно дозволеної.
Відповідач надав відзив на позовну заяву вказав, що 17.07.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Одеська область), на а/д М-28 «Одеса - Южний» 40 км + 639 м, на підставі направлення на перевірку від 13.07.2021 №026493, було проведено ваговий контроль транспортного засобу RENAULT, д/н НОМЕР_1 , що належить позивачу. Під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення вагових норм перевищення вагових параметрів на одиночну вісь від 5% до 10% включно, чим порушено ч. 1 абз. 14 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №291473 від 17.07.2021 року, що в подальшому став підставою для винесення постанови про накладення адміністратино-говсподарського штрафу від 09.09.2021 №306119. Згідно ТТН №037102 від 17.074021 року «Автомобільним перевізником» зазначено ТОВ «Горіль Груп» ні договору оренди ні тимчасового реєстраційного талону надано, під час рейдової перевірки, не надано, це і стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови, просив в задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач є власником вантажного автомобілю марки «RENAULT» д/н НОМЕР_1 з причепом марки «RENDERS» д/н НОМЕР_2 .
17.07.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Одеська область), на а/д М-28 «Одеса - Южний» 40 км + 639 м, на підставі направлення на перевірку від 13.07.2021 №026493, було проведено ваговий контроль транспортного засобу RENAULT, д/н НОМЕР_1 , що належить Позивачу. Під час проведення рейдової перевірки було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення вагових норм перевищення вагових параметрів на одиночну вісь від 5% до 10% включно, чим порушено ч.1 абз. 14 Закону України «Про автомобільний транспорт». За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №291473 від 17.07.2021 року, що в подальшому став підставою для винесення постанови про накладення адміністратино-говсподарського штрафу від 09.09.2021 №306119.
09 вересня 2021 року заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) Драгоміровим Андрієм було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306119, відповідно до якої постановив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 гривень.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).
У відповідності до ст.60 Закону № 2344 адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.
Отже, відповідно до Закону № 2344 суб'єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт виступає автомобільний перевізник.
За визначенням ст. 1 Закону № 2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Дійсно, транспортний засіб, який підлягав перевірці працівниками Укртрансбезпеки було зареєстровано на ім'я позивача. Однак у спірних перевезеннях транспортний засіб позивача використовувався іншою особою, і працівники відповідача під час перевірки це встановили, але все одно вирішили притягнути до відповідальності саме власника транспортного засобу.
Отже, позивач не може бути суб'єктом відповідальності за перевищення вагових норм.
Щодо факту перевищення транспортним засобом вагових параметрів, суд зазначає таке.
З акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 7 липня 2021 року вбачається, що транспортним засобом перевищено нормативи вагових параметрів, а саме осьові навантаження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі Порядок № 879).
Відповідно до п. З Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою. її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється (п. 18 Порядку № 879).
У відповідності до пп. 2, 3 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінепекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінепекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т. здвоєні осі - понад (6 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до товарно-транспортної накладної транспортний засіб позивача перевозив подільний сипучий вантаж ячмінь.
Отже, діючим законодавством взагалі забороняється надання дозволу, яким дозволено рух великовагових транспортних засобів з подільним вантажем.
Перевізник, здійснюючи перевезення подільного вантажу, не мав можливості отримати дозвіл на рух, на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки на перевезення подільних вантажів такий дозвіл не видається.
За таких обставин. Відповідач, перевіряючи у Позивача наявність дозволу на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні та притягуючи позивача до відповідальності за відсутність такого дозволу, у разі перевезення подільного вантажу, діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства.
Також звертаю, що у такому випадку законодавством передбачені інші засоби впливу на перевізника, а саме: відповідно до п. 22. 23, 24 Порядку № 879. у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 КУпАП України.
Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Таким чином, Позивач вважає, що не може нести відповідальність за ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність дозволу на перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, а отже оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2021 №620/6038/20 «Колегія суддів зауважує, шо слід також враховувати і властивості вантажу, який перевозив автомобіль позивача, а саме перевезення піску (відсіву), що є подільним вантажем та може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху.
Проведення зважування у русі, шляхом по осьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже не не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань по осьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише
Методика виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010¬99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-8408.
Разом із тим. вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.»
В даному випадку ячмінь є подільним вантажем та може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху, що не було враховано уповноваженим органом.
Крім того, відповідно до акту №0063407 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів фактична маса 43020 кг., нормативно допустима 44000 кг., тобто не перевищувала встановлені норми.
Оскільки матеріалами справи доведено, що позивач не був автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанов, що є підставою для задоволення позову.
У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті як розпорядника бюджетних коштів.
Позивачем за подання даного позову сплачено 908,00 грн. судового збору, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Разом з цим, представник позивача у позові просить присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У відповідності до п.1 ч.3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно з ч.9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем не надано жодного доказу.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Фізична особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056 39816845) задовольнити повністю.
2. 2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №306119 від 09 вересня 2021 року до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 17 000 грн
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056 ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особа - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 і.п.н. НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник