30 січня 2023 р. № 400/8290/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання бездіяльності, стягнення коштів в сумі 13 373,58 грн.,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 щодо визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо затримки виплати всіх належних сум ОСОБА_1 при звільненні; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати в розмірі 13 373 (тринадцять тисяч триста сімдесят три) гривень 58 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 14 серпня 2021 року позивач був звільнений з військової служби з військової частини НОМЕР_1 . В день звільнення відповідач не провів з позивачем жодних розрахунків, лише 31 серпня 2021 року відповідач здійснив виплату належних позивачу грошових сум при звільненні, тому позивач має право на стягнення на його користь з позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку заборгованості, та вважає, що затримка з виплатою належних сум позивачу при звільнені є протиправною.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію виклав у відзиві. Відповідач зазначив, що військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня, тому отримує кошторисні призначення на виплату грошового забезпечення та одноразових виплат на визначений місяць від розпорядника коштів другого рівня, яким є фінансово-економічне управління Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Дотримуючись порядку фінансування, військовою частиною НОМЕР_1 завчасно, 06.08.2021, тобто ще до виключення (звільнення) позивача. 14.08.2021 року з військової служби були здійсненні належні фінансові розрахунки, визначено потребу в коштах саме на повний розрахунок позивача при звільненні, про що свідчить Основна заявка-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям Військова частина НОМЕР_1 на серпень 2021 року від 06.08.2021 № 154/760/3/440. Так, за здійсненими 06.08.2021 розрахунками, згідно додатку 2 до вказаної вище Основної заявки-розрахунку військова частина НОМЕР_1 просила профінансувати її для виплати позивачу коштів в розмірі 73706,34 грн. (сума вказана із врахуванням податків) при його звільненні з військової служби, що підтверджується розрахунком потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), для виконання рішень судів Військова частина НОМЕР_1 на серпень 2021 року від 06.08.2021. При надходженні на рахунки військової частини НОМЕР_1 зазначених коштів, вони через банк були виплачені позивачу. При цьому, на процес виділення коштів, їх надходження на рахунки частини, військова частина НОМЕР_1 жодного впливу не має. Наведене вище, виключає будь-яку вину військової частини НОМЕР_1 в строках остаточного розрахунку з позивачем при його звільненні з військової служби., тому просив в задоволенні позову відмовити.
Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2021 № 202 у зв'язку із звільненням з військової служби 14.08.2021 позивача було виключено з списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Дотримуючись порядку фінансування, військовою частиною НОМЕР_1 завчасно, 06.08.2021, тобто ще до виключення (звільнення) позивача 14.08.2021 з військової служби були здійсненні належні фінансові розрахунки, визначено потребу в коштах саме на повний розрахунок позивача при звільненні, про що свідчить Основна заявка-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям Військова частина НОМЕР_1 на серпень 2021 року.
Так, за здійсненими 06.08.2021 розрахунками, згідно додатку 2 до вказаної вище основної заявки-розрахунку військова частина НОМЕР_1 просила профінансувати її для виплати позивачу коштів в розмірі 73706,34 грн. при його звільненні з військової служби, що підтверджується розрахунком потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), для виконання рішень судів Військова частина НОМЕР_1 на серпень 2021 року від 06.08.2021.
Так, постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2020 у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18) зроблено висновок, що “Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у пазі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган)”.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд і у своїй постанові від 12.02.2020 по справі № 367/595/17 (провадження № 61-13222св18).
У свою чергу, згідно ст. 15 Закону України “Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 № 1934-ХІІ фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування?Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством.
При цьому, військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня, тому отримує кошторисні призначення на виплату грошового забезпечення та одноразових виплат на визначений місяць від розпорядника коштів другого рівня, яким є фінансово-економічне управління Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Дотримуючись порядку фінансування, військовою частиною НОМЕР_1 завчасно, 06.08.2021, тобто ще до виключення (звільнення) позивача. 14.08.2021 року з військової служби були здійсненні належні фінансові розрахунки, визначено потребу в коштах саме на повний розрахунок позивача при звільненні, про що свідчить Основна заявка-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям Військова частина НОМЕР_1 на серпень 2021 року від 06.08.2021 № 154/760/3/440.
При надходженні на рахунки військової частини НОМЕР_1 зазначених коштів, вони через банк були виплачені позивачу. При цьому, на процес виділення коштів, їх надходження на рахунки частини, військова частина НОМЕР_1 жодного впливу не має.
Суд зазначає, що перед виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивачем було подано рапорт від 14.08.2021№3975, з якого вбачається, що позивач згоден з виключенням зі списків військової частини НОМЕР_1 без остаточного розрахунку, претензій, скарг та заяв він до військової частини НОМЕР_1 не мав.
У свою чергу, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2021 № 202 у зв'язку із звільненням з військової служби 14.08.2021 позивача було виключено з списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-Х1І (далі за текстом - Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 201І-ХІІ (далі за текстом - Закон № 2011 -XII) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Водночас, у відповідності до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі за текстом - Положення №1153/2008), чітко задекларовано, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Тобто, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, оформлюється відповідним наказом військової частини, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.
Суд приходить до висновку, що наведене вище, виключає будь-яку вину військової частини НОМЕР_1 в строках остаточного розрахунку з позивачем при його звільненні з військової служби.
Щодо застосовування положень ст.116, 117 КЗпП України, суд зазначає, Верховний Суд при розгляді справи №480/3105/19 (провадження № К/9901/5696/20) у своїй постанові від 30.11.2020 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/93170938#) звернув увагу на таке.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу з військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Виходячи за такого правового регулювання, Верховний Суд при розгляді справи № 480/3105/19 прийшов наступних висновків. Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини (абз.1 п. 55 постанови ВС від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19). Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008 (абз. 2 п. 55 постанови ВС від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19).
Отже, за правовою позицією Верховного Суду наявність згоди військовослужбовця на виключення зі списків особового складу військової частини без остаточного розрахунку виключає застосування 117 КЗоТ України.
Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” вказано, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад ОВС тощо).
До того ж, в силу ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
На час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення з 14.08.2021, а з котлового забезпечення (виплата грошової компенсації замість обіду) з 16.08.2021, відповідачем були проведені усі необхідні розрахунки по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню, з якими, як вбачається з рапорту від 14.08.2021 №3975, погодився позивач.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 і.п.н НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник