ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" січня 2023 р. справа № 300/5557/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 5 718,63 гривень, -
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, орган стягнення, контролюючий орган) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 , платник податків) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 5 718,63 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі належні до сплати податкові зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в загальному розмірі становить 5 718,63 гривень, зокрема:
- за основним платежем за період серпень-вересень 2019 року в сумі 1 411,40 гривень;
- - за штрафними санкціями щодо несвоєчасної сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі в сумі 3 155,60 гривень;
- пенею в сумі 551,53 гривень.
Вказані грошові зобов'язання є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов'язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 5 718,63 гривень, і несплачений відповідачем до бюджету.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом 30.12.2022 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами (а.с.30).
Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 30.12.2022 направлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області та Центру надання адміністративних послуг Надвірнянської міської ради запити щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи стосовно ОСОБА_1 (а.с.13, 14, 15, 16).
В суд надійшла відповідь Управління надання адміністративних послуг Надвірнянської міської ради від 30.12.2022 за №255 про те, що згідно реєстру територіальної громади Надвірнянської ТГ громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).
Також 04.01.2023 через канцелярію суду надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області за №60552 від 30.12.2022, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.34).
Поряд з цим, згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (реєстраційні дані) податковою адресою платника податків також визначено: АДРЕСА_2 (а.с.38).
Із урахуванням таких відомостей судом 30.12.2022 і 02.01.2023 направлено ухвалу про відкриття провадження у справі за адресами (а.с.31, 32):
- АДРЕСА_2 , яка 06.01.2023 отримана особисто відповідачем, що підтверджено підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 76501 0263250 8 (а.с.36);
- АДРЕСА_3 , яка також 06.01.2023 отримана, що підтверджено підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 76501 0263248 6 (а.с.35).
Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3 частини 1 статті 251 КАС України).
З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.12.2022 вважається врученою відповідачу належним чином.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 30.12.2022.
В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На виконання ухвали суду від 30.12.2022 представником позивача подано 13.01.2023 до канцелярії суду додаткові письмові докази необхідні для розгляду справи (а.с.37-42).
Дана справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 із присвоєним реєстраційним номером платника податків НОМЕР_1 зареєстрований як фізична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів, за адресою: АДРЕСА_2 , свідченням чого є відомості із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (а.с.38).
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 06.12.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, за адресою: АДРЕСА_2 , яким 27.12.2019 подано заяву про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням (а.с.39-41).
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковим обов'язком в розумінні вимог статті 36 вказаного Кодексу визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В силу правового регулювання пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Єдиний податок, який є предметом стягнення за вказаним позовом у відповідності до підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 ПК України належить до місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі).
Щодо обставин наявності у відповідача податкового зобов'язання з єдиного податку за основним платежем, сформованого за час перебування на обліку як фізична особа-підприємець, суд виходить із наступних аргументів.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 ПК України).
Відповідно до пункту 291.3 статті 291, підпункту 298.1.1. пункту 298.1 статті 298 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Приписами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що до суб'єктів господарювання другої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема, фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
За змістом пунктів 293.1, 293.2 статті 293 згаданого Кодексу ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із поданою 12.12.2018 відповідачем заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №2400, з 01.01.2019 останнього переведено на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку - 2-га група (а.с.9). Відповідно до обраного виду діяльності (56.29 постачання інших готових страв) для фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку для здійснюваного відповідачем вказаного виду діяльності, встановлено ставку єдиного податку у розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
В силу правового регулювання пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у спірний період нарахування єдиного податку визначено розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня - 4 173,00 гривень.
Як вже зазначено судом, згідно поданої заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування від 12.12.2018 обрана ставка єдиного податку - 20% до розміру мінімальної заробітної плати. Виходячи із вимог статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір єдиного податку у 2019 році становив 834,60 гривень на місяць (20% від 4 173,00 гривень).
Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Із інтегральної картки платника податків, наявної у матеріалах справи (а.с.10), слідує, що станом на час розгляду справи податковий борг зі сплати єдиного податку (2 групи) за основним платежем за серпень 2019 року становить 576,80 гривень (враховуючи часткову сплату в сумі 257,80 гривень) та за вересень 2019 року - 834,60 гривень (1х834,60).
Досліджуючи обставини щодо наявності у відповідача заборгованості по застосованих контролюючим органом до платника податків штрафних (фінансових) санкцій, згідно податкового повідомлення-рішення з єдиного податку з фізичних осіб, суд керується слідуючим.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Так, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківські області на підставі акта камеральної перевірки щодо своєчасності сплати єдиного податку №37 від 11.01.2020 (а.с.7), прийнято податкове повідомлення-рішення за №0007155333 від 31.01.2020, яким застосовано штраф за даним платежем в розмірі 3 755,70 гривень (а.с.5).
Вказане податкове повідомлення-рішення від 11.01.2020 отримане відповідачем особисто 04.02.2020 (а.с.8), що підтверджено підписом ОСОБА_1 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (78405 0649153 7).
Із урахуванням вказаного вище податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у встановленому порядку.
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, суд приходить до переконання, що донараховані контролюючим органом зобов'язання в загальному розмірі 3 755,70 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом відповідача.
З приводу нарахування у спірних відносинах контролюючим органом відповідачу пені суд відзначає, що у відповідності до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Кодексу нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Підпунктом 129.3.1. пункту 129.3 статі 129 Податкового кодексу України визначено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1. та 129.1.2 пункту 129.1 статі 129 Податкового кодексу України (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (пункт 129.4 статті 129 Кодексу).
Наявний у матеріалах справи витяг з інтегральної картки платника податків відповідача свідчить про те, що за ОСОБА_1 обліковується пеня в сумі 551,53 гривень, яка числиться по особовому рахунку з єдиного податку з фізичних осіб (а.с.10).
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).
При розгляді справи встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (78405 0612237 0) податкову вимогу форми "Ф" за №6451-53 від 22.04.2019, за адресою, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ( АДРЕСА_2 ), яка 11.05.2019 вручена ОСОБА_1 (а.с.4).
Абзацом 1 пункту 6 Розділу ІV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017, визначено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові).
Відтак у випадку, який досліджується судом, податкова вимога вважається врученою відповідачу.
Як і у відношенні до податкових повідомлення-рішень, у суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами від 20.12.2022, заявою від 10.12.2018, податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2020, витягом із облікової картки платника єдиного податку, податковою вимогою форми "Ф" за №6451-53 від 22.04.2019, які містяться в матеріалах справи (а.с.4, 5, 9, 10, зворотній бік а.с.24).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 Кодексу).
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Строки, протягом яких контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення сум податкового боргу з платника податків, визначаються статтею 102 ПК України, відповідно до положень якої податковий орган має право звертатися до суду з позовом про стягнення податкового боргу протягом 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу.
В силу правового регулювання 11го абзацу пункту 522 10-го підрозділу "Інші перехідні положення" XX розділу "Перехідні положення" ПК України (в редакції із змінами, внесеними Законом №540-ІХ від 30.03.2020) "На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу".
Станом на дату подання позовної заяви триває дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) - до 30.04.2023.
Також, згідно з положеннями Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 строк дії воєнного стан) в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15.03.2022 за № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання (податковий борг) у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 5 718,63 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання (абзац 2 підпункту 65.10.4. пункту 65.10. статті 65 ПК України).
Подання відповідачем 27.12.2019 заяви про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №21120060002008673, не змінює предмет спірних правовідносин.
На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в загальній сумі 5 718,63 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг з єдиного податку, з урахуванням штрафних санкції і пені в сумі 5 718,63 гривень (п'ять тисяч сімсот вісімнадцять гривень шістдесят три копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018;
відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), податкова адреса (місце проживання/місце знаходження фізичної особи-підприємця згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань): АДРЕСА_2 .
Суддя Чуприна О.В.