ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" січня 2023 р. справа № 300/5289/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 6 889,57 гривень, -
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, орган стягнення, контролюючий орган) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 , платник податків) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 6 889,57 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі належні до сплати податкові зобов'язання, зокрема з:
- єдиного податку з фізичних осіб за травень 2021 року в сумі 228,26 гривень та за період червень-грудень 2021 року в сумі 6 300,00 гривень (7 х 900,00);
- податку на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, що є власниками об'єктів житлової нерухомості в загальному розмірі 361,31 гривень.
Вказані грошові зобов'язання є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов'язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 6 889,57 гривень, і несплачений відповідачем до бюджету.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом 23.12.2022 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами (а.с.16).
Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 22.12.2022 направлено Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області та Центру наданні адміністративних послуг Надвірнянської міської ради запити щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи стосовно ОСОБА_1 (а.с.11, 12).
На електронну адресу суду 23.12.2022 надійшла відповідь Управління надання адміністративних послуг Надвірнянської міської ради від 23.12.2022 за №251 про те, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13а, 14).
Також, 04.01.2023 через канцелярію суду надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області за №60335 від 29.12.2022, згідно якої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.28).
Поряд з цим, згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (реєстраційні дані) податковою адресою платника податків визначено: АДРЕСА_2 (а.с.23).
Із урахуванням вищевказаних відомостей судом:
- 26.12.2022 направлено ухвалу про відкриття провадження у справі за адресою: АДРЕСА_1 , яка 30.12.2022 отримана відповідачем, що підтверджено підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №76018 7253633 6 (а.с.18, 21);
- 09.01.2023 направлено ухвалу про відкриття провадження у справі за податковою адресою: АДРЕСА_2 , поштове відправлення з яким (76501 0262877 2) повернулося 19.01.2023 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.29, 31-34).
Крім того, судом 23.12.2022 через національного поштового оператора АТ "Укрпошта" направлено відповідачу ухвалу про відкриття провадження за адресою місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що відповідає відомостям із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.17, 38): АДРЕСА_3 . Така ухвала 25.12.2022 отримана відповідачем, що підтверджено підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 76018 7253609 3 (а.с.39).
Частиною 10 статті 171 КАС України визначено, що ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.
За змістом частини 11 статті 126 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Днем вручення судового рішення, серед іншого, є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 4 частини 1 статті 251 КАС України);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи (пункт 4 частини 1 статті 251 КАС України).
З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.12.2022 вважається врученою відповідачу належним чином.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 23.12.2022.
В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На виконання ухвали суду від 23.12.2022 представником позивача подано 03.01.2023 до канцелярії суду додаткові письмові докази необхідні для розгляду справи (а.с.22-26).
Дана справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 із присвоєним реєстраційним номером платника податків НОМЕР_1 зареєстрований як фізична особа та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів, свідченням чого є відомості із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (а.с.23).
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 13.10.2004 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, яким 30.12.2021 подано заяву про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням (а.с.38).
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковим обов'язком в розумінні вимог статті 36 вказаного Кодексу визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В силу правового регулювання пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До місцевих податків відповідно до підпункту 10.1.2. та підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України належать єдиний податок та податок на майно, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом.
Щодо обставин наявності у відповідача податкового зобов'язання з єдиного податку за основним платежем, сформованого за час перебування на обліку як фізична особа-підприємець, суд виходить із наступних аргументів.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 ПК України).
Відповідно до пункту 291.3 статті 291, підпункту 298.1.1. пункту 298.1 статті 298 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Приписами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що до суб'єктів господарювання другої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема, фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
За змістом пунктів 293.1, 293.2 статті 293 згаданого Кодексу ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із поданою 12.03.2016 відповідачем заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №1781/10, з 01.04.2016 останнього переведено на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку - 2-га група (а.с.7). Відповідно до обраного виду діяльності (47.59. роздрібна торгівля меблями, освітлювальними приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, 55.20. діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, 49.42. надання послуг перевезення речей (переїзду), 47.19. інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.89. роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами) для фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку для здійснюваного відповідачем вказаного виду діяльності, встановлено ставку єдиного податку у розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
В силу правового регулювання пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у спірний період нарахування єдиного податку визначено розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня - 6 000,00 гривень.
Як вже зазначено судом, згідно поданої заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування від 21.12.2020 обрана ставка єдиного податку - 15% до розміру мінімальної заробітної плати. Виходячи із вимог статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір єдиного податку з травня по грудень 2021 року становив 900,00 гривень на місяць (15% від 6 000,00 гривень).
Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Таким чином, станом на час розгляду справи, податковий борг зі сплати єдиного податку (2 групи) за основним платежем в загальному розмірі становить 6 528,26 гривень (а.с.8), в тому числі:
- за травень 2021 року в сумі 228,26 гривень (з урахуванням переплати, залишку коштів за вказаний податковий період);
- за червень-грудень 2021 року в сумі 6 300,00 гривень (7 х 900,00).
Досліджуючи обставини щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за основним платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, суд керується слідуючим.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається також з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (265.1.1. пункту 265.1. статті 265 ПК України).
Виходячи із положень підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України, відповідач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкта житлової нерухомості).
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, в силу вимог підпункту 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 ПК України, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
В силу вимог підпункту 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків (підпункт 266.9.1. пункту 266.9. статті 269 ПК України).
Як визначено в підпункті "а" підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Так, контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням за №0671222-2409-0909 від 28.05.2021 нараховано (визначено) відповідачу коментовані зобов'язання за 2020 рік в сумі 361,31 гривень (а.с.6). Вказане рішення отримано особисто відповідачем 19.07.2021, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення.
Із урахуванням вказаного вище описане податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у встановленому порядку.
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, суд приходить до переконання, що визначені контролюючим органом зобов'язання в загальному розмірі 361,31 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом відповідача.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).
При розгляді справи встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (78405 0720938 0) податкову вимогу форми "Ф" за №0036235-1307-0909 від 22.09.2021, за адресою, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_3 ), яка разом із поштовим конвертом повернулася до контролюючого органу з незалежних від останнього причин, із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.4, 5).
Абзацом 1 пункту 6 Розділу ІV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017, визначено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові).
Відтак у випадку, який досліджується судом, податкова вимога вважається врученою відповідачу.
Як і у відношенні до податкових повідомлення-рішень, у суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами від 26.10.2022, заявою від 12.03.2016, рішенням від 28.05.2021, витягом із облікової картки платника єдиного податку, податковою вимогою форми "Ф" за №0036235-1307-0909 від 22.09.2021 і обліковою карткою платника податку, які містяться в матеріалах справи (а.с.3, 4, 6, 7, 8).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 Кодексу).
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання (податковий борг) у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 6 889,57 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання (абзац 2 підпункту 65.10.4. пункту 65.10. статті 65 ПК України).
Подання відповідачем 30.12.2021 заяви про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №2001120060004000251, не змінює предмет спірних правовідносин.
На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в загальній сумі 6 889,57 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг зі сплати:
- з єдиного податку в сумі 6 528,26 гривень (шість тисяч п'ятсот двадцять вісім гривень двадцять шість копійок);
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 361,31 гривень (триста шістдесят одна гривня тридцять одна копійка).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018;
відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), податкова адреса (місце проживання/місце знаходження фізичної особи-підприємця згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків): АДРЕСА_2 та адреса місця проживання згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру: АДРЕСА_1 .
Суддя Чуприна О.В.