Справа № 524/7586/21
Провадження №2/524/62/23
25.01.2023 року
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді Гончаренка О.В.,
при секретарі судового засідання Топчій Т.С.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування
встановив:
У серпні 2021 року до суду звернулася ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , із вищевказаним позовом до ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Згідно з вимогами ст. 1261 ЦПК України, спадкоємцями померлого є вона, як дружина померлого, та їх неповнолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У встановлений законом строк позивач подала в інтересах неповнолітніх дітей заяву про прийняття спадщини до Четвертої Кременчуцької державної нотаріальної контори. 07.06.2021 року їй було видано відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки позивачем не надано правовстановлюючі документи на квартиру, частка якої є спадковим майном.
Позивачі просила суд визнати на неповнолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою судді у справі відкрито загальне позовне провадження.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що надав суду відповідну заяву.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у судове засідання не прибула, про дату розгляду справи була повідомлена належним чином, направила до суду письмову заяву, в якій просила суд слухати справу без її участі та ухвалити рішення, ураховуючи норми діючого законодавства.
Представник Четвертої Кременчуцької державної нотаріальної контори у судове засідання не прибув, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином, направила до суду письмову заяву, в якій просила суд слухати справу без її участі.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, оцінюючи надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 01.09.2020 року.
За життя ОСОБА_3 заповіту не складав.
20.08.2020 року позивач звернулась до Четвертої Кременчуцької державної нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини, яка залишилась після померлого ОСОБА_4 , на користь дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.06.2021 року нотаріус Четвертої Кременчуцької державної нотаріальної контори відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки позивачем не надано необхідних для вчинення нотаріальної документів, що підтверджують право власності спадкодавця на 1/3 частку квартири.
Згідно свідоцтва про право власності, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів від 19.09.2001 року та рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21.08.2009 року, ОСОБА_4 належить на праві приватної власності 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори № 1-1694 від 12.11.2009 року, ОСОБА_4 належить 1/12 частка зазначеної квартири.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 260244902 від 07.06.2021 року, право власності на 1/3 частку квартири зареєстровано за померлим. Право власності на інші 2/3 частки квартири зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, Законами України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат», від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. Спадкове право охоплює норми, що регулюють відносини, пов'язані з переходом прав і обов'язків від померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, однією з підстав державної реєстрації прав на нерухоме майно є рішення судів, що набрали законної сили, оскільки визнання права власності на нерухоме майно та земельні ділянки є прерогативою суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідач проти задоволення позову не заперечував.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що позивач та її представник не наполягали на стягненні з відповідача судових витрат.
Керуючись викладеним, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , - задовольнити.
Визнати за неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Гончаренко