Іменем України
31 січня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1054/22
Господарським судом Чернігівської області в складі судді Федоренко Ю.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури,
вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 в інтересах держави
в особі позивача: Носівської міської ради Чернігівської області,
вул. Центральна, 20, м. Носівка, Чернігівська область, 17100
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1
про стягнення 232671,94 грн
без виклику (повідомлення) сторін
Заступником керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Носівської міської ради Чернігівської області подано позовну заяву в якій просить суд стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в сумі 232671,94 грн на користь Носівської міської ради Чернігівської області.
Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне відповідачу майно, як фактичний користувач земельної ділянки використовував її у період з 25.12.2019 до 14.07.2021 без належних на те підстав і без сплати орендної плати у загальній сумі 232671,94 грн, які є безпідставно набутими та збереженими коштами за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7423810100:01:033:0411 у відповідності до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим зобов'язаний їх повернути позивачу - власникові цієї земельної ділянки. Водночас Носівська міська рада Чернігівської області не вжила належних заходів щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів. Факт не звернення міської ради з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження і не дає змоги захистити інтереси жителів територіальної громади.
Ухвалою суду від 02.12.2022 відкрито провадження у справі № 927/1054/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов та відповіді на позов.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана прокурором 06.12.2022, позивачем 08.12.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 927/1054/22 від 02.12.2022, яка була направлена судом на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та ЄДР ( АДРЕСА_1 ) повернута на адресу суду відділенням зв'язку з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Заяв про зміну місцезнаходження від відповідача не надходило.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
Оскільки копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.12.2022 направлялась відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві та ЄДР, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.
За приписами ч.1 ст.9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та відповідач не був позбавлений права та можливості також ознайомитись з ухвалою суду від 02.12.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Прокурор у позовній заяві зазначив, що згідно ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
З огляду на зазначене, усі землі в межах м. Носівка, крім земельних ділянок приватної та державної власності належать до комунальної форми власності, відповідно власником є територіальна громада в особі Носівської міської ради. Протягом періоду часу з 25.12.2019 до 14.07.2021 власником спірної земельної ділянки була територіальна громада в особі Носівської міської ради, про що свідчить відповідний запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду. Ураховуючи наведене, Носівська міська рада Чернігівської області вправі звернутися до суду за захистом порушеного права, як власник вказаної землі, про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів.
Ніжинською окружною прокуратурою 05.07.2022 та 13.09.2022 на адресу Носівської міської ради було направлено листи в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в яких акцентувалась увага на наявність підстав для захисту інтересів територіальної громади та вжиття заходів цивільно - правового характеру щодо стягнення недоотриманих коштів у вигляді орендної плати до місцевого бюджету з ФОП ОСОБА_1 (а.с. 49-50).
У відповіді від 24.10.2022 № 14-03/1627 на в листи прокуратури Носівська міська рада повідомила, що заходи щодо примусового стягнення із ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої орендної плати у сумі 232671,94 грн міською радою не вживалися і вживатися не будуть, просила Ніжинську окружну прокуратуру звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь Носівської міської ради 232671,94 грн (а.с. 53).
Ніжинська окружна прокуратура листом від 07.11.2022 № 5295вих-22 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Носівську міську раду про підготовку та заявлення до суду позовної заяви в інтересах держави в особі Носівської міської ради Чернігівської області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 232671,94 грн (а.с.55).
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
З огляду на невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Носівської міської ради Чернігівської області та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Носівської міської ради Чернігівської області у суді при зверненні із цим позовом.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.02.2011, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідач є власником нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, складу міндобрив, будівлі вагової та під'їзної залізничної колії, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13-14).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.02.2011 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю, складу міндобрив, будівлю вагової та під'їзної залізничної колії, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1291,3 кв.м на земельній ділянці з кадастровим номером 7423810100:01:033:0007 (а.с. 15).
Рішенням 48 сесії міської ради 6 скликання Носівської міської ради від 04.03.2015 ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.16-17).
01.12.2015 Носівською міською радою прийнято рішення «Про скасування рішень сесій міської ради», яким скасовано рішення 6 сесії міської ради 6 скликання від 31.03.2011 «Про надання дозволу на складання проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок» та рішення 15 сесії міської ради 6 скликання від 28.02.2012 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» у частинах, що стосувалися ОСОБА_1 у зв'язку із зменшенням площі земельної ділянки (а.с. 18).
Рішенням Носівської міської ради 2 сесії 7 скликання від 01.12.2015 ФОП ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 7423810100:01:033:0411 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 1,0000 га для передачі її в оренду (а.с.19-20).
Рішенням 2 сесії 7 скликання Носівської міської ради від 01.12.2015 надано в оренду ФОП ОСОБА_1 вказану земельну ділянку терміном на 49 років, встановивши оренду плату в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі (а.с. 21).
До позовної заяви доданий Договір оренди землі від 21.07.2021 укладений між Носівською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7423810100:01:033:0411 загальною площею 1,0000 га на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, склад мін. добрив, будівля вагової, під'їздна залізнична колія, загальною площею 1291,3 кв.м., який належить орендарю на праві власності (а.с. 22-24).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка площею 1,0 га, кадастровий номер якої, 7423810100:01:033:0411, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, форма власності - комунальна, власник - Носівська міська рада, запис про право комунальної власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.08.2021 (а.с. 26).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 29.10.2015 Відділом Держгеокадастру у Носівському районі Чернігівської області зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 7423810100:01:033:0411 по АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності Носівській міській раді, за орендарем ФОП ОСОБА_1 (а.с. 37-38).
Отже, протягом періоду часу з 25.12.2019 до 14.07.2021 власником вказаної земельної ділянки була територіальна громада в особі Носівської міської ради, про що свідчить відповідний запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Як зазначає прокурор у позовній заяві ФОП ОСОБА_1 у період з 25.12.2019 до 14.07.2021 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі. Таким чином, відповідач не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору до 21.07.2021, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно - кошти від орендної плати.
Рішенням Носівської міської ради від 21.06.2019 № 4/54/VII (п'ятдесят четверта сесія сьомого скликання) «Про внесення змін до рішення 15 сесії Носівської міської ради від 06.12.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності Носівської міської ради» внесено зміни до рішення 15 сесії сьомого скликання Носівської міської ради від 06.12.2016 № 1/15/VII «Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності Носівської міської ради, а саме: в додаток до рішення «Порядок встановлення розмірів орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Носівка Чернігівської області» в п. 2.5 Розмір річної орендної плати встановлюється на рівні: стрічка 12 - Землі промисловості - 10% (а.с. 42).
Рішенням 59 сесії сьомого скликання від 11.10.2019 Носівською міською радою затверджено Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Носівської міської ради та створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (а.с. 27-30).
Розпорядженням Носівської міської ради №183 від 14.07.2021 створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, до складу якої включено ФОП ОСОБА_1 (а.с. 43-44).
Носівською міською радою 13.08.2021 прийнято рішення №30/13/VІІІ, яким затверджено у тому числі Акт №2 від 15.07.2021 про визначення обсягу збитків, завданих у результаті використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів ОСОБА_1 , згідно додатку №2 якого, сума нарахувань за період з 25.12.2019 по 14.07.2021, склала 232 671,94 грн (а.с. 45-46). Як вбачається зі змісту акта №2 про визначення обсягу збитків від 15.07.2021 при визначенні обсягу збитків комісією приймав участь представник землекористувача - приватного підприємця ОСОБА_1 .
Копія акта №2 від 15.07.2021 про визначення збитків власнику землі та рішення Носівської міської ради від 13.08.2021 № 30/13/VIII позивачем були направлені на адресу відповідача одночасно з повідомленням №11-07/2193 від 30.08.2021, що підтверджується копією фіскального чеку. У вказаному повідомленні Носівська міська рада пропонувала відповідачу у 10-денний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його разом з актом та про результати їх розгляду інформувати у письмовій формі відділ земельних відносин та екології Носівської міської ради. У разі визнання вимог, добровільне відшкодування збитків здійснюється в досудовому порядку шляхом укладання договору про відшкодування збитків; у разі відмови добровільно відшкодувати завдані збитки, вони стягуються у судовому порядку (а.с. 47-48).
Як зазначає прокурор у позовній заяві, ФОП ОСОБА_1 добровільно не відшкодував збитки позивачу, у період часу з 25.12.2019 до 14.07.2021 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 7423810100:01:033:0411 без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати останньому всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Спір між сторонами виник внаслідок того, що відповідач у період з 25.12.2019 по 14.07.2021 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
За таких обставин, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Як встановлено судом, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.02.2011 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на нежитлові будівлі - склад мінеральних добрив, будівля вагової, під?їзна залізнична колія загальною площею 1291,3 кв.м, розташовані на земельній діялнці з кадастровим номером 7423810100:01:033:0007, за адресою АДРЕСА_2 , на підставі договору договору купівлі-продажу від 04.02.2011, видавник приватний нотаріус Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Рекуха Л.І.
01.12.2015 Носівською міською радою прийнято рішення «Про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність земельних ділянок», яким відповідачу затверджено документацію із землеустрою щодо виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку відповідно до реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі площею 1,0000 га, кадастровий номер 7423810100:01:033:0411 ( АДРЕСА_3 ) для передачі в оренду (а.с. 19-20); 01.12.2015 Носівською міською радою прийнято рішення «Про надання в оренду земельних ділянок», відповідно до якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею 1,000 га. для розміщення і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості терміном на 49 років, встановивши орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі (а.с. 21).
Такі ж обставини встановлені і рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.04.2021 у справі №910/12939/20 за позовом Носівської міської ради до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 117977 грн.00 коп безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2019 по 24.12.2019, яке набрало законної сили. Текст вказаного рішення розміщено у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень і цей текст використовується судом у відповідності до ч.3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень». Вказаним рішенням у справі №910/12939/20 позов задоволено повністю і стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Носівської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 117977 грн.00 коп.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами укладено лише 21.07.2021 (а.с.22-25). Доказів про укладення договору оренди спірної земельної ділянки у період з 25.12.2019 по 14.07.2021 матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №910/11764/17, від 20.11.2018 у справі №908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.
Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.46).
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
З урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №56 від 03.08.2018, (а.с. 36), а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Згідно розрахунку, викладеного у Акті №2 про визначення обсягу збитків (додаток 2 до рішення 13 сесії 8-го скликання від 13.08.2021 №30/13/VIIІ) (а.с. 46) розмір безпідставно збережених коштів фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 за період з 25.12.2019 по 14.07.2021 складає 232671,94 грн.
Прокурором доведено використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів у спірний період, безпідставне збереження коштів у розмірі орендної плати, доведеність розміру стягуваних коштів та порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , що відбулося без оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою за період з 25.12.2019 по 14.07.2021 у розмірі 232671,94 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Носівської міської ради Чернігівської області, (вул. Центральна, 20, м. Носівка, Чернігівська область, 17100, код 04061984, рахунок ГУК у Чернігівській обл./тг м. Носівка (24062200), код 37972475, р/р UA5888999980314060611000025645, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат)) 232 671,94 грн безпідставно збережених коштів.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 3 490,08 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 31.01.2023
Суддя Ю.В. Федоренко