ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 січня 2023 року Справа № 924/460/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро"
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2022
(ухвалене о 11:30 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 21.11.2022)
у справі № 924/460/22 (суддя Крамар С.І.)
за позовом фізичної особи-підприємця Рачковського Миколи Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро"
про стягнення 665 266 грн 13 коп., з яких: 559 924 грн - основного боргу, 92 189 грн 99 коп. - інфляційних втрат, 13 152 грн 14 коп. - 3% річних
за участю представників сторін:
від позивача - Літвінов Р.О.;
від відповідача - Кадигроб А.С.
Фізична особа-підприємець Рачковський Микола Іванович звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" про стягнення 665 266 грн 13 коп., з яких: 559 924 грн - основного боргу, 92 189 грн 99 коп. - інфляційних втрат, 13 152 грн 14 коп. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на належне виконання відповідачем умов Договору на надання інформаційних (консультаційних) послуг №14/0221 від 14.01.2021 в частині оплати за надані позивачем відповідачу послуги у розмірі 559 924 грн. Також, позивач нарахував та заявив до стягнення суми інфляційних та 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2022 у справі № 924/460/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" на користь фізичної особи-підприємця Рачковського Миколи Івановича 537 924 грн основного боргу, 88 261 грн 86 коп. інфляційних втрат, 12 548 грн 22 коп. 3% річних, 9 580 грн 83 коп. витрат зі сплати судового збору.
При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що між фізичною особою-підприємцем Рачковським Миколою Івановичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" (замовник) 14.01.2021 укладено договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг №14/0221, згідно п. 1.1. якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати йому, у відповідності до умов даного договору, послуги пов'язані з наданням кваліфікованих консультацій (спеціальної інформації) з питань вказаних в п.2.1 договору, а замовник зобов'язується прийняти належні надані послуги та оплатити їх.
Відповідно до п.2.1. договору, виконавець інформує (консультує) замовника з питань ведення сільськогосподарської діяльності в галузі рослинництва, а саме проведення передпосівної підготовки земельних ділянок під сільськогосподарські культури, проведення технологічних операцій таких як внесення засобів захисту рослин, внесення добрив, дискування, каткування, культивація, мульчування, оранка, посів, підживлення сільськогосподарських культур, збирання урожаю, контроль за вказаними роботами, а також інші послуги, які вказані в Актах наданих послуг.
Суд установив, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу інформаційно - консультаційні послуги на загальну суму 822 691 грн, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг),а відповідач сплатив за надані позивачем послуги грошові кошти в розмірі 284 767 грн.
Проаналізувавши обставини справи та застосувавши норми ст. ст. 525, 530, 612 901, 903 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем становить 537 924 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних та пені, то суд з врахуванням ст. ст. 253, 625 ЦК України вказав про часткове задоволення позову в частині стягнення 92 189 грн 99 коп. інфляційних втрат, 13 152 грн 14 коп. - 3% річних, а саме стягнення з відповідача в розмірі 88 261 грн 86 коп. інфляційних та 12 548 грн 22 коп. 3 % річних, оскільки позивачем допущені помилки в обчисленні інфляційних та 3 % річних.
Враховуючи викладене, суд задовольнив позовні вимоги частково та стягнув на користь позивача 537 924 грн основного боргу, 88 261 грн 86 коп. інфляційних втрат, 12 548 грн 22 коп. 3% річних, а в решті позовних відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2022 у справі № 924/460/22 скасувати в частині стягнення 92 189 грн 99 коп. інфляційних втрат, 13 152 грн 14 коп. 3% річних, та ухвалити в цій нове рішення, яким відмовити в задоволенні таких позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована не застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Скаржник вказує, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з відповідача не можуть бути задоволенні, оскільки з 17.03.2022 діє норма, яка до 23.02.2022 включно звільняє позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а з 24.02.2022 вказана норма чітко вказує, що нарахування, у тому числі 3% річних, взагалі підлягає списанню.
Тому, скаржник вважає, що оскаржене рішення ухвалене з неповним дослідженням обставин справи та не взяттям судом до уваги вимог чинного законодавства України, з порушенням норм матеріального права.
Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, заперечує обставини, що зазначені в апеляційній скарзі, та обґрунтовує свої заперечення таким.
Положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки дія такого пункту розповсюджується виключно на суб'єктів, що мають статус позичальників в правовідносинах, що випливають з договорів позики чи кредитних договорів.
Натомість заборгованість відповідача виникла внаслідок невиконання ним своїх обов'язків по оплаті наданих позивачем послуг по договору на надання інформаційних (консультаційних) послуг, що жодним чином не може прирівнюватися до відносин позики чи кредиту.
Крім того, прострочення виконання відповідачем обов'язків по оплаті наданих позивачем послуг виникло до початку введення в Україні воєнного стану, що також - свідчить про неможливість застосування до даних правовідносин п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, дія якого розповсюджується на прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, яке виникло у період дії воєнного стану в Україні.
З огляду на викладене, позивач просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2022 у справі № 924/460/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Також, позивач вказує, що розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести в зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 9 000 грн та зазначає, що докази на підтвердження їх понесення будуть подані протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 30.01.2023 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухвалені оскарженого рішення не було застосовано до спірних правовідносин п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2022 у справі №924/460/22 слід скасувати в частині стягнення 92 189 грн 99 коп. інфляційних втрат, 13 152 грн 14 коп. 3% річних, та ухвалити в цій нове рішення, яким відмовити в задоволенні таких позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 14.01.2021 між фізичною осо6ою-підприємцем Рачковським Миколою Івановичем (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" (замовник) укладено договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг №14/0221 (далі - Договір; т. 1, а. с. 89-90).
Згідно п. 1.1. Договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати йому, у відповідності до умов даного договору, послуги пов'язані з наданням кваліфікованих консультацій (спеціальної інформації) з питань вказаних в п.2.1 договору, а замовник зобов'язується прийняти належні надані послуги та оплатити їх.
Відповідно до п.2.1. Договору, виконавець інформує (консультує) замовника з питань ведення сільськогосподарської діяльності в галузі рослинництва, а саме проведення передпосівної підготовки земельних ділянок під сільськогосподарські культури, проведення технологічних операцій таких як внесення засобів захисту рослин, внесення добрив, дискування, каткування, культивація, мульчування, оранка, посів, підживлення сільськогосподарських культур, збирання урожаю, контроль за вказаними роботами, а також інші послуги, які вказані в Актах наданих послуг.
Інформація (консультування) повинна містити рекомендації виконавця щодо удосконалення організації діяльності замовника в межах предмета консультування (п.2.2. Договору).
У пункті 3.2.3 Договору передбачений обов'язок замовника оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в розділі 4 даного договору.
Замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 56 000 грн в місяць без ПДВ. Вказана сума є фіксованою. Додаткові послуги погоджуються сторонами додатково в Актах наданих послуг (п. 4.1 Договору).
Загальна сума договору складається з вартості наданих послуг, вказаних в актах приймання-передачі наданих послуг підписаних сторонами (п. 4.2 договору).
Відповідно до п.5.1. договору, замовник здійснює оплату за надані послуги протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг за звітний місяць.
Пунктом 5.2 Договору сторони визначили, що оплата здійснюється замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний в реквізитах до цього договору.
Виконавець зобов'язується розпочати надання послуг з дати підписання договору і надавати їх до закінчення збирання врожаю 2021 року (п. 6.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту його належного підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але у будь-якому разі до здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі (п. 6.2 договору).
Відповідно до п. 7.1 Договору приймання - передача наданих послуг здійснюється сторонами за актом приймання - передачі.
Згідно з п. 7.2 Договору виконавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів після закінчення календарного місяця скласти та передати на затвердження замовнику акт приймання - передачі наданих послуг за попередній місяць. Замовник протягом 5 (п'яти) календарних днів після отримання вказаного акту від виконавця зобов'язаний підписати його або надати свої зауваження. Після погодження обсягу наданих послуг за місяць шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг замовник зобов'язаний оплатити надані послуги.
За умовами п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків по цьому договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу інформаційно - консультаційні послуги на суму 822 691 грн з ПДВ, про що сторонами підписані акт здачі - прийняття робіт (надання послуг). У актах вказано, що сторони одна до одної претензій не мають (т. 1, а. с. 91-119).
Відповідно до наданих позивачем банківських виписок з особових рахунків ФОП Рачковського М.І. за інформаційні послуги у 2021 році ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" було сплачено позивачу всього на суму 284 767 грн (т. 1, а. с. 124-127).
Позивач звертався до відповідача з листом від 30.05.2022, згідно з яким повідомляв про непогашену заборгованість за надані послуги за період 2019-2020 року на суму 1 023 207 грн, яку просив погасити у строк до 15.06.2022 (т. 1, а. с. 128).
Вказаний лист надсилався відповідачу, що підтверджується поштовим описом, фіскальним чеком відділення поштового зв'язку та поштовою накладною №0412308275783 від 31.05.2022 (а. с. 130).
Враховуючи, що відповідач не розрахувався за надані послуги в повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом. Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення суми інфляційних та 3% річних.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що скаржник оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2022 у справі № 924/460/22 в частині стягнення 92 189 грн 99 коп. інфляційних втрат, 13 152 грн 14 коп. 3% річних, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих вимог.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Господарським судом Хмельницької області встановлено, що на виконання умов Договору від 14.01.2021 № 14/0221 позивач надав відповідачу інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 822 691 грн, в свою чергу відповідачем було сплачено лише 284 767 грн, проти чого не заперечує ні позивач - ФОП Рачковський Микола Іванович, ні відповідач - ТОВ "СП "Дніпро".
Як зазначено судом апеляційної інстанції, позивач просить стягнути з відповідача 92 189 грн 99 коп. - інфляційних втрат, 13 152 грн 14 коп. - 3% річних, які нараховані у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору від 14.01.2021 № 14/0221.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційний та 3 % річних (а. с. 76 на звороті - 79), апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не вірно визначено початок перебігу виникнення зобов'язання відповідно до умов договору №14/0221 від 14.01.2021 та здійснено нарахування 3% річних на день фактичної сплати (часткової) заборгованості. Розрахунок інфляційних втрат також містить помилки, зокрема позивачем не враховано здійснення відповідачем оплати по виставленим рахункам.
Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про правильність нарахування саме 88 261 грн 86 коп. інфляційних втрат, 12 548 грн 22 коп. 3% річних.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про правомірність нарахування 88 261 грн 86 коп. інфляційних втрат, 12 548 грн 22 коп. 3% річних.
Щодо посилання скаржника на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд апеляційної інстанції вказує таке.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).
Натомість, предметом Договору є надання послуг, а тому на спірні правовідносини не розповсюджуються приписи п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що в рішенні суду першої інстанції було надано оцінку твердженням відповідача щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову в цій справі, стягнення з відповідача на користь позивача 537 924 грн основного боргу, 88 261 грн 86 коп. інфляційних втрат, 12 548 грн 22 коп. 3% річних.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2022 у справі 924/460/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Дніпро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.11.2022 у справі № 924/460/22 - без змін.
2. Справу № 924/460/22 надіслати Господарському суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "31" січня 2023 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.