Справа №461/7150/22
30 січня 2023 року Галицький районний суд м. Львова в складі головуючої судді Волоско І.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
27.01.2023 від позивача надійшла до суду заява про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про вирішення питання про судові витрати.
В обґрунтування заяви покликається на те, що рішенням Галицького районного суду міста Львова від 23 січня 2023 року Галицьким районним судом м.Львова було винесено рішення у справі №461/7150/22 запозовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності га вуличної інфраструктури ЛМР про скасування Постанови і справі про адміністративне правопорушення, яким позов задоволено повністю, вирішено питання судових витрат, а саме стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 496,2 грн. В судовому засіданні 23.01.2023 року позивач зробив відповідну заяву про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення. Позивач вказує, що не вирішеним залишено питання розподілу інших судових витрат, а саме банківської комісії сплаченої при сплаті судового збору в сумі - 25 грн. витрати на роздруковування позовної заяви в сумі - 108 грн, витрат на правову (професійну правничу) допомогу в сумі - 2 350 грн. Відтак, просить винести додаткове судове рішення у справі, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР судові витрати в загальній сумі 2 483,00 грн.
З урахуванням положень ч.3 ст.252 КАС України, суд вважає, що перешкоди для розгляду заяви позивача в порядку письмового провадження відсутні.
Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частинами 1,2 ст.132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 1 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Зазначене відповідає алгоритму дій викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18
Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Керуючись положеннями ч.3 ст.252 КАС України, судом розглянуто заяву про стягнення судових витрат у письмовому провадженні.
Як вбачається з матеріалів заяви, позивач покликається на те, що в судовому засіданні 23.01.2023 року, до закінчення судових дебатів. Позивач зробив відповідну заяву про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Позивач зазначає, що рішенням суду судові витрати у вигляді судового збору в сумі 496,20 грн розподілено, однак не вирішеним залишено питання розподілу інших судових витрат, а саме банківської комісії сплаченої при сплаті судового збору в сумі - 25 грн, витрати на роздруковування позовної заяви в сумі - 108 грн, витрат на правову (професійну правничу) допомогу в сумі - 2 350 грн.
До клопотання про ухвалення додаткового рішення позивачем додано банківську квитанція № ПН 124483РК від 29.12.2022 року; товарний чек від 29.12.2022 року; копію договору про надання правової допомоги від 26.12.2022 року; копію Ордера адвоката Таганцова Б.А.; копію Свідоцтва адвоката Таганцова Б.А.; акт виконаних робіт від 04.01.2023 року; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 04.01.2023 року.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі №61-3416св18.
Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України.
Разом з цим, згідно п. 1 ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На думку суду, дана справа є справою незначної складності. Супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, справа не становить суспільний інтерес.
Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, на позивача, згідно оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення накладено штраф у сумі 340 грн.
У відповідності до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позиція Верховного Суду щодо зменшення заявлених витрат на правничу допомогу викладена у справі № 915/1654/19, а саме: суд може зменшити суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, тільки за клопотанням сторони, шляхом оцінки викладених доводів щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат, які можуть доводитись шляхом аналізу наданих адвокатами звітів (розрахунків) послуг з професійної правничої допомоги та актів виконаних робіт (виконання правничої допомоги) та їх співставлення з обставинами справи, поданими процесуальними документами.
Суд враховує, що клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду від відповідача не надходило. В свою чергу, суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2350 грн не є пропорційним до предмета спору та складності справи, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, та вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 500 грн.
Відносно сплаченої позивачем під час сплати судового збору за подання позовної заяви до суду банківської комісії в розмірі 25 грн, суд зазначає, що відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд відзначає, що банківська комісія це винагорода за здійснення банком банківських операцій. Правова основа комісійної винагороди за банківські послуги договір, за яким одна сторона банк зобов'язується здійснювати банківські операції від свого імені в інтересах клієнтів, які, у свою чергу, беруть на себе зобов'язання за здійснення цих операцій сплачувати на користь банку комісійну винагороду за банківські послуги згідно з банківськими тарифами.
Отже, банківська комісія не належить до ані до судового збору, ані до витрат, пов'язаних з розглядом справи, через що не підлягає розподілу за результатами розгляду справи.
Щодо стягнення витрат на роздруковування аркушів позовної заяви, суд зазначає, що товарний чек від 29.12.2022 року на суму 108 грн не містить даних про те, що роздрук аркушів здійснено саме у цій справі.
Відтак, у задоволенні вимоги заяви позивача щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в частині понесених витрат позивача зі сплати банківської комісії та роздруковування аркушів позовної заяви слід відмовити.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що клопотання про стягнення судових витрат підлягає до часткового задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 132, 143, 252 КАС України, суд,-
заяву позивача щодо ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат - задоволити частково.
Стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн.
У задоволенні стягнення решти судових витрат - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Додаткове рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя І.Р.Волоско