Справа № 128/31/23
30.01.2023 м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, ОСОБА_4 , Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неправомірними та незаконними діями,
До Вінницького районного суду Вінницької області надійшла вищевказана позовна заява від імені ОСОБА_1 .
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області суду від 06.01.2023 первісну позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Позивачу вказано про необхідність усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати нову редакцію позовної заяви з розміщенням підпису позивача або його представника з долученням документа, що підтверджує його повноваження, під текстом позовної заяви або відміткою про наявність додатків, в якій зазначити відповідачів з дотриманням вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме без надання будь-якої характеристики; зазначити зміст позовних вимог до кожного з відповідачів; зазначити в позовній заяві підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; вказати місце перебування документів, на які він посилається в позовній заяві; надати суду вказані в тексті позовної заяви додатки до позовної заяви, про які ним зазначено, що вони додаються.
23.01.2023 до Вінницького районного суду Вінницької області від імені позивача надійшов лист "щодо виконання ухвали від 06.01.2023", до якого долучено нову редакцію позовної заяви, яка заявлена до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, ОСОБА_4 , Державної казначейської служби України, та якою позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України на користь позивача 1 300 000, 38 грн.
Та з позовної заяви вбачається, що одним з відповідачів зазначено ОСОБА_2 , яка є суддею Вінницького міського суду Вінницької області.
З тексту позовної заяви вбачається, що позивач як на підставу для звернення із позовом зазначив, що заподіяння йому моральної шкоди відбулося внаслідок протиправних дій відповідачів, в тому числі і ОСОБА_2 , а саме внаслідок постановлення нею ухвали та при винесенні вироку щодо нього у кримінальному провадженні № 12018020020004773 від 27.12.2018, тобто при здійсненні суддею правосуддя.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Отже, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням змісту заявлених позовних вимог та з урахуванням вимог законодавства суддя як особа, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суддя виступає не як особа, що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша особа.
Статтями 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів мають розглядатися відповідно до процесуального законодавства.
Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
За таких обставин можна дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31.07.2019, справа № 636/5534/15, висловив позицію, згідно якої суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені, а будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах: від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, оскільки судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а будь-яка компенсація за недоліки в процесі здійснення правосуддя може вимагатися тільки від держави, разом з тим, позивачем визначено відповідачем у справі суддю, а не державу, у відкритті провадження за даним позовом слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, ОСОБА_4 , Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неправомірними та незаконними діями.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: