Справа № 644/8593/21 Номер провадження 33/814/78/23Головуючий у 1-й інстанції Бабенко Ю.П. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
26 січня 2023 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Хіль Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року
у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ст.122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп.
Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 06 вересня 2021 року о 10:30 год. керуючи автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 по вул.Великій Кільцевій,97 у м. Харкові, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу скоїв наїзд на припаркований автомобіль ЗАЗ-Daewoo Т131110, знаходячись по вул. Великій Кільцевій, 97 у м. Харкові з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, водій ОСОБА_1 у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alkotes 6820 та у закладі охорони здоров'я у встановленому законом прядку, про що 06 вересня 2021 року о 12 годині стосовно нього було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги вказував, що працівниками поліції не надано належних та допустимих доказів факту керування ним транспортним засобом та не встановлено місцевим судом факту керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тому вважає, що провадження слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Зазначав, що його відмова від проходження огляду зумовлена тим, що він не керував транспортним засобом, тому не було підстав для такого огляду.
Крім того місцевим судом не викликано та не допитано свідків, потерпілого та працівників поліції.
Ураховуючи викладене, прохав скасувати постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи судовою повісткою, крім того він повідомлявся про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України", при цьому у судове засідання не з'явився та не повідомив причин неявки.
Суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду, однак він не з'явився у судове засідання та доказів про поважність причин своєї неявки до суду не надав.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП до таких не відноситься, тому суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 . Його право при цьому не порушується, в тому числі і на захист, оскільки будучи повідомленим про розгляд справи він не з'явився, тобто уникає судового розгляду, цим самим має на меті уникнення ним адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення шляхом зволікання з розглядом справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
У ст. 129 Конституції України, закріплено конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про результати судового розгляду, так й отримати копію судового рішення з метою оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності.
Тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суддя місцевого суду у відповідності до вимог ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення, актом огляду на стан сп'яніння, направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , рапортом інспектора УПП в Харківській області Місюна М., схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями потерпілого ОСОБА_4 , відеозаписами з камер відеоспостереження працівників поліції та поясненнями ОСОБА_1 наданими суду про те, що 06 вересня 2021 року він вживав спиртні напої.
Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, ґрунтується на матеріалах провадження та досліджених у судовому засіданні доказах.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії АББ №301413 від 06 вересня 2021 року вбачається, що 06 вересня 2021 року о 10:30 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Camry» державний номернийзнак НОМЕР_1 по вулиці Великій Кільцевій, 97 в м.Харкові, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль ЗАЗ-Daewoo Т131110, державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення вказані автомобілі отримали механічні пошкодження. Після цього, водій ОСОБА_1 в порушення встановлених правил залишив місце зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10А, 13.1 Правил дорожнього руху України і скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №149392 від 06 вересня 2021 року вбачається, що будучи причетним до зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем ЗАЗ-Daewoo Т131110, знаходячись по вулиці Великій Кільцевій, 97 в м.Харкові з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, водій ОСОБА_1 у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6820 та в закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до акту огляду на стан сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6820.
Так згідно з направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 відмовився під проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
У поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначено, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6820 та в закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку, мав ознаки алкогольного сп'яніння.
Відповідно до рапорту інспектора УПП в Харківській області Місюна М., екіпаж працівників поліції отримали виклик про дорожньо-транспортну пригоду за участю нетверезого водія, який намагався покинути місце дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, 97. По прибуттю на місце дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ЗАЗ-Daewoo пояснив працівникам поліції, що під час паркування водій автомобіля «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-Daewoo Т131110, державний номерний знак НОМЕР_2 , який був припаркований біля будинку. Після чого, водій «Toyota Camry» вийшов з автомобіля в нетверезому стані та покинув місце дорожньо-транспортної пригоди. Працівниками поліції було виявлено та встановлено водія автомобіля «Toyota Camry», яким виявився ОСОБА_1 . Останньому було запропоновано пройти до місця дорожньо-транспортної пригоди, яку він покинув. В ході складання адміністративних протоколів за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду водій ОСОБА_1 відмовився.
У своїх поясненнях потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 06 вересня 2021 року відходячи від свого автомобіля він побачив, як на сусіднє місце паркується автомобіль Toyota Camry. Під час паркування водій Toyota Camry здійснив наїзд на його автомобіль. Водій автомобіля «Toyota Camry» мав ознаки алкогольного сп'яніння, з місця скоєння дорожньо-транспортної пригоди пішов.
Із відеозаписів з камер відеоспостереження працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6820 та в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 і вказане не доведено працівниками поліції та не встановлено місцевим судом, апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.
Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не вніс свої заперечення та пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у складених відносно нього протоколах та у схемі місця ДТП.
Також на відеозаписах долучених до матеріалів справи працівниками поліції не вбачається, що водій ОСОБА_1 заявляв про непричетність до вказаної дорожньо-транспортної пригоди та заперечував факт керування ним транспортним засобом.
Судом апеляційної інстанції не встановлено істотних порушень законодавства поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Інших доводів апеляційної скарги на спростовання висновків місцевого суду та підстав для скасування постанови суду першої інстанції апелянтом не наведено.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю.
Обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення підтверджуються наявними у матеріалах справи належними, допустимими та об'єктивними доказами, які спростовують доводи апеляційної скарги.
Ураховуючи вищенаведене, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Л.М. Хіль