Справа №336/876/23
Провадження №1-кп/336/520/2022
30 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_2 ,
розглянувши в спрощеному провадженні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023087080000011 від 10 січня 2023 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, одруженого, офіційно не працевлаштованого, на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей не має, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
22 грудня 2022 року, приблизно о 17 годині 15 хвилині, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в підсобному приміщенні автомийки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс їй один удар кулаком правої руки в область лівого ока, два удари в область носу та один удар в ліву область верхньої губи спричинивши потерпілій ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичного експерта № 56п від 12.01.2023, багряний синець на нижньому повіку лівої ділянки очної ямки, садно на слизовій оболонці верхньої губи ліворуч, садно на спинці носу у середній частині, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
Умисні дії ОСОБА_3 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 , отримавши копії матеріалів дізнання, добровільно, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого ним кримінального проступку, його кваліфікацію, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.2 ст.302 КПК України, за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , подав письмову заяву про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності.
Відповідно до ст.ст. 381, 382 КПК України за клопотанням прокурора Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_6 суд розглядає зазначене кримінальне провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, в зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт, додану до нього заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , матеріали досудового розслідування, суд вважає, що в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку за тих обставин, як вони викладені в обвинувальному акті, ці обставини жодною стороною не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, в т.ч. щодо беззаперечного визнання обвинуваченим своєї вини.
Таким чином, суд вважає встановленим та доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст..ст. 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального проступку, особу обвинуваченого, його вік, соціальний стан, спосіб життя та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, одружений, на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей не має, має постійне місце проживання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
При цьому, згідно вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такого, враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований та не має джерело доходу, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів призначити покарання у виді громадських робіт, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілого. .
Суд дійшов глибокого переконання, що таке покарання обвинуваченому перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжній захід не обирався.
Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.. 65 КК України, ст..ст.368, 370, 374, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 120 (сто двадцять) годин громадських робіт.
Речові докази: карта пам'яті Micro SD чорного кольору з друкованими написами на поверхні «SanDisk 2 GB Micro SD» - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили ОСОБА_3 , не обирати.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку спрощеного провадження, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя : ОСОБА_1