30 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/508/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я.,
перевіривши матеріали касаційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі
за позовом Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області
до 1. Зеленогірського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Зеленогірської селищної ради, 2. Фермерського господарства «БММ АГРО-27»,
про визнання недійсним договору про спільну діяльність на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) від 10.08.2018 року та про зобов'язання повернути земельну ділянку,
09.01.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 07.09.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 916/508/22, подана 26.12.2022.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник, зокрема зазначає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не врахували ви сновки, викладені у поста новах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц, від 24.11.2021 у справі №754/10279/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19, від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.09.2022 у справі №918/351/21, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 19.06.2018 у справі № 920/22/18, від 07.12.2022 у справі №924/11/22, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.
Разом з тим, скаржнику слід обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права.
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 14.02.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю .Я. Чумак