30 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 918/554/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник)
на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.10.2022
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022
у справі №918/554/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"
до Фізичної - особи підприємця Скороход Ірини Романівни
про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 1 529 540,68 грн,
ОСОБА_1 30.12.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.10.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, скаржником в прохальній частині касаційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Верховний Суд встановив таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Рівненської області від 19.10.2022, залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13, якою відмовлено ОСОБА_1 в заміні стягувача у виконавчому документі - наказі Господарського суду Рівненської області від 08.07.2013 у справі №918/554/13. Повернуто заяву в частині видачі дублікату наказу ОСОБА_1 без розгляду.
З огляду на викладене оскаржувана ухвала належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначеного законом належного обґрунтування по підставам касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права. Водночас скаржник не вказує, які саме норми права порушені судами попередніх інстанцій, а лише звертається до цитування загальних норм ЦК України та міркувань викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 у справі №916/2286/16, у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.12.2021 у справі №303/5552/15.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів та до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що наведений перелік статей ЦК України у контексті доводів касаційної скарги не може автоматично ототожнюватись Судом, з власної ініціативи, як обґрунтування неправильного застосовування судами попередніх інстанцій саме усіх цих норм матеріального права, без прямої вказівки на це скаржника.
З огляду на викладене скаржнику необхідно конкретизувати, які саме норми матеріально чи процесуального права, на його думку, порушені судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень, та в чому саме полягало таке порушення.
Так, при поданні касаційної скарги у даному випадку скаржнику необхідно посилатись на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого належного обґрунтування, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень.
Крім того, положенням пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Рівненської області від 19.10.2022, залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13, якою відмовлено ОСОБА_1 в заміні стягувача у виконавчому документі - наказі Господарського суду Рівненської області від 08.07.2013 у справі №918/554/13. Повернуто заяву в частині видачі дублікату наказу ОСОБА_1 без розгляду.
Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На час подання касаційної скарги (30.12.2022), приписами статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року визначений у розмірі 2 481,00 грн.
Отже, з урахуванням викладеного при поданні касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 2 481,00 грн.
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Верховний Суд роз'яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Окрім цього, статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у даній справі складено 07.12.2022, а тому строк на її оскарження закінчився 27.12.2022, відповідно до частини першої статті 288 ГПК України.
Касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 30.12.2022, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 01.12.2022.
Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що повний текст оскаржуваного рішення скаржником не отримано, про прийняття оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції скаржник дізналася лише від боржника - ФОП Скороход І.Р. 13.12.2022 в день отримання боржником копії постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13, на підтвердження вказаного додано до скарги копію конверту, в якому судове рішення було надіслано ФОП Скороход І.Р. судом.
Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Верховний Суд звертає увагу, що як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, розміщеного в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова була винесена за наслідками розгляду апеляційної скарги саме ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.10.2022 у справі №918/554/13. Крім того, в оскаржуваній постанові суду зазначено, що в судове засідання, призначене на 01.12.2022 в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду, представники учасників справи не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Ухвали суду апеляційної інстанції від 14.11.2022 було надіслано на офіційні електронні адреси сторін: Публічному акціонерному товариству "Кредобанк" office@kredobank.com.ua та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та на поштову адресу Фізичної особи-підприємця Скороход Ірині Романівні, АДРЕСА_1 .
Зі змісту постанови вбачається, що скаржник була обізнана про дату та час судового засідання. Можливість прийняття постанови в судовому засіданні за апеляційною скаргою скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Щодо тверджень скаржника про те, що повний текст оскаржуваного рішення скаржником не отримано, а про прийняття вказаної постанови суду апеляційної інстанції вона дізналася 13.12.2022 в день отримання ФОП Скороход І.Р. копії постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13, що підтверджується копією конверту, в якому судове рішення було надіслано ФОП Скороход І.Р., Суд зазначає наступне.
Верховний Суд звертає увагу, що саме по собі посилання скаржника на копію конверту Північно-західного апеляційного господарського суду, в якому надсилалася оскаржувана постанова суду від 01.12.2022 ФОП Скороход І.Р., в силу приписів статей 76, 77 ГПК України, не є належним і допустимим доказом поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки вищезазначена копія конверту свідчить про отримання оскаржуваної постанови саме ФОП Скороход І.Р., проте не свідчить про отримання цієї копії судового рішення 13.12.2022 ОСОБА_1.
Водночас на підтвердження істинності твердження про дату отримання копії оскаржуваного рішення не надано належних і допустимих доказів, щоб свідчило про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме доказів отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови та направлення/не направлення її судом апеляційної інстанції засобами поштового або електронного зв'язку.
Звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд відзначає, що матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні. За положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження. Таким чином, суд самостійно не може перевірити факт направлення сторонам судового рішення, а від так і таке отримання. Вказана обставина не звільняє скаржника від доведення тих обставин, на які він посилається у своїх доводах, та не перекладає на суд обов'язку встановлювати певні обставини.
Отже, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави покладатися на істинність твердження скаржника про те, що копію оскаржуваної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13 вона не отримувала, а дізналася про неї лише 13.12.2022, за відсутності можливості перевірити зазначене твердження відповідним доказом за матеріалами справи щодо направлення/ненаправлення судом копії судового рішення учасникам справи за допомогою поштового зв'язку та/або електронною поштою, або вручення судового рішення ОСОБА_1. саме 13.12.2022. Заявник, у свою чергу, наділений правом ознайомлюватися із матеріалами справи, отримувати із них витяги, копії (стаття 42 ГПК України), а також отримувати, в тому числі на офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою ЄДРСР.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності/неповажності причин пропуску строку.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об'єктивними і не можуть залежати від суб'єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Саме по собі твердження скаржника про те, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції вона не отримувала, а дізналася про неї лише 13.12.2022, з огляду на вищевказане не розцінюється судом, як доказ отримання оскаржуваної постанови саме 13.12.2022. Тому істинність твердження має бути підтверджена належними і допустимими доказами, а в даному випадку відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі частини першої статті 288 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що скаржником не надано доказів ненаправлення їй судом через поштовий зв'язок копії повного тексту постанови апеляційного суду станом на день подання касаційної скарги, ані доказів надіслання апеляційним судом повного тексту оскаржуваної постанови на електронну пошту скаржника, ані доказів отримання скаржником оскаржуваної постанови саме 13.12.2022.
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 №3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Будь-яких належних та допустимих доказів отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови суду скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, у зв'язку з чим відповідне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянуте після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення.
З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 19.10.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13.
Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 19.10.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:
- надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судових рішень, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження;
- надання документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом;
- надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 19.10.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідком, або повернення касаційної скарги скаржнику або відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 119, 123, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.10.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі №918/554/13 - залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через підсистему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко