ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.01.2023Справа № 910/1300/23
За заявоюОСОБА_1
про забезпечення позову
у справі№ 910/1300/23
Суддя Підченко Ю.О.
26.01.2023 звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд:
- зупинити дію рішення Вінницької міської ради 25 сесії 8 скликання № 1208 від 30.09.2022 "Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2";
- заборонити Вінницькій міській раді вчиняти дії щодо реорганізації юридичної особи Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2";
- заборонити Вінницькій міській раді та всім державним реєстраторам суб'єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації, вчиняти дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу - Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2";
- заборонити Вінницькій міській раді та Комісії з реорганізації шляхом приєднання Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2" вчиняти дії щодо майна Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", а саме: передавати в оперативне управління, у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати, використовувати як заставу, вирішувати питання його відчуження;
- заборонити Вінницькій міській раді та Комісії з реорганізації шляхом приєднання комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2" проводити скорочення працівників Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2" на підставі рішення Вінницької міської ради 25 сесії 8 скликання № 1208 від 30.09.2022 "Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2".
На обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 посилається, зокрема, на такі фактичні дані:
- ОСОБА_1 має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом про скасування рішення Вінницької міської ради № 1208 від 30.09.2022 "Про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора;
- позивач належить до Вінницької міської територіальної громади, що підтверджується його паспортом громадянина України, а саме: відміткою про реєстрацію місця проживання;
- права позивача порушуються оскаржуваним рішенням ВМР № 1208 від 30.09.2022 у зв'язку з тим, що він працює на посаді на посаді лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення КНП "ВМКПБ № 2" відповідно до наказу № 38-Л від 25.09.1992, що підтверджується копією довідки з місця роботи;
- у зв'язку незаконною реорганізацією порушуються права позивача як члена трудового колективу, а також буде завдано майнової шкоди у вигляді повної або часткової втрати щомісячного доходу у вигляді заробітної плати.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, з урахуванням доводів ОСОБА_1 суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.
Положеннями ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Наданих заявником пояснень та доказів достатньо для вирішення заяви про забезпечення позову без виклику в судове засідання.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати декілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявники звертаються до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Як вбачається із матеріалів заяви майбутній позов заявником буде пред'явлено до Вінницької міської ради як до засновника та власника корпоративних прав підприємства комунальної власності - Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2".
Разом з тим, відповідно до п. 1-2 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Із заяви про забезпечення позову слідує, що ОСОБА_1 не є учасником (засновником, акціонером, членом) Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", а тому спір за позовом, з яким він має намір звернутися до суду, не є корпоративним спором.
Також, як стверджує заявник, він має намір звернутися до суду з позовом про скасування оскаржуваного рішення. Мотивуючи свої вимоги, ОСОБА_1 стверджує, що оскаржуване рішення міської ради порушує його трудові права та інтереси, оскільки на підставі даного рішення шляхом реорганізації, трудовий колектив КНП "ВМКПБ № 2", до якого належить заявник, припинить своє існування, а місто втратить кваліфікованих лікарів, та заявник змушений буде працювати не за своїм фахом.
Оскільки ОСОБА_1 має намір звернутися до суду із позовом, як фізична особа, при цьому між сторонами, як стверджує заявник, у справі існують трудові правовідносини, а не господарські, спірні правовідносини між сторонами у справі не регулюються нормами Господарського кодексу України, чи іншими актами господарського й цивільного законодавства з питань здійснення господарської діяльності.
Отже, оскільки спір за позовом, який має намір подати ОСОБА_1 , не є таким, що розглядається господарськими судами, підстави для вжиття заходів забезпечення позову саме господарськими судами відсутні.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За таких обставин суд визнає подану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Підченко