вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2022 р. Справа№ 927/166/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Яковлєва М.Л.
Тищенко А.І.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 30.11.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 (суддя Ноувен М.П., повний текст рішення складено та підписано 14.06.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР-АГРОТЕХ"
про стягнення 1 141 840,91 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» про стягнення 709 357,92 грн заборгованості з оплати товару за договором поставки № 439/20/164 від 26.06.2020 та додатків до нього; 47 901,13 грн пені; 192 290,93 грн 48% річних та 192 290,93 грн плати за користування товарним кредитом.
Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 439/20/164 від 26.06.2020 з додатками до нього.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» про стягнення 1 141 840,91 грн., задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» 709 357,92 грн. заборгованості з оплати товару, 479,01 грн. пені, 191 854,74 грн. 48% річних, 14 236,70 грн. судового збору.
В решті вимог в частині стягнення 436,19 грн. 48% річних, 192 290,93 грн. 48% річних як плати за користування товарним кредитом, 47 422,13 грн. пені - відмовлено.
Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 709 357,92 грн боргу, 47 901,14 грн пені, 191 854,74 грн 48 % річних.
За висновком суду, в решті вимог по стягненню 436,19 грн 48% річних, 192 290,93 грн 48% річних як плати за користування товарним кредитом позов задоволенню не підлягає.
Водночас, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення пені та 48% річних суд визнав за можливе зменшити суму пені на 90%, однак за висновком суду клопотання в частині зменшення 48% річних задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 192 290,93 грн. та 48% річних як плати за користування кредитом, 47 422,13 грн. пені та ухвалити нове рішення в частині стягнення пені та плати за користування товарним кредитом, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання з оплати товару за договором поставки №436/20/164 від 26.06.2020 та укладеними до нього додатками за період визначений в позові; 47 901, 13 грн. пені; 192 290,93 грн. як плату за користування товарним кредитом.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- оскільки відповідач в порушення умов договору не здійснив повного розрахунку з позивачем за поставлений товар у визначені договором строки, а тому в силу приписів статті 536 ЦК України, відповідно до п. 4 та п. 5 додатків до договору поставки та з огляду на практику Верховного Суду (посилання на яку наведено в апеляційній скарзі), позивач наполягає на наявності підстав для стягнення з відповідача відсотків річних як плати за користування товарним кредитом;
- позивач вважає справедливим і пропорційним заявлений розмір пені та співмірним із вартістю отриманого товару, враховуючи зокрема відсутність доказів виняткових причин невиконання зобов'язання відповідачем.
09.07.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Разіна Т.І., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
27.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3260/21 від 02.08.2021, у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М. Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Разіна Т. І., Хрипун О. О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 у справі №927/166/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої призначено на 14.09.2021.
06.09.2021 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» адвоката Боєвої О.В. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
06.09.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти доводі апеляційної скарги, яку просив суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач заперечує проти стягнення відсотків за користування товарним кредитом, зазначаючи, що позивачем не надано жодного первинного документу, який би підтверджував нарахування відсотків за товарний кредит.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4380/21 від 14.09.2021, у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/166/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» адвоката Боєвої О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судове засідання по справі №927/166/21 у режимі відеоконференції призначено на 02.11.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5572/21 від 02.11.2021, у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 07.12.2021.
У судовому засіданні 07.12.2021 оголошено перерву до 02.02.2022.
07.12.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» надійшли пояснення по справі щодо висновків з питань застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20, який апелянт просить врахувати при розгляді апеляційної скарги.
26.01.2022 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» надійшли пояснення, у яких відповідач заперечує проти наведеної позивачем правової позиції.
У період з 25.01.2022 по 04.02.2022 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному, тому судове засідання, яке призначене на 02.02.2022, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 призначено на 29.03.2022.
Судове засідання, яке призначене на 29.03.2022 не відбулось.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
У період з 04.04.2022 по 08.04.2022 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 призначено на 12.07.2022.
21.06.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» про відкладення розгляду справи - задоволено та відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 на 16.08.2022.
У зв'язку із оголошенням повітряної тривоги, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 16.08.2022 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 призначено справу до розгляду на 07.09.2022.
30.08.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
05.09.2022 через канцелярію північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в режимі відео конференції.
07.09.2022 через канцелярію північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 відкладено в режимі відеоконференції розгляд справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 на 04.10.2022.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2906/22 від 26.09.2022, відповідно до рішення зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Хрипун О.О.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2952/22 від 27.09.2022, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено до розгляду на 30.11.2022.
В судове засідання 30.11.2022 з'явився представник позивача, підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, враховуючи висловлену відповідачем позицію у поданих ним до суду відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САПФІР-АГРОТЕХ» (покупець) було укладено Договір поставки № 439/20/164 (далі Договір).
Відповідно до п.1.1., 1.2. Договору, в порядку та на умовах цього Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі «товар»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід'ємною частиною.
Пунктами 2.1., 2.3. Договору передбачено, що ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або євро), зазначається у Додатках до цього Договору.
Загальна вартість товару, що визначається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з урахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Згідно з п.3.1., 3.2. Договору, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару. Для визначення «курсу Міжбанку» сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не визначені в Додатках до цього Договору.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що здійснюючи оплату товару, покупець зобов'язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов'язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.
У відповідності до п.5.1., 5.3. Договору, умови та строки поставки товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки.
Перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця. Підпис представника покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки покупця та свідчить про отримання товару покупцем; по кількості відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження товару.
Приписами п.6.1., 6.2., 6.7., 6.8. Договору сторони визначили, що за порушення умов цього Договору, винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього Договору.
Крім відповідальності, встановленої п.6.1. цього Договору покупець за несвоєчасну оплату товару, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього Договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48%. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором, відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
У відповідності до п. 9.2. Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Відповідно до п.3 Додатків № 439/20/164/1-ззр від 26.06.2020, № 439/20/164/2-ззр від 02.07.2020, № 439/20/164/4-ззр від 03.07.2020, № 439/20/164/6-ззр від 06.07.2020, № 439/20/164/7-ззр від 06.07.2020, оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього Договору, здійснюється покупцем з дотриманням умов п.3.2.-3.3. Договору поставки не пізніше 21 календарних днів, а Додатків № 439/20/164/3-ззр від 03.07.2020, № 439/20/164/5-ззр від 06.07.2020 не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Сторони визначили, що для товару який постачається на умовах цього Додатку, термін дії рахунків-фактури складає 3 банківських дні з моменту його оформлення.
Пунктами 4,5 Додатків до Договору передбачено, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що був поставлений на умовах відстрочення оплати у строк визначений в п.3 цього Додатку, на строк понад 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.
Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Договору та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
На виконання умов Договору, постачальник (позивач) поставив, а покупець (відповідач) прийняв товар, а саме:
-відповідно до Додатку № 439/20/164/1-ззр від 26.06.2020 до Договору, на підставі видаткової накладної № 58907 від 06.07.2020 на суму 198 894,60 грн з ПДВ;
-відповідно до Додатку № 439/20/164/2-ззр від 02.07.2020 до Договору, на підставі видаткової накладної № 58882 від 06.07.2020 на суму 240 551,52 грн з ПДВ;
-відповідно до Додатку № 439/20/164/3-ззр від 03.07.2020 до Договору, на підставі видаткової накладної № 59538 від 09.07.2020 на суму 59 750,40 грн з ПДВ;
-відповідно до Додатку № 439/20/164/4-ззр від 03.07.2020 до Договору, на підставі видаткової накладної № 58894 від 06.07.2020 на суму 59 131,80 грн з ПДВ;
-відповідно до Додатку № 439/20/164/5-ззр від 06.07.2020 до Договору, на підставі видаткової накладної № 59549 від 09.07.2020 на суму 97 094,40 грн з ПДВ;
-відповідно до Додатку № 439/20/164/6-ззр від 06.07.2020 до Договору, на підставі видаткової накладної № 59551 від 09.07.2020 на суму 120 499,20 грн з ПДВ;
-відповідно до Додатку № 439/20/164/7-ззр від 06.07.2020 до Договору, на підставі видаткової накладної № 59553 від 09.07.2020 на суму 83 436,00 грн з ПДВ.
Фактично на підставі вищезазначених додатків до Договору та видаткових накладних покупцю (відповідачу) було поставлено товару на загальну суму 859 357,92 грн.
Відповідач (покупець) свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив виставлений позивачем рахунок №55998 від 30.06.2020 (а.с.27) за товар, поставлений відповідно до Додатку № 439/20/164/1-ззр від 26.06.2020 до Договору та видаткової накладної № 58907 від 06.07.2020 на суму 198 894,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1216 від 08.10.2020 на суму 150 000,00 грн, призначення платежу зг.рах.№55998 від 30.06.2020 (а.с.26). Заборгованість за вказаним Додатком та накладною становить 48 894,60 грн (198 894,60 150 000,00).
Товар, поставлений відповідно до інших вищезазначених Додатків до Договору та видаткових накладних: № 58882 від 06.07.2020 на суму 240 551,52 грн; № 59538 від 09.07.2020 на суму 59 750,40 грн; № 58894 від 06.07.2020 на суму 59 131,80; № 59549 від 09.07.2020 на суму 97 094,40 грн; № 59551 від 09.07.2020 на суму 120 499,20 грн; № 59553 від 09.07.2020 на суму 83 436,00 грн, відповідачем не оплачено.
Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 709 357,92 грн.
У зв'язку з порушенням своїх зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 47 901,13 грн пені за період прострочення з 28.07.2020 по 04.02.2021, 192 290,93 грн 48% річних за період з 28.07.2020 по 04.02.2021, 192 290,93 грн 48% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 28.07.2020 по 04.02.2021.
Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за спірним Договором поставки № 439/20/164 від 26.06.2020, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідач у свою чергу погодився із залишком заборгованості за товар у сумі 709 357,92 грн, розрахунками поставки по додаткам та накладним, пояснивши заборгованість причинами неврожаю та тяжкою фінансовою ситуацією.
Стосовно вимоги позивача про стягнення 48% річних відповідач заперечив, а також просив суд відмовити у стягненні 48% за користування товарним кредитом.
Разом з тим, відповідач просив суд зменшити розмір пені та 48% річних (ч.2 ст. 625 ЦК України) на 90%, посилаючись на карантинні заходи, збереження господарської діяльності, можливість сплачувати заробітну плату працівникам та розрахуватись з власниками паїв.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме - в частині стягнення 709 357,92 грн боргу, 47 901,14 грн пені, 191 854,74 грн 48 % річних, а в решті вимог по стягненню 436,19 грн 48% річних, 192 290,93 грн 48% річних як плати за користування товарним кредитом в позові відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 709 357,92 грн боргу.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
За своєю юридичною природою укладений між сторонами Договір поставки № № 439/20/164 від 26.06.2020 з додатками є договором поставки.
Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним даного Договору чи дострокового або одностороннього розірвання такого правочину.
Частинами 1,2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як передбачено ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання п.1.1., 1.2. Договору, на підставі видаткових накладних № 58907 від 06.07.2020, № 58882 від 06.07.2020, № 59538 від 09.07.2020, № 58894 від 06.07.2020, № 59549 від 09.07.2020, № 59551 від 09.07.2020, № 59553 від 09.07.2020 позивачем було фактично поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 859 357,92 грн.
Відповідач вартість товару, поставленого відповідно до видаткової накладної № 58907 від 06.07.2020, оплатив частково в сумі 150 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1216 від 08.10.2020.
Заборгованість за вказаною накладною становить 48 894,60 грн.
Доказів оплати товару, поставлено відповідно до інших Додатків до Договору та видаткових накладних: № 58882 від 06.07.2020 на суму 240 551,52 грн; № 59538 від 09.07.2020 на суму 59 750,40 грн; № 58894 від 06.07.2020 на суму 59 131,80; № 59549 від 09.07.2020 на суму 97 094,40 грн; № 59551 від 09.07.2020 на суму 120 499,20 грн; № 59553 від 09.07.2020 на суму 83 436,00 грн, відповідачем не надано.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 709 357,92 грн.
Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач щодо факту поставки товару за спірним Договором поставки № 439/20/164 від 26.06.2020 у відповідності до Додатків до нього та вищезазначених видаткових накладних не заперечував а також погодився із залишком заборгованості за товар у сумі 709 357,92 грн, розрахунками поставки по додаткам та накладним.
З огляду на вищевикладене та також норми ст. 75 ГПК України позовні вимоги в частині стягнення 709 357,92 грн заборгованості з оплати товару за спірним Договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 48% річних та 48% річних за користування чужими грошовими коштами.
Оскільки відповідач порушив строки оплати поставленого товару, передбачені п.3 Додатків до спірного Договору, а тому позивач (постачальник) просить стягнути з відповідача 47 901,13 грн пені; 192 290,93 грн 48% річних та 192 290,93 грн плати за користування товарним кредитом.
З урахуванням умов Договору та Додатків до нього строк виконання зобов'язання становить:
- по Додатку № 439/20/164/1-ззр від 26.06.2020 до Договору та видатковій накладній № 58907 від 06.07.2020, по Додатку № 439/20/164/2-ззр від 02.07.2020 до Договору, та видатковій накладній № 58882 від 06.07.2020, по Додатку № 439/20/164/4-ззр від 03.07.2020 до Договору, та видатковій накладній № 58894 від 06.07.2020 до 27.07.2020,
- по Додатку № 439/20/164/3-ззр від 03.07.2020 до Договору та видатковій накладній № 59538 від 09.07.2020, по Додатку № 439/20/164/5-ззр від 06.07.2020 до Договору та видатковій накладній № 59549 від 09.07.2020 до 29.07.2020
- по Додатку № 439/20/164/6-ззр від 06.07.2020 до Договору та видатковій накладній № 59551 від 09.07.2020, по Додатку № 439/20/164/7-ззр від 06.07.2020 до Договору та видатковій накладній № 59553 від 09.07.2020 до 30.07.2020.
Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з урахуванням строків виконання зобов'язань по кожному з додатків та видаткових накладних:
47 901,13 грн пені за період прострочення з 28.07.2020 по 04.02.2021,
192 290,93 грн 48% річних за період з 28.07.2020 по 04.02.2021,
192 290,93 грн 48% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 28.07.2020 по 04.02.2021.
Стосовно заявлених до стягнення сум пені та 48% річних суд зазначає наступне.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до його перерахунку, загальна сума пені за несвоєчасну оплату товару за спірним Договором та Додаткам до нього становить 47 914,85 грн, проте суд розглядає позов в межах заявлених позовних вимог в сумі 47 901,14 грн.
Також суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що оскільки позивачем під час розрахунку 48% річних (п.6.7. Договору, ч.2 ст. 62 Цивільного кодексу України) не було враховано, що у 2020 році 366 днів, а у 2021 365 днів, а тому, за перерахунком суду, загальна сума 48% річних становить 191 854,74 грн.
У частині стягнення 436,19 грн 48% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Наведені висновки суду першої інстанції та здійснені ним розрахунки, з якими погоджується колегія суддів, сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюються.
Щодо нарахованих та пред'явлених до стягнення 192 290,93 грн 48% річних як плати за користування товарним кредитом за період з 28.07.2020 по 04.02.2021, в задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, з чим не погоджується скаржник, судова колегія зазначає наступне.
Позивачем дані вимоги заявлені на підставі ч.5 ст. 694 ЦК України, відповідно до якої, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
При цьому, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.
Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п'ята статті 694 ЦК України).
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
При цьому колегія суддів, керуючись приписами частини четвертої статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постановах від 10.09.2018 по справі №908/24/18, від 18.12.2018 по справі №908/639/18 та від 03.12.2019 по справі №902/235/19.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20.
Як було зазначено вище, у пунктах 4, 5 Додатків до Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, що був поставлений на умовах відстрочення оплати у строк визначений в п.3 цього Додатку, на строк понад 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.
Поряд з тим, у пункті 6.7. договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього Договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48%.
З урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно визначено правову природу 48% річних, визначених пунктами 4, 5 Додатків до Договору, оскільки у вказаних п.п. 4,5 Додатків до Договору сторонами було погоджено саме плату за користування товарним кредитом, що підпадає під правове регулювання приписів статті ст.536 та ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України.
Натомість, суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні вимог позивача щодо стягнення заявлених 192 290,93 грн 48% річних як плати за користування товарним кредитом, зазначивши про відсутність підстав про стягнення заявлених 48 % за користування товарним кредитом, нарахованих як за неправомірне користування грошовими коштами з одночасним нарахуванням процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення 48% річних як плати за користування товарним кредитом за період з 28.07.2020 по 04.02.2021 та наявність правових підстав для їх задоволення, розмір яких за перерахунком суду становить 191 854,74 грн.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Щодо висновків суду першої інстанції стосовно зменшення пені та 48% річних на 90% колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем під час розгляду справи було заявлено клопотання про зменшення пені та 48% річних (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України) на 90%, яке за висновком суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню, зокрема в частині зменшення пені на 90% відповідне клопотання було задоволено судом, а в частині зменшення 48% річних відмовлено.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, згідно з положеннями частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).
При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюються на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Статтею 15 ГПК України визначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, 13.01.2020 у справі № 902/855/18.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Колегією суддів перевірено, що в обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що застосування санкцій, нарахованих позивачем, є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора. Також відповідач посилається на карантинні заходи, необхідність збереження господарської діяльності, можливість сплачувати заробітну плату працівникам та розрахуватись з власниками паїв та повідомляє, що у підприємства існують інші кредитори, позовні вимоги яких розглядаються у судах.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах позивачем не надано, у зв'язку з чим для позивача не матиме негативних наслідків позбавлення його можливості стягнення пені у повному розмірі, заявленому до стягнення. Вказаним спростовуються заперечення апелянта з даного приводу як необґрунтовані та недоведені.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені, заявленої до стягнення, на 90%.
Натомість, судова колегія зазначає, що оскільки позивачем було заявлено до стягнення суму пені в розмірі 47 901,13 грн, то з урахуванням висновків суду щодо її зменшення на 90%, розмір пені, що підлягає стягненню, становить 4 709,10 грн, а не 479,01 грн як помилково зазначив суд першої інстанції.
Щодо клопотання про зменшення розміру 48% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відсотки річних не є штрафними санкціями, а право суду на зменшення розміру відсотків річних, нарахованих згідно з приписами статті 625 ЦК України, не може превалювати над принципом свободи договору та погодженням сторонами іншого розміру відсотків річних при укладанні договору.
У разі, якщо сторони бажають врегулювати свої правовідносини щодо нарахування річних у іншому розмірі, аніж той, який передбачений приписами статті 625 ЦК України, то таке врегулювання може бути окремою умовою договору, і суд не повинен застосовувати свої дискреційні повноваження на зміну таких умов договору чи зменшення розміру річних.
Таким чином, зменшення розміру відсотків може бути застосовано судом лише до відсотків, які нараховуються як неустойка (що є засобом забезпечення виконання зобов'язання), та не може бути застосовано судом до сум, які нараховані згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки останні мають іншу правову природу (вони не є неустойкою та не мають штрафного характеру).
Відтак, з наведених мотивів клопотання відповідача про зменшення розміру 48 % річних задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в даній справі є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 709 357,92 грн заборгованості з оплати товару, 191 854,74 грн 48% річних та 191 854,74 грн 48% річних плати за користування товарним кредитом та 4 709,10 грн пені (з огляду на висновки суду про зменшення заявленого позивачем розміру 47 901,13 грн на 90%).
При цьому, колегія суддів дійшла до переконання, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 48 % річних плати за користування товарним кредитом є такими, що зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відтак, доводи апелянта в оскаржуваній частині знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, натомість як заперечення скаржника щодо висновків суду про зменшення розміру пені судом визнаються відхиляються.
Згідно з частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2020 у справі №927/166/21 підлягає частковому задоволенню.
Водночас, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2020 у справі №927/166/21 підлягає частковому скасуванню з огляду на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги розподіляються відповідно до приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2021 у справі №927/166/21 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР-АГРОТЕХ" (код 40254521; вул. Дружби, 18, с. Хоробичі, Городнянський р-н, Чернігівська область, 15122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (код 43106699, вул.. Б.Хмельницького, 35, с.Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467, поштова адреса: а/с 67, м. Київ, 03191) 709 357 (сімсот дев'ять тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 92 коп. заборгованості з оплати товару, 191 854 (сто дев'яносто одну тисячу вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 74 коп. 48% річних, 191 854 (сто дев'яносто одну тисячу вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 74 коп. 48% річних плати за користування товарним кредитом, 4 709 (чотири тисячі сімсот дев'яносто) грн. 10 коп. пені., 17 114 (сімнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 53 коп. судового збору за подачу позовної заяви.»
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САПФІР-АГРОТЕХ" (код 40254521; вул. Дружби, 18, с. Хоробичі, Городнянський р-н, Чернігівська область, 15122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (код 43106699, вул.. Б.Хмельницького, 35, с.Чопилки, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08467, поштова адреса: а/с 67, м. Київ, 03191) 2 941 (дві тисячі дев'ятсот сорок одна) грн. 27 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.
5. Матеріали справи № 927/166/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанова складено та підписано 23.01.2023.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді М.Л. Яковлєв
А.І. Тищенко