ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 січня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/1312/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Фермерського господарства "АГРОСТАР+", Миколаївська область, с. Степове - не з'явився;
від Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фермерського господарства "АГРОСТАР+", с. Степове Миколаївської області та Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року, м. Миколаїв, суддя Ржепецький В.О., повний текст рішення складено та підписано 03.10.2022 року
у справі №915/1312/21
за позовом Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ
до відповідача Фермерського господарства "АГРОСТАР+", Миколаївська область, с.Степове
про стягнення 625 641 грн. 17 коп.,-
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У серпні 2021 року Акціонерне товариство "Аграрний фонд", м. Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства "АГРОСТАР+", Миколаївська область, с. Степове, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки мінеральних добрив у розмірі 625641 грн. 17 коп., з яких: 402930 грн. 60 коп. - основна заборгованість, 28568 грн. 62 коп. - пеня, 139586 грн. 12 коп. - штраф у розмірі 20%, 42857 грн. 24 коп. - інфляційні витрати та 11698 грн. 59 коп. - 3% річних; вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за договором поставки від 11.03.2020 року №22-МД-11.03.2020 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у Фермерського господарства "АГРОСТАР+", Миколаївська область, с. Степове виникла заборгованість у вказаному вище розмірі.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21 (суддя Ржепецький В.О.) позовні вимоги Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "АГРОСТАР+", Миколаївська область, с. Степове на користь Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ наступну заборгованість за договором поставки мінеральних добрив від 11.03.2020 року №22-МД-11.03.2020: 402930 грн. 60 коп. - основного боргу, 22740 грн. 09 коп. - пені, 111668 грн. 90 коп. - штрафу, 11698 грн. 59 коп. - 3% річних, 42857 грн. 24 коп. - інфляційних втрат, 9382 грн. 46 коп. - витрат по сплаті судового збору; відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 143 грн. 51 коп. пені.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами по справі доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по повній оплаті товару у розмірі 402930 грн. 60 коп. за договором поставки від 11.03.2020 року №22-МД-11.03.2020 в узгоджені сторонами строки оплати, в зв'язку з чим у позивача виникло право на нарахування пені, штрафу, річних та інфляційних втрат.
Проте, як зазначено судом першої інстанції, позивачем математично невірно було обраховано пеню за період з 05.03.2021 року по 02.04.2021 року, у зв'язку із чим у частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 143 грн. 51 коп. судом було відмовлено.
Разом з тим, у зв'язку із заявленням відповідачем під час розгляду справи судом клопотання про зменшення або скасування штрафних санкцій, суд першої інстанції, застосувавши норму ст. 233 Господарського кодексу України, частково задовольнив вказане вище клопотання та зменшив розмір пені та штрафу на 20%.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Фермерське господарство "АГРОСТАР+", Миколаївська область, с. Степове з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ нарахованих сум пені, штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21 в частині нарахування пені у розмірі 22740 грн. 09 коп., штрафу - 111668 грн. 90 коп., 3% річних - 11698 грн. 59 коп., інфляційних втрат 42857 грн. 24 коп., що складає загальну суму 188964 грн. 82 коп., скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ щодо стягнення з відповідача сум пені, штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник, посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду та норму ст. 233 Господарського кодексу України, зазначає, що у даному випадку судом першої інстанції, за наявності клопотання відповідача, неправомірно зменшено розмір пені на 143 грн. 51 коп.
Також, на переконання відповідача, оскільки відповідач є фермерським господарством, тобто здійснює свою господарську діяльність у критично важливій сфері як для держави, так і для населення, та те, що останній під час здійснення господарської діяльності є залежним від багатьох факторів, зокрема, природних, на які не має впливу, задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо стягнення пені разом зі стягненням інфляційних втрат та 3% річних, та, в той же час, відмова у стягненні пені на суму 143 грн. 51 коп. є неправомірним, що також призведе до отримання позивачем додаткових доходів.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "АГРОСТАР+", Миколаївська область, с. Степове на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21, справу призначено до судового розгляду.
Акціонерне товариство "Аграрний фонд", м. Київ з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21 також не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21 в частині відмови в стягненні штрафу та пені у розмірі 33 745 грн. 75 коп. скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити дані позовні вимоги.
Апеляційна скарга скаржника - 2 також мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ, які ґрунтуються на обставинах, встановлених судом першої інстанції, скаржник зазначив, що судом першої інстанції помилково обраховано розмір пені за період з 05.03.2021 року по 02.04.2021 року у розмірі 4018 грн. 27 коп., оскільки такий розмір становить 4161 грн. 78 коп.
Тобто, на переконання позивача, місцевий господарський суд під час ухвалення оскаржуваного рішення неправомірно відмовив позивачу у стягненні з відповідача 143 грн. 51 коп. пені.
Крім того, за твердженнями позивача щодо зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій, останній вказав, що він не може погодитися з відповідною позицією суду про зменшення нарахованих штрафних санкцій на 20 % відсотків, оскільки єдиною підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій Фермерське господарства «АГРОСТАР+» зазначало лише своє скрутне фінансове становище, проте, на підтвердження цього не надало суду жодних документів.
Більш того, на переконання позивача, станом на час розгляду судом позовних вимог, прострочення зобов'язання відповідача становить понад 2 роки та останнім за вказаний період не здійснювалося жодної хоча б часткової оплати для зменшення своєї заборгованості за договором поставки.
Таким чином, на думку позивача, місцевий господарський суд при задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій не прийняв до уваги той факт, що відповідач намагається уникнути відповідальності за своє невиконане зобов'язання, а клопотання про звільнення від сплати чи зменшення штрафних санкцій використовує, як можливість для уникнення такої відповідальності.
Позивач зазначив, що невиконання його контрагентами за іншими цивільно-правовими договорами своїх зобов'язань, зокрема Фермерського господарства «АГРОСТАР+» перед Акціонерним товариством «Аграрний фонд» призводить до того, що завдає збитків державі (у вигляді несплати дивідендів) та зобов'язує позивача, яке належить до державного сектору економіки, до укладення кредитних договорів для створення сприятливих умов для розвитку сільського господарства.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21, об'єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Фермерського господарства "АГРОСТАР+" з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Аграрний фонд" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21, справу призначено до судового розгляду.
09.01.2023 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх.№1683/22/Д2), у якому Акціонерне товариство "Аграрний фонд" просило суд відмовити Фермерському господарству "АГРОСТАР+" у задоволенні його апеляційної скарги. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві, позивач, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що у відповідача відсутні підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання ним господарських зобов'язань.
Крім того, на думку Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ, інфляційна складова боргу та 3% річних, нарахованих позивачем, не підлягають зменшенню в порядку ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки вони не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь період прострочення в їх сплаті.
Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду про відкриття та призначення справи до розгляду.
Фермерське господарство "АГРОСТАР+", будь-яких заяв чи клопотань суду не надало.
Акціонерне товариство "Аграрний фонд", м. Київ 30.01.2023 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надіслало клопотання щодо здійснення розгляду справи №915/1312/21 без участі представника Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ, яке задоволено колегією суддів.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства "АГРОСТАР+", Миколоаївська обл., с. Степове не потребує задоволення, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21 потребує зміни його резолютивної частини, виходячи з наступного.
Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
11.03.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (постачальник) та Фермерським господарством «АГРОСТАР +» (покупець) було укладено договір поставки мінеральних добрив № 22-МД-11.03.2020, відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцю в обумовлені строки мінеральні добрива згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар.
Відповідно до п. 2.1. договору базова ціна за 1 тонну товару зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Загальна сума договору складається із загальної вартості підписаних специфікацій за договором (п. 2.2. договору).
Згідно із п. 2.4. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем згідно з умовами, що визначені цим Договором.
За вимогами п. 2.7. Договору остаточну вартість товару покупець зобов'язується сплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (остаточний розрахунок) до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 01 жовтня 2020 року (яка є кінцевою датою). Зобов'язання покупця по сплаті товару вважається виконаним з моменту надходження грошових коштів у розмірі 100% остаточної вартості товару на банківський рахунок постачальника.
З норми п. 4.4.1. договору вбачається, що сторони домовилися про те, що покупець зобов'язаний повністю здійснювати оплату усіх товарів відповідно до умов договору (додатків, додаткових угод до нього), а також реально та належним чином виконувати усі інші свої зобов'язання по оплаті за поставлений (переданий у власність) товар. Повністю розраховуватися (провести повну оплату) з постачальником за передані товари (п. 4.4.3. договору), нести відповідальність за невиконання та/або несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, відповідно до умов договору (п. 4.4.4. договору).
Розділом 5 спірного договору сторони погодили свою відповідальність.
Зокрема, п. 5.3. контрагенти домовились про те, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення. За прострочення строків оплати товару понад 5 банківських днів покупець, крім пені, додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.
Пунктом 6.7. договору передбачено, що вказаний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Договір підписано та скріплено печатками уповноважених осіб сторін без застережень та зауважень.
Згідно із специфікацією від 11.03.2020 року №1 до договору, Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» зобов'язалося поставити Фермерському господарству «АГРОСТАР +» мінеральні добрива, а саме: амонію нітрату марки Б, карбамід, амонію сульфат добривний та добриво складне мінеральне № 12:24 загальним обсягом 82,300 тон. на загальну базову вартість у розмірі 629732 грн.
Додатковою угодою від 19.05.2020 року №1 до спірного договору поставки мінеральних добрив, сторони внесли зміни до розділу 8 договору в частині реквізитів сторін.
Додатковою угодою від 28.10.2020 року №2 до спірного договору поставки мінеральних добрив, сторони внесли зміни до розділу 8 договору в частині реквізитів сторін та визначили, що остаточна вартість поставлених мінеральних добрив становить 697930 грн. 60 коп.
На виконання умов договору Акціонерне товариство «Аграрний фонд» здійснило поставку Фермерському господарству «АГРОСТАР +» мінеральних добрив загальним обсягом 82,300 тон, про що свідчать підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні від 13.03.2020 року № 881 на суму 158400 грн., від 13.03.2020 року № 853 на суму 174300 грн., від 16.03.2020 року № 724 на суму 68256 грн., від 16.03.2020 року № 882 на суму 57600 грн., від 20.03.2020 року № 936 на суму 95646 грн. та від 20.03.2020 року № 1717 на суму 75530 грн.
На виконання господарських зобов'язань щодо оплати за поставлені мінеральні добрива, Фермерське господарство «АГРОСТАР +» перерахувало постачальнику 295000 грн з порушенням строку, що підтверджується виписками з банку від 04.11.2020 року на суму 120000 грн., від 11.11.2020 року на суму 15000 грн., від 12.11.2020 року на суму 10000 грн. та від 20.11.2020 року на суму 150000 грн.
Раніше, 01.10.2020 року Акціонерне товариство «Аграрний фонд» звернулося до Фермерського господарства «АГРОСТАР +» з листом №21-02/3/2632, у якому просило здійснити оплату поставленого товару на підставі доданого остаточного розрахунку вартості поставлених мінеральних добрив. Вказаний лист було направлено позивачем на юридичну адресу відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи списком згрупованих поштових відправлень від 01.10.2020 року та поштовою квитанцією за цей же день.
26.07.2021 року, Акціонерне товариство «Аграрний фонд» знову звернулося до Фермерського господарства «АГРОСТАР +» з листом №15.2-01/2/1243, у якому просило здійснити оплату поставленого товару, пені та штрафу у розмірі 571085 грн. 34 коп. Вказаний лист також було направлено позивачем на юридичну адресу відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення до цінного листа, поштовою накладною та квитанцією від 31.07.2021 року.
Також, як вбачається з матеріалів господарської справи, 25.11.2021 року відповідачем до Господарського суду Миколаївської області подано відзив на позовну заяву (вх. №17394) у якому, серед іншого, відповідач, не заперечуючи наявності у нього основної суми заборгованості за спірним договором поставки мінеральних добрив, просив суд першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивача нарахованих сум пені, штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних, переглянути позовні вимоги в сторону зменшення або взагалі відмовити у їх задоволенні у зв'язку із складним фінансовим становищем та надмірним фінансовим навантаженням з виплати наявних кредитів, податковими зобов'язаннями тощо.
На підтвердження вказаного вище, відповідачем було надано лист, адресований позивачу від 07.10.2020 року за вих. №07/10/1, у якому покупець повідомляв постачальника про скрутне фінансове становище, акт огляду посівів від 19.06.2020 року, з якого вбачається їх незадовільний стан на час огляду, довідки з банку від 19.12.2021 року та від 09.12.2021 року, про те, що відповідач перед кредитною установою має кредитну заборгованість у розмірі 50386 грн. 60 коп. та 33420 грн. 75 коп. відповідно, постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2021 року про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості перед банківською установою у розмірі 137829 грн. 39 коп., фінансову звітність малого підприємства за 2020 рік, з якої вбачається, що доходи суб'єкта декларування знизились у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.
Позивач у відповіді на відзив від 06.12.2021 року (вх. №18265/21) заперечував проти доводів відповідача щодо наявності підстав для зменшення нарахованих сум пені та штрафу та на підтвердження своєї позиції надав наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 30.04.2021 року №900 за яким, зокрема, робота Акціонерного товариства «Аграрний фонд» за 2020 рік визнана незадовільною, вирішено не нараховувати дивіденди за 2020 рік; довідку від 19.11.2021 року №10.2-01/3/2120 про те, що зерно у кількості 107946, 888 тон, що є товаром в обороті, є предметом застави за кредитним договором від 21.12.2020 року; довідку від 22.11.2021 року №10.2-01/3/2135 про наявність правовідносин у кредитній сфері з банківською установою.
Також, у матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 25.11.2020 року №ЦБ-390, підписаний та скріплений печаткою як з боку покупця, так і з боку постачальника, який свідчить про наявність у відповідача заборгованості за спірним договором постачання станом на 30.09.2020 року у розмірі 629732 грн.
За розрахунками позивача, у відповідача перед ним за невиконання господарських зобов'язань за правовідносинами у сфері поставки існує заборгованість у розмірі: 402930 грн. 60 коп. - основної заборгованості, 28568 грн. 62 коп. - пені, 139586 грн. 12 коп. - штрафу, 11698 грн. 59 коп. - 3% річних та 42857 грн. 24 коп. - інфляційних втрат.
Інших належних та допустимих письмових доказів щодо виконання сторонами, які є учасниками справи, своїх господарських зобов'язань за спірним договором поставки, матеріали справи не містять.
Предметом спору у дані справі є встановлення обставин, які підтверджують наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар за договором постачання мінеральних добрив у зазначеному вище розмірі.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та часткового прийняття аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі, за якими рішення суду першої інстанції слід частково змінити.
Оскільки у даному випадку скаржниками рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення з відповідача відповідних сум пені, штрафу, інфляційних нарахувань та відсотків річних, в контексті норми ст. 233 Господарського кодексу України та правильності перерахунку суми нарахованої позивачем пені, питання стягнення з Фермерського господарства «АГРОСТАР +» суми основної заборгованості за договором поставки мінеральних добрив, апеляційним господарським судом відповідно до норм ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається в апеляційному порядку.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.
Так, з матеріалів справи вбачається та сторонами по справі не заперечується, що між сторонами у даній справі існували господарські зобов'язання у сфері постачання на підставі договору поставки мінеральних добрив від 11.03.2020 року № 22-МД-11.03.2020 та додаткових угод до нього.
На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки постачальник поставив, а покупець прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними від 13.03.2020 року № 881 на суму 158400 грн., від 13.03.2020 року № 853 на суму 174300 грн., від 16.03.2020 року № 724 на суму 68256 грн., від 16.03.2020 року № 882 на суму 57600 грн., від 20.03.2020 року № 936 на суму 95646 грн. та від 20.03.2020 року № 1717 на суму 75530 грн.
На виконання господарських зобов'язань щодо оплати за поставлені мінеральні добрива, Фермерське господарство «АГРОСТАР +» перерахувало постачальнику 295000 грн з порушенням строку, що підтверджується виписками з банку від 04.11.2020 року на суму 120000 грн., від 11.11.2020 року на суму 15000 грн., від 12.11.2020 року на суму 10000 грн. та від 20.11.2020 року на суму 150000 грн.
Тобто, у даному разі, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що останнім не заперечується, а також ним визнається сума основної заборгованості за договором у повному обсязі.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Так, місцевим господарським судом правомірно встановлено та не заперечується сторонами у справі те, що відповідачем порушено вимоги п. 5.3. договору поставки мінеральних добрив від 11.03.2020 року № 22-МД-11.03.2020, за яким постачальник та покупець домовились про те, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості товару, оплату якого прострочено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення строків оплати товару понад 5 банківських днів покупець, крім пені, додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу, внаслідок чого, відповідач, завдяки встановленому судом першої інстанції факту несвоєчасної та неповної оплати за поставлений товар, має зобов'язання щодо сплати нарахованого позивачем штрафу та пені у відповідності до вимог вказаного договору.
Проте, відповідач на підставі ст. 233 Господарського кодексу України звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення, або взагалі їх скасування, викладеним у відзиві на позовну заяву.
Вказане клопотання аргументоване відповідачем складним фінансовим становищем підприємства та надмірним фінансовим навантаженням з виплати наявними кредитами, податковими зобов'язаннями, тощо. При цьому, на підтвердження вказаного, відповідачем було надано низку документів, зокрема, лист, адресований позивачу від 07.10.2020 року за вих. №07/10/1, у якому покупець повідомляв постачальника про скрутне фінансове становище; акт огляду посівів від 19.06.2020 року, з якого вбачається їх незадовільний стан на час огляду; довідки з банку від 19.12.2021 року та від 09.12.2021 року, про те, що відповідач перед кредитною установою має кредитну заборгованість у розмірі 50386 грн. 60 коп. та 33420 грн. 75 коп. відповідно; постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2021 року про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості перед банківською установою у розмірі 137829 грн. 39 коп.; фінансову звітність малого підприємства за 2020 рік, з якої вбачається, що доходи суб'єкта декларування знизились у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.
Враховуючи вказані обставини, Фермерське господарство «АГРОСТАР +» вважало, що у даному випадку наявні підстави для звільнення останнього від сплати неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат, або суттєвого їх зменшення.
Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами та вимогами апеляційних скарг як позивача, так і відповідача, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови касаційного господарського суду від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 року у справі № 367/7401/14-ц дійшов висновку, що за вимогами чинного законодавства не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Конституційний суд України у рішенні від 11.07.2013 року у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1, 2 ст. 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21, суд касаційної інстанції зазначив, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак, враховуючи викладене, місцевий господарський суд, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх основних зобов'язань за договором постачання, те, що відповідач є фермерським господарством, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових і насіння олійних культур, фінансове становище відповідача, яке підтверджене наявними у матеріалах справи письмовими доказами, те, що паралельно з нарахуванням та стягненням з відповідача сум неустойки позивачем також нараховано 3% річних та збитків від інфляції, що має компенсаторних характер негативних наслідків, які несе позивач, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зменшення нарахованих сум штрафу та пені на 20% від заявленого розміру.
При цьому, доводи Акціонерного товариства «Аграрний фонд» про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру штрафу та пені є такими, що не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки наведені вище виключні обставини, встановлені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, є підставами для такого зменшення.
Більш того, розмір нарахованого позивачем штрафу та пені, на думку суду апеляційної інстанції, є неспівмірним та не відповідає наслідкам порушення зобов'язання відповідачем, оскільки останнім зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором постачання частково виконано; відсутні негативні наслідки для позивача, викликані порушенням відповідачем зобов'язань щодо дотримання строку виконання господарських зобов'язань, зокрема отримання ним відповідних збитків у зв'язку із таким порушенням, що жодним чином ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції позивачем не підтверджено письмовими доказами, оскільки надані останнім наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 30.04.2021 року №900, довідка від 19.11.2021 року №10.2-01/3/2120 та довідка від 22.11.2021 року №10.2-01/3/2135 не підтверджують такого факту.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду наголошує, що задоволення судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафу та пені є суб'єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, і з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими таке клопотання обґрунтоване, що не заперечується скаржниками за доводами їх апеляційних скарг.
Також, колегія суддів відхиляє доводи Фермерського господарства «АГРОСТАР +», зазначені ним в апеляційній скарзі стосовно зменшення сум стягуваних позивачем лише на 143 грн. 51 коп., оскільки судом першої інстанції суму стягуваних пені та штрафу, з урахуванням суб'єктивного права суду, було зменшено на 20% від нарахованої позивачем суми.
При цьому, можливість зменшення або взагалі відмова у стягненні нарахованих сум 3% річних, як вже раніше зазначалось судом апеляційної інстанції, є виключно правом суду, яке прямо пов'язане з дотриманням розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.
Судова колегія наголошує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що така міра відповідальності як нарахування позивачем інфляційних втрат на суму заборгованості останнім нараховано правомірно, з огляду на що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням останнім наявних у нього господарських зобов'язань.
З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом зменшення нарахованих позивачем сум пені та штрафу на 20% від заявлених здійснено у відповідності до вимог матеріального права, а доводи скаржників не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення в цій частині.
Разом з тим, судова колегія, перерахувавши розмір нарахованої позивачем пені за прострочення відповідачем своїх господарських зобов'язань в частині оплати за поставлений товар за період з 05.03.2021 року по 02.04.2021 року за допомогою системи «Прецедент» вважає, що відповідний розрахунок, зазначений позивачем у додатках до позовної заяви є арифметично правильним, водночас, розрахунок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для включення до загального розміру пені суми у розмірі 143 грн. 51 коп.- помилковим, з огляду на наступну формулу вирахування:
Період прострочення: 05.03.2021 - 02.04.2021.
Сума заборгованості = 402930.60 грн.
Пеня = (402930.60 * 2 *6.5 * 29)/(365* 100) = 4161.78 грн.
Таким чином, твердження позивача, викладене ним в апеляційній скарзі щодо помилковості розрахунку суду першої інстанції розміру нарахованої пені у вказаний вище період знайшло своє відображення під час перегляду оскаржуваного рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21, у зв'язку із чим, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ потребує часткового задоволення, а рішення місцевого господарського суду потребує зміни резолютивної частини з відповідним перерахунком суми стягуваної пені з урахуванням її зменшення на 20% від нарахованого позивачем розміру.
Отже, у даному випадку, правомірною до стягнення є пеня у розмірі 22854 грн. 90 коп., а відмовити, з урахуванням зменшення нарахованих сум неустойки, належить у стягненні 5713 грн. 73 коп.- пені та 27917 грн. 22 коп. - штрафу.
За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що аргументи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, доводи позивача, зазначені ним в апеляційній скарзі частково знайшли своє відображення під час перегляду оскаржуваного рішення, проте останні, у зв'язку із арифметичною неточністю розрахунків суду першої інстанції не можуть слугувати для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції в частині дотримання правових підстав для зменшення нарахованих позивачем сум пені та штрафу та стягнення їх з відповідача.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За вимогами ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства "АГРОСТАР+", с. Степове Миколаївської області не потребує задоволення, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21 потребує зміни з викладенням резолютивної частини рішення у редакції постанови суду апеляційної інстанції у даній справі.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "АГРОСТАР+", с. Степове Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2022 року у справі №915/1312/21 - змінити.
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ до Фермерського господарства "АГРОСТАР+" про стягнення 625641 грн. 17 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "АГРОСТАР+" (57107, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове, вул. З. Космодем'янської, буд. 22, код ЄДРПОУ 39103812) на користь Акціонерного товариства "Аграрний фонд" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1) суму основного боргу в розмірі 402930 грн. 60 коп., пеню в розмірі 22854 грн. 90 коп., штраф в розмірі 111668 грн. 90 коп., 3% річних в розмірі 11698 грн. 59 коп., інфляційні в сумі 42857 грн. 24 коп., 9384 грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви.
Відмовити Акціонерному товариству "Аграрний фонд", м. Київ у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 5713 грн. 73 коп. та штрафу в розмірі 27917 грн. 22 коп.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 30 січня 2023 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
Я.Ф. Савицький