Справа № 161/664/22 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С.
Провадження № 22-ц/802/99/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.
24 січня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представника позивача - Вінцюк Ю. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2022 року,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 03 квітня 2008 року між третьою особою - його дружиною ОСОБА_2 та Акціонерним товариством комерційний банк (далі - АТ КБ) «Приватбанк» було укладено кредитний договір №VOZ0GA0000000012, згідно умов якого вона отримала кредит у розмірі 20 000 доларів США зі строком повернення до 03 серпня 2018 року. Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між ним та відповідачем АТ КБ «Приватбанк» було укладено іпотечний договір, посвідчений 03 квітня 2008 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. за реєстровим №1849.
Позивач зазначав, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2015 року у цивільній справі № 161/3710/15-ц з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № VOZ0GA0000000012 від 03 квітня 2008 року станом на 15 січня 2015 року у розмірі 12 046, 28 доларів США, що еквівалентно 189 969 грн 84 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 11 005,16 доларів США; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 443,72 долари США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 4,17 долари США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 4,51 долари США; штраф (фіксована частина) - 15,85 доларів США; штраф (процентна складова) - 572,88 долари США, а також 1 899 грн 70 коп. судового збору.
В кінці 2021 року його дружина ОСОБА_2 , звернувшись до виконавчої служби для погашення боргу, дізналась про відкриття виконавчого провадження ВП № 67311895 згідно постанови державного виконавця від 29 жовтня 2021 року. Ця постанова винесена на підставі виконавчого напису №590 від 06 березня 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., яким звернено стягнення на належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна сума стягнення по виконавчому напису нотаріуса становить 16 155,10 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 листопада 2018 року становить 454 262 грн 54 коп.
Позивач також вказував, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні нотаріусом було порушено положення ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Вимоги стягувача є неправомірними, заборгованість є спірною та такою, що не відповідає розміру заборгованості позивача та основного позичальника за кредитним договором ОСОБА_2 перед відповідачем, вказаній у рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2015 року у цивільній справі № 161/3710/15-ц. Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не з'ясувала чи дійсно існувала така заборгованість, її справжній розмір та вчиняючи його не переконалася у безспірності грошової вимоги.
Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 590 від 06 березня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про звернення стягнення на належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача АТ КБ «Приватбанк» на свою користь понесені по справі судові витрати.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 590 від 06 березня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач АТ КБ «Приватбанк», покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу відповідача АТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 квітня 2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та третьою особою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № VOZ0GA0000000012, згідно умов якого вона отримала кредит у розмірі 20 000 доларів США зі строком повернення до 03 серпня 2018 року.
Для забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором 03 квітня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АТ КБ «Приватбанк» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. за реєстровим № 1849 (а.с.7-9). Предметом цього договору є належне позивачу на праві власності нерухоме майно, а саме квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2015 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 18 вересня 2015 року, у цивільній справі № 161/3710/15-ц з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № VOZ0GA0000000012 від 03 квітня 2008 року станом на 15 січня 2015 року у розмірі 12 046,28 доларів США, що еквівалентно 189 969 грн 84 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 11 005,16 доларів США; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 443,72 долари США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 4,17 долари США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 4,51 долари США; штраф (фіксована частина) - 15,85 доларів США; штраф (процентна складова) - 572,88 долари США (а.с.14-19).
Судом також встановлено, що 06 березня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 590, яким звернено стягнення на належне позивачу ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно, а саме на зазначену вище квартиру (а.с.11). Загальна сума стягнення по виконавчому напису становить 16 155,10 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 листопада 2018 року становить 454 262 грн 54 коп.
Зазначений оспорюваний виконавчий напис відповідачем АТ КБ «Приватбанк» було пред'явлено для примусового виконання до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 67311895 від 29 жовтня 2021 року (а.с.10).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ).
Згідно з пп. 2.1. п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2. п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3. п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2., 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Проте характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності (пп.2.3. п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до пп. 2.3. п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника необхідно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Такий висновок у подібних правовідносинах зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі№ 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
Вищенаведене узгоджується також із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 953/1904/20 (провадження № 61-10944св21).
Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази про направлення АТ КБ «Приватбанк» вимоги про усунення порушень ОСОБА_1 на його адресу у м. Луцьку Волинської області, як і відсутні докази отримання такої вимоги позивачем.
Тобто, доказів того, що на час вчинення виконавчого напису 06 березня 2019 року спливло 30 днів з моменту отримання ним (іпотекодавцем) письмової вимоги про усунення порушень, матеріали справи не містять.
Отже, приватним нотаріусом порушено пп. 2.3. п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку.
Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та порядку повідомлення іпотекодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, що міститься у пункті 52 постанови від 23 червня 2020 року у справі №645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
Крім того судом першої інстанції встановлено, що сума заборгованості, яка стягнута рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2015 року з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № VOZ0GA0000000012 від 03 квітня 2008 року у розмірі 12 046,28 доларів США, що еквівалентно 189 969 грн 84 коп., відрізняється від зазначеної в оспорюваному виконавчому написі в 16 155,10 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 листопада 2018 року становить 454 262 грн 54 коп.
До того ж, як слідує з матеріалів справи, заборгованість за вказаним кредитним договором ОСОБА_2 була повністю погашена, у зв'язку з чим за заявою відповідача АТ КБ «Приватбанк» від 10 січня 2022 року виконавче провадження ВП № 49945600 постановою державного виконавця від 27 січня 2022 року закінчено (а.с.21, 46). А згідно заяви відповідача від 10 січня 2022 року останній просив виконавчу службу закрити виконавче провадження ВП №67311895 з виконання оспорюваного виконавчого напису № 590 від 06 березня 2019 року, однак в матеріалах справи відсутні докази про закінчення чи закриття вказаного виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, наведене дає підстави вважати, що позивач у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України довів та надав належні і допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому суд першої інстанції, встановивши зазначені обставини справи, на думку колегії суддів, дійшов цілком правильного висновку про задоволення заявленого ОСОБА_1 позову.
Слід також зауважити, що у зв'язку із повним погашенням ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № VOZ0GA0000000012 від 03 квітня 2008 року, невиконання зобов'язань за яким відповідач вважав підставою для звернення стягнення на нерухоме майно позивача за виконавчим написом, призведене до подвійного стягнення, що є неприпустимим.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги відповідача АТ КБ «Приватбанк» щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у тому, що він як сторона по справі не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду його заяви про перегляд заочного рішення у цій справі, залишеної ухвалою суду від 31 жовтня 2022 року без задоволення, що є підставою для скасування рішення суду із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є безпідставними.
Наведені відповідачем АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами, правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 953/1904/20 і не впливають на законність рішення суду.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Не приймаються до уваги також доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірності стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн, оскільки такі витрати відповідають обсягу виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, а також підтверджуються наданими позивачем доказами: копією договору про надання правової допомоги від 15 грудня 2021 року, копією акту від 15 грудня 2022 року та копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 28 грудня 2022 року (а.с.27, 40, 41). Крім того відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не подав заперечень щодо розміру таких витрат.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 березня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: