Справа №581/343/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Кузьмінський О.В.
Номер провадження 33/816/132/23 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
27 січня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Лопаткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за спільною апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та захисника - адвоката Лопаткіна О.В. на постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 листопада 2022 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.
Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 20 серпня 2022 року о 23 год. 32 хв. на автодорозі Т-19-04 поблизу с. Кімличка керував автомобілем DACIA Logan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан - сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер». Результат огляду позитивний та становить 1,09 проміле, чим порушив пункт 2.9. а Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвокат Лопаткін О.В. подали спільну апеляційну скаргу, в якій просили скасувати дану постанову, а справу закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянти вказують, що постанова незаконна, оскільки, судом при розгляді даної справи не були дотримані вимоги ст.ст. 7, 245, 251, 252, 256, 266, 268, 280, 283, КУпАП, винесена в порушення норм матеріального та процесуального права, в порушення принципу законності та верховенства права, зазначене в постанові не відповідає фактичним обставинам справи, суд не надав належної оцінки доказам по справі.
Зазначають, що при притягненні ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, суд розглянув справу на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам ст. 254-256 КУпАП, зокрема, копії даного протоколу ОСОБА_1 , ніхто з поліцейських так і не вручив, на місці зупинки транспортного засобу.
Сторона захисту вважає, що справа підлягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП, оскільки при притягненні до відповідальності ОСОБА_1 , безпосередньо при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції були допущенні грубі порушення вимог ст.ст.251, 252, 268,130 ч.1, 266 КУпАП, а також вимоги Наказу МВС України № 1395 від 07.11.2015 «Про затвердження інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі». Наказу 1452/735 від 09.11.2015 року «Про затвердження інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного , наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів , що знижують увагу та швидкість реакції», що унеможливлює притягненню ОСОБА_1 , до відповідальності, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказують, що в України станом на 04.11.2021 року було дозволено використання 36 типів газоаналізаторів, серед яких «алкотест Драгер 6810» не зазначений. Термін дії сертифікату відповідності приладу «алкотест Драгер 6810» закінчився в 2014 році.
З цього випливає, що спеціальний технічний засіб «алкотест Драгер» не було дозволено у встановленому Законом порядку, а тому слід вважати, що пропонувати проведення огляду з використанням приладу, який не входить до зазначеного Реєстру, являється незаконним, а сукупність доказів отриманих за його допомогою - недопустимою.
З матеріалів справи вбачається, що після того як погодився пройти огляд за допомогою спеціального приладу, то він ОСОБА_1 , на законних підставах вимагав від працівників поліції надати йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки на що, в порушення п.5 розділу II Наказу МВС 1452/735 від 09.11.2015 року, ніхто з працівників поліції не пояснив ОСОБА_1 , що огляд на стан сп'яніння відносно нього проводиться за підозру в керуванні транспортним засобом, тому ОСОБА_1 , вважав що огляд на стан сп'яніння відносно нього проводиться вчинення ним інших протиправних дій, а саме порушення комендантської години.
Так, згідно до пред'явленого звинувачення ОСОБА_1 , що зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення ДПР № 174486 від 20.08.2022 року, то останнього звинувачують в тому, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом алкотестеру Драгер, та начебто, ОСОБА_1 , погодився з показами приладу Драгер.
Однак, згідно до відеозаписів, які наявні у справі, то на них не зафіксовано щоб ОСОБА_1 , погодився з показниками приладу Драгер простив надати документи на даний прилад а тому, навпаки ОСОБА_1 , на запитання працівників поліції чи погоджується ОСОБА_1 , з показниками приладу Драгер ОСОБА_1 , каже що, не погоджується та сам пропонує працівникам поліції проїхати до медичного закладу, в цей час , відразу ж працівник поліції ОСОБА_3 , почав складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.І с. 130 КУпАПоліції, а інший працівники поліції почав тиснути на ОСОБА_1 , що, якщо він не погодиться з показниками приладу Драгер тоді вони заберуть його авто на арешмайданчік та в подальшому конфіскують автомобіль який належить ОСОБА_1 , на потреби ЗСУ, про свідчить відеозапис.
З огляду на викладене, апелянти приходять до переконання, що протокол у відношенні ОСОБА_1 складений без дотримання положень процесуального закону, що тягне за собою безумовне і беззаперечне визнання цього доказу недопустмим, внаслідок чого інші докази у справі є нікчемними.
Вислухавши особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Лопаткіна О.В., які вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху України не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розумінні наведених вище приписів ст. ст. 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема такими:
- протоколом про адміністративне правопорушення серія ДПР 18 № 174468 від 20 серпня 2022 року, який за своїм змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає;
- роздруківкою з приладу Драгер алкотест 6820, відповідно до якої результат тестування ОСОБА_2 , проведеного 20 серпня 2022 року о 23 год 41 хв становив 1,09 проміле;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів - приладу Alcotest 6820, відповідно до якої результат тестування ОСОБА_2 становив 1,09 проміле;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 квітня 2022 року;
- диском з відеозаписом правопорушення.
Дослідивши вказані матеріали, в тому числі дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушенні вимог п.2.9. «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Щодо доводів апелянта про те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення складений з порушеннями, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, то з ними суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються дослідженим апеляційним судом протоколом, який вимогам ст. 256 КУпАП відповідає.
Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містять інформації стосовно підтвердження вини ОСОБА_1 і не містять такої переконливої та однозначної інформації інші докази, що долучені до матеріалів справи, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки таке твердження не спростовує факту вчинення правопорушення.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 , не погодився з результатами огляду на сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а працівники поліції не доставили ОСОБА_1 , до найближчого закладу охорони здоровя, апеляційний суд не бере до уваги та вважає їх не обгрунтованими.
Так, процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан алкогольного сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення і огляд проводиться в присутності поліцейського.
При цьому необхідно зауважити, що положеннями чинного законодавства України про адміністративні правопорушення не вимагається першочергове (попереднє, первинне) проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння спочатку на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів, а вже потім, залежно від ситуації, проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Так, як вбачається з відеозапису, 20 серпня 2022 року на автодорозі Т-19-04 поблизу с. Кімличка був зупинений автомобіль DACIA Logan, р.н. НОМЕР_1 з підстав того, що водій керував автомобілем під час комендантської години. Автомобілем керував ОСОБА_1 , який перебував за кермом та повідомив, що везе дружину до лікарні, і під час спілкування з ним за наявними ознаками у поліцейського виникла підозра, що той перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Поліцейським було запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального пристрою, на що останній повагавшись деякий час погодився, ОСОБА_1 не вимагав надати йому'для огляду документи на пристрій, також працівником поліції декілька разів пропонувалося ОСОБА_2 проїхати до медичного закладу. За наслідками огляду було встановлено перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння, останній не висловлював свою незгоду із результатом огляду, було складено протокол. ОСОБА_2 було роз'яснено його права.
Доводи апелянта про те, що Drager Alcotest 6820 чинним законодавством не дозволено використання для визначення стану алкогольного сп'яніння, термін дії свідоцтва про державну реєстрацію приладу алкотестер Драгер 6820 закінчився ще в 2014 році, а тому огляд проведеного за допомогою алкотестера не є належним і допустимим доказом, апеляційний суд вважає безпідставними та вказує наступне.
Відповідно до Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 р. № 1452/735, встановлено, що за наявності ознак алкогольного сп'яніння поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволеніх до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 1 січня 2016 року. Таким чином, газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії Drager Safety AG & Co KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і с тановить 1 рік.
Згідно сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки вбачається, що міжповірочний інтервал приладу Drager Alcotest 6820 становить 1 рік.
З роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 6820. за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 22 квітня 2022 року, а водій проходив огляд на стан сп'яніння 20 серпня 2022 року, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 6820, відтак підстави для визнання його результатів недійними відсутні.
Перевіркою Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки встановлено наявність серед інших засобів вимірювальної техніки газоаналізатора Drager Alcotest 6820 виробництва «Drager Safety Ag & Co KgaA», Німеччина.
Суд апеляційної інстанції також вважає необгрунтованими доводи про те, що поліцейський не пояснив ОСОБА_2 , що огляд на стан сп'яніння проводився у зв'язку з підозрою у керуванні транспортним засобом, на відеозаписі з бодікамер поліцейського відсутня згода ОСОБА_2 із результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння та те, що останній висловлював пропозицію пройти медичний огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, оскільки ці доводи спростовуються відеозаписом події.
Зокрема, поліцейським декілька разів було запропоновано проїхати до лікарні для проходження медичного огляду, після проходження огляду на місці зупинки поліцейський не пропонував ОСОБА_2 проїхати до лікарні, оскільки той не висловлював незгоди з результатом проведеного огляду, хоча мав можливість усно це озвучити чи зазначити про це у графі протоколу «пояснення особи», а необхідність проведення медичного огляду в медичному закладі пов'язується із незгодою особи з результатом огляду.
Крім того, апеляційним судом не встановлено тиску поліцейського на ОСОБА_2 при складенні протоколу, відеозаписом ці доводи також спростовуються
Тому, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, як про те ставлять питання апелянти, ними не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено? а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Беручи до уваги вищевикладене, суддя апеляційного суду вважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, перебував у стані алкогольного сп'яніння, що ним не заперечується та підтверджується наявними в справі матеріалами, чим порушив вимоги пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху України.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 листопада 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік - залишити без зміни, а спільну апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Лопаткіна О.В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.