Справа № 640/32338/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.
25 січня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Шелест С.Б., суддів: Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., при секретарі судового засідання Турчин М.М., за участю представників сторін:
від позивача: Мороза В.П.,
від відповідача: Башинської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Брок" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Брок» (далі також - позивач, ТОВ «Велес-Брок») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71010070902;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71015070902;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71013070902;
визнати протиправним та скасувати рішення головного управління ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71029070902 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 742 704,15 грн, а також штрафних санкцій в розмірі 267 893,50 грн;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю.71027070902 від 22.09.2021;
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ю-96371-2657 від 03.12.2021.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2022 позов задоволено:
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71010070902;
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71015070902;
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71013070902;
визнано протиправним та скасовано рішення, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71029070902 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 742 704,15 грн, а також штрафних санкцій в розмірі 267 893,50 грн;
визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), винесену Головним управлінням ДПС у .м Києві №Ю-71027070902 від 22.09.2021;
визнано протиправною та скасовано, винесену Головним управлінням ДПС у м Києві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-96371-2657 від 03.12.2021.
08.09.2022 представником позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва подана заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою представник позивача просив суд стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2022 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Брок" (03162, Київ, бульвар Ромена Роллана, будинок 3, квартира 107, код ЄДРПОУ 39478286) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у м. Києві (04116, Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені ним судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
У поданій апеляційній скарзі Головне управління ДПС в м. Києві із посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити повністю.
В судовому засіданні 25.01.2023 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти їх задоволення заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Стягуючи на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені витрати є документально підтвердженими, позаяк заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та (або) значенням справи для сторони тощо не містили будь-якого обґрунтування на підтвердження такої позиції.
Апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Скаржником зазначено, що заявник має право на відшкодування судових витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Також апелянт просить суд звернути увагу на позицію Київського апеляційного адміністративного суду, що викладена у справі №826/8107/16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 22.05.2018, відповідно до якої витрати позивача на складання позовної заяви не входять до складу витрат, пов'язаних із розглядом справи.
06.12.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ТОВ «Велес-Брок», за змістом якого позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, зазначає про законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.09.2021 між Адвокатським об'єднанням «Супрема Лекс» та ТОВ «Велес-Брок» укладено договір про надання правової допомоги (про надання професійної правничої допомоги), відповідно до умов якого адвокат зобов'язався надати правову допомогу у питанні оскарження акта документальної планової виїзної перевірки, яка була здійснена відносно клієнта ГУ ДПС у м. Києві від 30.08.2021 та у питанні оскарження податкового повідомлення-рішення, яке буде складене на підставі акта, зазначеного в пункті 1.1. договору (пункт 1.1., підпункт 1.1.1. пункту 1.1. договору).
У статті 3 договору визначені порядок та строки оплати гонорару; зокрема, відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3 розділу 3 договору за надання правової допомоги за пунктом 1.1.1. клієнт сплачує на користь адвокатського об'єднання грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.
22.10.2021 між сторонами договору укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про оплату гонорару двома частинами, кожна з яких складає 50% від 20 000,00 грн, а також дійшли згоди, що 10000,00 грн клієнт сплачує не пізніше 26.10.2021, інші 10000,00 грн - не пізніше 26.11.2021.
07.09.2021 між АО «Супрема Лекс» та ТОВ «Велес-Брок» підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги (про надання професійної правничої допомоги) від 02.09.2021, відповідно до якого позивачу була надана наступна правова допомога:
складення (написання), оформлення та надіслання до Окружного адміністративного суду міста Києва документу «позовна заява про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску», кількість витраченого часу 4 години, вартість 8000,00 грн;
правовий аналіз документу «Відзив на позовну заяву», який був поданий відповідачем та складення (написання), оформлення та надіслання до Окружного адміністративного суду міста Києва документу «Відповідь на відзив на позовну заяву», кількість витраченого часу 3 години, вартість 6000,00 грн;
складення (написання), оформлення та надіслання до Окружного адміністративного суду міста Києва документу «Заява про збільшення позовних вимог», кількість витраченого часу 1 година, вартість 2000,00 грн;
02.02.2022 участь адвоката Мороза В.П. у судовому засіданні, кількість витраченого часу 1 година, вартість 2000,00 грн;
06.09.2022 участь адвоката Мороза В.П. у судовому засіданні, кількість витраченого часу 1 година, вартість 2000,00 грн.
Загальна вартість наданих послуг 20000,00 грн.
Позивачу адвокатським об'єднанням виписаний рахунок №22-10/2021-1 від 22.10.2021 про сплату послуг з надання правової допомоги згідно з підпунктом 3.1.1. договору про надання правової допомоги на суму 10000,00 грн, який відповідно до платіжного доручення №1616 від 23.10.2021 року оплачений позивачем.
Також позивачем відповідно до платіжного доручення №1645 від 14.12.2021 оплачений рахунок №13-12/21 від 13.12.2021 на суму 10 000,00 грн.
Головним управлінням ДПС у м. Києві 20.09.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких відповідачем зауважено, що витрати на надання правничої допомоги мають бути фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення поданої ТОВ «Велес-Брок» заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень свідчить про те, що необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на правничу допомогу у вказаній справі підтверджується: копією договору від 02.09.2021, копією додаткової угоди від 22.10.2021, копією акту приймання-передачі виконаних робіт, копією детального опису виконаних робіт, копіями рахунків про сплату послуг від 22.10.2021 та 13.12.2021, копіями платіжних доручень від 23.10.2021 та від 14.12.2021.
Судом першої інстанції при вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу досліджено пропорційність їх розміру до предмета спору та враховано поведінку сторони під час розгляду справи, що не призвела до затягування розгляду справи, що, у свою чергу, не спростовується доводами апеляційної скарги.
За вказаних обставин, позиція суду першої інстанції щодо документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у заявленому розмірі (20000,00 грн) та відсутність підстав для зменшення судових витрат на підставі частини дев'ятої статті 139 КАС України є обґрунтованою.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі з мотивів їх неспівмірності із складністю справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини п'ятої вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Аналіз частини шостої статті 134 КАС України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт тощо.
Зазначений висновок суду апеляційної інстанції відповідає положенням частини сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів також зауважує, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.04.2022 №500/1410/21 підтримано позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечення Головного управління ДПС у м. Києві проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не містять обґрунтування щодо не співмірності заявлених позивачем витрат, позаяк носять загальний характер та посилання на правові позиції Верховного Суду, без зазначення у чому саме полягає не співмірність заявлених позивачем витрат.
За вказаних обставин та наведеного правового регулювання, позиція суду першої інстанції щодо недоведеності з боку відповідача наявності підстав для зменшення розміру судових витрат на надання професійної правничої допомоги з мотивів їх неспівмірності є обґрунтованою.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності включення до витрат на правову допомогу витрат на складання позовної заяви, на підтвердження чого відповідачем зроблено посилання на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/8107/16, колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до частини першої статті 159 КАС України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 159 КАС України).
У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини перша, друга статті 160 КАС України).
Таким чином, витрати на складання позовної заяви є складовою правничої допомоги адвоката, відносяться до витрат на професійну правничу допомогу, які, у свою чергу, в силу пункту 1 частини третьої статті 132 відносяться до судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Правова позиція, викладена судом апеляційної інстанції у справі №826/8107/16, сформована за іншого правового регулювання, а саме Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а також Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність 15.12.2017.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що Верховний Суд, переглядаючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 у справі №826/8107/16 (постанова Верховного Суду від 22.05.2018) вказав на помилковість зазначених висновків суду апеляційної інстанції та зазначив, що послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За вказаних обставин, зважаючи на те, що позивачем підтверджено документально розмір понесених витрат, а також враховуючи те, що відповідачем у поданих запереченнях не обґрунтовано їх неспівмірність із розглядом справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується із позицією суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Порушень норм процесуального права при ухваленні додаткового судового рішення судом першої інстанції не допущено. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року у справі №640/32338/21 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач С.Б. Шелест
Судді А.М. Горяйнов
О.Є. Пилипенко