Справа № 640/32338/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.
25 січня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Шелест С.Б., суддів: Горяйнова А.М., Пилипенко О.Є., при секретарі судового засідання Турчин М.М., за участю представників сторін:
від позивача: Мороза В.П.,
від відповідача: Башинської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес-Брок» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес-Брок» (далі також - позивач, ТОВ «Велес-Брок») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71010070902;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71015070902;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71013070902;
визнати протиправним та скасувати рішення головного управління ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71029070902 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 742 704,15 грн, а також штрафних санкцій в розмірі 267 893,50 грн;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю.71027070902 від 22.09.2021;
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ю-96371-2657 від 03.12.2021.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві, зокрема, збільшено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, нарахований єдиний внесок та застосовані штрафні санкції, а також вимог про сплату боргу, як таких, що прийняті податковим органом на підставі хибних висновків акту перевірки щодо приховування доходів у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) на користь фізичної особи шляхом укладення з фізичною особою-підприємцем договору при одночасному перебуванні його у трудових відносинах з позивачем.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2022 позов задоволено:
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71010070902;
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71015070902;
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71013070902;
визнано протиправним та скасовано рішення, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві від 22.09.2021 №71029070902 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 742 704,15 грн, а також штрафних санкцій в розмірі 267 893,50 грн;
визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), винесену Головним управлінням ДПС у .м Києві №Ю-71027070902 від 22.09.2021;
визнано протиправною та скасовано, винесену Головним управлінням ДПС у м Києві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-96371-2657 від 03.12.2021.
У поданій апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
02.12.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити рішення суду без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення. Також представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу заявлено вимогу про стягнення з відповідача 40 000,00 грн витрат за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції.
Також 06.12.2022 Шостим апеляційним адміністративним судом від ТОВ «Велес-Брок» отримано заяву про розподіл судових витрат, за змістом якої представником позивача підтримано вимогу щодо стягнення з відповідача 40 000,00 грн витрат за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції.
Головне управління ДПС у м. Києві проти задоволення вказаної заяви заперечило, посилаючись на неспівмірність розміру витрат із складністю справи, обсягом робіт та часом, витраченим адвокатом.
Судове засідання, призначене на 21.12.2022, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді-доповідача у щорічній основній відпустці.
В судовому засіданні 25.01.2023 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти їх задоволення заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Велес-Брок» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 06 листопада 2014 року по 30 червня 2021 року, військового збору за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2021 року, за результатами якої складений акт перевірки від 30.08.2021 №66296/ж5/26-15-07-09-02-39478286.
Згідно з актом перевірки від 30.08.2021 №66296/ж5/26-15-07-09-02-39478286 контролюючим органом встановлено, що на підставі наказу позивача від 04.02.2015 №1 на посаду агента з митного оформлення з окладом згідно із штатним розкладом прийнятий громадянин ОСОБА_1 . Також встановлено, що між ТОВ «Велес-Брок» як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений агентський договір на надання митно-брокерських послуг від 10.02.2015 №02/15-А. На підставі вказаного договору та актів приймання-передачі наданих послуг ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем за період з 31.03.2015 по 30.06.2021 надано послуг на загальну суму 6 764 627,71 грн. Податковим органом в акті перевірки зроблений висновок про вчинення ТОВ «Велес-Брок» дій, спрямованих на приховування трудових відносин та приховування доходів у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) на користь ФОП ОСОБА_2 шляхом укладення з ним договору при одночасному перебування його у трудових відносинах з позивачем.
На підставі викладеного Головним управлінням ДПС у м. Києві зроблений висновок про порушення позивачем вимог:
підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 542.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством занижено податкове зобов'язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 0922 844,75 грн, в тому числі за 2017 рік - 181 441,62 грн., за 2018 рік - 194 204,16 грн., за 2019 рік - 352 857,06 грн., за 2020рік - 279 598,0 грн, за 2021 рік - 84 743,82;
пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ з урахуванням статті 176, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті до бюджету військового збору на загальну суму 91 070,40 грн в тому числі за 2017 рік - 15 120,14 грн., за 2018 рік - 16 183,68 грн., за 2019 рік - 29 404,76 грн., за 2020 рік - 23 299,84 грн, за 2021 рік - 7061,98 грн;
пункту 51.1 статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, Розділу ІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», а саме невірно визначено ознаку доходу, що призвело до збільшення податкових зобов'язань;
пункту 1 частини 1 статті 7 та пункту 8 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого занижено зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 742 704,15 грн в тому числі за: 2015 рік - 42 414,32 грн., 2016 - 78 904,71 грн., 2017 рік - 104 078,28 грн., 2018 рік - 137 393,93 грн., 2019 рік - 148 738,33 грн., 2020 рік - 151 032,73 грн., 2021 рік - 80141,85 грн.
На підставі акту перевірки від 30.08.2021 №66296/ж5/26-15-07-09-02-39478286 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті:
податкове повідомлення-рішення від 22.09.2021 №71010070902, яким застосовано до ТОВ «Велес-Брок» за невірно визначену ознаку доходу, що призвело до збільшення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2017 року; І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2018 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2019 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2020 року, І, ІІ квартали 2021 року на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 119.1 статті 119 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020,0 грн;
податкове повідомлення-рішення від 22.09.2021 №71015070902, яким до ТОВ «Велес-Брок» за порушення пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ з урахуванням статті 176, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, за період І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2017 року; І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2018 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2019 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2020 року, І, ІІ квартали 2021 року збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені військового збору на загальну суму 107 300,75 грн, з яких 91 070,4 грн - основний платіж, 16 230,35 грн - штрафні санкції;
податкове повідомлення-рішення від 22.09.2021 №71013070902, яким ТОВ «Велес-Брок» за період І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2017 року; І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2018 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2019 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2020 року, І, ІІ квартали 2021 року збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 287 608,90 грн, з яких 1092844,75 грн - основний платіж, 194 764,19 грн - штрафні санкції;
рішення від 22.09.2021 №71029070902 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким ТОВ «Велес-Брок» за порушення пункту 1 частини 1 статті 7 та пункту 8 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нараховані штрафні санкції у розмірі 267 893,50 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.09.2021 №Ю.71027070902 про сплату недоїмки у розмірі 742 704,15 грн з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2021 №Ю-96371-2657 зі сплати заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на загальну суму 986 454,44 грн (718 560,94 грн - сума недоїмки, 267 893,0 грн - штрафні санкції).
Вказуючи на протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимог про сплату боргу, ТОВ «Велес-Брок» звернулось до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимог про сплату боргу як таких, що прийняті контролюючим органом на підставі помилкового висновку щодо заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та щодо заниження суми фонду оплати праці, на який нараховується єдиний соціальний внесок, що викладений в акті перевірки від 30.08.2021 №66296/ж5/26-15-07-09-02-39478286.
Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2 агентський договір про надання митно-брокерських послуг від 10.02.2015 №02/15-А не містить ознак трудового, у зв'язку з чим сторони такого договору не можуть бути прирівняні до працівника та роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Також судом першої інстанції зазначено, що виконання ОСОБА_2 як фізичною особою - підприємцем своїх обов'язків за укладеним договором про надання митно-брокерських послуг не було можливе у межах здійснення ним своїх трудових функцій на підприємстві, адже такі права/обов'язки не передбачені відповідною посадовою інструкцією.
Апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт наполягає на тому, що надані ФОП ОСОБА_2 послуги на підставі агентського договору про надання митно-брокерських послуг від 10.02.2015 №02/15-А належать до компетенції та обов'язків найманих працівників підприємства. Зазначена позиція податкового органу ґрунтується на тому, що номенклатура наданих послуг, вид діяльності ФОП ОСОБА_2 співпадають з основним та фактичним видом діяльності ТОВ «Велес-Брок», винагорода за виконану роботу виплачувалась регулярно; послуги надавались ФОП ОСОБА_2 особисто, робота виконувалася в інтересах ТОВ «Велес-Брок» та для здійснення ним господарської діяльності та отримання доходу.
Колегія суддів апеляційного суду, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування фінансових санкцій та вимог про сплату боргу, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162, пункту 163.1 статті 163 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до підпунктів 14.1.195, 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону; роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими
Згідно із підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
При цьому відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За змістом підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Пунктом 177.8 статті 177 ПК України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Згідно з підпунктом 54.2 статті 54 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Відповідно до підпункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Крім того, згідно із підпунктами 1.1, 1.2, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами
Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є, наявність між суб'єктом господарювання та фізичною особою - підприємцем відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо відмінностей між трудовими та цивільними правовідносинами.
Так, зокрема у постановах від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 31.01.2020 у справі №826/14889/18, Верховним Судом зазначено, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Натомість трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Також Верховним Судом при розгляді справ, пов'язаних із перекваліфікацією правовідносин між суб'єктами господарювання та фізичною особою-підприємцем, виділено низку основних ознак, що відрізняє цивільні (господарські) відносини від трудових:
основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулювано - чинним законодавством України (постанова від 06.10.2021 у справі №420/502/19);
на відміну від господарських правовідносин, у трудових правовідносинах виплати особі винагороди у грошовій або натуральній формі здійснюються за роботи (послуги), виконувані в інтересах іншої особи, ці виплати є періодичними, тобто оплата носить системний характер за послуги (роботи), наданні в процесі виконання конкретної трудової функції (постанова від 07.09.2020 у справі №520/526/19).
За таких обставин в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, встановлення дійсної сутності правовідносин між суб'єктом господарювання та фізичною особою-підприємцем мають визначальне значення для вирішення спору.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 03.06.2002 як фізична особа-підприємець. Починаючи з 01.07.2002 надавав послуги пов'язані з митним оформленням вантажів наступним суб'єктам господарювання: ТОВ «Таможенное агенство «Поток» (договір від 01.07.2002, договір від 01.03.2005, договір від 01.01.2008, договір від 01.01.2014), ТОВ «Хелаплант» (договір від 02.12.2013), ТОВ «Пултехнік (договір від 11.04.2014), ТОВ «Вега Фіш» (договір від 29.08.2019), ТОВ «Бласс» (договір від 15.10.2015), ТОВ «Пулвер Україна» (договір від 05.07.2017).
Наказом від 04.02.2015 №1 «Про прийняття на роботу», позивачем прийнято ОСОБА_2 на посаду агента з митного оформлення з 04.02.2015; згідно з наказом від 31.08.2021 №23 звільнений за власним бажанням.
Згідно з посадовою інструкцією митного брокера ТОВ «Велес-Брок», затвердженої 04.02.2015 до посадових обов'язків митного брокера віднесено, зокрема: декларувати товари, транспортні засоби, інший вантаж, що перевозиться підприємством; вимагати документи у вантажовласників, які необхідні для митного оформлення, та подавати їх митним органам; забезпечувати в межах своєї компетенції необхідні дії для митного оформлення товарів і транспортних засобів, що підлягають декларуванню; вчасно інформувати уповноважених осіб про всі затримки або зміни в митному оформленні вантажів; забезпечувати суворий облік та збереження всієї документації пов'язаної з митним оформленням вантажів; перевіряти повноваження вантажовласника на право розпорядження товаром, транспортними засобами й іншими предметами; знати та вміти користуватись програмними продуктами, необхідними для складання декларацій; взаємодіяти з відповідними підрозділами Державної митної служби по всіх організаційних та оперативних питаннях; контролювати своєчасне виконання фінансових зобов'язань з боку замовників перед ТОВ «Велес-Брок» з митних питань; забезпечувати встановлений порядок обліку і перевірки правильності ведення документації; виконувати вимоги зобов'язання про збереження комерційної таємниці; отримувати товаросупутні документи, передавати скани або документи до офісу; вести документообіг в підготовленні ВМД; проводити перевірки ВМД на предмет відповідності номерів внесених та наявних документів, кодів товару, правильності нарахування платежів; у разі спрацювання критерію догляду товару, або при необхідності відбору зразків товару для проведення необхідних лабораторних досліджень виїхати на відповідну митницю, організувати огляд товару, та/або відбору зразків, доставити зразки до відповідної лабораторії, контролю за сплатою необхідних коштів за проведення експертизи, отримати результати експертизи; проводити проходження по ВМД необхідних видів контролю у відповідних службах (екологічна, фіто санітарна, ветеринарна), контролювати та забезпечувати наявність коштів для оплати цих видів контролю, готувати та надавати необхідні документи для цього, отримувати акти виконаних робіт; завершувати митне оформлення та організовувати виїзди авто з митниці до місця розвантаження замовника.
Згідно з наявними в матеріалах справи копіями табелів обліку використання робочого часу з лютого 2015 року по серпень 2021 року ОСОБА_2 обліковувався в ТОВ «Велес-Брок» як працівник згідно з положеннями Кодексу законів про працю України.
10.02.2015 між позивачем (принципал) то ФОП ОСОБА_2 (агент) укладено агентський договір №02/15-А про надання митно-брокерських послуг, згідно з яким агент зобов'язується від імені та за дорученням принципала надавати за винагороду послуги, пов'язані з митним оформленням вантажів, що надходять через Київську міську митницю ДФС або Київську митницю ДФС, і що належить третім особам (замовникам) (пункт 1.1 договору); для виконання зобов'язань пункту 1.1 агент здійснює наступні дії: проводить підготовчу роботу і сприяє укладенню двосторонніх договорів на митне обслуговування між принципалом і замовниками (пункт 1.2.1 договору), у рамках укладених договорів по пункту 1.2.1 виконує від імені принципала роботи, пов'язані з митним оформленням вантажів замовників. Повний перелік виконуваних агентом робіт по митному оформленні вантажів і їх вартість для замовника, затверджені принципалом, приведені у додатку №1, яке складає невід'ємну частину цього договору (пункт 1.2.2 договору); агент зобов'язується організувати за свій рахунок поза офісом принципала на базі персонального комп'ютера робоче місце для підготовки документів, необхідних для проведення митного оформлення, або притягнути до цих робіт третіх осіб (пункт 3.1 договору), цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діятиме до 31 грудня 2015 року (пункт 6.1 договору), якщо жодна із сторін, не пізніше ніж за 30 календарних дій до закінчення строку дії не заявить про своє бажання не продовжувати його дію, цей договір вважається автоматично продовженим ще на 1 календарний рік, на умовах, визначених у ньому. Кількість продовження строків дії цього договору не обмежена (пункт 6.2 договору).
Додатком №1 до агентського договору від 10.02.2015 №02/15-А затверджені наступні види виконуваної роботи: акредитація (переаккредитація) на митниці, проведення консультацій, оформлення ВМД на вантаж вартістю більше 100 євро, оформлення вантажів по інвестиційному договору, оформлення вантажів по посередницькому договору, оформлення вантажів за договором, що передбачає використання давальницької сировини, оформлення вантажів вартістю до 100 євро, узгодження оформлення вантажу з відділом контролю технічних засобів, підготовка додаткових документів, заповнення ВМД, TIR, ТТН, СМR, узгодження листа з керівництвом митниці, організація виїзду інспектора на огляд вантажу, узгодження цін у відділі тарифів і вартості, організація огляду вантажу на митному терміналі, оформлення попередньої декларації, узгодження із службами СЕС, екології, карантину рослин.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності в договорі позивача із ФОП ОСОБА_3 ознак трудового. Так, у ФОП ОСОБА_2 відсутній обов'язок бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, робоче місце агента організовано поза офісом позивача, агент при виконанні робіт не має права використовувати офісне устаткування (комп'ютери, принтери, розмножувальну техніку і тому подібне) позивача, у агента відсутній обов'язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, відсутній обов'язок підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, відсутні регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.
Суд апеляційної інстанції також зазначає про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, що послуги, які надавались позивачеві ФОП ОСОБА_2 не є тотожними посадовим обов'язкам ОСОБА_2 як працівника, хоча і є подібними. Так, подібність пов'язана зі сферою їх надання - сфера брокерських послуг, проте функції, що надаються ОСОБА_2 в межах здійснення підприємницької діяльності не тотожні з його посадовими обов'язкам агента з митного оформлення.
Таким чином, у межах спірних правовідносин ФОП ОСОБА_2 є самостійним суб'єктом господарювання, та у розумінні ПК України є самостійним платником податку з отримуваного ним доходу.
Надання послуг за агентським договором №02/15-А про надання митно-брокерських послуг від 10.02.2015 підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг. Відповідачем реальність зазначених господарських операцій під сумнів не ставилась.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_2 , з яким позивач мав господарські відносини в межах обраних ними видів діяльності, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, надавав товариству послуги згідно з цивільно-правовим договором, що не містить ознак трудового, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що сторони вказаного агентського договору не можуть бути прирівняні до працівника та роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відтак позивач не є податковим агентом по відношенню до ФОП ОСОБА_2 .
Таким чином зважаючи на помилковість висновків акту перевірки щодо заниження ТОВ «Велес-Брок» податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та про заниження суми фонду оплати праці, на який нараховується єдиний внесок, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо протиправності прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень від 22.09.2021 №71010070902, від 22.09.2021 №71015070902, від 22.09.2021 №71013070902, рішення від 22.09.2021 №71029070902 про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю.71027070902 від 22.09.2021, а також вимоги про сплату недоїмки від №Ю-96371-2657 від 03.12.2021.
Відтак, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову є обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують. Обставини справи встановлено судом повно із наданням належної правової оцінки із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у зв'язку з надходженням від ТОВ «Велес-Брок» заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень свідчить про те, що необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
У свою чергу, відповідно до частини п'ятої вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Аналіз частини шостої статті 134 КАС України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт тощо.
Зазначений висновок суду апеляційної інстанції відповідає положенням частини сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів також зауважує, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.04.2022 №500/1410/21 підтримано позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та АО «Супрема Лекс» укладений договір про надання правової допомоги (про надання професійної правничої допомоги) від 02.09.2021, згідно з пунктом 1.2. якого АО «Супрема Лекс» зобов'язується надати правову допомогу клієнту у питанні оскарження податкового повідомлення-рішення, яке буде складено на підставі акту, зазначеного у пункті 1.1. даного договору (акт документальної планової виїзної перевірки, яка була здійснена відносна позивача ГУ ДПС у м. Києві від 30.08.2021).
Згідно з пунктом 1.1.2 договору від 02.09.2021 в редакції додаткової угоди від 24.10.2022 АО «Супрема Лекс» зобов'язується надати правову допомогу клієнту під час розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції - Шостому апеляційному адміністративному суді, яка була подана ГУ ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/32338/21 від 06.09.2022, а також на додаткове рішення від 04.10.2022.
За надання правової допомоги за пунктом 1.1.2 клієнт сплачує 40 000,00 грн у такому порядку: 20 000,00 грн до 25.10.2022 включно; 10000,00 грн до 25.11.2022 включно, 10 000,00 грн до 21.12.2022 включно (пункт 3.1.2 договору від 02.09.2021 в редакції додаткової угоди від 24.10.2022).
Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги (про надання професійної правничої допомоги) від 02.09.2021 АО «Супрема Лекс» надало наступні послуги:
правовий аналіз документу «апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Брок" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень»; кількість витрачених годин - 3; вартість - 15 000,00 грн;
складання (написання), оформлення (друк), узгодження з клієнтом та надіслання до Шостого апеляційного адміністративного суду документа «відзив на апеляційну скаргу»; кількість витрачених годин - 4; вартість - 20 000,00 грн;
21.12.2022 участь адвоката Мороза В.П. у судовому засіданні у Шостому апеляційному адміністративному суді; кількість витрачених годин - 1; вартість - 5000,00 грн.
Також ТОВ «Велес-Брок» надано копії платіжних доручень від 25.10.2022 №1801 та від 25.11.2022 №1819 про оплату наданих послуг на загальну суму 30 000,00 грн.
Головне управління ДПС у м. Києві згідно з поданою заявою від 21.12.2022 заперечує проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. Зокрема, відповідачем зазначено, що згідно з наданими документами представником позивача здійснено правовий аналіз апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві, на що витрачено 3 години; вартість послуги - 15 000,00 грн. У той же час, за посиланням податкового органу в апеляційній скарзі відповідачем нових доводів щодо порушень, окрім тих, що вже зазначені в акті перевірки, відзиві на позовну заяву, не зазначено, у зв'язку з чим витрачений адвокатом час на аналіз апеляційної скарги є неспівмірним із складністю справи.
Також відповідачем зазначено, що у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача фактично відтворив зміст позовної заяви, у зв'язку з чим вартість послуги «подання відзиву на апеляційну скаргу» у розмірі 20 000,00 грн є завищеною.
Додатково податковим органом зазначено, що у детальному описі виконаних робіт представником позивача зроблено посилання на участь адвоката у судовому засіданні 21.12.2022, позаяк заява щодо розподілу судових витрат датована 06.12.2022.
Колегія суддів апеляційного суду, оцінюючи наведені відповідачем доводи щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю наданих послуг, їх обсягом та часом, витраченим на надання таких послуг, виходить з наступного.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність розмежування представником позивача в акті приймання-передачі виконаних робіт від 01.12.2022 послуг з «правового аналізу апеляційної скарги» та «складання, оформлення, надіслання відзиву на апеляційну скаргу», оскільки подання відзиву на апеляційну скаргу є результатом правового аналізу безпосередньо самої апеляційної скарги.
Здійснення аналізу правової позиції апелянта та подання відзиву на апеляційну скаргу у контексті документального підтвердження витрат, співмірність яких заперечує відповідач, судом апеляційної інстанції розцінюється як одна суцільна послуга, в якій здійснення «правового аналізу» відображає зміст послуги, а складання та направлення відзиву - зовнішню форму її надання.
За вказаних обставин у розрізі надання оцінки співмірності понесених витрат із складністю справи колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що на здійснення правового аналізу апеляційної скарги та подання відзиву на апеляційну скаргу представником позивача згідно з наданими ним документами витрачено 7 годин, вартість послуги - 35 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами відповідача щодо не співмірності заявлених витрат з обсягом виконаних робіт та складністю справи. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що поданий відзив на апеляційну скаргу в якості обґрунтування помилковості посилання відповідача на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права містить посилання на доводи, які сукупно є тотожними доводам позовної заяви та мотивувальної частині рішення суду першої інстанції. Додатково представником позивача наведено витримки із судової практики при розгляді судами справ з аналогічним предметом позову.
За вказаних обставин, позиція відповідача щодо неспівмірності понесених позивачем витрат із складністю справи є обгрунтованою.
При цьому, колегія суддів враховує, що представником позивача за результатами розгляду справи у суді першої інстанції було заявлено до стягнення 20000,00 грн витрат на правову допомогу, позаяк обсяг послуг, наданих представником позивача у суді першої інстанції, згідно з наявним в матеріалах справи описом є більшим у порівнянні із обсягом послуг, що надані у суді апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, з урахуванням критерію їх співмірності із складністю справи, суд апеляційної інстанції керуються, зокрема, часом, який витратив представник позивача на надання подібної послуги, а саме: здійснення правого аналізу відзиву на позовну заяву та складання, оформлення та надіслання до Окружного адміністративного суду міста Києва відповіді на відзив, що зазначений представником позивача в описі робіт (наданих послуг) у суді першої інстанції - 3 години.
Враховуючи те, що положення договору від 02.09.2021 в редакції додаткової угоди від 24.10.2022 не містять погодинної ставки гонорару адвоката за надані послуги, позаяк розмір гонорару є фіксованим, суд апеляційної інстанції при визначенні вартості наданих представником послуг виходить з погодинної вартості послуг, що зазначена в акті приймання-передачі виконаних робіт від 01.12.2021 - 5000,00 грн за годину.
Відповідно, суд апеляційної інстанції визнає співмірними із складністю справи витрати адвоката на надання такої послуги як «правовий аналіз апеляційної скарги, підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу» у розмірі 15000,00 грн.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає про необґрунтованість посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення з нього понесених позивачем витрат на правничу допомогу за надання послуги з участі представника позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 21.12.2022.
Так, колегія суддів апеляційного суду враховує, що акт приймання-виконання робіт не може містити посилання на факт надання послуг, які ще не надані.
У той же час, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Участь адвоката Мороза В.П. у судовому засіданні 25.01.2023 підтверджена протоколом судового засідання від 25.01.2023. У той же час, судове засідання, призначене на 21.12.2022 не відбулось із незалежних від представника позивача причин.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в частині участі адвоката у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції.
Згідно з детальним описом наданих послуг, які здійснювались адвокатом АО «Супрема Лекс» у справі №640/32338/21, кількість витрачених годин на участь адвоката у судовому засіданні складає 1 годину, вартість послуги - 5000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 20 000,00 грн документально підтверджених витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 139, 143, 241, 242, 310, 316, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2022 року у справі №640/32338/21 - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕС-БРОК» (03162, Київ, бульвар Ромена Роллана, будинок 3, квартира 107, код ЄДРПОУ 39478286) понесені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач С.Б. Шелест
Судді А.М. Горяйнов
О.Є. Пилипенко