П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/10442/22
Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченко К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 10.10.2017 року ВП № 53868798, -
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просила: визнати протиправною та скасувати постанову Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, правонаступником якого є Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса), №53868798 від 10.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 67 289,09 гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 18.07.2022 року стало відомо, що Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснюється виконавче провадження №69385732 про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса). У той же день, представником позивача направлено на адресу Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) адвокатський запит з метою отримання інформації про виконавче провадження №69385732. 19.07.2022 року на електронну пошту адвоката надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження №69385732 від 11.07.2022 року з ідентифікатором доступу та виконавчий документ, який примусово виконується в рамках виконавчого провадження №69385732, а саме: постанова про стягнення виконавчого збору №53868798 від 10.10.2017 року у розмірі 67 289,09 гривень. Позивач вважає, що постанова №53868798 від 10.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору розмірі 67 289,09 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.
Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Генерала Петрова, 42, м.Одеса, 65072, ідентифікаційний код 41405395) про визнання протиправною та скасування постанови від 10.10.2017 року ВП №53868798 - відмовлено повністю.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На примусовому виконанні в Першому Малиновському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження ВП №53868798 з примусового виконання виконавчого листа №521/12895/15-ц, виданого 14.03.2016 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 25 502 доларів США 51 цент боргу, що на момент відкриття виконавчого провадження складає 669 185,86 грн. за курсом НБУ станом на 07.06.2017 року, пені 59,94 грн. та судового збору 3654 грн.
Постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Процько Ганною Ігорівною від 07.06.2017 року за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа №521/12895/15-ц, виданого 14.03.2016 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 25 502 доларів США 51 цент боргу (на момент відкриття виконавчого провадження 669 185,86 грн. за курсом НБУ станом на 07.06.2017 року), пені 59,94 грн. та судового збору 3654 грн., було відкрито виконавче провадження ВП №53868798, стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду виконавця у розмірі 67 289,98 грн.
Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Процько Ганною Ігорівною від 10.10.2017 року ВП № 53868798 під час виконання виконавчого листа №521/12895/15-ц, виданого 14.03.2016 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 25 502 доларів США 51 цент боргу, що на момент відкриття виконавчого провадження складає 669 185,86 грн. за курсом НБУ станом на 07.06.2017 року, пені 59,94 грн. та судового збору 3654 грн., було стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 67 289,09 грн.
Постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бодряговою Людмилою Вікторівною від 11.07.2022 року при примусовому виконанні виконавчого листа №521/12895/15-ц, виданого 14.03.2016 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 25 502 доларів США 51 цент боргу, що на момент відкриття виконавчого провадження складає 669 185,86 грн. за курсом НБУ станом на 07.06.2017 року, пені 59,94 грн. та судового збору 3654 грн., виконавче провадження ВП №53868798 було закінчене на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з виконанням у повному обсязі вимог виконавчого документа, оскільки згідно листа стягувача від 29.06.2022 року за вих. №246/22 боржником борг на користь стягувача погашено у повному обсязі, та вирішено постанову про стягнення виконавчого збору від 10.10.2017 року №53868798 вивести в окреме виконавче провадження.
Постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бодряговою Людмилою Вікторівною від 11.07.2022 року ВП №69385732 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови №53868798, виданої 10.10.2017 року Першим Малиновським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 65 732,58 грн.
Позивач, не погоджуючись з постановою №53868798 від 10.10.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 67 289,09 грн., вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з вимогами ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з вимогами ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до вимог п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з вимогами ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Як зазначає апелянт, державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови ВП №53868798 від 10.10.2017 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 67 289,09 грн. визначив суму виконавчого збору в розмірі 10% від суми, яка зазначена у виконавчому листі №521/12895/15-ц, тобто державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон №1404-VІІІ у редакції Закону №2475-VІІІ, якої на той час навіть не існувало.
Разом з цим, колегія суддів вважає такі доводи позивача помилковими, оскільки відповідно до вимог ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла станом на час відкриття виконавчого провадження) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій, крім іншого, зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору).
Відповідно до вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла станом на час відкриття виконавчого провадження) порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
З урахуванням зазначеного, винесення 10.10.2017 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Процько Г.І. постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 67 289,09 грн. у виконавчому провадженні ВП №53868798 було обумовлено самим фактом відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №521/12895/15-ц, виданого 14.03.2016 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 25 502 доларів США 51 цент боргу, що на момент відкриття виконавчого провадження складає 669 185,86 грн. за курсом НБУ станом на 07.06.2017 року, пені 59,94 грн. та судового збору 3654 грн.
При цьому, відповідно до вимог п.8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Апелянт стверджує, що борг згідно виконавчого листа №521/12895/15-ц, виданого 14.03.2016 року Малиновським районним судом м. Одеси, було погашено особисто на рахунки АТ «УКРСИББАНК», а в рамках виконавчого провадження №53868798 стягнення коштів чи інші виконавчі дії для примусового виконання рішення, які б призвели до виконання рішення у справі №521/12895/15-ц, не відбувалося.
ОСОБА_1 зазначає, що у червні 2022 року вона повністю виконала рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі №521/12895/15-ц, що підтверджується довідкою АТ «УКРСИББАНК» від 29.06.2022 року.
На думку апелянта, виконання вимог виконавчого листа №521/12895/15-ц, виданого 14.03.2016 року Малиновським районним судом м. Одеси, відбулося без здійснення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №53868798.
Колегія суддів вважає, що вказані посилання позивача, як на підставу для скасування постанови Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 53868798 від 10.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, є необґрунтованими та безпідставними, що здійснені з невірним тлумаченням норм законодавства.
Згідно з вимогами п.22 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
З урахуванням зазначеного, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Отже, обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII без реального виконання судового рішення у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення без реального виконання рішення суду. Обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №53868798 державним виконавцем було вчинено достатньо заходів примусового виконання рішення, що призвело до фактичного виконання виконавчого документа.
Так, постановою державного виконавця від 07.06.2017 року ВП №53868798 з метою звернення стягнення боргу на майно було накладено арешт на все майно боржника; постановою державного виконавця від 10.10.2017 року ВП № 53868798 було звернуто стягнення на доходи боржника, оскільки встановлено, що вона працює; постановою державного виконавця від 07.06.2018 року ВП № 53868798 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в банківських установах; постановою державного виконавця від 25.09.2021 року ВП №53868798 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику; постановою державного виконавця від 25.09.2021 року ВП №53868798 було накладено арешт на майно боржника; постановою державного виконавця від 27.09.2021 року ВП №53868798 було звернуто стягнення на доходи боржника, оскільки встановлено, що вона отримує дохід; постановою державного виконавця від 01.07.2022 року ВП №53868798 було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
Відповідно до вимог ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Процько Г.І. від 10.10.2017 року ВП №53868798 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору прийнята відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.
Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.