Справа №755/10296/22
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/4114/2023
27 січня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , - адвоката Вільчинської Наталі Іванівни на ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Київської міської ради, треті особи: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права користування квартирою,
встановив:
18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , починаючи з січня 2008 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати її та малолітнього ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , - адвокат Вільчинська Н.І. просить ухвалу судді скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник позивача посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції наданим документам та помилковість висновку про відсутність в матеріалах справи належних документів у підтвердження її повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача.
Представник позивача зазначає, що нею до позовної заяви були додані завірена копія довіреності від 10.08.2020 року та завірена копія ордеру серії КС №618921, які є в переліку додатків до позовної заяви та про отримання яких є відмітка канцелярії суду. Всі докази при прийнятті позовної заяви канцелярією Дніпровського районного суду міста Києва були перевірені на наявність. Факту відсутності будь-якого з доданих до позовної заяви документів зафіксовано не було.
Представник позивача стверджує, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано додану до позовної заяви завірену копію ордеру серії КС №618921, не наведено в ухвалі підстав не прийняття вказаної копії ордеру до уваги.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України дана апеляційна скарга розглядається колегією суддів без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 2022 року адвокат Вільчинська Н.І. в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з даним позовом. Позовна заява також підписана адвокатом Вільчинською Н.І.
Згідно додатків до позовної заяви, адвокатом Вільчинською Н.І. до позовної заяви додані, зокрема, завірена копія довіреності від 10.08.2020 року (пункт 38) та завірена копія ордеру серії КС №618921 (пункт 39) (с.с.14).
Повертаючи позовну заяву позивачу, суддя виходив з того, що представництво фізичної особи представником на підставі довіреності без надання доказів адвокатської діяльності можливе лише при вирішенні спору, тобто під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах. Також суддя зазначив, що позовну заяву подано та підписано особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача.
Колегія суддів вважає, що такий висновок судді першої інстанції не у повній мірі ґрунтується на нормах процесуального права.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно частин першої-другої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).
Виходячи зі змісту статті 131-2 Конституції України, обов'язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Частиною третьою статті 26 Закону № 5076-VI встановлено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
При цьому, положення ЦПК України, Цивільного кодексу України та Закону №5076-VI не встановлюють особливих вимог до довіреності, виданої на підтвердження повноважень адвоката, в тому числі зазначення в довіреності, виданій на ім'я фізичної особи - адвоката, про те, що такий представник є саме адвокатом.
В зазначеному аспекті важливим є, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року у справі №908/1101/17.
Позовна заява, подана до суду першої інстанції 18 жовтня 2022 року від імені ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , підписана адвокатом Вільчинською Н.І.
До вищезазначеної позовної заяви була додана копія довіреності, посвідченої 10 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адамською О.М., та зареєстрована в реєстрі за №662, якою ОСОБА_1 уповноважила, зокрема, ОСОБА_3 бути її представником з питань, пов'язаних із захистом її прав (як майнових, так і особистих немайнових) у судових органах України будь-якої ланки. Також у довіреності зазначено, що представник вправі підписувати та подавати від її імені та у її інтересах усі необхідні документи, серед іншого і позовні заяви. Копія довіреності була засвідчена ОСОБА_1 .
Частинами 5 та 6 статті 62 ЦПК України визначено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Відповідно до частин 4 - 6 статті 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Отже, суд може не брати до уваги копію довіреності, якщо сторона не подала її
оригіналу, але якщо у суду або у учасника сторони є обґрунтовані сумніви щодо відповідності поданої копії оригіналу.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.
Зазначене дає підстави вважати, що статус особи як адвоката може підтверджуватись свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідченням адвоката України.
До позовної заяви не додано документів, що підтверджують статус представника позивача як адвоката (завірених копій свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України на ім'я Вільчинської Н.І.).
Разом з цим, згідно частин 1 та 4 статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Позовну заяву ОСОБА_3 підписала, як адвокат, на її підписі міститься печатка адвоката, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
Отже, суд першої інстанції не позбавлений був можливості перевірити У Єдиному реєстрі адвокатів України наявність відомостей щодо ОСОБА_3 як адвоката.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі наявності у суду сумнівів, що особа, яка підписала позовну заяву, має статус адвоката, суд повинен був залишити позовну заяву без руху, надавши можливість представнику позивача подати до суду належні документи, які б підтвердили її статус адвоката.
Сукупність вказаних обставин, які існували на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі, свідчить про те, що в даному випадку висновок суду першої інстанції щодо підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати, був передчасним, а повернення позовної заяви непропорційним заходом, що призвело до постановлення помилкової ухвали із порушенням п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може
бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви представника ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , - адвоката Вільчинської Н.І.
Доводи апеляційної скарги про те, що в ухвалі судді першої інстанції не наведено обґрунтування не прийняття до уваги завіреної адвокатом Вільчинською Н.І. копії ордеру серії КС № 618921, яка була додана до позовної заяви, є правомірними.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що вказаний ордер має типову форму відповідно до додатку № 1 до Положення про ордер адвоката та порядку ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012р. № 36.
Однак, рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019р. № 41 визнано таким, що втратило чинність Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, крім додатка № 1 до Положення та пункту 18 Положення, які діють до 1 січня 2022 року.
Також рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019р. № 41 затверджено типову форму ордеру, яка міститься в додатку №1 до Положення про ордер адвоката на надання правничої (правової) допомоги, а саме: ордер повинен бути формату А-4 та містити двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.
Отже, з 1 січня 2022 року ордери типової форми, затвердженої рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, втратили свою чинність і не є належними документами, які підтверджують повноваження адвокатів.
Таким чином, копія ордеру серії КС №618921, виданого 5 вересня 2022 року, яка додана адвокатом Вільчинською Н.І. до позовної заяви, не підтверджує її повноваження на представлення інтересів ОСОБА_1 у Дніпровському районному суді міста Києва, у тому числі і на підписання позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала судді про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , - адвоката Вільчинської Наталі Іванівни задовольнити частково.
Ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2022 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Київської міської ради, треті
особи: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права користування квартирою, направити до Дніпровського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк