1[1]
Іменем України
18 січня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,
за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
та захисника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою від 28 листопада 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 січня 2023 року включно.
Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу.
Також суд визначив обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, виходив із того, що на теперішній час наявні ризики, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування обвинуваченого від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого, тяжкості вчиненого злочину, яке йому інкримінується, а тому суд дійшов до висновку про відсутність, на даний час, підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 скасувати та винести ухвалу, якою змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду, є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, що потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення.
Згідно норм КПК України, взяття під варту, як зазначає у скарзі захисник, є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є обґрунтовані доказами підстави вважати, що застосування менш суворих заходів може не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
На думку захисника, під час розгляду клопотання суд і прокурор не врахували даних про особу обвинуваченого. Зокрема, апелянт вказує, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, перебуває у шлюбі, на його утриманні знаходиться малолітня дитина, має постійне місце проживання в м. Києві, також має постійну реєстрацію як внутрішньо переміщена особа на декілька років в АДРЕСА_3 . Крім того, захисник, зауважує на те, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, жодного разу не ухилявся від слідчих дій та не ігнорував судові засідання, а стороною обвинувачення не підтверджено документально будь-яких ризиків, передбачених с. 177 КПК України.
Доводи суду першої інстанції щодо наявності наведених в ухвалі ризиків, як вважає апелянт, носять неконкретний та абстрактний характер, що не дає змоги дійти висновку про наявність зазначених ризиків, оскільки відсутні будь-які конкретні докази обґрунтування щодо намірів або дій ОСОБА_5 , направлених на переховування обвинуваченого від суду, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, захисник не погоджується з розміром визначеної судом застави, оскільки розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу, як це передбачено ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року про продовження про строку тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовженняобвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість продовження застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 ,може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що стороною обвинувачення, під час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, не було надано доказів на підтвердження існування заявлених прокурором ризиків, а саме доказів про те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено даних, які б дозволили зробити висновок про те, що зазначена ухвала є незаконною або необґрунтованою.
Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема: вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків та враховуючи їх сукупність, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду задля уникнення покарання, що йому загрожує або продовжити злочинну діяльність.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 28 листопада 2022 року, відповідно до якої суд продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 26 січня 2023, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи: 752/6300/22
Номер провадження: 11-кп/824/1588/2023
Категорія: ч. 3 ст. 289КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9
Доповідач - суддя ОСОБА_1