18 січня 2023 року м. Київ
Справа № 375/447/22
Провадження: № 22-ц/824/1592/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Нежури В. А., Соколової В. В.
секретар Івасенко І. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Зайцева Всеволода Сергійовича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року, постановлену під головуванням судді Чорненької О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 червня 2020 року він позичив ОСОБА_2 гроші у сумі 50 000,00 грн. На підтвердження факту отримання грошей у борг та укладення договору позики ОСОБА_2 в той же день, 19 червня 2020 року, написав та передав позивачу боргову розписку, відповідно до якої він зобов'язувався повернути отримані кошти разом із нарахованими відсотками у строк до 19 червня 2021 року. У разі недотримання строків повернення коштів відповідач зобов'язувався сплатити пеню від суми позики за кожен день прострочення. 13 липня 2020 року ОСОБА_2 додатково позичив у ОСОБА_1 ще 18 000,00 грн. за таких же умов. Однак, ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим і виникла заборгованість. За викладених обставин, просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за борговою розпискою від 19 червня 2020 у сумі 161 079,03 грн., в тому числі 68 000,00 грн. - основного платежу, 62 560,00 грн. - пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення виконання зобов'язання, 6 432,80 грн. - інфляційних втрат, 24 086,23 грн. - 36% річних за користування грошовими коштами.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою закрито.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Зайцев В. С. в інтересах ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції було невірно трактовано положення ст. 255 ЦПК України, оскільки боргові зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 носять майновий характер, а тому в розумінні ЦК України та ЦПК України допускають правонаступництво. Посилався на постанову Верховного Суду від 13 вересня 2021 року у справі №756/15944/14-ц, в якій зроблено висновок про те, що суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків певної особи, а правонаступник існує. Окрім того, зазначив про те, що відповідач помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому правовідносини між ним, відповідачем, та його представником - адвокатом Іллінським О. В. на підставі ст. 248 ЦПК України були припинені в той же день. Відтак, суд першої інстанції не мав жодних правових і процесуальних підстав розглядати заяву про закриття провадження у справі, оскільки вона була подана не уповноваженою на це особою. Також вказав, що а ні позивач, а ні його представник не були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання 10 листопада 2022 року, оскільки судом не вчинялись відповідні дії з метою їх повідомлення (виклику) у дане судове засідання, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 13 грудня та 22 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у справі помер, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією з сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для правонаступника.
У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
Враховуючи аналіз вищевказаних норм, вирішення питання про залучення правонаступників можливо лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики, а відтак, не можна вважати, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Суд першої інстанції не врахував, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, внаслідок чого зробив помилковий висновок про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, не встановивши наявність чи відсутність правонаступників.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Зайцева Всеволода Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 27 січня 2023 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. В. Соколова
В. А. Нежура