18 січня 2023 року м. Київ
Справа № 760/22534/18
Провадження: № 22-ц/824/1609/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Вербової І. М., Нежури В. А.,
секретар Івасенко І. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гераська Максима Григоровича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Усатової І. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртранснафта» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі наказу № 315-к від 29.12.2017 року 01 січня 2018 року його було переведено на посаду начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», яке в подальшому змінило назву на АТ «Укртранснафта». На підставі наказу ПрАТ «АТ «Укртранснафта» № 310-к від 06.08.2018 року його було звільнено з посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів з 08 серпня 2018 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності штату працівників. Головною підставою для його звільнення iз займаної посади був наказ ПрАТ «АТ «Укртранснафта» № 170 від 07.06.2018 року «Про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранснафта» та внесення змін до організаційної структури Товариства і скорочення посади». У якості підстави для звільнення відповідач у наказі посилався також на попередження про скорочення посади та наступне звільнення вiд 07.06.2018 року № 26-03/354/2047, яким його, позивача, було попереджено про майбутнє звільнення, подання на звільнення № 26-03/402/250 від 09.07.2018 року, яке було адресоване первинній профспілковій організації АТ «Укртранснафта», а також на лист первинної профспілкової організації апарату ПАТ «Укртранснафта» № 63-00/34 від 17.07.2018 року, яким було повідомлено про наданий дозвіл на звiльнення позивача із займаної посади. Вважав, що його, ОСОБА_1 , було звільнено із займаної посади незаконно, за відсутності належних правових підстав для звільнення, без дотримання переважного права на залишення на роботі та без дотримання передбаченого КЗпП України порядку, оскільки ліквідація Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів ПрАТ «АТ «Укртранснафта» - це зміни внутрішньої організаційної структури юридичної особи і не підпадають під поняття змін в організації виробництва і праці в розумінні п. 1 ст. 40 КЗпП України. Окрім цього, жодного скорочення штату або чисельності працівників відповідачем не здійснювалось, жоден інший працівник Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів, начальником якого був він, позивач, звільнений не був, що свідчить про відсутність скорочення штату або чисельності працівників в ПрАТ «АТ «Укртранснафта». Після того, як його було попереджено про майбутнє звільнення, відповідачем було прийнято на роботу декілька працівників, що свідчить про відсутність будь-якого скорочення чисельності або штату працівників. Окрім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України, відповідачем не було запропоновано жодної вакантної посади в ПрАТ «АТ «Укртранснафта», окрім як посади в філіях, що знаходились в інших регіонах України. Відмітив, що відповідачем не було враховане переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки його сім'я не мала інших працівників з самостійним заробітком, що поставило їх у скрутне матеріальне становище, а також його кваліфікацію та досвід роботи.Також вказав, що відповідачем було порушено порядок його звільнення, оскільки в порушення вимог ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України не було за три місяці попереджено профспілкову організацію, членом якої він був, про заплановане вивільнення працівників, та не дотримано вимог п. 4.5 Колективного договору, яким передбачено, що роботодавець зобов'язується використовувати наявні вакантні посади або знов створені робочі місця у Товаристві для працевлаштування протягом року працівників, вивільнених згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, у разі відповідності освіти, кваліфікації, досвіду роботи цієї категорії працівників до кваліфікаційних вимог вакантної посади. За викладених обставин, просив суд визнати наказ Генерального директора ПРАТ «АТ «Укртранснафта» від 06.08.2018 року № 310-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів з 08 серпня 2018 року у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів ПрАТ «АТ «Укртранснафта»; стягнути з ПрАТ «АТ «Укртранснафта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання судового рішення в межах стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Герасько М. Г. в інтересах ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про виконання відповідачем обов'язку щодо працевлаштування позивача, у зв'язку із чим не застосував до спірних правовідносин приписи ст. 492, ч. 3 ст. 40, ч. 1 ст. 235 КЗпП України, які підлягали застосуванню. З витребуваних від відповідача судом першої інстанції документів вбачалось, що на підприємстві, в апараті управління були вільні посади, які позивач міг обіймати, однак вони йому запропоновані не були. Окрім того, судом першої інстанції не було враховано, що відповідач порушив порядок звільнення працівників, передбачений колективним договором, оскільки ним не було повідомлено за три місяці профспілкову організацію, членом якої був позивач, про заплановане вивільнення працівників.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Шевцова Т. М. в інтересах АТ «Укртранснафта» заперечувала проти апеляційної скарги та зазначила, що позивача звільнено із дотриманням норм трудового законодавства, а саме 492 КЗпП України, було повідомлено про скорочення його посади та наступне звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується попередженням про скорочення з посади та наступне звільнення від 07.06.2018 року №26-03/354/2047. Одночасно з попередженням позивача було проінформовано про відсутність підходящої роботи та відповідних посад в апараті управління товариства. ОСОБА_1 були запропоновано для працевлаштування всі існуючі в товаристві вакантні посади із врахуванням роботи в межах однорідних професій і посад. Позивач особистим підписом засвідчив свою відмову від запропонованої роботи на вакантних посадах. Щодо посади начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки та прийняття на неї ОСОБА_2 зазначила, що АТ «Укртранснафта» ще до моменту повідомлення про скорочення посади позивача було прийнято рішення про прийняття на відповідну посаду ОСОБА_2 . Тому відповідна посада не була вакантною та не могла бути запропонована позивачу для працевлаштування. В свою чергу, згідно з наявними у позивача даними, останній не мав належного досвіду роботи та кваліфікації для зайняття посади начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки. Окрім того, кваліфікація позивача не відповідала вимогам, що ставились на інші посади у товаристві. Відтак, відповідач жодним чином не порушив вимоги ч. 3 ст. 492 КЗпП України та запропонував позивачу всі наявні вакантні, посади, які існували на час скорочення позивача та відповідали його кваліфікації. Щодо порушення відповідачем порядкузвільнення працівників, передбаченого колективним договором, зазначила, що пункт 4.3 Колективного договору АТ «Укртранснафта» стосується випадків, коли планується вивільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру та інших вагомих виробничих причин. Однак, даний пункт договору не має відношення до звільнення позивача, оскільки його було звільнено з роботи у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням штату працівників.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Опалюк С. В. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Адвокат Шевцова Т.В. в інтересах АТ «Укртранснафта» заперечувала проти апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вислухавши думку учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 01.02.2017 року працював у АТ «Укртранснафта».
01.02.2017 року на підставі наказу №23-к від 30.01.2017 позивач прийнятий на посаду директора технічного на умовах укладеного з ним письмового трудового договору та строком випробування 3 місяці.
22.02.2017 року на підставі наказу №41-к від 22.02.2017 позивач переведений на посаду радника директора технічного на умовах укладеного з ним письмового трудового договору.
10.07.2017 року на підставі наказу №149-к від 10.07.2017 позивач переведений на посаду начальника Управління експлуатації магістральних нафтопроводів.
01.01.2018 року на підставі наказу №315-к від 29.12.2017 позивач переведений на посаду начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів із збереженням істотних умов праці.
07.06.2018 року Генеральним директором АТ «Укртранснафта» ОСОБА_3 видано наказ №169 «Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта», згідно якого виведено зі складу Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів та безпосередньо підпорядковано першому заступнику директора технічного ОСОБА_4 такі підрозділи:
- відділ експлуатації лінійної частини;
- відділ експлуатації НПС та МО та у його складі: сектор експлуатації резервуарних парків та залізничних естакад;
- вiддiл технічної діагностики.
Пунктом другим вказаного наказу визначено Департаменту з управління персоналом внести відповідні зміни до організаціної структури та штатного розпису працівників апарату управління товариства.
07.06.2018 року Генеральним директором АТ «Укртранснафта» ОСОБА_3 видано наказ №170 «Про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранснафта» та внесення змін до організаційної структури Товариства і скорочення посади», згідно якого, у зв'язку з виробничою необхідністю та перерозподілом функціональних обов'язків, а також вдосконаленням цільової організаційної структури Товариства за функціональними напрямками:
- ліквідовано з 08 червня 2018 року Департамент експлуатації магістральних нафтопроводів;
- скорочено посаду начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів - 1 одиницю;
- доручено Департаменту з управління персоналом ( ОСОБА_5 ) відповідно до статті 49-2 КЗпП України персонально попередити начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів про скорочення його посади та наступне звільнення відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України та внести відповідні зміни до організаційної структури та штатного розпису працівників апарату управління Товариства.
Згідно штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» від 31.05.2018, загальна чисельність працівників станом на 01.06.2018 становила 285 осіб, з них 7 входили до Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів.
Згідно штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» від 31.08.2018, загальна чисельність працівників станом на 01.09.2018 становила 278 осіб. Загальна чисельність працівників апарату управління АТ «Укртранснафта» з 01.06.2018 року по 01.09.2018 року зменшилась на 7 працівників.
При цьому, зі штатного розпису працівників апарату управління АТ «Укртранснафта», затвердженого 31.08.2018, вбачається, що Департамент експлуатації магістральних нафтопроводів ліквідовано зі скороченням посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів, а підрозділи, які входили до складу даного Департаменту (відділ експлуатації лінійної частини; Відділ експлуатації НПС та МО та у його складі: сектор експлуатації резервуарних парків та залізничних естакад; вiддiл технічної діагностики) виведено з його складу.
07 червня 2018 року позивачу було повідомлено про скорочення його посади та наступне звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, а також проінформовано про відсутність підходящої роботи та вакантних посад в апараті управління Товариства, про що свідчить його особистий підпис у Попередженні про скорочення посади та наступне звільнення від 07.06.2018 № 26-03/354/2047.
07 червня 2018 року позивачу було запропоновано для можливого працевлаштування вакантні посади, що підтверджується листом від 07.06.2018 № 26-03/355/2048 та доданим до нього переліком вакантних посад станом на 06.06.2018, особистим підписом позивача на листі. Також у наведеному листі йдеться про те, що 17 липня 2018 року позивач від запропонованої роботи на вакантних посадах, що зазначені у переліку, відмовився, що засвідчено його особистим підписом.
Згідно наданої Первинною профспілковою організацією АТ «Укртранснафта» копії протоколу №13 засідання профкому ППО апарату ПАТ «Укртранснафта» від 17.07.2018, у зв'язку із змінами в організаційній структурі АТ «Укртранснафта» і штатному розписі працівників, ліквідацією Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів, скороченням посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів відповідно до наказу АТ «Укртранснафта» від 07.06.2018 170 «Про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранснафта» та скорочення посади», відмовою ОСОБА_1 від запропонованих йому вакансій Товариства, постановлено надати згоду Первинної профспілкової організації апарату надати ПАТ «Укртранснафта» на звільнення ОСОБА_1 - начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно повідомлення первинної профспілкової організації апарату ПАТ «Укртранснафта» від 17.07.2018 № 63-00/34, доведено до відома в.о. генерального директора АТ «Укртранснафта», що згідно з Поданням від 09.07.2018 №26-03/402/2504 на засіданні профкому ППО апарату ПАТ «Укртранснафта» було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів, який підлягає звільненню за п.1 ст.40 КЗпП.
30 липня 2018 року позивачу повторно було запропоновано для можливого працевлаштування вакантні посади, що підтверджується листом від 30.07.2018 № 26-00/425/2797 та доданим до нього переліком вакантних посад станом на 30.07.2018, особистим підписом позивача на листі. Також, у наведеному листі йдеться про те, що 06 серпня 2018 року позивач від запропонованої роботи на вакантних посадах, що зазначені у переліку, відмовився, що засвідчено його особистим підписом.
У подальшому наказом генерального директора АТ «Укртранснафта» від 06 серпня 2018 року №310-к ОСОБА_1 був звільненний з роботи з посади начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України, з 08.08.2018, на підставі:
- наказу АТ «Укртранснафта» від 07.06.2018 №170 «Про ліквідацію окремого структурного підрозділу апарату управління АТ «Укртранстнафта» та внесення змін до організаційної структури Товариства і скорочення посади»;
- попередження про скорочення посади та наступне звільнення від 07.06.2018 №26-03/354/2047;
- подання на звільнення від 09.07.2018 №26-03/402/5204;
- листа первинної профспілкової організації апарату ПАТ «Укртранснафта» від 17.07.2018 №63-00/34.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади у зв'язку із зміною в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату працівників, роботодавцем не було порушено вимоги КЗпП України, порядок звільнення у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників дотримано, оскільки відповідач належним чином попередив позивача про наступне звільнення у зв'язку із скороченням його посади, а також запропонував усі вакантні посади, на яких він міг працювати з урахуванням його кваліфікації та досвіду роботи, та від яких позивач відмовився.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104-111 ЦК України, статтях 62-66, 79-92 ГК України. Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.
Положеннями частин другої, третьої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».
Згідно з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.
Згідно із частиною сьомою статті 43 КЗпП України та частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року № 6-104цс14, від 01 липня 2015 року у справі № 703цс15, у постанові Верховного Суду 20 червня 2019 року у справі № 226/1664/18 (провадження № 61-6930св19).
Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установивши, що позивач був належним чином повідомлений про скорочення своєї посади та наступне звільнення за п. 1 ст. 40 КЗ пП, а також проінформований про відсутність підходящої роботи та вакантних посад в апараті управління товариства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.
При цьому, районний суд правильно вважав, що позивачу було запропоновано для працевлаштування усі існуючи у товаристві вакантні посади (інша робота із врахуванням роботи в межах однорідних професій і посад), однак позивач відмовився від запропонованої роботи, що підтверджується листами від 07.06.2018 року, 30.07.2018 року та особистими підписами позивача.
Щодо посилань скаржника на незапропонування йому посади начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки, колегія суддів відмічає, що згідно з Регламентом корпоративної безпеки групи Нафтогаз вказанапосада відноситься до переліку посад, погодження призначення, звільнення, переведення на які здійснюється за погодженням з директором безпеки Групи Нафтогаз.
30 травня 2018 року, тобто, до повідомлення про скорочення посади позивача, адміністрацією АТ «Укртранснафта» листом №26-00/343/1876 на посаду начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки було запрошено ОСОБА_6 та гарантовано йому працевлаштування на вказаній посаді.
Вказані обставини не спростовані позивачем та не свідчать про вакантність вказаної посади на момент його звільнення.
Не спростовує факт зайнятості вказаної посади і посилання скаржника на те, що ОСОБА_2 був прийнятий на посаду начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки лише 09.08.2018 року, оскільки як зазначено вище, його працевлаштування на вказаній посаді було гарантоване, однак у зв'язку з необхідністю погодження НАК «Нафтогаз України» кандидатури ОСОБА_2 працевлаштування тривало певний час.
Разом з цим, необхідно зазначити, що до повноважень особи, яки займає посаду начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки, належить саме організація та здійснення контролю закупівель. Особа зобов'язана мати повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки та стаж роботи за фахом не менше 5 років (в т.ч. стаж роботи на керівній посаді не менше 3 років). ОСОБА_2 мас вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство».
У свою чергу, позивач має вищу технічну освіту за спеціальністю «Проектування, спорудження та експлуатація газонафтопроводів і газонафтосховищ» та «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльноті», та не мав належного досвіду роботи та кваліфікації для зайняття посади начальника відділу супроводження закупівель Департаменту економічної безпеки.
Також, позивачу не могла бути запропонована посада головного фахівця з питань землевпорядкування та дозвільної документації відділу капітального будівництва та ремонтів Департаменту капітального будівництва та ремонтів, оскільки на вказану посаду за переведенням із філії «Південні магістральні нафтопроводи» AT «Укртранснафта» було прийнято ОСОБА_7 з 02 липня 2018 року.
Окрім того, кваліфікація позивача не відповідає вимогам, що ставляться до посади головного фахівця з питань землевпорядкування та дозвільної документації відділу капітального будівництва та ремонтів Департаменту капітального будівництва та ремонтів. ОСОБА_8 , який був переміщений в центральний апарат AT «Укртрансиафта», має юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство» та технічну освіту за спеціальністю «Нафтогазова інженерія та технології», стаж роботи на відповідній посаді більше трьох років, що передбачено посадовою інструкцією на цю посаду.
Щодо посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування електротехнічної групи з експлуатації обладнання НПС «Долина» ЛВДС «Дрогобич», колегія суддів відмічає, що з 01 серпня 2018 року на вказану посаду було прийнято ОСОБА_9 , який закінчив Національний університет «Львівська політехніка» з кваліфікацією «магістр електротехніки», спеціальність «електричні системи і мережі», та є електромонтером 4 розряду.
Відповідно до Типової робочої інструкції електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування метою посади є ремонт та обслуговування електроустаткування для забезпечення безперебійного виробничого процесу. До відповідної посади ставиться ряд вимог, визначених Національним класифікатором професій України. Відповідну посаду може зайняти електромонтер 4, 5 або 6 розряду. Також, Типовою робочою інструкцією передбачено необхідний досвід роботи, а саме: електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду - підвищення кваліфікації та стаж роботи за професією електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 3 розряду - не менше 1 року; електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду - підвищення кваліфікації та стаж роботи за професією електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду - не менше 1 року; електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду - підвищення кваліфікації та стаж роботи за професією електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду - не менше 1 року.
Отже, освіта та кваліфікація ОСОБА_10 повністю відповідає вимогам робочої інструкції посади електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» та вимогам Національного класифікатору професій України, натомість позивачем не доведено належним доказами той факт, що він мас розряд електромонтера, або досвід роботи з ремонту електроустаткування.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недотримання відповідачем вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України та запропонування позивачу усіх наявних вакантних посад, які існували за час скорочення.
Безпідставними колегія суддів вважає й доводи скаржника про порушеним відповідачем порядку звільнення позивача, що передбачений положеннями колективною договору, а саме щодо несвоєчасного повідомлення Первинної профспілкової організації АТ «Укртранснафта» про заплановане вивільнення працівників, з огляду на наступне.
Пунктом 4.3 Колективного договору АТ «Укртранснафта» передбачено, що у разі, якщо роботодавець планує вивільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру та інших вагомих виробничих причин, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяця до намічуваних звільнень надати Профорганізації максимальну повну інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Тобто, даний пункт стосується виключно випадків вивільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного характеру та інших вагомих виробничих причин, а не звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням штату працівників.
Відповідачем 09 липня 2018 року було повідомлено Первинну профспілкову організацію АТ «Укртранснафта» щодо можливого звільнення позивача, а 17 липня 2018 року Первинна профспілкова організація АТ «Укртранснафта» повідомила про прийняте рішення щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , начальника Департаменту експлуатації магістральних нафтопроводів, який підлягає звільненню за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано повну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Гераська М. Г. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Гераська Максима Григоровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 27 січня 2023 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді І. М. Вербова
В. А. Нежура