26 січня 2023 року
м. Київ
справа №810/2929/17
адміністративне провадження № К/9901/1434/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі №810/2929/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 87670-13 від 30 червня 2017 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000 грн. за 2017 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними, так як винесене в порушення вимог Податкового кодексу України, при здійсненні розрахунку суми транспортного податку відповідач не здійснив належний розрахунок із урахуванням всіх показників визначених податковим законодавством, не зробив належного розрахунку податкового зобов'язання, а тому таке рішення підлягає скасуванню як незаконне.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року позов задоволено: скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році у відповідності до положень статті 267 ПК України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції відзначив, що враховуючи розрахунок вартості, сформованого на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яким встановлено середньоринкову вартість транспортного засобу позивача, тому автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році у відповідності до положень статті 267 ПК України, у зв'язку з чим нарахування позивачу суми грошового зобов'язання здійснено за наявності відповідних підстав.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу зазначає, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача самостійно здійснений відповідачем не може бути належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку. Крім того скаржник в касаційній скарзі послався на постанову Верховного Суду від 5 листопада 2018 року у справі №822/2687/17, згідно позиції якої для визначення об'єкту оподаткування транспортним податком застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів не передбачено.
У свою чергу, відповідачем подано відзив на касаційну скаргу. Податковий орган вказує, що враховуючи розрахунок вартості автомобіля позивача його вартість перевищувала 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому вказаний автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивач є власником транспортного засобу, з реєстраційним номером: НОМЕР_1 , Марка: LAND ROVER; Модель: RANGE ROVER; Рік випуску: 2014; Об'єм циліндрів двигуна: 2 993 куб. см.
Право власності на вказаний транспортний засіб підтверджується договором купівлі - продажу від 8 грудня 2016 року № 8045/2016/232674 та відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу за № НОМЕР_2 .
Відповідачем на підставі 267.6.2. п. 267.6. ст. 267 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №87670-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" в сумі 25 000,00 грн.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача №87670-13 від 30 червня 2017 року протиправним, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
1 січня 2017 року набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Водночас пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.
Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).
За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року складали 1200000 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року №428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
У відповідності до пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576).
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).
Як визначено пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального.
За змістом попереднього пункту вказаної Методики у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що для визнання об'єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.
Перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, застосованих відповідачем при визначенні об'єкта оподаткування транспортним податком у 2017 році, середньоринкова вартість транспортного засобу складає 1 660 347,56 грн, тобто більше, ніж 1 200 000 грн.
Судом апеляційної інстанції правильно зроблено обґрунтований висновок, що належний позивачу транспортний засіб марки LAND ROVER; модель: RANGE ROVER; рік випуску: 2014; об'єм циліндрів двигуна: 2 993 куб. см. є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році згідно положень статті 267 ПК України й нарахування суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб здійснено відповідно Закону.
В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б спростовували здійснений Мінекономрозвитку розрахунок вартості автомобіля, у тому числі невідповідності застосованих при розрахунку складових транспортного засобу, які впливають на коефіцієнт коригування ринкової вартості.
До того ж підстави вважати, що надана Мінекономрозвитку інформація не стосується середньоринкової вартості автомобіля позивача відсутні.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 5 листопада 2018 року у справі №822/2687/17, відповідно до якої для визначення об'єкту оподаткування транспортним податком застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів не передбачено, колегією суддів не приймаються, оскільки Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених у вказаній постанові.
У постанові від 20 червня 2022 року у справі №826/15940/18 Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформульовано висновок щодо доцільності заокруглення показника об'єму циліндрів двигуна.
Відповідно до висновку, при віднесенні певної моделі до визначених Мінекономрозвитку об'єктів для оподаткування транспортним податком виправданим є застосування загальноприйнятого позначення об'єму двигуна у літрах, а не його детальних характеристик у кубічних сантиметрах, оскільки цього достатньо для ідентифікації автомобіля. Такий підхід є цілком достатнім та зрозумілим для застосування податковими органами, він повністю відображає економічні характеристики автомобіля і відхилення від застосовного Мінекономрозвитку показника в літрах об'єму двигуна не вказує на те, що відповідний автомобіль не є об'єктом оподаткування, оскільки це не впливає на його ринкову вартість.
Щодо доводу позивача про те, що ним 10 жовтня 2017 року укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, що свідчить про той факт, що позивач не являється власником автомобіля марки LAND ROVER модель: RANGE ROVER рік випуску: 2014, на підтвердження чого скаржник надав копію довідки, виданою регіональним сервісним центром МВС в м. Києві, то даний довід колегією суддів до уваги не приймається, оскільки вказані докази не надавались суду апеляційної інстанції (про що зазначає позивач у касаційній скарзі), а лише вперше зазначено в касаційній скарзі, а тому такі доводи не могли досліджуватись судами попередніх інстанцій.
Разом з тим, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Отже, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.
Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, а також приписи статі 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги позивача та скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12. грудня 2018 року у справі №810/2929/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва