Дата документу 24.01.2023Справа № 554/11434/22
Провадження № 4-с/554/13/2023
24 січня 2023 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Материнко М.О.,
за участю секретаря Закори Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Вертелецької Лариси Аркадіївни,
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця, прохала: визнати неправомірними дії та постанову у ВП № 69249689 від 22.09.2022 року головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Вертелецької Л.А. про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів ОСОБА_1 , крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та які належать ОСОБА_1 , в частині накладення арешту на грошові кошти на банківському рахунку № НОМЕР_1 у АТ КБ « ПриватБанк », а також бездіяльність головного державного виконавця Вертелецької Л.А., яка полягала у не знятті арешту із даного рахунку ; зобов'язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми ) Вертелецьку Л.А. зняти накладений у виконавчому провадженні № 69249689 щодо примусового виконання виконавчого листа № 554/8610/21, виданого 19.05.2022 року Октябрським районним судом м. Полтави арешт з банківського рахунку № НОМЕР_1 у АТ КБ « ПриватБанк ».
Скарга мотивована тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 554/8610/21 від 10.12.2021 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства « Полтаватеплоенерго » заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в розмірі 57513,59 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.
На виконання вищевказаного судового рішення видано виконавчий лист, який пред'явлено на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми ), відкрито виконавче провадження № 69249689 та 22.09.2022 року головним державним виконавцем Вертелецькою Л.А. винесено постанову про арешт коштів боржника, які містяться на банківських рахунках, крім коштів звернення стягнення на які заборонені законом.
На виконання постанови про арешт коштів боржника , на картку № НОМЕР_2 ( банківський рахунок № НОМЕР_1 ), який відкрито в АТ КБ « ПриватБанк» накладено арешт.
На даний картковий рахунок зараховується лише заробітна плата скаржника, яка являється єдиним джерелом її доходу, вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а тому накладений арешт є незаконним та позбавляє її засобів для існування.
Строк звернення до суду зі скаргою пропущено з поважних причин, оскільки про наявність відкритого виконавчого провадження вона дізналася лише 30.09.2022 року, тому просить його поновити .
Від скаржника на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, вимоги скарги підтримала, прохала задовольнити.
Головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Вертелецька Л.А. в судове засідання не з'явилася, заперечень на скаргу, копій матеріалів виконавчого провадження, будь-яких інших заяв чи клопотань не надсилала.
Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести розгляд скарги у відсутності сторін у справі.
Повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, проаналізувавши та співставляючи доводи скарги з матеріалами судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ст. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебуває виконавче провадження № 69249689 з виконання виконавчого листа № 554/8610/21 від 19.05.2022 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства « Полтаватеплоенерго » заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в розмірі 57513,59 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний, в тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, виконавче провадження це сукупність дій державного виконавця, спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов'язком державного виконавця.
Пунктом 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Виконавець, відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника
виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Частиною 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне
водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 10 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Згідно з п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2002 № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц.
З наведених норм права вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
22.09.2022 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про арешт коштів боржника (на грошові кошти, що містяться на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику).
Вищезгаданою постановою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ « ПриватБанк ».
Здійснюючи виконання постанови державного виконавця про арешт коштів та виконуючи покладений на нього обов'язок щодо визначення статусу рахунків, АТ КБ «ПриватБанк» вважало за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на них. Постанову про накладення арешту не повернув без виконання, будь-яких даних про те, що у боржника є рахунки, які належать до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання державному виконавцю не надав.
Згідно довідки, виданої АТ КБ « ПриватБанк » від 12.10.2022 року вбачається, що на картку № НОМЕР_2 ( рахунок № НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 отримує зарплатні виплати. Також на вказану картку ( рахунок ) може бути зарахована будь-яка виплата ( переказ ).
Скаржником до матеріалів справи не долучено доказів в підтвердження того, що на відкритий на її ім'я рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ « ПриватБанк » надходить виключно заробітна плата, та що вона являється єдиним джерелом її доходу.
Таким чином, державний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника. При цьому банк, в якому арештовано кошти боржника, відповідно до ст.52Закону України «Про виконавче провадження », не повідомив виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках, а тому скарга не підлягає задоволенню.
Оскільки строк звернення до суду зі скаргою скаржником пропущено з поважних причин, він підлягає поновленню.
Керуючись ст. ст.258,259,260,450,451 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Вертелецької Лариси Аркадіївни, як такий, що пропущений з поважних причин.
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Вертелецької Лариси Аркадіївни - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 25.01.2023 року.
Суддя М.О. Материнко