Справа № 538/136/23
Провадження № 1-кп/538/84/23
26 січня 2023 року Лохвицький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12023175600000006 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Лохвиця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого,
маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого,
який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
в силу ст 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
08.01.2023р. близько 10 год 15хв ОСОБА_4 , знаходячись поблизу аптеки «Бажаємо Здоров'я», що розташована по вул. Героїв України, 14К/2 в м. Лохвиця Миргородського району Полтавської області, спричинив сварку з ОСОБА_5 , в ході якої, маючи умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, реалізуючи свій протиправний умисел направлений на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, перебуваючи навпроти ОСОБА_5 , наніс йому два удари правою рукою стиснутою в кулак у ділянку носа. Після цього, продовжуючи свої протиправні умисні дії, наніс ще один удар правою рукою стиснутою в кулак в область правого ока ОСОБА_5 .
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: підшкірного крововиливу в ділянці нижнього повіка правого ока, підшкірного крововиливу в ділянці спинки носа, перелому кісток носа. У відповідності до висновку експерта №7 від 11.01.2023 тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_5 , можуть бути оцінені у своїй сукупності, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчинені інкримінованого кримінального проступку визнав повністю. Обвинувачений суду пояснив, що 8 січня 2023 р. близько 10 години побачив біля аптеки ОСОБА_6 , та запитав його про свій інструмент, куди він його дів, на що той відповів що інструментів не брав, але він не повірив, розсердився і вдарив ОСОБА_7 тричі кулаком правої руки в обличчя, від чого в ОСОБА_7 потекла кров.
Обвинувачений не заперечує правильність кваліфікації дій органами досудового розслідування.
Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що дійсно 8 січня цього року ОСОБА_4 зустрів його, почав пред'являти претензії, щоб повернув якісь інструменти, яких він у того не брав, після чого ОСОБА_4 вдарив його тричі в обличчя кулаком.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті в межах висунутого звинувачення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин в межах висунутого звинувачення із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмеживши дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, потерпілого суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального проступку, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.
Таким чином, аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, а саме умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасні розлади здоров'я.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання".
Так, суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, та наступні дані про особу винного.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України є не судимим, характеризується за місцем проживання позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, проте перебуває на обліку в лікаря-нарколога з діагнозом ППРА, має на утриманні неповнолітню дитину, що вказано в характеристиці з місця проживання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні кримінального проступку, щиро розкаявся. Крім того, сприяв здійсненню досудового розслідування, що підтверджено стороною обвинувачення.
На підставі ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання не встановлено .
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального проступку, враховуючи, що за місцем проживання він характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра він не перебуває, хоча перебуває на обліку в лікаря- нарколога, не працює, тобто враховуючи наведені вище дані про особу обвинуваченого, та наявність пом'якшуючих покарання обставин, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи також думку потерпілого, який підтримав запропоновану прокурором міру покарання, та принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Саме таке покарання буде співмірним діянню і характеристиці особи.
Цивільний позов не заявлено.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 394 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у у виді штрафу у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) грн.
Речовий доказ: DVD-R диск білого кольору, об'ємом 4,7 Gb, на якому містяться відеозаписи, які зафіксували події, які відбувалися 08.01.2023 р., які знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12023175600000006, залишити в матеріалах справи.
На вирок може бути подана апеляція до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням обмежень передбачених ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Лохвицького
районного суду ОСОБА_1