26 січня 2023 р. Справа № 520/1990/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 р. (ухвалене суддею Котеньовим О.Г.) по справі № 520/1990/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не врахування в трудовий стаж період трудової діяльності позивача в ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-З» на посаді тракториста 5 розряду з 05.06.1990 р. по 05.06.2001 р., який є в трудовій книжці № 349/372 від 25.05.1975 р.; скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.09.2021 р. щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 29.09.2021 р. про перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи в ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-З» на посаді тракториста 5 розряду з 05.06.1990 р. по 05.06.2001 р., як зазначено в трудовій книжці № НОМЕР_1 , заповненій 25.05.1975 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що позивач, згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 № 349/372 від 25.05.1975 р. позивач працював у ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-З» на посаді тракториста 5 розряду з 05.06.1990 р. по 05.06.2001 р.
ОСОБА_1 звернувся до Відділу з питань перерахунків пенсій № 23 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській об ласті з заявою про зарахування йому стажу з 05.06.1990 р. по 05.06.2001 р. на підприємстві ТОВ «Спепрембудмонтаж-3» та для підтвердження вищевказаного стажу роботи просив врахувати пояснення свідків, які працювали з ним та мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу позивача.
За результатами розгляду якого рішенням Відділу з питань пере рахунків пенсій № 23 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204850003894 від 05.11.2020 р. відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та зарахуванні стажу з 05.06.1990 р. по 05.06.2001 р. роботи на підприємстві ТОВ «Спепрембудмонтаж-3», оскільки підприємство не є ліквідованим, а знаходиться в стадії ліквідації та позивач повинен звернутись з довідкою про підтвердження трудового стажу до голови комісії з припинення або ліквідатору підприємства.
На виконання вказаного рішення представником позивача 10.12.2020 р. та 15.06.2021 р. направлені адвокатські запити засновнику юридичної особи/голові комісії з припинення ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3», які повернулися до заявника за закінченням встановлено строку зберігання.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3», відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2014 р. у справі № 820/11605/14 перебуває в стані припинення.
Представником позивача направлялись адвокатські запити до ТОВ «АРХІВАРІУС», КП «Міський архів», ТОВ «Харківський народний архів», Державного архіву Харківської області, Міжрегіональ ного комерційного архіву, ТОВ «Архів №1» з проханням надати інформацію про те, чи знаходиться в їх установі на зберіганні архівна справа ТOB «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3» та чи працював на цьому підприємстві позивач, за результатами розгляду яких заявнику повідомлено, що документи ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3» не надходили та їх місцезнаходження не відоме.
Листом Головного управління ДПС у Харківській області № 3538/ФОП/20-40-58-11-12 повідомлено, що позивачем за період з 1 квартал 1998 року по 3 квартал 2001 року отримувався дохід від ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3».
30.07.2021 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перерахунок пенсії та зарахування йому стажу роботи з 05.06.1990 р. по 05.06.2001 р. на підприємстві ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3» па посаді тракториста 5 розряду та надано відповідні документи.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено вих. № 2000-0219/8/10873 від 30.08.2021 р. позивачу відмовлено в перерахунку пенсії та зарахуванні стажу роботи в період з 05.06.1990 р. по 05.06.2001 р., оскільки ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3» не ліквідоване, а підстав для підтвердження трудового стажу свідками не має.
29.09.2021 р., в позивач звернувся до Відділу обслуговування громадян № 17 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перерахунок пенсії, зміни надбавки та врахування в стаж період роботи з 05.06.1990 р. по 05.06.2001 р. в ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3», та додано документи щодо неможливості отримання довідки про підтвердження трудового стажу у голови комісії з припинення або ліквідатора підприємства.
Рішенням Відділу обслуговування громадян № 17 від 30.09.2021 р. позивачу в перерахунку пенсії відмовлено оскільки печатка про роботу в ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3» в 1990-2001 роках на посаді тракториста 5 розряду не читається та заявником не надано підтверджуючу довідку про зазначений період роботи.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено усі можливі заходи щодо підтвердження відомостей про його стаж роботи в ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3» в 1990-2001 роках на посаді тракториста 5 розряду, проте, відповідачем таку інформацію протиправно не враховано, та, як наслідок, відмовлено у допиті свідків, які працювали разом з ним та мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV), пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підтягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на пер шій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпоря дження). але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і по винні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 р. у справі № 675/1924/15-а.
Згідно із ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (в подальшому - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктами 17, 18 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовноякого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу: професія або посада: характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, відомості в трудовій книжці не є єдиним джерелом інформації про характер трудових відносин.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 16.09.2022 р. у справі № 560/1399/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (в подальшому - Порядок № 22-1).
Відповідно до пп. 3 п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки печатка в трудовій книжці позивача про роботу в ТОВ «СПЕЦРЕМБУДМОНТАЖ-3» в 1990-2001 роках на посаді тракториста 5 розряду не читається та заявником не надано підтверджуючу довідку про зазначений період роботи.
Проте, відповідачем не подано доказів витребування відповідних первинних документів від підприємства, які б підтвердили або спростували право позивача на перерахунок пенсії.
Крім того, відповідачем не враховані подані позивачем документи та відмовлено у врахуванні пояснень свідків, які працювали разом з ним та мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що те, що на печатках, якими завірені записи про звільнення, не проглядаються назви підприємств, в яких позивач працював не може бути самостійною підставою для незарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Крім того, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подано доказів письмового повідомлення позивача про те, які документи необхідно подати додатково та доказів витребування відповідних первинних документів від підприємств, які б підтвердили або спростували право позивача на призначення пенсії.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії необґрунтоване та підлягає скасуванню, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 308, 311, 313, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 р. по справі № 520/1990/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич