Провадження № 33/803/230/23 Справа № 185/10957/22 Суддя у 1-й інстанції - Тимченко С.О. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
24 січня 2023 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що працює на шахті “Самарська”, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто судовий збір у розмірі 496 гривень 20 коп., -
Згідно із оскаржуваною постановою суду першої інстанції, 26 січня 2022 року о 00:15 год. на вул. Дніпровській, 381 у м. Павлограді ОСОБА_1 передав керування автомобілем марки “ВАЗ 21112”, номерний знак НОМЕР_1 , своєму приятелю ОСОБА_2 , знаючи про те, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову суду скасувати та винести нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, постанова є необгрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Зазначає, що у даному випадку, з огляду на санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, до нього можливо було застосувати стягнення лише у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він у розумінні санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП є “іншою особою” з огляду на те, що він не керував транспортним засобом, а перебував у якості пасажира, а отже йому призначено покарання, яке не підлягало застосуванню.
Вказує, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, проте судом належними та допустимими доказами такого стану ОСОБА_2 не встановлено.
Зазначає, що в постанові суду не конкретизовано і те, в який спосіб було вчинено адміністративне правопорушення та яким чином було вчинено передачу керування транспортним засобом особі, яка ним керувала.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та самого ОСОБА_1 ; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Що стосується доводів апелянта стосовно того, що в його діях відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки судом першої інстанції не було встановлено, що ОСОБА_2 , якому він передав керування транспортним засобом, дійсно перебував в стані алкогольного сп'яніння на момент передачі йому керування, то слід зазначити, що дійсно у відношенні ОСОБА_2 було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за фактом відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а отже перебування вказаної особи у стані сп'яніння результатами її медичного огляду на місці або у закладі охорони здоров'я дійсно не підтверджене.
Разом із тим з письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він о 19:00 годин 25.11.2022 року на власному автомобілі ВАЗ-21112, д/н НОМЕР_1 , приїхав до до свого кума ОСОБА_2 та вони почали спільно вживати спиртні напої, а коли вони закінчилися, то він на прохання останнього дозволив йому сісти за кермо аби проїхати до місця проживання ОСОБА_1 і поставити автомобіль, а по дорозі вони були зупинені поліцією (а.с. 4). Аналогічні за змістом пояснення дав і ОСОБА_2 (а.с. 8).
Цими поясненнями поза розумним сумнівом підтверджується те, що ОСОБА_1 був обізнаний про вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв і перебування його у нетверезому стані, оскільки вони разом вживали алкогольні напої, і незважаючи на це передав управління транспортним засобом останньому, що узгоджується об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та утворює його склад.
Разом із тим, доводи апелянта щодо неправомірності застосованого до нього адміністративного стягнення заслуговують на увагу.
Так, положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність особи за три окремих правопорушення, а саме за:
- керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
- передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
- відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного вбачається, що законодавцем передбачено притягнення до відповідальності водіїв за керування транспортним засобом у стані сп'яніння або за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння - у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом на визначений строк, а на осіб, що не є водіями, - у виді лише штрафу.
У даному випадку обставинами провадження встановлено, що ОСОБА_1 не виконував функцію водія і не керував транспортним засобом, а передав керування транспортного засобу “ВАЗ 21112”, номерний знак НОМЕР_1 , своєму приятелю ОСОБА_2 , на якого і було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП як на водія, а отже накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого для водіїв транспортних засобів, належить вважати безпідставним.
З урахуванням встановлених обставин провадження вважаю за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити в частині призначеного адміністративного стягнення, застосувавши до останнього адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП для особи, що не водієм транспортного засобу.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2022 рокущодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - змінити.
Вважати накладеним на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В решті постанову суду - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця