Провадження № 11-кп/803/171/23 Справа № 175/4150/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 січня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8
розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12021041440000323 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з середньою технічною освітою, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 07.05.2004 року Дніпропетровським районним судом за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 08.07.2014 року Самарським районним судом м. Дніпропетровськ за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі. Звільнився 15.10.2019 року на підставі ст. 81 КК України. Не відбутий строк 1 рік 9 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України,
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч.2 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
Строк покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту затримання, тобто з 18 серпня 2021 року 18:30 години.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 зазалишено без змін - у вигляді тримання під вартою.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинення наступного. 18.08.2021 року, приблизно о 18.00 годині, у ОСОБА_10 , який знаходився у стані алкогольного сп'яніння місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де також перебував ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тимчасово винаймав у ОСОБА_7 кімнату у вказаному будинку, виник конфлікт із останнім на побутовому ґрунті, в ході якого обидва чоловіки почали словесно ображати один одного.
Під час цієї сварки, у ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_11 , виник злочинний умисел на вбивство останнього.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись разом із потерпілим у спальній кімнаті зазначеного будинку, наніс останньому правою рукою один удар власним кухонним ножем в грудну клітину зліва, від якого потерпілий помер на місці вчинення злочину, тим самим вбивши його.
Смерть ОСОБА_11 настала від сліпого проникаючого колото-різаного поранення, грудної клітки з ушкодженням серця та лівої легені, яке супроводжувалось кровотечею у ліву плевральну порожнину та у порожнину серцевої сорочки.
В апеляційних скаргах:
- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить вирок змінити і призначити обвинуваченому покарання за ст. 118 КК України.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнав та вважає, що його життю становила реальна загроза від дій потерпілого, тобто склалася обстановка, яка давала обвинуваченому підстави вважати, що мало місце реальне посягання на його життя.
Вказує, що напередодні подій, тобто 17 серпня 2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , який разом з особами ромської національності винаймали кімнату у будинку ОСОБА_7 та не сплачували йому кошти за оренду житла, виникла сварка, в результаті чого ОСОБА_11 наніс удар ножем в грудну клітину ОСОБА_10 , чим спричинив легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта № 2547 від 01.10.2021 року.
Свідком вказаних подій стала сусідка ОСОБА_7 - ОСОБА_12 , покази якої суд безпідставно не взяв до уваги, мотивуючи тим, що вона була понятою при слідчому експерименті за участю підозрюваного ОСОБА_7 .
Так, свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона йшла до магазину та почула крик з двору ОСОБА_7 , підійшла до паркану, побачила ОСОБА_11 з ножем у руці, який погрожував обвинуваченому. Потім вона стала кричати, щоб ОСОБА_11 кинув ніж.
- прокурор просить вирок скасувати, як незаконний через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Посилається на те, що ОСОБА_7 неодноразово був засуджений, останній раз на вчинення аналогічного злочину. Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено, водночас встановлено обставини, що обтяжують покарання останнього - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Обвинувачений свою вину у скоєнні злочину фактично не визнав та щирого каяття не виявив.
Однак суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання у повному обсязі не взяв до уваги зазначені обставини та призначив йому занадто м'яке покарання.
Під час апеляційного перегляду справи обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляційної скарги сторони захисту просили їх задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги - заперечували.
Прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення, проти задоволення апеляційних вимог захисника - заперечувала.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають не задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судове рішення, відповідно до ст. 370 КПК України, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону та Конвенції.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину при обставинах, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за п.13 ч.2 ст.115 КК України, а також вид та міра призначеного покарання - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Посилання захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неправильність юридичної кваліфікації скоєного, недоведеність вини у скоєні навмисного вбивства, є безпідставними, з огляду на наступне.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що судове слідство по справі проведено з дотриманням процесуальних норм, а висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Як вбачається з вироку, в обґрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_7 суд першої інстанції насамперед послався на покази самого обвинуваченого, який в судовому засіданні пояснив, що 18.08.2021 року у дворі свого будинку, за місцем свого проживання, він розпивав спиртні напої разом з потерпілим ОСОБА_11 , якому разом з іншими особами ромської національності, здавав в оренду будинок. Всього випили 4 пляшки горілки. Між ним та потерпілим виник конфлікт через те, що орендарі не платили за житло та комунальні послуги. В ході конфлікту ОСОБА_11 взяв ніж, піднявся на другий поверх будинку. Обвинувачений прослідував за ним. Потерпілий лежав на ліжку, ніж лежав на стільці. Обвинувачений підійшов до потерпілого, продовжуючи конфлікт. Коли ОСОБА_11 потягнувся за ножем, обвинувачений вихопив його, схопивши за лезо лівою рукою, потім переклав його у праву руку, і коли потерпілий почав підніматися, наніс йому удару ліву частину грудної клітини. Після чого останній залишився на ліжку, а обвинувачений вийшов. Також пояснив, що у нього ідо цього були конфлікти з потерпілим, який раніше штрикнув його ножем. Вказав, що вбивати потерпілого він не хотів, це був самозахист - якби він не вбив ОСОБА_11 , то останній би вбив його.
Отже, з її пояснень вбачається, що ОСОБА_7 з ОСОБА_11 спільно вживали спиртні напої. Коли між ними почався конфлікт, обвинувачений пішов слідом за потерпілим на другий поверх будинку. Тобто ОСОБА_7 мав змогу покинути приміщення, не продовжувати конфлікт, але не скористався цим. Далі, в ході конфлікту схопив ніж, та навмисно наніс ним удар в грудну клітину ОСОБА_11 , від чого той помер.
Викладене свідчить, що ОСОБА_7 скоїв навмисне вбивство ОСОБА_11 .
З показами ОСОБА_7 узгоджуються і покази свідка ОСОБА_13 , який зазначив, що 18.08.2021 року до нього прийшов обвинувачений і повідомив, що він вдарив ножем людину та попросив викликати поліцію. Свідок зателефонував місцевому депутату - ОСОБА_14 , розповів, що сталося і попросив викликати поліцію. Потім до них приїхав ОСОБА_14 , повідомивши, що викликав поліцію та був у дворі обвинуваченого, там все було спокійно. ОСОБА_7 сказав, що тіло потерпілого знаходиться на другому поверсі будинку, після чого ОСОБА_14 та ОСОБА_7 поїхали до останнього додому.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що 18.08.2021 року йому зателефонував ОСОБА_13 , повідомив, що ОСОБА_7 вбив людину та попросив викликати поліцію. Коли прибув на подвір'я обвинуваченого, у дворі були роми, які проживали у цьому будинку. Він запитав що трапилося. Вони нічного не знали та повідомили, що все добре. Сам він у будинок не заходив. Коли приїхали працівники поліції, ОСОБА_7 повідомив, що зарізав ножем людину, яка знаходиться на другому поверсі. Він також чув, як ОСОБА_7 розповідав, що вони з потерпілим вживали спиртні напої, потім у них виник конфлікт, після чого обвинувачений наніс удар ножем потерпілому, який у цей час лежав на ліжку.
Крім цього, винуватість ОСОБА_7 у скоєному доведена:
- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.08.2021 року та відео фіксацією до нього, за участі підозрюваного ОСОБА_7 , під час проведення якого останній розповів та показав про те, що 18.08.2021 року він з потерпілим вживали алкогольні напої у дворі його домоволодіння, де між ним стався конфлікт. Після чого ОСОБА_11 взяв кухонний ніж та пішов на другий поверх будинку. ОСОБА_7 пішов слідом, у будинку конфлікт продовжився та останній один раз ударив потерпілого ножем, який потерпілий забрав з вулиці. Обвинувачений показав, що потерпілий лежав на спині на ліжку, коли ОСОБА_7 звернувся до нього, потерпілий лівою рукою потягнувся до ножа. Обвинувачений схопив ніж за лезо та переклав рукояткою у праву руку, потім утримуючи ніж у правій руці наніс один удар ножем по тулубу потерпілого зліва. Ніж забрав з собою і вийшов на вулицю. Потерпілий залишився лежати на ліжку. Коли він повернувся до потерпілого, той не подавав ознак життя;
- висновком експерта № 1686/560-Е від 24.09.2021 року, з якого вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, на який вказує громадянин ОСОБА_7 , напрямок травмуючої сили та точка прикладання травмуючої сили в цілому відповідають механізму утворення, локалізації виявленого ушкодження та напрямку ранового каналу у постраждалого;
- протоколом огляду місця події від 18.08.2021 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого за місцем мешкання обвинуваченого у кімнаті будинку на другому поверсі у ліжку виявлено труп ОСОБА_11 , який розташований у горизонтальному положення, лежачі на спині обличчям до гори. У ході даної слідчої дії в квартирі виявлено та вилучено змиви, речі зі слідами крові;
- висновком експерта від 09.09.2021 року за № 1686, відповідно до якого смерть ОСОБА_11 настала від сліпого проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням серця та лівої легені, яке супроводжувалося кровотечею у ліву плевральну порожнину та у порожнину серцевої сорочки. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 2,77 проміле, що відповідає стосовно живих осіб сильному алкогольному сп'янінню;
- висновком експерта від 20.09.2021 року № 1686/5530Е, згідно якого виявлені під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 тілесні ушкодження утворилися незадовго (у проміжок часу, що вимірюється хвилинами або десятками хвилин) до настання смерті та у своєму клінічному перебігу призвели до масивної кровотечі у ліву плевральну порожнину та у порожнину серцевої сорочки і стосовно живих осіб відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (згідно п.2.1.3.й «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ №6 від 17.01.1995 р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» і перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті;
- висновком експерта від 28.09.2021 року № 681, відповідно до якого отримані результати дослідження не виключають можливості висловитися, що клітини в слідах в піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_7 (об'єкт №1) могли походити і від нього самого, беручи до уваги його групову характеристику крові. Не виключається походження клітин, виявлених в піднігтьовому вмісті обох рук підозрюваного ОСОБА_7 від потерпілого ОСОБА_11 тільки в якості домішку;
- висновком експерта № 661 від 29.09.2021 року, згідно якого, враховуючи отримані результати дослідження, не можна виключити домішок крові та (або) поту, виявлених на поверхні клинка ножа, вилученого з подвір'я від потерпілого ОСОБА_11 . Беручи до уваги групову належність крові підозрюваного ОСОБА_7 , не виключається походження крові та (або) поту, виявлених на поверхні клинка ножа, вилученого з подвір'я від підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки його крові властиві антиген А і Н, які і були виявлені при серологічному дослідженні об'єкту
- висновком експерта №614 від21.09.2021 року, відповідно до якого на представленому для дослідження фрагменті марлі встановлено наявність крові в слід крові (об'єкт№1) був виявлений білок крові людини. При серологічному дослідженні в цьому сліді були виявлені антиген -Н ізогемоглютиніни анти-А і анти-В, що не виключає можливості утворення його за рахунок крові групи 0 з ізогемоглютинінами анти-А і анти-В. Отриманий результат не виключає можливості походження цього сліду крові від потерпілого ОСОБА_11 , крові якого властиві, виявлені в цьому слід, антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В або від іншої особи (ін. ос.) з аналогічними груповими властивостями.
Даних про присутність слідів (об'єкт №1) крові підозрюваного ОСОБА_7 не отримано, у зв'язку з не виявленням в слід крові антигену А - основного групоспецифічного фактору його кров;
- висновком експерта № 635 від 23.09.2021 року, з якого вбачається, що на майці майці ОСОБА_11 встановлена наявність крові людини, не виключена можливість походження крові у зазначених об'єктах від нього, оскільки виявлений антиген Н властивий для його характеристиці крові.
Оскільки антиген А, який є групоспецифічним антигеном, що характерний для крові підозрюваного ОСОБА_7 в слідах крові на майці ОСОБА_11 не виявлений, даних про присутність в його крові в вказаних слідах не отримано.
В двох слідах на штанах ОСОБА_11 встановлена наявність крові, при серологічному дослідженні в якому виявлено антиген Н, що не виключає можливості походження крові у зазначених об'єктах від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. Враховуючи результати серологічного дослідження слідів крові на штанах і групову властивість потерпілого ОСОБА_11 не виключена можливість походження крові у зазначених об'єктах від нього.
Оскільки антиген А, який є групо специфічним антигеном, що характерний для крові підозрюваного ОСОБА_7 в слідах крові на штанах ОСОБА_11 , не виявлених даних про присутність його крові у вказаних слідах не отримано.
На трусах ОСОБА_11 встановлено наявність крові, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген Н, що не виключає можливості походження крові у зазначених об'єктах від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. Враховуючи результати серологічного дослідження слідів крові на трусах і групову властивість крові потерпілого ОСОБА_11 , не виключена можливість походження крові у зазначених об'єктах від нього оскільки виявлений антиген Н властивий його груповій характеристиці крові. Оскільки антиген А, який є групо специфічним антигеном, що характерно для крові підозрюваного в слідах крові на трусах ОСОБА_11 не виявлений даних про присутність його крові у вказаних слідах не отримано;
- висновком експерта № 2547е від 01.10.2021 року, згідно якого
при судово-медичній експертизи ОСОБА_7 виявлено тілесне ушкодження у вигляді рубця попередній поверхні грудної клітини праворуч посередньо-ключичній лінії в проекції 4-го меж ребер'я, який є наслідком загоєння поверхневої рани чи глибокого садна. Враховуючи характер локалізацію та ступінь ознак загоєння (рубець рожевого кольору, під не значними білісуватими полосочками, м'який на рівні оточуючої шкіри, без слідів від хірургічних швів) виявленого тілесного ушкодження, можливо вказати, що термін його утворення становить близько до одного місяця до моменту огляду, не виключена можливість, що він міг утворитися і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.
За своїм характером виявлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь загоєння (рубець рожевого кольору, під не значними білісуватими лосочками, м'який на рівні оточуючої шкіри, без слідів від хірургічних швів) виявленого тілесного ушкодження, можливо вказати, що термін його утворення становить близько до одного місяця до моменту огляду не виключена можливість, що він міг утворитися і в термін на який вказує обстежений;
- висновком експерта № 634 від 09.09.2021 року, відповідно до якого на доставленій для дослідження тільняшці, встановлена на наявність крові, при серологічному дослідженні слідів крові на тільняшці, виявлений антиген Н ізосерологічної системи AB0. Одержані дані не виключають можливості походження слідів крові на тільняшці від особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на тільняшці, і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_11 , сліди крові на тільняшці, можливо належать потерпілому ОСОБА_11 , груповій характеристиці крові якого властивий антиген Н.
На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на тільняшці, в об'об'єктах №№1,2,9, і з урахуванням групової приналежності крові підозрюваного ОСОБА_15 , сліди крові на тільняшці, не можуть належати підозрюваному ОСОБА_7 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени А,Н.
На доставлених для дослідження шортах, встановлена наявність крові. Одержані дані не виключають можливості походження слідів крові на шортах, в об'єктах №№10,11,13, від особи (осіб) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В.
При серологічному дослідженні слідів крові на шортах, в об'єктах №№12,16, виявлені антигени А,Н ізосерологічної системи AB0. Одержані дані не виключають можливості походження слідів крові на шортах, в об'єктах №№12,16, від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, або в цих слідах можлива суміш крові осіб з групами А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Ні О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В.
На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на шортах, в об'єктах №№10,11,13, і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_11 , сліди крові на шортах, в об'єктах №№10,11,13, можливо належать потерпілому ОСОБА_11 , груповій характеристиці крові якого властивий антиген Н. На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на шортах, в об'єктах №№12,16, і з урахуванням групової приналежності крові потерпілого ОСОБА_11 , в слідах крові на шортах, в об'єктах №№12,16, можливий тільки домішок крові потерпілого ОСОБА_11 , груповій характеристиці крові якого властивий антиген Н.
На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на шортах, в об'єктах №№10,11,13, і з урахуванням групової приналежності крові підозрюваного ОСОБА_15 , сліди крові на шортах, в об'єктах №№10,11,13, можуть належати підозрюваному ОСОБА_16 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени А,Н.
На підставі отриманих результатів дослідження слідів крові на шортах, об'єктах №№12,16, і з урахуванням групової приналежності крові підозрюваного ОСОБА_15 , сліди крові на шортах, в об'єктах №№12,16, можливо належать підозрюваному ОСОБА_17 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени А,Н, або можлива суміш крові потерпілого ОСОБА_11 груповій характеристиці крові якого властивий антиген Н, і підозрюваного ОСОБА_7 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени А,Н.;
- висновком судово-психіатричного експерта №379 від 21.09.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_7 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад душевної діяльності інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє в теперішній час психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. За своїм психічним станом в той період часу та у теперішній час міг (може) усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;
- висновком експерта №816-мк від 11.10.2021 року, з якого вбачається, що в рамках судово-медичної криміналістичної експертизи шматка шкіри з пахвової області зліва від трупа ОСОБА_11 , та двох ножів, за матеріалами кримінального провадження №12021041440000323, та у відповідності до питань, поставлених на вирішення, представилось можливим висловитись про наступне: пошкодження на шматку шкіри з пахвової ділянки зліва від потерпілого ОСОБА_11 , являється колото-різаною раною, заподіяне плоским колючо-ріжучим предметом з шириною клинка на рівні поринулої частини не більше12,0 мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною біля 1,0 мм. Лінійні параметри пошкодження надані без урахування скорочувальних властивостей шкіри. Ушкодження на шматку шкіри з пахвової ділянки зліва від потерпілого ОСОБА_11 могло бути заподіяне клинками одного із представлених на експертизу ножів №1 («кухонний ніж металевий з спальної кімнати») та №2 («кухонний ніж з подвір'я»), або клинком іншого ножа, з подібними його конструктивними особливостями;
Сукупність досліджених судом першої інстанції доказів відзначаються послідовністю і узгодженістю між собою, містять дані щодо часу, мотиву, характеру, способу застосування насильства до потерпілого ОСОБА_11 , наслідків таких дій та інших фактичних обставин кримінального правопорушення, які складають елементи кримінально-караного діяння і які визнані доведеними судом і викладені в мотивувальній частині вироку.
Наведеними у вироку доказами спростовані твердження захисника обвинуваченого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та про неправильність юридичної кваліфікації скоєного.
Направленість дій, характер та спосіб спричинення удару ножем в грудну клітину зліва, свідчать про направленість умислу ОСОБА_7 саме на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_11 ..
Як вбачається з технічного запису, журналу судового засідання та вироку, судом першої інстанції дана оцінка та перевірено твердження сторони захисту щодо необхідності кваліфікації його дій за ст. 118 КК України, за ознакою умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони.
Згідно ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Отже, для вирішення питання про кваліфікацію дій особи, пов'язаних з умисним позбавленням життя іншої людини, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини провадження, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання та акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
При цьому, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 26 квітня 2002 року, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.
Як було встановлено судом, між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у вказаний день, під час вживання спиртних напоїв, виникла сварка, потім потерпілий, взявши ніж, пішов у кімнату на другий поверх будинку. Обвинувачений пішов за ним слідом, продовжуючи конфлікт. Потім, коли потерпілий лежачи у ліжку потягнувся за ножем, обвинувачений схопив ніж на наніс ОСОБА_11 удар ножем у ліву частині грудної клітини.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_7 , розуміючи протиправність, на його думку, дій ОСОБА_11 по відношенню до нього, мав можливість уникнути продовження цих дій з боку потеропілого, покинувши кімнату, проте не зробив цього. Не було добуто і таких даних, які б свідчили, що дії ОСОБА_11 щодо ОСОБА_7 носили реальну небезпеку для життя. З огляду на викладене, доводи обвинуваченого про те, що він вимушений був захищатися та наніс потерпілому удар у життєво важливий орган - грудну клітину, не відповідають фактичним обставинам справи, зібраним доказам.
Доводи захисника про те, що напередодні згаданих подій 17.08.2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 виникла сварка, в результаті чого останній наніс удар ножем в грудну клітину обвинуваченого, як підставу реальної загрози життю ОСОБА_7 18.08.2021 року, не заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції вірно встановивши фактичні обставини, давши аналіз зібраним у справі доказам у їх сукупності, належним чином їх оцінивши, обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину, за який його засуджено, а його дії вірно кваліфіковані саме за п.13 ч.2 ст. 115 КК України.
Тому доводи захисника обвинуваченого з приводу неправильності юридичної кваліфікації дій ОСОБА_7 , - є безпідставними.
Щодо твердження сторони захисту про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_12 щодо сварки між обвинуваченим та потерпілим, оскільки вона приймала участь при проведенні слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 в якості понятої, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог п.п.3.4 ч.7 ст. 223 КПК України, понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про те, що покази свідка ОСОБА_12 , які не стосуються проведення слідчого експерименту, не можуть бути взяті до уваги.
Перевіряючи доводи обвинувачення щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_7 занадто м'якого покарання, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Значна роль покарання у боротьбі зі злочинністю не повинна сприйматися як підстава для того, щоб зробити жорстокішим покарання. У багатьох випадках жорстокість покарання переконує винного в його несправедливості, робить самого засудженого більш жорстоким, породжує в його свідомості почуття образи, неповаги до суспільства, держави, її законів. Тому значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити покарання з дотриманням вимог і положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Воно має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Мета покарання - це те, чого прагне досягти держава, застосовуючи його щодо особи, яка вчинила злочин. Закон чітко визначає такі цілі покарання, як: кара як відплата засудженому за вчинений злочин; виправлення засудженого; запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим; запобігання вчиненню нових злочинів з боку інших осіб.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість вчинив новий злочин, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на хронічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад душевної діяльності, інший хворобливий стан психіки, в період інкримінованого йому діяння не страждав і на теперішній час не страждає, є осудною особою, за місцем проживання характеризується задовільно.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Тому, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_7 слід призначити покарання за п.13 ч.2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років, оскільки саме такий вид та розмір покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та для запобігання вчиненню ними нових злочинів.
На думку колегії суддів, таке покарання відповідатиме вимогам ст. 50 КК України, буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, не ставитиме особистий і надмірний тягар для ОСОБА_7 , що є складовим елементом принципу верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
Доводи, на які посилається прокурор були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання.
Виходячи з наведеного, підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Процесуальні порушення, які б потягли за собою безумовне скасування судового рішення, по справі не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 , та зміни або скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4