Провадження № 11-кп/803/88/23 Справа № 199/3884/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 січня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12021040630000020 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бердянка Зачепилівського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого машиністом екскаватора в ТОВ “НафтаСіч”, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ст.128 КК України
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2. ст. 125, ст. 128 КК України та призначено покарання:
- за ч.2 ст. 125 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ст. 128 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік 4 місяці.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_7 до відбування покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про стягнення додаткових витрат на лікування та грошового відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 :
- додаткові витрати на лікування у розмірі 2199 (дві тисячі сто дев'яносто дев'ять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок;
- грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень;
а усього - 12 199 (дванадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) гривень 89 (вісімдесят дев'ять) копійок.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 в іншій частині - відмовлено.
Вирішено долю речових доказів.
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 07 січня 2021 року близько 03 години 10 хвилин перебував за місцем свого мешкання, у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де розпивав спиртні напої з потерпілим ОСОБА_9 .
Так, під час спільного розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 раптово виник конфлікт, який в подальшому переріс у боротьбу. Під час боротьби ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, виштовхав ОСОБА_9 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та, перебуваючи у коридорі біля приміщення вказаної квартири, ОСОБА_7 схопив ОСОБА_9 обома руками та із силою здійснив поштовх останнього, від чого той впав з висоти власного зросту з положення стоячи на спину на бетонне покриття підлоги, а ОСОБА_7 впав на потерпілого ОСОБА_9 зверху.
Внаслідок цього, ОСОБА_7 , застосовуючи фізичну силу, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачати, спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження середньої тяжкості що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більше, як 21 день) у вигляді закритого крайового перелому внутрішнього надвиростку правої плечової кістки зі зміщенням уламків.
Далі, не зупиняючись на досягнутому, 07 січня 2021 року близько 03 години 10 хвилин, перебуваючи в коридорі біля приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_7 на ґрунті таких, що раптово виникли, неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_10 , виник злочинний умисел, направлений на спричинення останньому тілесних ушкоджень.
Так, реалізуючи свій умисел, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з метою заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, нахилившись над потерпілим ОСОБА_9 , який лежав на підлозі, при цьому утримуючи останнього в положенні лежачі, схопив своєю правою рукою фрагмент піноблоку, який лежав поруч, та наніс вказаним фрагментом піноблоку потерпілому не менше двох ударів в область тім'я з лівої сторони.
В результаті зазначених умисних дій ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день), у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця у лівій параорбітальній області, забійних ран у лівій скронево-тім'яної області та тім'яній області по центру та дещо ліворуч.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 на погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить вирок скасувати і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 відповідно до п.3 ч.1 ст. 284 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що обвинувальний акт не містить посилання на мотив вчинення кримінального правопорушення, що, на його думку, є обов'язковим. Крім того, в обвинувальному акті не в повному обсязі досліджені обставини правопорушення, які підлягають доказуванню відповідно до ст.91 КПК України, а саме подія кримінально правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення: формально зазначені та не досліджені обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують) особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають) кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальні відповідальності або покарання; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Зазначає, що у кримінальному провадженні міститься постанова про зберігання речових доказів від 07.01.2021 року та квитанція про отримання на зберігання речових доказів, вилучених стороною обвинувачення. Зазначено, що визнано у якості речових доказів та отримано на зберігання наступні речові докази у спецпакеті SUD2044085:
- Фрагмент пеноблоку;
- Змив РБК з підлоги в паперовому пакеті;
- Змив РБК з стіни в паперовому пакеті;
- Змив РБК з дверей в паперовому пакеті;
- Змив РБК з підлоги в паперовому пакеті;
Проте ці докази не містять інформації, де саме вони отримані, який доказ чого відноситься. Не містить даних відомостей і протокол огляду місця події від 07.01.2021 року. Не конкретизований відбір зразків змиву РБК призводить до дефекту інших отриманих доказів, у тому числі і подальших експертиз.
В матеріалах кримінального провадження містяться протоколи проведення слідчих експериментів з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та висновки судових експертиз проведених за обставинами зазначеними у слідчих експериментах з ОСОБА_9 , та ОСОБА_11 (висновки експерта № 311е , № 313е, № 629е, № 884е. За цими доказами локалізація та характер виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не суперечать механізму, локалізації та характеру, на які вказують потерпілий ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_11 .
При цьому, в матеріалах провадження містяться протоколи проведення слідчих експериментів з обвинувачуваним ОСОБА_7 , свідком ОСОБА_12 та висновок судової медичної експертизи, проведеної за обставинами зазначеними у слідчих експериментах з ОСОБА_7 , та ОСОБА_12 , (висновок експерта № 1134е. За цими доказами локалізація та характер виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень не суперечать механізму, локалізації та характеру, на які вказує обвинувачуваний ОСОБА_7 .
Таким чином, висновки експертів №№ 311е, 313е, 629е, 884е суперечать висновку експерта № 1134е за механізмом, локалізацією та характером утворення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Щодо тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9 , оцінити свідчення ОСОБА_7 експерт не зміг, так як механізм не розкритий. Таким чином, на думку апелянта, механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 може бути таким, що відповідає подіям, описаним у слідчому експерименті з ОСОБА_7 та ОСОБА_12 .
Відтак, сама подія описана ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не суперечить висновкам експерта № 1134е, що відбувалася штовханина в квартирі самого ОСОБА_7 , спровокована самим ОСОБА_9 , та коли його за плечі зі спини виштовхував ОСОБА_7 з квартири. Однак не описана подія, вказана ОСОБА_7 та ОСОБА_12 в процесі безпосереднього виштовху ОСОБА_9 з квартири, та вискакування ОСОБА_13 з квартири. Не надано належної доказової оцінки саме цій події, як слідчим, так і експертом у висновку № 1134е.
Суд надав перевагу показам потерпілого ОСОБА_9 , та свідка ОСОБА_11 , не прийнявши до уваги покази обвинувачуваного ОСОБА_7 , та свідка ОСОБА_12 , хоча вони підтверджуються іншими матеріалами справи - слідчими експериментами з ОСОБА_7 , та ОСОБА_12 , а також висновком експерта № 1134е.
Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_9 , давали покази, які суперечили один одному та суперечили первинним показам, при проведенні слідчих експериментів з ними, що призвело до дефекту вихідних даних, на основі яких були проведені судово- медичні експертизи за обставинами зазначеними у слідчих експериментах з ОСОБА_9 , та ОСОБА_11 (висновки експерта № 311е, № 312е, № 629е, № 884е.
Апелянт зазначає, що форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення не розкриті у вироку суду.
Посилається на те, що показання потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_13 є суперечливими. Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_13 дали покази, які частково суперечать один одному за характером та хронологію подій, та механізмом спричинення тілесних ушкоджень, та відрізняються від тих що були надані у їх допитах при проведенні досудового розслідування, та наданих при проведенні слідчих експериментів (які були взяті у якості вихідних дата для проведення судово-медичної експертизи №№ 313е, 629е, 884е).
Так, згідно фототаблиці до протоколу слідчого експерименту, ОСОБА_13 зображає як ОСОБА_10 падає спиною на підлогу, а саме обличчям до ОСОБА_14 (фототаблиця мається в матеріалах справи. У судовому засіданні ОСОБА_13 зазначила, що потерпілий впав спиною до ОСОБА_7 . Однак потерпілий у судовому засіданні надав іншу інформацію.
Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_7 надавали східні між собою покази щодо подій, характеру та механізму отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, їх покази у судовому засіданні збігаються з даними у слідчому експерименті з їх участю. Також вказані особи показали на можливий механізм отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень за обставин виштовхування його з квартири, коли на нього завалилася ОСОБА_15 .
Також, у судовому засіданні як потерпілий ОСОБА_9 так і свідок ОСОБА_13 дали покази, що ОСОБА_12 двічі нанесла удар по голові ОСОБА_10 табуреткою, чи ніжкою від табуретки, що істотно впливає на механізм отримання тілесних ушкоджень. Також істотно впливає на механізм отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень і механізм виходу його в коридор та механізм падіння та падіння на нього ОСОБА_7 , або ОСОБА_13 .
Так, за показами ОСОБА_9 у судовому засіданні у нього виник конфлікт в квартирі, де вони зчепилися з ОСОБА_7 , та повалилися разом на стіл в кімнаті. При цьому з його слів, ОСОБА_12 в цей час двічі ударила його по голові табуреткою. Надалі він описує, що ОСОБА_7 виштовхнув його з квартири в коридор, при цьому він був повернутий до ОСОБА_7 обличчям, та виходив в коридор спиною, втратив рівновагу та впав на спину, повертаючись вправо, рука була вивернута. На нього завалився ОСОБА_7 та від цього ОСОБА_16 отримав травму руки - перелом. Після цього ОСОБА_9 , повернувшись встав на коліно та отримав від ОСОБА_7 два удари по голові шматком пінобетону.
За показами ОСОБА_13 у судовому засіданні у ОСОБА_9 виник конфлікт з ОСОБА_7 . В кімнаті вони зчепилися впали на стіл, розламавши його, викотилися в коридор, піднялися. ОСОБА_7 виштовхував ОСОБА_9 з квартири. При цьому ОСОБА_9 знаходився по відношенню де ОСОБА_7 спиною, та до коридору обличчям. В коридорі ОСОБА_9 падав обличчям вперед на коліно, повертаючись на правий бік, впав на коліно, потім повернувся боком на праву руку, яка була вивернута. На нього впав ОСОБА_7 . Коли падали, ОСОБА_13 між ними виповзла. В положенні лежачі ОСОБА_9 намагався піднятися, ОСОБА_14 вдарив його два рази цеглою (шматком пінобетону) по голові. В коридор вийшла ОСОБА_12 та вдарила ОСОБА_9 двічі табуреткою (або ніжкою від табуретки) по голові. ОСОБА_7 після цьогоі ОСОБА_9 більше не бив.
При цьому покази ОСОБА_13 за механізмами виштовхування та падіння ОСОБА_9 суттєво відрізняються від тих, які вона зазначала пре проведенні слідчого експерименту.
За показами ОСОБА_12 в судовому засіданні в кімнаті ОСОБА_9 , у стані сп'яніння, почувши розмову ОСОБА_7 по скайпу і родичем з ОСОБА_17 розбив стіл, потім вдарив її. ОСОБА_7 виштовхував ОСОБА_9 з квартири в коридор, обхопивши його зі спини за плечі. Таким чином ОСОБА_9 знаходився в положенні обличчям на вихід, та спиною до ОСОБА_7 , хапався за все руками виривав лиштвиння, трощив меблі. Коли були біля вихідних дверей ОСОБА_13 почепилася на ОСОБА_7 зі спини, але ОСОБА_7 її зіштовхнув. ОСОБА_7 виштовхнув ОСОБА_9 з квартири, той, перечепившись, полетів в коридор обличчям вперед, впав. В цей час ОСОБА_13 з'їхавши зі спини ОСОБА_7 , просковзнувши під рукою ОСОБА_7 випала в коридор слідом за ОСОБА_9 , та впала зверху на ОСОБА_9 . Пояснила, що після цього вони закрили двері, та ОСОБА_7 в коридорі ОСОБА_9 не бив. ОСОБА_7 у судовому засіданні дав показання аналогічні показам ОСОБА_12 , зазначив, що коли виштовхнув ОСОБА_9 з квартири, слідом за ним випала, просковзнувши у нього під рукою ОСОБА_13 , та саме від того що вона на нього навалилася, ОСОБА_9 міг отримати тілесні ушкодження у вигляді перелому, що вище віднесено у даній скарзі до 2 групи.
Описані ОСОБА_7 та ОСОБА_12 механізми отримання тілесних ушкоджень співпадають з наданим при проведенні слідчого експерименту.
Судом не було взято до уваги, що потерпілий ОСОБА_9 міг отримати тілесні ушкодження голови від удару табуреткою, як він сам зазначив та також зазначила свідок ОСОБА_13 , що потерпілого ударила інша особа - свідок ОСОБА_12 .
Отже, в судовому засіданні потерпілий, обвинувачуваний та свідки описали різні механізми отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Крім того вказує, що вирішуючи питання про часткове задоволення цивільного позову, суд першої інстанції не звернув увагу, що надані ОСОБА_9 чеки містять покупки, які не є ліками, не підкріплені жодним призначенням лікаря, та не містять фактору доказування, що саме ці ліки призначалися, використовувалися для лікування ОСОБА_9 .
Моральна шкода не була обґрунтована, в тій мірі, яка достатня для задоволення. При задоволенні моральної шкоди не взято до уваги, що сам ОСОБА_9 , знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_7 , знаходячись у стані сп'яніння спровокував бійку, тобто сам був першопричиною конфлікту.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор та потерпілий заперечували проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вважали вирок суду законним та обґрунтованим.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали свої позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Частиною 1 статті 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судове рішення, відповідно до ст. 370 КПК України, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 125, ст. 128 КК України, вид та міра призначеного покарання - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому дій фактичним обставинам справи є безпідставними.
Матеріалами справи встановлено, що судове слідство по ній проведено з дотриманням процесуальних норм, а висновки суду про винність ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
В обґрунтування свого висновку про винність ОСОБА_7 суд насамперед послався на покази потерпілого, які той давав як під час судового розгляду, так і під час досудового слідства, при проведенні слідчого експерименту при відтворенні обстановки і обставин події після роз'яснення прав в присутності понятих.
Як свідчить проведений судом аналіз, ці покази ОСОБА_9 відзначались послідовністю і узгодженістю між собою і містили дані щодо часу, мотиву, способу застосування до нього насильства, наслідків таких дій та інших фактичних обставин кримінальних правопорушень, які складають елементи кримінально-караних діянь і які визнані доведеними судом і викладені в мотивувальній частині вироку.
Суть пояснень ОСОБА_9 зводилась до того, що в день події між ним та обвинуваченим ОСОБА_7 виникла сварка та бійка, в результаті чого останні впали на стіл, який під їх вагою зламався. На галас вибігли їхні дружини, які були в кухні. ОСОБА_11 , цивільна дружина потерпілого, стала між ними, обвинувачений її штовхнув і вона впала. Потім дружина обвинуваченого ОСОБА_12 двічі вдарила потерпілого ззаду табуретом, але щодо цих ушкоджень він заяву не подавав. Потім ОСОБА_7 виштовхнув потерпілого в коридор на першому поверсі, він втратив рівновагу та спав спиною вниз. Обвинувачений впав на нього. Під час падіння права рука потерпілого неприродно вивернулася і він вже не міг самостійно її тримати. Потерпілий встав на коліно, а ОСОБА_7 піноблоком, який лежав у коридорі під'їзду, та наніс йому два удари в область голови, від чого він втратив свідомість. Прийшов до тями від того, що ОСОБА_11 плакала та кричала, його поливали водою. Поліцейські були вже на місці. За весь період лікування до нього ніхто не приходив, відшкодування не пропонував. Намагалися врегулювати справу миром, але ніяких результатів не досягли.
Аналогічні послідовні пояснення потерпілий надавав і під час проведення слідчого експерименту 18 січня 2021 року.
Судом взято до уваги додатковий висновок експертного дослідження № 313е від 09 лютого 2021 року, згідно якого локалізація та характер виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді забійних ран волосистої частини голови та закритого крайового перелому внутрішнього надвиростку правої плечової кістки зі зміщенням уламків, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту за його участі.
В ході проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 також були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі, тулубі і кінцівках, механізм спричинення яких в ході проведення слідчого експерименту не розкритий.
Узгоджені з викривальними показами потерпілого ОСОБА_9 дані містяться:
- у показах свідка ОСОБА_11 про те, що в день події, перебуваючи в гостях у ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , вона разом з останньою вийшли покурити та почули розмову на підвищених тонах між обвинуваченим та потерпілим. Вона зайшла до кімнати, намагалася заспокоїти чоловіків, ОСОБА_7 штовхнув її, від чого вона відлетіла в стіну та зламала палець. Чоловіки зчепилися та впали на стіл, який зламався. Зав'язалася штурханина і вони перемістилися в коридор. Обвинувачений навалився на потерпілого, останній впав на коліно і потім повністю на підлогу. ОСОБА_7 впав зверху і в цей момент у ОСОБА_19 була зламана рука. Потерпілий намагався вилізти, а ОСОБА_7 схопив цеглу в двічі наніс нею удари потерпілому в голову, від чого останній втратив свідомість і у нього пішла кров. Свідок намагалася стягнути ОСОБА_7 з ОСОБА_9 , але зверху на них не падала. Під час бійки ОСОБА_12 у коридорі вдарила потерпілого табуреткою по голові. Від цього удару у ОСОБА_9 кров не йшла;
- в її ж показах під час проведення слідчого експерименту 11 березня 2021 року;
- у додатковому висновку експерта №629е від 19 березня 2021 року, згідно якого локалізація та характер виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді забійних ран волосистої частини голови та закритого крайового перелому внутрішнього надвиростку правої плечової кістки зі зміщенням уламків, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує свідок ОСОБА_11 в ході проведення слідчого експерименту за її участі.
В ході проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 також були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі, тулубі і кінцівках, механізм спричинення яких в ході проведення слідчого експерименту не розкритий;
- у довідці КЗ«Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова» м. Дніпро № 18 від 07 січня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_9 надана медична допомога з приводу ВЧМТ, СГМ, множинні рвані рани волосистої частини голови, закритий перелом н/з правої плечової кістки зі зміщенням уламків;
- у протоколі огляду місця події від 07 січня 2021 року, проведеного в період часу з 07 год. 00 хв. до 07 год. 35 хв., відповідно до якого оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення - коридор на першому поверсі праворуч від входу будинку АДРЕСА_3 , вилучено фрагменти цегли білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору та здійснено змиви речовин бурого кольору на марлевий тампон;
- у протоколі огляду місця від 07 січня 2021 року, проведеного в період часу з 07 год. 50 хв. до 08 год. 10 хв., під час якого оглянуто приміщення квартири АДРЕСА_4 , виявлено та вилучено змив речовини бурого кольору на марлевий тампон;
- у протоколі огляду предмета від 11 січня 2021 року, під час якого оглянуто фрагмент піноблоку білого кольору зі слідами речовини бурого кольору. Вказаний фрагмент довжиною приблизно 17 см по стороні правого боку, довжиною приблизно 11 см по обрубаній стороні з лівого боку, шириною приблизно 10 см та висотою близько 9 см. На стороні з лівого боку наявний розріз повздовжний по всій довжині сторони. Діагональ вказаного фрагменту приблизно 17,5 см. Вказаний фрагмент було поміщено до спеціального пакету. Під час огляду предмета мікрооб'єктів не виявлено;
- у висновку судової імунологічної експертизи № 69 від 15 лютого 2021 року, відповідно до якого на представлених для дослідження п'яти фрагментах марлі (об'єкти №№1-5) встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні, в більшості слідів крові (об'єкти №№1-4) був виявлений тільки антиген Н, а в сліді крові (об'єкт №5) - антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В, що не виключає можливості утворення цих слідів за рахунок крові групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Отриманий результат не виключає можливість походження слідів крові (об'єкти №№1-5) від потерпілого ОСОБА_10 , крові якого властиві виявлені в цих слідах антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А і анти-В;
- у висновку судової цитологічної експертизи № 97 від 12 лютого 2021 року, на фрагменті піноблоку (об'єкти №№1-5), наданому на дослідження, встановлено наявність крові людини. В деяких слідах на фрагменті піноблоку (об'єкт №3) знайдені клітини багатошарового зроговілого шару епідермісу та виявлений білок людини. На решті поверхні фрагменту піноблоку (об'єкти №№ 1;2;4;5) клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені. Визначити статеву належність крові в слідах на фрагменті піноблоку (об'єкти №№1-5) не виявилось можливим через відсутність формених елементів крові. При серологічному досліджені слідів крові на фрагменті піноблоку в об'єктах №№1;3;4 виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВ0. Групова належність крові на решті поверхні фрагменту піноблоку, а саме в об'єктах №№2;5 не встановлена через не виявлення антигенів А,В,Н ізосерологічної системи АВ0. Групова і статева належність клітин багатошарового зроговілого шару епідермісу знайдених в об'єкті №3 на фрагменті піноблоку не визначена через деструктивні зміни ядер епітеліальних клітин та не виявлення антигенів А, В, Н ізосерологічної системи АВ0. Таким чином отримані результаті цитологічного і серологічного досліджень та групова належність крові потерпілого ОСОБА_9 не виключають можливості походження крові на фрагменті піноблоку від особи (осіб) групи крові 0 ізосерологічної системи АВ0, яким в даному випадку є сам потерпілий ОСОБА_9 . Висловитись про походження епітеліальних клітин з ядрами в об'єкті №3 та про походження крові в об'єктах №№2;5 на фрагменті піноблоку від потерпілого ОСОБА_9 або від будь-якої іншої особи не є можливим, оскільки при проведеному досліджені не вдалось визначити статеву і групову належність знайдених епітеліальних клітин та крові;
- у висновку судово-медичної експертизи № 311е від 09 лютого 2021 року, відповідно до якого за даними медичної документації, рентгенівського дослідження та при огляді у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді:
1) закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця у лівій параорбітальній області, забійних ран у лівій скронево-тім'яній області та в тім'яній області по центру та дещо ліворуч;
2) закритого крайового перелому внутрішнього надвиростку правої плечової кістки зі зміщенням уламків;
3) 9-ти синців: на зовнішній поверхні лівого плеча у верхній третині, на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча на межі верхньої та середньої третини, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу, на передньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя у верхній та середній третині, на задній поверхні лівого передпліччя в середній третині;
4) 16-ти саден: на грудній клітині праворуч по навкологрудинній лінії по краю реберної дуги, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу з переходом вгору на плече та вниз на передпліччя, на задній поверхні лівого променево-зап'ясткового суглобу, на внутрішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, на долонній поверхні лівої кисті ближче до внутрішнього краю, на тильній поверхні лівої кисті в проекції голівки 1-ї п'ясної кістки, основної та нігтьової фаланги 1-го пальця.
Виявлені у нього тілесні ушкодження в області голови, тулуба та кінцівок у вигляді синців, саден та забійних ран, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) частина з обмеженою контактуючою поверхнею, що діяв (діяли) в область голови, обличчя, тулуба та кінцівок, яким могла бути і рука, нога, фрагмент цегли або інші предмети з аналогічними травмуючими властивостями.
Тілесне ушкодження у вигляді: закритого крайового перелому внутрішнього надвиростку правої плечової кістки зі зміщенням уламків, спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в область правого ліктьового суглобу.
Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від не менш як 8-ми механічних дій. Виявлені у нього тілесні ушкодження спричинені в короткий проміжок часу, послідовність нанесення яких встановити не представляється можливим, у зв'язку з відсутністю судово-медичних експертних даних.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до первинного надання медичної допомоги в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР», тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. Будь-яких судово-медичних даних за різночасовий термін отримання тілесних ушкоджень не виявлено.
За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця у лівій параорбітальній області, забійних ран у лівій скронево-тім'яній області та в тім'яній області по центру та дещо ліворуч - відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). На підставі п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.
Виявлене у нього тілесне ушкодження у вигляді: закритого крайового перелому внутрішнього надвиростку правої плечової кістки зі зміщенням уламків - відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлює тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6 - термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу.
Тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден на тулубі і кінцівках (як кожне окремо) відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі пункту 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.
За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, так як останні не спричинили загрозливих для життя явищ в момент заподіяння.
Встановлення обставин отримання тілесних ушкоджень (власноруч або іншою особою) не входить до компетенції судово-медичного експерта, а є прерогативою судово-слідчих органів, можливо лише вказати, що виявлені у нього тілесні ушкодження знаходяться в анатомічних ділянках доступних для нанесення власною рукою.
Враховуючи характер та локалізацію всіх виявлених у нього тілесних ушкоджень, розташування їх по різним анатомічним лініям, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту на тупу тверду поверхню;
- у додатковому висновку експерта № 884е від 19 квітня 2021 року, згідно якого враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_20 тілесних ушкоджень на голові та обличчі, розташування їх по різним анатомічним лініям, можливо вказати що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту на тупу тверду поверхню;
- та інших доказах, зокрема у показах свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та письмовими матеріалами, в їх сукупності.
Також судом першої інстанції було взято до уваги та надано відповідної оцінки показам обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 наданими ними як під час судового розгляду так і під час досудового розслідування.
Наведеними у вироку даними спростовані твердження захисника про відсутність в справі доказів вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
З вироку видно, що судом дана оцінка і перевірено твердження сторони захисту про наявність суперечностей у висновках експертиз №№ 311е, 313е, 629е, 884е висновку експерта № 1134е щодо механізму, локалізації та характеру утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_9 .
Так, відповідно до висновку експерта № 311е від 09 лютого 2021 року, за своїм характером виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця у лівій параорбітальній області, забійних ран у лівій скронево-тім'яній області та в тім'яній області по центру та дещо ліворуч - відносяться до легких тілесних ушкоджень. Виявлене у нього тілесне ушкодження у вигляді: закритого крайового перелому внутрішнього надвиростку правої плечової кістки зі зміщенням уламків - відноситься до ушкоджень середньої тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден на тулубі і кінцівках (як кожне окремо) відносяться до легких тілесних ушкоджень. За своїм характером виявлені у тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, так як останні не спричинили загрозливих для життя явищ в момент заподіяння.
Враховуючи характер та локалізацію всіх виявлених у нього тілесних ушкоджень, розташування їх по різним анатомічним лініям, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту на тупу тверду поверхню.
Згідно додаткового висновку експерта № 313е від 09 лютого 2021 року, проведеного за результатами слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 , локалізація та характер виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді забійних ран волосистої частини голови та закритого крайового перелому внутрішнього надвиростку правої плечової кістки зі зміщенням уламків, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту за його участі.
В ході проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 також були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі, тулубі і кінцівках, механізм спричинення яких в ході проведення слідчого експерименту не розкритий.
Згідно висновку експерта № 626е від 19 березня 2021 року, згідно якого локалізація та характер виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді забійних ран волосистої частини голови та закритого крайового перелому внутрішнього надвиростку правої плечової кістки зі зміщенням уламків, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує свідок ОСОБА_11 в ході проведення слідчого експерименту за її участі.
В ході проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_9 також були виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі, тулубі і кінцівках, механізм спричинення яких в ході проведення слідчого експерименту не розкритий.
Відповідно до додаткового висновку експерта № 884е від 19 квітня 2021 року, враховуючи характер та локалізацію виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень на голові та обличчі, розташування їх по різним анатомічним лініям, можливо вказати що вони є не характерними для спричинення при падінні з висоти власного зросту на тупу тверду поверхню.
З додаткового висновку експерта № 1134е від 18 травня 2021 року вбачається, що локалізація та характер виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді синців верхніх кінцівок, механізм їх спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує підозрюваний ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту за його участі, тобто при хапанні руками за руки та виштовхуванні ОСОБА_9 . З приводу інших виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 оцінити свідчення ОСОБА_7 не представляється можливим, оскільки механізм спричинення їх в ході проведення слідчого експерименту не розкритий.
Колегія суддів зазначає, що спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді синців верхніх кінцівок не входиться до обсягу обвинувачення ОСОБА_7 , про механізм їх спричинення в потерпілим та свідком ОСОБА_11 не зазначалось. При цьому, механізм спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень у вигляді забійних ран волосистої частини голови та закритого крайового перелому внутрішнього надвиростку правої плечової кістки зі зміщенням уламків, обвинуваченим ОСОБА_7 не розкрито.
Таким чином, твердження апелянта про те, що висновки експертів №№ 311е, 313е, 629е, 884е суперечать висновку експерта № 1134е та про те, що механізм утворення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 може бути таким, що відповідає подіям, описаним під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 , - є необґрунтованими та суперечать наявним доказам.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що покази потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_13 , надані ними в судовому засіданні суперечать показам, наданими вказаними особами під час проведення досудового розслідування та при проведенні слідчих експериментів.
Апеляційний суд звертає увагу на тому, що суд першої інстанції перевіряв зазначені доводи сторони захисту. У ході судового розгляду надана детальна оцінка показам потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_11 , які є послідовними, деталізованими та такими, що узгоджуються з іншими доказами по справі.
Було надано судом першої інстанції належної правової оцінки і показами обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 , які не змогли пояснити яким чином потерпілий отримав тілесні ушкодження.
Крім того, судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено твердження захисника про можливе спричинення потерпілому тілесних ушкоджень шляхом нанесення свідком ОСОБА_12 ударів табуретом, оскільки об'єктивних доказів зазначеного суду надано не було.
Також судом першої інстанції було надано оцінки твердженням сторони захисту про недопустимість доказів по справі, зокрема, вилучених під час огляду місця події фрагменту піноблоку та змивів речовини бурого кольору, зазначених у постанові слідчого про зберігання речових доказів від 07 січня 2021 року, також недопустимість похідних від них висновків експертиз, оскільки докази не містять інформації де саме отримані згадані речові докази та який доказ до чого відноситься.
Як вбачається з протоколів огляду місця події, проведених 07 січня 2021 року та зазначено судом у вироку, вказані речові докази були виявлені та вилучені під час огляду місця події, а саме під'їзду, коридору та житлової кімнати квартири АДРЕСА_4 . Отже, підстави для сумніву у тому, де саме були вилучені речові докази - фрагмент піноблоку та змиви речовини бурого кольору, та якому кримінальному провадженні, - відсутні.
Суд першої інстанції належним чином перевірив усі докази по справі, а також розглянув клопотання сторони захисту.
З огляду на вищезазначене, судом першої інстанції з достатньою повнотою перевірено всі доводи обвинуваченого та його захисника в судовому засіданні, зроблено аналіз доказів. У своїх висновках суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відхилив інші та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з чим погоджується й колегія суддів і зазначені доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження та перевірки під час судового розгляду.
При цьому, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. ч.2 ст. 125, ст. 128 КК України.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_7 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.
Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
В зв'язку з цим, апеляційні доводи сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_7 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо доводів сторони захисту про неправильне вирішення судом заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно із частиною першою статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що потерпілим ОСОБА_9 заявлено цивільний позов, відповідно до якого він просив стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 2199,89 грн та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
Відповідно до вироку, судом першої інстанції цивільний позов потерпілого було задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 додаткові витрати на лікування та грошове відшкодування моральної шкоди - 2 199, 98 грн., та грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1195 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Додаткові витрати ОСОБА_9 на придбання ліків та супутніх товарів у розмірі 2199,89 грн підтверджені копіями фіскальних чеків, що узгоджується з відомостями про перебування ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні.
З вироку суду встановлено, що в результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження та він перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійні рани волосистої частини голови, закритий крайовий перелом внутрішнього надвиростку правої плечової кістки за зміщенням уламків.
На підтвердження заподіяння їй шкоди потерпілим надано медичну документацію, фіскальні чеки.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 підлягає стягненню в рахунок відшкодування матеріальної шкоди сума у розмірі 2199,98 грн - вартість додаткових витрат на стаціонарне лікування в КНП “МКЛ № 6” ДОР з 07 січня 2021 року по 15 січня 2021 року.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною першою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримуючись принципів справедливості, співрозмірності та реальності виконання судового рішення, частково задовольняючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 , дійшов до вірного висновку про необхідність і достатність стягнення з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди суми в розмірі 10 000 грн.
Вказаний розмір стягнення є співрозмірним завданій здоров'ю моральній шкоді, справедливим за розміром, з врахуванням характеру завданих тілесних ушкоджень, глибини душевних переживань та страждань потерпілого.
Отже, доводи захисника про безпідставність часткового задоволення позовних вимог потерпілого є такими, що задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - залишенню без змін.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2022 року щодо ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 125, ст.128 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 426 КПК України до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4