ун. № 759/826/23
пр. № 2-о/759/260/23
23 січня 2023 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,
у січні 2023 р. заявник звернулася до суду із зазначеною заявою, просить суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу селища Кам'янка, Покровського району, Донецької області під час здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на Сході України.
16.01.2023 ухвалою судді відкрито провадження у справі.
Заявник в судове засідання не з'явилися, надіславши заяву про слухання справи без її участі, заяву підтримує у повному обсязі, просила заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особа в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про день, місце та час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 8 ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
З 24.02.2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію Російської Федерації проти України.
Загиблий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином заявниці, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22.06.1991 ( а.с. 11).
Відповідно до витягу з наказу Міністерства Оборони України №23 від 29.03.2022 солдат ОСОБА_2 , командир бойової машини - командир відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 вважається таким, що з 29.03.2022 бере безпосередньо участь у бойових діях для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області (а.с. 14).
Від Святошинськоо районного у м. Києві центру комплектування та соціальної підтримки зааявниця отримала сповіщення сімї №28/18.07, що солдат ОСОБА_2 зник безвісти 07.05.2022 виконуючи бойове завдання в районі н.п. Новоселівка Друга, Донецької області (а. с 15).
З дня зникнення безвісти (дня смерті) ОСОБА_2 і по теперешній час будь-яких відомостей про його перебування в полоні чи будь-якому іншому місці не надходило, на зв'язок він не виходив, живим ніхто не бачив.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке провадиться на підставі п. 4 ст. 273 ЦПК і полягає у з'ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану) та від оголошення особи померлої, яке провадиться за правилами глави 35 ЦПК.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Відповідно до п. 1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація смерті ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 про що просить заявник, необхідно їй для проведення державної реєстрації смерті загиблого.
Заявник позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію смерті сина у позасудовому порядку. Встановлення даного факту прав та інтересів третіх осіб не порушує та не пов'язано з подальшим вирішенням спору про право.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обгрунтованість заяви ОСОБА_1 та її задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст 12, 81, 263-265, 293, 315, 317, 354, 355 ЦПК України,-
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу селища Кам'янка, Покровського району, Донецької області під час здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на Сході України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Оксана УЛ'ЯНОВСЬКА