іменем України
24 січня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/4836/21
Головуючий у першій інстанції - Супрун О. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/205/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.
секретар: Патук А.А.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чернігівська міська рада
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чернігівської міської ради про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності (суддя Супрун О.П.), ухвалене о 09 год. 11 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 26 вересня 2022 року,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЧН-№792, загальною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №792; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:024:0164 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1919332074101, номер запису про право власності: 33322525, 33322487), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що позивачка є невісткою ОСОБА_4 , зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 з 1962 року. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради депутатів трудящих від 04 квітня 1962 року №180 був наданий дозвіл на будівельні роботи ОСОБА_4 на земельній ділянці площею 634,10 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (нині - АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 листопада 2014 року набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ). Рішенням Чернігівської міської ради від 27 квітня 2015 року позивачці надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_5 , орієнтовною площею 0,0634 га. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 20 квітня 1998 року №114 ОСОБА_5 було передано у приватну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (нині - АДРЕСА_1 ), а 04 травня 1998 року йому видано державний акт на право приватної власності на землю. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 вересня 2019 року власниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 стали ОСОБА_2 та ОСОБА_6 по 1/2 частині. За доводами ОСОБА_1 , земельна ділянка ОСОБА_5 була збільшена в площі без будь-яких законних на те підстав та правовстановлюючих документів. Позивачка посилається, що жодного повідомлення суміжному землекористувачу (на той час ОСОБА_7 ) не надсилалося, а наявний в Акті встановлення та погодження меж земельної ділянки підпис був підроблений, тому Чернігівська міська рада не мала законних підстав погоджувати технічну документацію по видачі державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_8 по АДРЕСА_6 ), площею 0,1000 га.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що в ході судового розгляду справи ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення її права на користування земельною ділянкою, а саме той факт, що зменшення довжини межі між земельними ділянками (від т.А до т.Б в оспорюваному державному акті) до 26,3 м сторін призвело до зміщення меж земельної ділянки відповідачів у бік земельної ділянки, якою користується позивач. Також суд дійшов висновку, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не застосував норми права, які характерні для вирішення спору в даному випадку та не надав належної оцінки наявним доказам. Позивачка звертає увагу, що межа земельної ділянки між її домоволодінням зображена прямою суцільною лінією без будь-яких відхилень протяжністю 26,3 м, хоча до цього згідно з Генеральним планом від 29 листопада 1984 року та Плану забудови земельної ділянки від 04 квітня 1962 року становила 27,90 м. За доводами ОСОБА_1 , розробляючи технічну документацію із землеустрою, було встановлено, що у відповідачів земельна ділянка приватизована і що в результаті наявного зменшення площі користування, позивачка не може в повному обсязі реалізувати своє право на безоплатну передачу земельної ділянки під будинком, що і було відповідною підставою для звернення до суду для захисту свого права. На думку позивачки, суд не звернув уваги, що збільшення земельної ділянки відповідачів відбулося за рахунок включення до її складу частини суміжної земельної ділянки, що призвело до порушення саме прав позивачки. ОСОБА_1 вважає, що саме наявна різниця в площі земельних ділянок відповідачів та зменшення площі користування її земельної ділянки є підтвердженням та підставою визнання державного акту недійсним та задоволення позовних вимог. Позивачка також посилається, що відповідач здійснив приватизацію земельної ділянки в порушення вимог ст.198 ЗК України, не погодивши з нею межі, що вплинуло на розмір її земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що оскаржуване рішення суду не містить мотивів чи обґрунтування, чому висновок експерта за результатами земельно-технічної експертизи від 25 липня 2022 року з встановленою меншою площею в користуванні позивачки (0,0615 га замість 0,0634 га) і більшою площею в користуванні у відповідачів (0,1094 га замість оформлених 0,1000 га) не може бути використаний при вирішенні даного спору для задоволення позовних вимог позивачки.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
По справі встановлено, що відповідно до генерального плану від 25 квітня 1953 року площа земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_7 , складала 634,10 кв.м (а.с.7-8 т.1).
На підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради депутатів трудящих від 04 квітня 1962 року №180 ОСОБА_4 було видано дозвіл на проведення будівельних робіт зі зведення індивідуального житлового будинку з надвірними будівлями на садибній ділянці площею 634,10 кв.м по АДРЕСА_7 ) (а.с.9-10 т.1).
З викопіювання із будівничого кварталу № 56 від 18.07.1974 убачається, що площа земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 складала 634 кв.м (а.с.11 т.1).
Відповідно до копії технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_5 від 22 лютого 1985 року площа земельної ділянки, на якій розташований будинок, також складає 634 кв.м (а.с.12-15 т.1).
26 листопада 2014 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після померлого чоловіка ОСОБА_7 на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.16-17 т.1).
Рішенням Чернігівської міської ради від 27 квітня 2015 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговуванн жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на земельну ділянку по АДРЕСА_5 , орієнтовною площею 0,0634 га (а.с.18 т.1).
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатаів від 20 квітня 1998 року №114 передано у приватну власність безплатно земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель (присадибна ділянка) ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (а.с.19 т.1).
На підставі вказаного рішення 04 травня 1998 року ОСОБА_5 було видано державний акт на право приватної власності на землю площею 0,1 га за вищевказаною адресою (а.с.30 т.1).
20 вересня 2019 року донькам померлого ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частках на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 7410100000:02:024:0164, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташована: АДРЕСА_1 (а.с.31-36 т.1).
Відповідно до Акта встановлення та погодження меж земельної ділянки АДРЕСА_1 від 30.03.1998 погоджені площа та розмір земельної ділянки між ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , як власником буд. АДРЕСА_1 ). Вказаний акт затверджений вуличним комітетом Деснянського району м. Чернігова.
Згідно з Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №4113/4114/21-24 від 04 листопада 2021 року підпис від імені ОСОБА_7 в Акті встановлення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 30.03.1998 у графі «ПІДПИСИ» виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою (а.с.206-210 т.1).
Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 25.07.2022 № 4110-4112/21-24 встановлено наступне: «1. За результатами проведених 16.06.2022 топографо-геодезичних робіт досліджені координати фактичних меж земельних ділянок по АДРЕСА_8 , та АДРЕСА_1 . Опрацювавши за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою отримані дані топографо-геодезичних робіт від 16.06.2022, встановлено фактичні площі земельних ділянок. Фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_8 , становить: 0,0615 га. 2. За результатами проведених 16.06.2022 топографо-геодезичних робіт досліджені координати фактичних меж земельних ділянок по АДРЕСА_8 , та АДРЕСА_1 . Опрацювавши за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою отримані дані топографо-геодезичних робіт від 16.06.2022, встановлено фактичні площі земельних ділянок. Фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер:7410100000:02:024:0164, становить: 0,1094 га. 3. Опрацювавши за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою отримані дані топографо-геодезичних робіт від 16.06.2022, встановлено фактичну площу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що становить: 0,1094 га, яка не відповідає площі, вказаній в копії «Технічна документація по видачі Державного акту на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_5 , виготовлена Виробничим підприємством «ЯСЕНЬ»», та відомостям з державного земельного кадастру від 15.10.2019, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.09.2019. Надана на дослідження копія технічної документації, що наявна в матеріалах справи, а саме: Технічна документація по видачі Державного акту на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_5 , виготовлена Виробничим підприємством «ЯСЕНЬ», містить каталог координат в умовній системі координат, яка не має прив'язки до державної геодезичної системи, співставити координати з наданою геодезичною зйомкою не можливо. Враховуючи вищезазначене, встановити порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, не видається за можливе. Проте, можливо співставити координати фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_8 , визначені під час проведення топографо-геодезичних робіт 16.06.2022, з координатами, що містяться на диску для лазерних систем читання (а.с. 197, CD-R VS 52х), при відкритті якого встановлено наявність файлів формату dxf, dwg, та обмінного файлу формату xml, який використовуються під час ведення Державного земельного кадастру і виконання топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою та оцінки земель згідно п. 2 Вимог № 1051 Порядку ведення Державного земельного кадастру, на земельну ділянку 7410100000:02:024:0164, що містять координати земельних ділянок в системі координат (SC 63), та порівнявши координати даних земельних ділянок за допомогою програмного забезпечення для цифрової картографії та землеустрою Digitals/Delta ХЕ Version 5.0 Professional, виявлено накладання земельних ділянок: земельна ділянка по АДРЕСА_2 накладається на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на 0,0001 га (1кв.м), земельна ділянка по АДРЕСА_1 накладається на земельну ділянку по АДРЕСА_2 на 0,00005 га (0,5 кв.м) (а.с. 215-219 т.1).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2020 у справі № 750/504/20, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суд від 01.09.2020, не було встановлено порушення прав ОСОБА_1 у користуванні її земельною ділянкою розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час ухвалення цього рішення не порушували меж земельної ділянки, які існували станом на 10.05.1962. Крім того, апеляційною інстанцією встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.11.2014, зареєстрованого в реєстрі за №4-1637 (а.с.86, 85). Земельна ділянка, на якій розміщений вказаний будинок, має площу 634,10 кв.м - відповідно до інформації, зазначеної у Плані земельної ділянки, відведеної під індивідуальне будівництво, 634 кв.м - за даними з викопіювання з будівельного кварталу та 620 кв.м - за даними з генерального плану. Дані про час прийняття рішення компетентним органом про виділення земельної ділянки за вказаною адресою та її розмір матеріали справи не містять.
Рішення суду набрало законної сили.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
Реалізуючи право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, повинна вказати суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Статтею 23 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час видання оспорюваних державних актів, про право власності на землю, передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються, реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначала як підставу для визнання недійсним акту на право приватної власності на землю серії ЧН-№792 неузгодженість меж земельної ділянки з суміжним землекористувачем та не підписання суміжним землекористувачем акту погодження меж, що призвело до зменшення площі земельної ділянки позивача. Наявність підробленого акту погодження меж земельної ділянки не давав законних підстав для погодження технічної документації по видачі Державного акту на право приватної власності на земою, який було видано на ім'я ОСОБА_5 .
ОСОБА_1 звертаючись з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою заявленого у цивільній справі № 750/504/20 обгрунтовувала свої вимоги тим, що в акті погодження меж земельної ділянки АДРЕСА_1 було сфальсифіковано підпис ОСОБА_10 , а тому вся технічна документація по видачі Державного акту на право власності на землю виданого ОСОБА_5 є незаконною. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2020 року, ухваленого у даній справі, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні зазначеного позову та констатовано відсутність порушень закону при видачі Державного акту на право власності на землю виданого ОСОБА_5 у зв'язку з неузгодженням межі з суміжним землекористувачем.
За приписами ст.82 ч.4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.
Таким чином висновок суду про те, що саме по собі підписання чи не підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку у ОСОБА_5 , а в подальшому як спадкоємців за законом - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та узгоджується з встановленими обставинами рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2020 року у цивільній справі № 750/504/20.
Крім того, у постанові Чернігівського апеляційного суд від 01.09.2020, якою було залишено рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2020 у справі № 750/504/20 зазначено про те, що ОСОБА_2 має технічну документацію на успадковану земельну ділянку, що надало можливість при проведенні експертизи зіставити фактичні межі на місцевості з межами земельної ділянки відповідно до правових документів. За результатами порівняння було встановлено, що частина земельнрої ділянки перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Посилання останньої щодо різної довжини межі між садибами сторін в різні роки не може бути взято до уваги, оскільки спірна межа визначена затвердженою у належний спосіб технічною документацією на земельну ділянку АДРЕСА_1 . З цих же підстав не прийнято доводи скаржниці щодо відсутності даних щодо меж її земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги щодо не мотивованості рішення суду в частині оцінки всіх наявних у матеріалах справи доказів, а саме висновку експерта за результатами земельно технічної експертизи від 25.07.2022 року також не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Судом надано оцінку наявним у матеріалаї справи доказам у їх сукупності.
Висновок суду першої інстанції щодо недоведення належними, допустимими та достатніми доказами порушення прав позивачки на користування земельною ділянкою, а саме факт зменшення довжини межі між земельними ділянками ( від т.А до т. Б в оспорюваному державному акті ) до 26.3 м сторін призвело до зміщення меж земельної ділянки відповідачів у бік земельної ділянки, якою користується позивачка є вірним та узгоджується з висновками зробленими у рішенні Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.06.2020 у справі № 750/504/20. Сама по собі різниця в площі земельних ділянок відповідачів та зменшення площі користування земельної ділянки позивачки не може бути підставою для визнання Державного акту недійсним та суперечить приписам ст.203,215 ЦК України. Доводи апеляційної скарги в цій частині правильності висновків суду не спростовують.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень до суду.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку що обраний позивачкою спосіб захисту у даному випадку є належним оскільки вона раніше вже зверталась з позовом до суду про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 вересня 2022 року без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: